ф
19 травня 2026 року
м. Київ
справа № 300/1726/25
адміністративне провадження № К/990/11215/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
суддя-доповідач - Бевзенко В.М.,
судді: Стеценко С.Г., Шарапа В.М.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року (головуючого судді Кузьмича С.М., суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,) у справі №300/1726/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання до вчинення дій,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст обставин справи і судових рішень
1. У березні 2025 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - ГУ ПФУ в Чернівецькій області, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, третя особа), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Чернівецькій області від 28 лютого 2025 року за № 0926160828886 про відмову позивачу у перерахунку щомісячного довічного грошового отримання судді у відставці;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Чернівецькій області здійснити з 01 січня 2024 року перерахунок позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 88% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, згідно довідки виданої Івано-Франківським апеляційним судом від 20 вересня 2024 року за №04-12/17-24, із урахуванням виплачених сум, з підстав протиправності рішення.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв'язку зі зміною розміру складових винагороди судді, який працює на відповідній посаді, позивач отримав довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01 січня 2024 року, видану Івано-Франківським апеляційним судом від 20 вересня 2024 року за № 04-12/17-24. На підставі цієї довідки ОСОБА_1 звернувся із заявою про перерахунок довічного грошового утримання. Рішенням ГУ ПФУ в Чернівецькій області від 28 лютого 2025 року № 0926160828886 позивачу відмовлено у здійсненні такого перерахунку. Вважаючи протиправним та незаконним вищевказане рішення пенсійного органу щодо відмови в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді за оновленою довідкою, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів із цим позовом.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Чернівецькій області від 28 лютого 2025 року № 0926160828886 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Івано-Франківського апеляційного судом від 20 вересня 2024 року № 04-12/17-24. Зобов'язано ГУ ПФУ в Чернівецькій області здійснити з 01 січня 2024 року перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 88% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, на підставі довідки Івано-Франківського апеляційного суду від 20 вересня 2024 року № 04-121/17-24, з урахуванням виплачених сум.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку зі збільшенням станом на 01 січня 2024 року розміру суддівської винагороди, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, позивач має право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки Івано-Франківського апеляційного суду від 20 вересня 2024 року № 04-12/17-24.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 11 лютого 2026 року апеляційні скарги ГУ ПФУ в Чернівецькій області та ГУ ПФУ в Івано-Франківській області задовольнив повністю. Скасував рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року та ухвалив нову постанову, якою у задоволенні позову відмовив.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24, в якій Суд виснував, що з 01 січня 2024 року для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб відповідно до Закону України від 09 листопада 2023 року № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» (далі - Закон № 3460-IX) у розмірі 2102,00 грн. Однак суддівська винагорода для визначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці обчислена із прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн, що суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24, та не може бути підставою для проведення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці. Для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб відповідно до Закону № 3460-IX у розмірі 2102,00 грн, і з 01 січня 2024 року не відбулась зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, тому відсутні підстави для перерахунку позивачу з 01 січня 2024 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Короткий зміст вимог касаційної скарги
3. Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції у цій справі.
Підставою касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції скаржник зазначає приписи пункту 1 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
На обґрунтування касаційної скарги зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував статтю 135 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) та статтю 7 Закону № 3460-IX без урахування висновку щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року у справі № 200/2309/25, натомість безпідставно пославшись на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в її постанові від 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24.
Відповідач, не погодившись із доводами касаційної скарги, надав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість постанови суду апеляційної інстанції, просить залишити її без змін, а касаційну скаргу позивача - без задоволення.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначає про відсутність у позивача права на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб відповідно до Закону № 3460-IX у розмірі 2102,00 грн.
Відповідач вважає, що у цьому випадку суд апеляційної інстанції правильно врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24, в якій Суд виснував, що з 01 січня 2024 року для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб відповідно до Закону № 3460-IX у розмірі 2102,00 грн, і не вбачає підстав для відступу від цих висновків.
ІІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
4. Суди попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановили, що позивач перебуває на обліку в пенсійному органі та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.
На підставі пункту 2 частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII Івано-Франківським апеляційним судом видано довідку від 20 вересня 2024 року № 04-12/17-24 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01 січня 2024 року.
Позивач звернувся до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою щодо здійснення з 01 січня 2024 року перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на підставі оновленої довідки. За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуло ГУ ПФУ в Чернівецькій області.
Рішенням ГУ ПФУ в Чернівецькій області від 28 лютого 2025 року № 0926160828886 позивачу відмовлено в перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди, зазначеного в довідці від 20 вересня 2024 року № 04-12/17-24. Відмова вмотивована тим, що органам Пенсійного фонду України у 2024 та 2025 роках не повідомлялося про наявність підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям місцевих судів. Статтею 135 № 1402-VIII передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді встановлюється залежно від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який визначено на 1 січня календарного року.
Також у рішенні зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Івано-Франківській області та з 30 липня 2022 року отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, призначене відповідно до Закону № 1402-VIII у розмірі 183 126,24 грн (88% від 208 098,00 грн). Цей розмір обчислено згідно з довідкою № 04-12/34-23 від 21 лютого 2023 року, виданою Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області, про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 21 лютого 2023 року. Зазначена довідка не відкликана і не визнана недійсною, у зв'язку з чим, на думку пенсійного органу, підстави для врахування іншої довідки відсутні.
Вважаючи рішення пенсійного органу про відмову у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за довідкою від 20 вересня 2024 року № 04-12/17-24 протиправним, позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
5. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
6. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
7. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з визначених у статті 341 КАС України меж касаційного перегляду, а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального права у спірних правовідносинах та дотримання процесуальних норм, виходить із такого.
8. Спір у цій справі стосується питання наявності підстав для перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з огляду на збільшення з 01.01.2024 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який становить 3028,00 гривень.
9. Частиною першою статті 8 Конституції України гарантовано, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
10. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, а також форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
11. Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
12. У преамбулі Закону №1402-VIII зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
13. Статтею 4 Закону №1402-VIII унормовано, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
14. Питання виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці врегульоване статтею 142 Закону №1402-VIII, частиною четвертою якої передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
15. Відповідно до частини першої статті 135 Закону №1402-VІІI суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативними актами.
16. Так, згідно із частиною третьою статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року.
17. Частиною третьою статті 4 Закону України від 15 липня 1999 року №966-XIV «Про прожитковий мінімум» визначено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
18. За змістом статті 7 Закону № 3460-IX, у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, з 01 січня 2024 року встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3028 гривень.
19. Водночас вказана норма передбачала й те, що прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01 січня 2024 року становить 2102 гривні (абзац п'ятий).
20. У питанні застосування наведених норм права в правовідносинах, побідних до тих, що склалися у цій справі, Верховний Суд послідовно підтримує висновки, висловлені у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року у справі №200/2309/25, згідно з якими для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік, тому в разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 01 січня наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (постанови Верховного Суду від 11 березня 2026 року у справі №440/559/25, 16 березня 2026 року у справі №380/19912/24, від 25 березня 2026 року у справі №340/519/25, від 08 квітня 2026 року у справі №340/1792/25, від 30 квітня 2026 року у справі №440/12533/24 та інші).
21. Підстав для відступу від такої усталеної правової позиції під час розгляду цієї справи Верховний Суд не знаходить.
22. Крім того, у постанові від 17 лютого 2026 року у справі №200/2309/25 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду зазначив про нерелевантність спірних правовідносин та фактичних обставин у справі №240/9028/24, на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2025 року у якій суд апеляційної інстанції посилався на підтвердження своєї позиції щодо застосування положень статті 135 Закону №1402-VIII та статті 7 Закону № 3460-IX. Так, у справі №240/9028/24 спірні правовідносини стосувались проведення розрахунку при звільненні та виключенні зі штату судді Вищого адміністративного суду України, зокрема обрахунку розміру суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення та вихідної допомоги у зв'язку з відставкою судді.
23. Натомість у справі №200/2309/25, як і у справі №300/1726/25, предмет спору стосується перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді місцевого суду у відставці, а саме наявності підстав для здійснення такого перерахунку з огляду на зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2024 року.
24. Відмінність спірних правовідносин та фактичних обставин у справі №240/9028/24 від обставин справи, що розглядається, виключає можливість застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 24 квітня 2025 року у справі №240/9028/24, під час вирішення цього спору.
25. З огляду на викладене Верховний Суд погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що позивач має право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки, виданої Івано-Франківським апеляційним судом від 20 вересня 2024 року за №04-12/17-24 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
26. Частиною першою статті 352 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
27. З огляду на викладені вище у цій постанові мотиви Верховний Суд уважає за необхідне касаційну скаргу позивача задовольнити, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року скасувати, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року залишити в силі.
28. Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
29. За правилами частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
30. Матеріалами справи підтверджено, що позивач сплатив за подання касаційної скарги 1937,32 грн, що підтверджується квитанцією від 02 квітня 2026 року №7849-3466-5321-2663.
31. Таким чином, на користь позивача мають бути стягнуті документально підтверджені витрати на сплату судового збору за подання касаційної скарги до суду в розмірі 1937,32 грн за рахунок відповідача.
Керуючись статтями 139, 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року у справі №300/1726/25 скасувати.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року у справі №300/1726/25 залишити в силі.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40329345) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) витрати на сплату судового збору в розмірі 1937,32 грн (одна тисяча дев'ятсот тридцять сім гривень 32 копійки).
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.
Суддя-доповідач В. М. Бевзенко
Судді: С. Г. Стеценко
В.М. Шарапа