19 травня 2026 року
м. Київ
справа № 826/13793/15
адміністративне провадження № К/990/18388/26
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О.Р. (далі - Суд), перевіривши касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2026 року у справі №826/13793/15, за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у Київській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, Міністерства юстиції України, Міністерства доходів і зборів України, Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, за участю третьої особи - виконуючого обов'язки голови Комісії з реорганізації Міністерства доходів і зборів України, про визнання нечинним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у Київській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, Міністерства юстиції України, Міністерства доходів і зборів України, Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, за участю третьої особи - виконуючого обов'язки голови Комісії з реорганізації Міністерства доходів і зборів України, в якому просив:
- визнати нечинним та скасувати наказ Міністерства доходів і зборів України від 12 червня 2015 року №548-о про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Державної податкової інспекції у місті Славутичі Головного управління Міністерства доходів і зборів у Київській області;
- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Державної податкової інспекції у місті Славутичі Головного управління Міністерства доходів і зборів у Київській області або рівнозначній посаді в Головному управлінні Державної фіскальної служби у Київській області з 13 червня 2015 року;
- стягнути з Головного управління ДФС у Київській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13 червня 2015 року до дня поновлення на посаді з урахуванням пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, за період з 13 червня 2015 року по 12 грудня 2020 року;
- стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн;
- зобов'язати Міністерство юстиції України вилучити з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», відомості про ОСОБА_1 , як про особу, щодо якої застосовано заборону, передбачену частинами 3 або 4 статті 1 Закону України «Про очищення влади».
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2026 року, позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства доходів і зборів України від 12 червня 2015 року №548-о «Про звільнення ОСОБА_1 »;
- поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Державної податкової інспекції у місті Славутичі Головного управління Міндоходів у Київській області з 13 червня 2015 року;
- стягнуто з Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 1203160,96 грн;
- стягнуто з Міністерства доходів і зборів України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 10 000,00 грн;
- зобов'язано Міністерство юстиції України вилучити з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», відомості про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади»;
- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Державної податкової інспекції у місті Славутичі Головного управління Міндоходів у Київській області та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у сумі 2476,33грн звернуто до негайного виконання.
23 квітня 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний Суд» надійшла касаційна скарга Міністерства юстиції України на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2026 року у справі №826/13793/15.
Суддя Радишевська О.Р. 11 травня 2026 року перебувала у відпустці, відповідно до наказу від 29 квітня 2026 року №1357/0/6-26.
Суддя Радишевська О.Р. з 12 травня до 18 травня 2026 року перебувала у відрядженні , відповідно до наказу від 28 квітня 2026 року №1320/0/6-26.
Вирішення питання про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою вирішується після повернення судді Радишевської О.Р. з відрядження.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, Суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Із системного аналізу наведених положень процесуального закону висновується, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Водночас Судом установлено, що зміст касаційної скарги зводиться до незгоди скаржника з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій з підстав неправильного застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, викладу фактичних обставин справи з посиланням на нормативно-правові акти, однак без належного обґрунтування підпунктів частини четвертої та частини п'ятої статті 328 КАС України, що суперечить вимогам статті 330 КАС України та унеможливлює вирішення Судом питання про відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Ураховуючи те, що скаржником не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судових рішень у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Керуючись статтями 248, 328, 332,359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2026 року у справі №826/13793/15 повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є статочною та не може бути оскаржена.
Суддя О.Р. Радишевська