Провадження № 33/821/199/26 Справа № 695/1296/25 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Головуючий у І інстанції Ушакова К. М. Доповідач в апеляційній інстанції Белах А.В.
15 травня 2026 року м. Черкаси
Суддя Черкаського апеляційного суду Белах А.В., за участю захисника Бруса С.М. та правопорушника ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу захисника Бруса С.М. на постанову Золотоніського міськрайсуду Черкаської обл. від 14.01.2026 р., якою ОСОБА_1 , який народився
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який має се-
редню освіту, одружений, не працює, прожи-
ває
АДРЕСА_1 ,
притягнуто до адмінвідповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто судовий збір в розмірі 665,6 грн., -
Відповідно до постанови суду першої інстанції, 22.03.2025 р. в 00:20 год. по вул. Садова 3 у с. Софіївка Золотоніського р-ну Черкаської обл. ОСОБА_1 керував автомобілем Mazda, р/номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився за допомогою приладу Drager Alсotest-6820 на місці зупинки транспортного засобу, результат тесту № 442 - 2,05 ‰, чим порушив вимоги п. 2.9 а) ПДР та вчинив адмінправопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою суду, захисник Брус С.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою закрити провадження у зв'язку з відсутністю складу адмінправопорушення у діях ОСОБА_1 .
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом недостатньо мотивоване судове рішення, ухвалено його на припущеннях, не всебічно, не повно, не об'єктивно з'ясовані обставини по справі, не з'ясовані додаткові обставини, що мають важливе значення для правильного та законного вирішення справи, неправильне застосування норм права, що призвело до ухвалення постанови, що підлягає скасуванню.
В матеріалах справи відсутні достатні та належні докази вини ОСОБА_1 , а всі докази здобуті з порушенням чинного законодавства, з порушенням конституційних прав і свобод, в тому рахунку й права на захист.
Звертає увагу суду, що відеодоказами чітко підтверджено той факт, що автомобіль стояв з вимкненим двигуном, ні в автомобілі, ні біля нього не було жодної людини, а ОСОБА_1 стояв з поліцейськими на протилежному боці вулиці. Також, зафіксована розмова ОСОБА_1 з поліцейськими та ОСОБА_1 повідомляв, що не їхав, але поліцейський зауважив, що він порушив «комендатську годину».
З відеозапису не встановлено, що ОСОБА_2 допустив будь які порушення ПДР за які його слід було зупинити, в зв'язку з чим всі наступні вимоги працівників поліції він не повинен був виконувати, а всі складені процесуальні документи не можуть бути належними та допустимими доказами його вини та вчинення адмінправопорушення (позиція Верховного Суду, постанова від 15.03.2019 р. № 686/11314/17).
Долучений відеозапис не містить обставин, з яких саме підстав ОСОБА_2 було запропоновано огляд. Акт огляду поліцейськими не складався, тому й результати огляду на стан алкогольного сп'яніння не зазначені в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння. Відеозапис не підтверджує факту відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортними засобами, відсутній акт вилучення автомобіля.
Протокол про адмінправопорушення складений в порушення вимог ст. 256 КУпАП, а саме не зазначено хто керував автомобілем, протокол містить посилання на порушення п. 2.5 та 2.9 а) ПДР, при цьому суд здійснює судовий розгляд лише в межах інкримінованих дій відповідно до протоколу і не може самостійно виходити за межі протоколу, тому вказана обставина не дозволяє оцінити правильність кваліфікації, підстав для притягнення до відповідальності, а отже вирішити питання про притягнення до адмінвідповідальності.
Сам факт перебування особи в стані алкогольного сп'яніння в даному випадку не доводить, що він вживав алкоголь до 00:20 год., а потім керував транспортним засобом.
Факт керування та зупинки автомобіля не підтверджено іншими доказами, рапорт поліцейського не можна брати до уваги оскільки він не узгоджується з відеозаписом, тому ОСОБА_1 не може бути притягненим до адмінвідповідальності оскільки не є суб'єктом притягнення до адмінвідповідальності, тому адвокат просить закрити провадження по справі в зв'язку з відсутністю в діях останнього складу адмінправопорушення.
Заслухавши доповідь судді, захисника Бруса С.М., який підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, правопорушника ОСОБА_1 , який підтримав доводи апеляційної скарги адвоката, вивчивши матеріали справи про адмінправопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Згідно ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;
2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;
3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;
4) змінити постанову.
Так, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адмінправопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адмінправопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом закону, протокол про адмінправопорушення, пояснення особи, свідків, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчує подію адмінправопорушення і, відповідно до ст. 251 КУпАП, є джерелами доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення. Протокол про адмінправопорушення складається відповідно до ст. ст. 254-256 КУпАП.
Згідно вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адмінправопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
При цьому суд повинен дати оцінку не тільки даним, що додані до протоколу про адмінправопорушення, але й доказам, які представлені особою в порядку захисту. Досліджуючи всі наявні докази суддя дає їм об'єктивну оцінку з точки зору їх достовірності та ступеню підтвердження чи спростування обставин, що характеризують діяння особи як правопорушення.
Суд, який розглядав справу, ці вимоги закону виконав в повному обсязі.
Суд першої інстанції правильно встановив, що 22.03.2025 р. в 00:20 год. по вул. Садова 3 у с. Софіївка Золотоніського р-ну Черкаської обл. ОСОБА_1 керував автомобілем Mazda, р/номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився за допомогою приладу Drager Alсotest-6820 на місці зупинки транспортного засобу, результат тесту позитивний № 442 та склав 2,05 ‰, чим порушив вимоги п. 2.9 а) ПДР та вчинив адмінправопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адмінправопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адмінвідповідальність.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, адмінвідповідальність настає у випадку керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення підтверджується даними протоколу про адмінправопорушення серії ЕПР 1 № 278140 від 22.03.2025 р. ( а. пр. 1), який складено уповноваженою посадовою особою, містить всі необхідні відомості та обставини вчинення правопорушення, сумніви чи зауваження до його змісту відсутні, хоча ОСОБА_1 відмовився від надання пояснень по зазначеному факту, але отримав копію протоколу; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 (а. пр. 3), в якому зафіксовано ознаки алкогольного сп'яніння - запах алкоголю з порожнини рота; додатком до протоколу - роздрукованим чеком від 22.03.2025 р., тест № 442, результат 2,05 ‰ (а. пр. 2) та відеозаписом (а. пр. 8), долученими до матеріалів справи.
На переконання апеляційного суду вказані процесуальні та інші документи складені у відповідності до діючих нормативно-правових актів, які регулюють відповідні правові відносини та які є предметом судового розгляду, а тому доводи апеляційної скарги про отримання доказів незаконним шляхом, припущеннях, порушеннях поліцейським Інструкції при складанні матеріалів є необґрунтованими.
Суд апеляційної інстанції вважає, що причина зупинки працівниками поліції автомобіля під керуванням ОСОБА_1 була правомірною, оскільки згідно п. 7 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху, тому враховуючи те, що на території Черкаської області з 00:00 год. до 04:00 год. діє комендантська година, працівники поліції правомірно зупинили автомобіль ОСОБА_1 в 00:20 год. за порушення комендантської години. На відеозапису також зафіксоване подальше спілкування водія ОСОБА_1 з поліцейськими, під час якого поліцейські запідозрили водія у керуванні автомобілем в стані алкогольного сп'яніння. Водій ОСОБА_1 погодився на пропозицію поліцейського пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, працівники поліції розпакували спеціальний технічний прилад, водій ОСОБА_1 продув спеціальний технічний прилад, поліцейські роздрукували чек з позитивним результатом 2,05 ‰. Поліцейські роз'яснили права і обов'язки водію, стосовно якого складається протокол та склали протокол про адмінправопорушення, інші матеріали. Водій не заперечував результату тесту, копію чеку працівник поліції видав водієві. Поліцейський зачитав вголос складений ним протокол про адмінправопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, повторно роз'яснив процесуальні права і обов'язки особи, яка притягається до адмінвідповідальності та усно відсторонив водія від керування транспортним засобом.
Після перегляду відеозапису подій, апеляційний суд не вбачає в діях працівників поліції будь-яких дій, які можуть бути кваліфіковані як протиправні або вчинені з порушенням будь- яких інструкцій.
Крім того, ці відеозаписи повністю спростовують доводи апеляції про те, що водій не рухався і не керував автомобілем, а вийшов з будинку, щоб забрати документи із салону автомобіля і саме в цей час до нього під'їхали працівники поліції на службовому автомобілі. Навпаки, на відеозапису зафіксовано рух автомобіля під керуванням ОСОБА_3 , його зупинку під час руху та вихід правопорушника з автомобіля.
Апеляційний суд погоджується висновками суду першої інстанції, вважає його правильним і не приймає до уваги доводи захисника про невідповідність процедури оформлення поліцейським протоколу та матеріалів про адмінправопорушення з огляду на те, що огляд на стан сп'яніння ОСОБА_1 проведено на місці зупинки, результат не оспорювався особою стосовно якої складено протокол про адмінправопорушення, хоча поліцейські і склали направлення водія до медичного закладу для проходження такого огляду, в якому зафіксовані ознаки алкогольного сп'яніння-різкий запах алкоголю з порожнини рота, не стійка хода та результат огляду водія на стан алкогольного сп'яніння. Відеозапис повністю узгоджується з протоколом про адмінправопорушення, не суперечить йому, що в свою чергу не може слугувати підставою для визнання протоколу неналежним доказом.
Стосовно доводів апеляції про те, що в матеріалах справи є направлення на огляд до медичної установи, яке складається після відмови водія проходити огляд на місці зупинки, однак працівники поліції фактично не направили ОСОБА_1 до медзакладу, як це передбачено нормами законодавства, а лише сформували відповідне направлення не реалізувавши його в дії, то апеляційний суд вважає їх безпідставними, тому що водій виконав вимоги поліцейських та ПДР, пройшов огляд на місці за допомогою спеціального технічного засобу та не оспорював результат огляду на місці. Хоча і було виписане направлення до медичного закладу, де огляд проводиться в присутності водія та поліцейського, але у зв'язку з тим, що водій погодився з результатом огляду на місці, то їхати до найближчого медичного закладу не було підстав, то з такими доводами апеляції суд не може погодитися, тому що вони не ґрунтуються на вимогах закону.
Стосовно доводів апеляції, що зупинка транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 була здійснена неуповноваженими особами, то апеляційний суд виходить з наступного.
Відповідно до постанови КМУ від 8.07.2020 р. № 573 «Питання запровадження та здійснення деяких заходів правового режиму воєнного стану», а саме п 8. «Під час дії комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування Збройні Сили, Держспецтрансслужба, Національна гвардія, Держприкордонслужба, Національна поліція, СБУ, ДФС, ДМС, ДСНС продовжують виконання своїх завдань відповідно до призначення та специфіки діяльності. На території, де запроваджено комендантську годину, забороняється перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, а також рух транспортних засобів».
ОСОБА_1 повинен був виконувати вимоги цього пункту, проте безпідставно, під час комендантської години, пересувався на транспортному засобі, та, як було встановлено, в стані алкогольного сп'яніння.
Обов'язки дієздатного громадянина, як суб'єкта правовідносин - це юридично закріплена в нормативно-правових актах міра належної та необхідної суспільно-правової поведінки, яка полягає в необхідності здійснення дій активного або пасивного характеру. Ніякі обставини чи причини не звільняють громадянина від виконання цих обов'язків, порушення відповідних заборон має наслідком відповідну юридичну відповідальність.
Таким чином, апеляційний суд не вбачає в діях працівників поліції порушень вимог нормативно-правових актів, а навпаки вони були зобов'язані вчинити певні дії стосовно порушника комендантської години та притягнути винну особу до юридичної відповідальності.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р. Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Доводи апеляційної скарги про те, що протокол про адмінправопорушення складений в порушення вимог ст. 256 КУпАП, а саме не зазначено хто керував автомобілем, протокол містить посилання на порушення п. 2.5 та 2.9 а) ПДР, при цьому суд здійснює судовий розгляд лише в межах інкримінованих дій відповідно до протоколу і не може самостійно виходити за межі протоколу, тому вказана обставина не дозволяє оцінити правильність кваліфікації, підстав для притягнення до відповідальності, не зазначено, отже необхідно було вирішити питання про притягнення до адмінвідповідальності, то апеляційний суд вважає такі доводи безпідставними з огляду на наступне.
В протоколі про адмінправопорушення серії ЕПР 1 № 278140 від 22.03.2025 р. поліцейський, який склав протокол про адмінправопорушення, зазначив, що ОСОБА_1 порушив п. 2.9 а) ПДР, огляд на стан алкогольного сп'яніння проведено на місці зупинки, результат позитивний та склав 2,05 ‰, а в графі 4 «особа, щодо якої складено протокол» зазначено ОСОБА_1 .
Суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керування автомобілем в стані алкогольного сп'яніння, чим останній порушив вимоги п. 2.9 а) ПДР України та вчинив адмінправопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Європейський суд з прав людини зазначав, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» від 9.07.1997 р.). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії» від 27.09.2001 р.
Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції виніс незаконну постанову щодо ОСОБА_1 у зв'язку з порушеннями норм матеріального права є необґрунтованими та спростовуються дослідженими та наведеними в постанові суду першої інстанції доказами.
Інші аргументи апеляційної скарги мають ознаки надмірного формалізму, не спростовують встановлені у справі фактичні обставини, зводячись до власного тлумачення положень закону, переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду щодо їх оцінки, а отже й не є підставами для скасування вірного по суті судового рішення.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду з приводу того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП доведена сукупністю доказів, вони є логічними, послідовними та узгоджуються з іншими матеріалами провадження.
ОСОБА_1 мав усвідомлювати та передбачати наслідки його дій під час керування транспортним засобом, можливість втратити право керування транспортним засобом в разі істотного порушення вимог ПДР.
Таким чином, з урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги по суті немає, а постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою і скасуванню або зміні не підлягає.
Будь-яких доказів, які б могли переконати суд у відсутності події та складу адмінправопорушення, в матеріалах справи про притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідальності відсутні та апелянтом суду апеляційної інстанції не надані. Інші доводи апелянта, викладені ним в апеляційній скарзі, сприймаються судом як спроба уникнути відповідальності, оскільки безспірних та переконливих доказів, які б могли об'єктивно спростувати його винність у вчиненні вказаного правопорушення, суду не надано.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду, як і підстав для закриття провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП в даному випадку апеляційним переглядом не встановлено, тож, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Таким чином, з урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги по суті немає, а постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою і скасуванню або зміні не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Постанову Золотоніського міськрайсуду Черкаської обл. від 14.01.2026 р., якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Бруса С.М. - залишити без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Белах А.В.