Справа № 465/559/26
19 травня 2026 року Залізничний районний суд м. Львова у складі судді Бориславського Ю.Л. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «Бізнес Позика» звернулось до суду із позовом, у якому просить стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за договором № 5243563-КС-002 про надання кредиту від 19.02.2025 року, що становить 70070,00 грн., яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 22000 грн.; суми прострочених платежів по процентах - 33880 грн., суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України - 11000 грн.; суми прострочених платежів за комісією - 3190 грн., а також сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн. Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідачем порушено договірні зобов'язання в частині своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за його користування, що є предметом позовних вимог.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 10.03.2026 року відкрито провадження у справі розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення /виклику/ сторін. Сторонам встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи.
Також, ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 10.03.2026 частково задоволено клопотання представника позивача та витребувано у АТ «ПУМБ» /ЄДРПОУ: 1428829, місце реєстрації: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4/ письмові докази у вигляді відповідного рішення структурного підрозділу або посадової особи банку, чи у вигляді іншого письмового доказу, який би підтверджував або спростовував факт випуски банківської карти № НОМЕР_1 (та відкриття під неї відповідного банківського рахунку) на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ); письмовий доказ у вигляді виписок про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_1 за 19.02.2025 року (дата видачі кредиту).
Судом вжито заходів щодо належного повідомлення сторін про розгляд справи, зокрема, ухвалу суду про відкриття провадження у справі скеровано сторонам, відповідачу -двічі за місцем її реєстрації, однак поштові відправлення повернуто суду за закінчення строку зберігання.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
У постановах від 14.08.2020 року та від 13.01.2020 року у справі № 910/22873/17 Верховний Суд зазначав, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Зазначене також узгоджується із правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 13.05.2024 по справі №755/4829/23.
У встановлений судом строк відзиву на позов відповідач не подала, причин такого не повідомила.
23.03.2026 року Залізничним районним судом м. Львова зареєстровано відповідь АТ «ПУМБ» на виконання ухвали суду про витребування доказів, згідно якої на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) випущено банківську карту № НОМЕР_1 та надано інформацію про рух коштів по даному рахунку за 19.02.2025 року.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 04.05.2026 року позов залишено без руху.
08.05.2026 року Залізничним районним судом м. Львова зареєстровано заяву представника позивача про усунення недоліків позову.
У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін.
Враховуючи наведене, відповідно до ч.8 ст. 178 та ч.5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення /виклику/ сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд виходить з такого.
Із змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є у тому числі договори та інші правочини.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Судом встановлено, що 19.02.2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір №523563-КС-002 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», строк дії договору до 06.08.2025 року.
Даний договір підписаний позичальником ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-0798.
Відповідно до п. 2.1 Договору кредиту, ТОВ «Бізнес Позика» /кредитодавець/ надає Скалоцькій О.О. /позичальник/ грошові кошти у розмірі 22000,00 грн., на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію у порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Даним договором визначено строк, на який надається кредит - 24 тижні. Стандартна процентна ставка в день 1%, фіксована. Комісія за видачу кредиту: 4400 грн.
У п. 4 договору сторони погодили графік платежів, відповідно до якого визначено розмір та дату внесення позичальником платежів.
На підтвердження укладення договору №523563-КС-002 від 19.02.2025 року позивачем надано візуальну форму послідовності дій клієнта щодо укладення цього договору, з якої вбачається, що 19.02.2025 року о 19:43:27 клієнт використовуючи номер телефону ідентифікувався в ІТС та зайшов у особистий кабінет на сайті ТОВ «Бізнес Позика», ознайомився з паспортом споживчого кредиту, з офертою товариства, здійснив акцептування умов оферти та підписав одноразовим ідентифікатором UA-0798.
При підписанні вказаного договору про надання кредиту ОСОБА_1 вказала свої персональні дані, зокрема, дані паспорта НОМЕР_3 , виданий 4652 23.07.2022 року, РНОКПП НОМЕР_2 , номер мобільного телефону НОМЕР_4 , номер електронного платіжного засобу НОМЕР_5 .
Відповідно до відповіді АТ «ПУМБ» на виконання ухвали суду про витребування доказів, на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), випущено банківську карту НОМЕР_1 та згідно виписки по рахунку 19.02.2025 року на вказану банківську карту зараховано 22000 грн.
Таким чином, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір у формі електронного документу з електронними підписами сторін та із запропонованими умовами відповідач ознайомилася та погодилася з ними.
Відповідач не виконала свого обов'язку щодо повернення кредиту.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, заборгованість позичальника перед кредитором ТОВ «Бізнес позика» станом на 07.01.2026 року складає 70070 грн., яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 22000 грн.; суми прострочених платежів по відсотках - 33880 грн., суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України - 11000 грн.; суми прострочених платежів за комісією - 3190 грн.
Згідно ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».
Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.
Згідно ст. 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа /кредитодавець/ зобов'язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
У відповідності до ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України)
Згідно із ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Як вбачається з матеріалів справи, що підтверджується наявними у справі доказами, відповідачем ОСОБА_1 порушено умови договору №523563-КС-002 про надання кредиту від 19.02.2025 року в частині своєчасного повернення коштів, а тому суд приходить до висновку, що позивачем правомірно заявлені вимоги про стягнення із відповідача, як боржника, заборгованість за даним договором, що підтверджується наданим позивачем розрахунком, який долучено до матеріалів справи.
Відповідачем не подано до суду доказів на спростування розрахунку позивача щодо заборгованості по договору №523563-КС-002 про надання кредиту від 19.02.2025 року.
Так, суд беззаперечно встановив, що 19.02.2025 року між сторонами укладено договір про надання кредиту, який підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, та у даному договорі визначено розмір усіх наведених у розрахунку позивача складових кредиту у разі наявної заборгованості, зокрема, розмір кредиту, комісії, процентна ставка.
Крім цього, у даному договорі відповідачем надано інформацію про номер електронного платіжного засобу, на який позивачу слід здійснити переказ кредитних коштів, що узгоджується із відповіддю АТ «ПУМБ» про те, що на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), емітовано банківську карту НОМЕР_1 та згідно виписки по рахунку 19.02.2025 року на вказану платіжну карту зараховано 22000 грн.
Нарахування процентів здійснено у межах строку дії договору, що відповідає вимогам законодавства, як і нарахування одноразової комісії.
Водночас, щодо стягнення з відповідача заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі 11000 грн., суд виходить з такого.
Відповідно до пункту 18 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022 року) був запроваджений воєнний стан, який триває і по теперішній час.
За змістом частини 2 статті 4 ЦК України, основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України.
Відповідно до висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 10.10.2018 року у справі № 362/2159/15-ц, законодавець встановив пріоритет ЦК України у договірних відносинах. Лише у випадку відсутності регулювання на рівні ЦК України застосовується законодавство про захист прав споживачів.
У постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22 суд виснував щодо застосування п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов'язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія п. 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.
Тому, з урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині щодо стягнення з відповідача відсотків річних на підставі ст. 625 ЦК України у розмірі 11000 грн. не підлягають задоволенню.
Відтак, суд приходить до переконання про підставність та доведеність позовних вимог, а тому із відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором №523563-КС-002 про надання кредиту від 19.02.2025 року у розмірі 59070 грн., яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 22000 грн.; суми прострочених платежів по процентах - 33880 грн.; суми прострочених платежів за комісією - 3190 грн.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2244,44 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 526, 543, 549, 554, 612, 615, 625, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст. 2, 10, 12, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274-279 Цивільного процесуального кодексу України,
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411) заборгованість за договором №523563-КС-002 про надання кредиту від 19.02.2025 року у розмірі 59070,00 /п'ятдесят дев'ять тисяч сімдесят/ гривень, яка складається із: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 22000 грн.; суми прострочених платежів по процентах - 33880 грн.; суми прострочених платежів за комісією - 3190 грн.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411) понесені судові витрати у розмірі 2244 /дві тисячі двісті сорок чотири/ гривні 44 копійки.
У іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, або в строки та порядку, передбаченому ст. 354, 355 ЦПК України.
Рішення суду складено 19 травня 2026 року.
Суддя: Бориславський Ю. Л.