18 травня 2026 року
м. Київ
справа №200/4921/25
адміністративне провадження № К/990/20381/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Стародуба О.П., суддів - Берназюка Я.О., Тацій Л.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01.09.2025 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2026
у справі № 200/4921/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними бездіяльність відповідача щодо виплати компенсації втрати частини доходів у сумі 93 535,11 гривень не разом з виплатою боргу пенсії у березні 2024 року, а з затримкою виконання грошового зобов'язання в лютому 2025 року;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити інфляційне збільшення, а також 3% річних від простроченої суми 93 535,11 гривень за період затримки виконання грошового зобов'язання з березня 2024 року по лютий 2025 року, відповідно до ст. 625 ЦК України.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 01.09.2025, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2026, у задоволенні позову відмовлено.
04.05.2026 до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах надійшла касаційна скарга через підсистему "Електронний суд".
Відповідно до статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить забезпечення апеляційного перегляду справи. Касаційне оскарження судового рішення допускається лише у визначених законом випадках.
Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Виключні випадки, за яких судові рішення у справах незначної складності та інших, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження підлягають касаційному оскарженню передбачають, що: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
В ухвалі Донецького окружного адміністративного суду від 13.08.2025 суд першої інстанції з урахуванням приписів статей 171, 257, 262 КАС України дійшов висновку про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Таким чином, оскаржувані судові рішення прийнято у справі розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження.
Спірні правовідносини були предметом судового контролю, здійсненого судами першої та апеляційної інстанцій, за наслідками якого постановлено судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Покликання у касаційній скарзі на те, що вона стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа становить значний суспільний інтерес є безпідставним, оскільки особою, яка подала касаційну скаргу, не доведено наявності таких обставин і доказів на підтвердження їх наявності не надано.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01.09.2025 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2026 у справі № 200/4921/25.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не оскаржується.
Судді
О.П. Стародуб
Я.О. Берназюк
Л.В. Тацій