19 травня 2026 року
м. Київ
справа №320/20449/23
адміністративне провадження № К/990/15627/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.03.2026 у справі № 320/20449/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАРА ХОУМ УКРАЇНА» (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНДІТЕКС УКРАЇНА») до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, -
У червні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАРА ХОУМ Україна» (правонаступником якого є ТОВ «ІНДІТЕКС УКРАЇНА») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати:
- податкове повідомлення-рішення від 12 квітня 2023 року № 25938/26-15-07-03-03-25, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 761 043 грн, з них: за податковими зобов'язаннями - 1 408 835, 00 грн; за штрафними (фінансовими) санкціями - 352 209, 00 грн;
- податкове повідомлення-рішення від 12 квітня 2023 року № 25939/26-15-07-03-03-25, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 116 668, 00 грн, з них: за податковими зобов'язаннями - 105 663, 00 грн; за штрафними (фінансовими) санкціями - 11 005, 00 грн;
- податкову вимогу від 09 травня 2023 року № 0011493-1304-2615 щодо податкового боргу ТОВ «ЗАРА ХОУМ УКРАЇНА» у розмірі 2 202 930, 80 грн;
- рішення про опис майна у податкову заставу від 09 травня 2023 року № 0011493-1304-2615.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.03.2026 у справі № 320/20449/23 позов задоволено.
Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження.
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.03.2026 у справі № 320/20449/23.
Підставою касаційного оскарження судових рішень скаржником вказано п. 4 ч. 4 ст. 328 КАС України з посиланням на порушення судами норм процесуального права, внаслідок не дослідження зібраних у справі доказів та фактичних обставин даної справи, оскільки наданими до перевірки документами не підтверджується реальність проведених ТОВ «ЗАРА ХОУМ УКРАЇНА» господарських операцій з ТОВ «ТОРО КОНСТРАКШН» та встановлена недостовірність даних, відображених в таких документах, формальний підхід до їх оформлення, та як наслідок їх юридична дефектність, що помилково не враховано судами попередніх інстанцій під час розгляду даної справи.
Ухвалою Верховного Суду від 24.04.2026 касаційну скаргу залишено без руху, встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом належного викладення підстав касаційного оскарження, сплати судового збору та надання оригіналу платіжного документа.
29.04.2026, на виконання вимог вказаної ухвали, податковим органом надіслано заяву про усунення недоліків, до якої додано платіжну інструкцію № 1154 від 07.04.2026 про сплату судового збору у розмірі 64416,00 грн.
При цьому, у вказаній заяві на усунення недоліків, підставами касаційного оскарження скаржником вказано п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України. з посиланням на порушення судами норм процесуального права, внаслідок не дослідження зібраних у справі доказів та фактичних обставин даної справи, оскільки наданими до перевірки документами не підтверджується реальність проведених ТОВ «ЗАРА ХОУМ УКРАЇНА» господарських операцій з ТОВ «ТОРО КОНСТРАКШН» та встановлена недостовірність даних, відображених в таких документах, формальний підхід до їх оформлення, та як наслідок їх юридична дефектність, що помилково не враховано судами попередніх інстанцій під час розгляду даної справи.
Скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій, не враховано висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 06.08.2021 у справі №805/1692/17-а, в якій Суд наголосив, що принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об'єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з'ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази. При цьому суд може вживати заходи щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (частина четверта статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України).
За переконанням скаржника, в даному випадку, судами першої та апеляційної інстанцій аналогічно не досліджено, не враховано позицію Головного управління ДПС у м. Києві, крім того не вжито достатніх заходів щодо їх перевірки.
Однак, Верховний Суд зауважує, що скаржником не доведено подібність правовідносин у справах, не взято до уваги, що судові рішення суду касаційної інстанції ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об'єктивності, юридичного значення. Посилання на постанови Верховного Суду у скарзі зроблено без аналізу та врахування обставин справ, за яких суд касаційної інстанції зробив ці висновки, які стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів.
Контролюючим органом не обґрунтовано, в чому висновки судів попередніх інстанцій суперечать правовим висновкам Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Суд звертає увагу, що фактично доводи, викладені у заяві на усунення недоліків касаційної скарги зводяться до незгоди контролюючого органу саме зі встановленими судами попередніх інстанцій обставинами справи, а також містять посилання на переоцінку доказів у справі, які були предметом оцінки судами попередніх інстанцій в контексті дослідження господарських операцій позивача з контрагнетом ТОВ «ТОРО КОНСТРАКШН», що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження, передбачених п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України.
При цьому колегія суддів звертає увагу, що як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій керувались тим, що визначальним для податкових наслідків є реальність господарських операцій та підтвердження їх належними первинними документами, а не лише формальні посилання з боку контролюючого органу. Тоді, як під час розгляду справи позивач надав сукупність доказів, які підтверджують фактичне виконання будівельно-монтажних робіт ТОВ «ТОРО КОНСТРАКШН» у магазині «ZARA HOME» у ТРЦ «ДАФІ», що у підсумку призвело до реальних змін у структурі активів платника та підтверджує ділову мету операцій.
До того ж, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, критично оцінили аргументи податкового органу про неможливість виконання робіт через нібито ведення торгівлі у період ремонту, оскільки відповідач не надав належних і допустимих доказів цієї обставини: посилання в акті перевірки на додаток № 13 щодо виторгів РРО виявилось технічною помилкою, а сам додаток фактично не складався, що підтверджено листом ДПС. Водночас суд першої інстанції встановив за умовами суборенди та підряду, що оздоблювальні роботи виконувались у серпні-жовтні 2018 року і були завершені до 02 листопада 2018 року, що узгоджується з актами приймання-передачі приміщення та фото-звітом консультанта станом на 02 листопада 2018 року. Посилання відповідача на відсутність ресурсів у контрагента та аналіз баз даних ДПС (типу АІС «Податковий блок») саме по собі не доводить нереальність операцій, адже така податкова інформація має інформативний характер і не замінює доказів на підтвердження фактичної відсутності постачання/виконання робіт. При цьому можливе залучення персоналу/ресурсів через цивільно-правові договори, оренду, лізинг, субпідряд. В самому акті перевірки ДПС визнавала залучення субпідрядників контрагентом, а відповідач не пояснив, який саме обсяг ресурсів є достатнім для таких робіт та чому надані первинні документи не підтверджують їх виконання. Так само суд відхилив довід про кримінальне провадження, підкресливши, що сам факт розслідування не створює автоматичної підстави для заперечення реальності господарських операцій, тим більше, що провадження було закрите, а у реєстрі судових рішень відсутній вирок, який встановлював би конкретні обставини протиправної поведінки позивача. Будь-які матеріали досудового розслідування не мають наперед установленої сили та підлягають оцінці разом з іншими доказами. Контролюючий орган не довів недобросовісність чи нерозумність дій позивача та відсутність належної обачності при роботі з контрагентом. Враховуючи розподіл доказового тягаря (в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень саме відповідач має довести правомірність своїх рішень), суд першої інстанції констатував, що сукупність доказів підтверджує реальність операцій, а висновки ДПС про розрив ланцюга, лише перерахування коштів і документування без результату залишилися на рівні припущень. Тому суд визнав протиправними і скасував обидва податкові повідомлення-рішення (ПДВ і податок на прибуток). Враховуючи викладене, суди дійшли висновку і про те, що податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу є похідними від спірних податкових повідомлень-рішень і за відсутності правомірного грошового зобов'язання визнали протиправними та скасували їх.
Тобто, скаржником не обґрунтовано, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права судами попередніх інстанцій. Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм Податкового кодексу України, посилань на практику Верховного Суду без доведення подібності правовідносин у справах, висловлення незгоди з наданою судами правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження.
Разом з тим, обов'язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1, частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку суду, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Отже, скаржником не усунуто в повному обсязі недоліки касаційної скарги, що стали підставою для залишення її без руху.
Відповідно до частини 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно положень пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 169, 328, 330, 332, 355, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.03.2026 у справі № 320/20449/23 повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Cудді І.А. Васильєва
О.О. Шишов
М.М. Яковенко