справа № 462/3536/26
19 травня 2026 року суддя Залізничного районного суду міста Львова Пилип'юк Г. М., вивчивши матеріали заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів із ОСОБА_2 на утримання дітей,
встановив:
заявник ОСОБА_1 ,звернулась до Залізничного районного суду м. Львова, із заявою про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (1 598,00 грн.), починаючи стягнення з 20.10.2025 року і до досягнення повноліття дитиною; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (1 598,00 грн.), починаючи стягнення з 20.10.2025 року і до досягнення повноліття дитиною; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (1 281,50 грн.), починаючи стягнення з 20.10.2025 року і до досягнення повноліття дитиною.
Вивчивши заяву та додані до неї матеріали, суддя доходить висновку про наявність підстав для відмови у видачі судового наказу.
Згідно ч. 1 ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 161 цього Кодексу.
Положеннями п. 4, 5 ч. 1 ст. 161 ЦПК України передбачено, що судовий наказ може бути видано: якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Зміст вимог, за якими може бути видано судовий наказ є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Як вбачається із п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 23.12.2011 року «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором).
Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ст. 184 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.
Положеннями ст. 163 ЦПК України встановлено форму та зміст заяви про видачу судового наказу.
Згідно вимог п. 4 ч. 2 ст. 163 ЦПК України, у заяві повинно бути зазначено вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються.
За змістом поданої ОСОБА_1 заяви, остання просить видати судовий наказ про стягнення з із ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (1 598,00 грн.), починаючи стягнення з 20.10.2025 року і до досягнення повноліття дитиною; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (1 598,00 грн.), починаючи стягнення з 20.10.2025 року і до досягнення повноліття дитиною; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (1 281,50 грн.), починаючи стягнення з 20.10.2025 року і до досягнення повноліття дитиною.
Проте, суд звертає увагу, що заяву згідно штампу вхідної кореспонденції додано до суду 23.04.2026 року, отже заявник просить стягнути аліменти на дітей, в тому числі й за минулий час, однак таке стягнення аліментів не передбачено ч. 1 ст. 161 ЦПК України.
Положеннями ч. 2 ст. 191 СК України визначає можливість стягнення аліментів за минулий час за певних умов, в разі подання позивачем відповідних доказів, що зумовлює звернення з такою вимогою в порядку позовного а не наказного провадження.
Відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу.
При цьому, згідно ч. 3 ст. 165 ЦПК України, у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.
Отже, враховуючи норми чинного законодавства, вимога заявника про стягнення аліментів за минулий час не підлягає розгляду в порядку наказного провадження і не може бути об'єднана з вимогами, які передбачені ст. 161 ЦПК України, що є визначеною п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 165 ЦПК України підставою для відмови у видачі судового наказу про стягнення аліментів за минулий час - з 20.10.2025 року по 23.04.2026 року включно.
Відповідно до ч. 2 ст. 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п. 3-6 ч. 1 ст. 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Враховуючи наведене, слід відмовити заявнику у видачі судового наказу.
Керуючись ст. 161, 163, 165, 260 ЦПК України,
постановив:
відмовити у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів із ОСОБА_2 на утримання дітей.
Роз'яснити заявнику, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п. 3-6 ч. 1 ст. 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя /підпис/
З оригіналом згідно:
Суддя: Пилип'юк Г. М.