про відмову у відкритті апеляційного провадження
Справа № 240/21607/25
18 травня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Ватаманюка Р.В.
суддів: Боровицького О. А. Курка О. П.
перевіривши матеріали апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2025 року позов задоволено.
Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.
Ухвалами Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2026 у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2025 року відмолено.
Визнано неповажними причини пропуску Військової частини НОМЕР_1 строку на апеляційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2025 року.
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2025 року залишено без руху. Надано апелянту десятиденний строк з дня отримання копії зазначеної ухвали суду для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме - подати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень, у якій вказати поважні причини пропуску такого строку та надати відповідні докази на підтвердження вказаних обставин.
На виконання вказаної ухвали від відповідача 15 травня 2026 року до суду надійшла заява про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій апелянт посилається на специфіку функціонування військової частини в умовах воєнного стану, залучення особового складу та єдиного спеціаліста юридичної служби до виконання бойових завдань, а також на відсутність належних умов для здійснення правової роботи.
Досліджуючи дану заяву, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.
Згідно з частиною 2 статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до пункту 6 частини 5 статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Колегія суддів наголошує, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Крім того, невмотивоване задоволення заяви апелянта про поновлення пропущеного строку звернення з апеляційною скаргою до суду утворить дискримінаційне становище по відношенню до інших суб'єктів звернення до судового захисту в тому числі фізичних та юридичних осіб, порушить принцип рівності сторін у адміністративному судочинстві.
Колегія суддів зауважує, що всі учасники справи є рівними перед законом і судом, зобов'язанні діяти вчасно та в належний спосіб, в тому числі, при оскарженні судових рішень в апеляційному порядку, у зв'язку з чим, будь-які зволікання останніх не свідчать про неухильне виконання покладених на них обов'язків як учасника справи і намір добросовісної реалізації права на апеляційний перегляд справи.
Згідно з матеріалами справи, оскаржуване рішення прийняте 21 листопада 2025 року, апеляційну скаргу подано скаржником 04 травня 2026 року через систему "Електронний суд", тобто з пропуском строку встановленого ст. 295 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
За змістом статті 121 КАС України, поновлення пропущеного процесуального строку пов'язується виключно з наявністю об'єктивно непереборних, поважних причин, які зумовили неможливість вчинення відповідної дії у визначені законом строки. Інститут поновлення строків не може використовуватися для нівелювання принципу правової визначеності, а сам лише факт запровадження воєнного стану на території України не є автоматичною підставою для звільнення суб'єктів владних повноважень від обов'язку дотримання норм процесуального законодавства. Принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом вимагає єдиного підходу до обчислення процесуальних строків, оскільки безпідставне надання преференцій одному з учасників справи суттєво порушує баланс інтересів сторін та нівелює обов'язковість судових процедур.
Суд апеляційної інстанції враховує, що введений в Україні воєнний стан суттєво ускладнив (подекуди унеможливив) повноцінне функціонування суб'єктів владних повноважень. Між тим, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов'язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.
При цьому суд не заперечує, що обставини введенням в Україні воєнного стану і залучення особового складу військової частини до дій по захисту Вітчизни могли утруднити дотримання строку на апеляційне оскарження, втім зазначені доводи скаржника не підтверджені жодними доказами (як-от, наприклад, накази командування про залучення особового складу тощо).
За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з такою обставиною та підтверджений відповідними доказами.
Отже, доводи скаржника про неможливість своєчасно подати апеляційну скаргу через введення в Україні воєнного стану і залученням особового складу до виконання бойових завдань у контексті обставин цієї є необґрунтованими.
Також суд відхиляє доводи скаржника щодо наявності перебоїв з електропостачанням, оскільки скаржником не наведено жодних конкретних обставин, які б підтверджували неможливість підготовки та подання апеляційної скарги у визначений законом строк, а також не подано належних і допустимих доказів на підтвердження причинно-наслідкового зв'язку між зазначеними перебоями та пропуском процесуального строку.
Крім того, перебої з електропостачання мають загальний характер та не позбавляють суб'єкта владних повноважень обов'язку належним чином організувати свою діяльність з урахуванням можливих технічних або організаційних ризиків. За таких обставин зазначені доводи не можуть бути визнані поважною причиною для поновлення строку на касаційне оскарження.
Аналогічні висновки застосовані Верховним Судом в ухвалі від 17.02.2026 у справі №120/11317/24.
Посилання на те що, працівник юридичної служби в частині лише один і також виконує поставлені завдання свідчить про неналежну організацію роботи відповідача, що не може вважатися поважною причиною пропуску строку.
Орган державної влади зобов'язаний забезпечити належне здійснення своїх процесуальних прав та обов'язків незалежно від внутрішніх організаційних труднощів.
Подання апеляційної скарги з пропуском строку без наявності об'єктивних перешкод призводить до безпідставного затягування набрання законної сили судовим рішенням, порушує принцип правової визначеності та створює додаткові перешкоди у реалізації позивачем свого права на своєчасне та ефективне виконання судового рішення.
Окрему увагу суд звертає на те, що оскаржуване рішення Житомирського окружного адміністративного суду було ухвалено ще 21.11.2025 року. Ураховуючи, що з цією апеляційною скаргою апелянт звернувся лише у травні 2026 року, суд констатує наявність тривалого пропуску встановленого законом строку.
Невизначеність щодо остаточного судового рішення протягом такого тривалого часу суперечить принципу правової визначеності, оскільки інша сторона процесу (позивач) не повинна нести негативні наслідки від штучного та тривалого затягування оскарження рішення з боку суб'єкта владних повноважень, яке безпідставно призводить до того, що рішення суду першої інстанції досі не набрало законної сили.
Оскільки заявником не надано належних та достатніх доказів об'єктивної неможливості вчинення процесуальної дії протягом усього вказаного періоду, наведені ним підстави пропуску строку не можуть бути визнані поважними, у зв'язку з чим у відкритті апеляційного провадження належить відмовити.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Керуючись ч.3 ст.298, п.4 ч.1 ст.299 КАС України, суд
1. Визнати неповажними причини пропуску Військовою частиною НОМЕР_1 строку на апеляційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2025 року.
2. Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2025 року.
3. Копію ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.
4. Копію ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження надіслати учасникам справи.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач Ватаманюк Р.В.
Судді Боровицький О. А. Курко О. П.