печерський районний суд міста києва
Справа № 757/13372/26-к
30 квітня 2026 року м. Київ
Печерський районний суд міста Києва в складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
представника власника майна - адвоката ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора першого відділу управління Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про накладення арешту у кримінальному провадженні № 62026000000000025 від 12.01.2026,
Короткий виклад обставин клопотання
До слідчого судді надійшло клопотання сторони кримінального провадження про накладення арешту на майно, яке було вилучено під час обшуку у директора та головного бухгалтера ПП «Тендер Онлайн» ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:
- планшет «IPad Pro» IMEI: НОМЕР_1 модель А 2230 в чохлі із стилусом;
- мобільний телефон марки «Iphone 17 Pro Max» темно-синього кольору в чохлі, IMEI: НОМЕР_2 .
Метою накладення арешту вказано збереження речових доказів.
Явка сторін кримінального провадження
Прокурор у судовому засіданні вимоги клопотання підтримував в повному обсязі, просив його задовольнити.
Представник володільця майна, адвокат ОСОБА_4 , оголосив письмові заперечення на клопотання прокурора, в яких вказано, що клопотання подане з пропуском строку на подачу, доказів відношення ПП «Тендер Онлайн» та, зокрема, його директора ОСОБА_5 до розслідуваного кримінального провадження, окрім виконання договірних зобов'язань, не надано. Мобільний телефон та планшет є особистим майно ОСОБА_5 , яке використовується для власних потреб, наразі утримується незаконно. Доказів відповідності вилученої техніки критеріям речових доказів до клопотання не долучено.
Правове обґрунтування
Процесуальні правовідносини регулюються главою 17 «Арешт майна» розділу ІІ «Заходи забезпечення кримінального провадження» КПК України.
Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).
Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та (або) користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, відчуження.
Відповідно до п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України арешт допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Обставини, встановлені слідчим суддею
Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62026000000000025, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 12.01.2026, за фактом можливих неправомірних дій службових осіб Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - АРМА, Національне агентство), ТОВ «Полонекс» (ідентифікаційний код юридичної особи - 39205429), ПП «Тендер онлайн» (ідентифікаційний код юридичної особи - 42414636), ТОВ «Укрінвестенергоконсалт» (ідентифікаційний код юридичної особи -37269187) за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364 Кримінального кодексу України.
Процесуальне керівництво у кримінальному провадженні здійснюється прокурорами першого відділу першого управління Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора.
У кримінальному провадженні № 42018000000000300 від 12.02.2018 Вищим антикорупційним судом ухвалою від 17.04.2024 у справі № 760/14676/19 накладено арешт на 494 земельні ділянки та об'єкти гірськолижної інфраструктури, що належать ТОВ «Боржава Девелопмент», ТОВ «Боржава Інвест», ТОВ «Боржава Ленд», ТОВ «Думка», ТОВ «Таурус Інвест», ТОВ «Таурус Ленд» та ТОВ «Таурус Проперті». Власники надали нотаріально посвідчені згоди на передачу активів в управління АРМА для реалізації. Вироком ВАКС від 17.04.2024 кошти від реалізації активів підлягали перерахуванню на спеціальний рахунок підтримки ЗСУ.
Надалі АРМА залучило для реалізації активів через систему «Prozorro.Продажі»: ТОВ «Полонекс»; ПП «Тендер онлайн»; ТОВ «Укрінвестенергоконсалт».
Перші два організатори провели по три безрезультатні аукціони через відсутність учасників. Під час третього етапу реалізації, організованого ТОВ «Укрінвестенергоконсалт», активи були реалізовані за результатами голландських аукціонів:
-41 земельна ділянка ТОВ «Таурус Інвест» - за 5 434 156 грн;
-208 земельних ділянок та об'єкти гірськолижної інфраструктури ТОВ «Таурус Проперті» і ТОВ «Таурус Ленд» - за 39 107 094 грн;
-245 земельних ділянок ТОВ «Боржава Девелопмент», ТОВ «Боржава Інвест», ТОВ «Боржава Ленд» та ТОВ «Думка» - за 45 031 266 грн.
Переможцями аукціонів стали ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які, за даними слідства, мають спільні бізнес-інтереси та пов'язані через ТОВ «Боржава Есет».
За даними досудового розслідування ринкова вартість земельних ділянок у Закарпатській області становить близько 43 тис. грн за сотку, а загальна вартість активів площею 460,66 га може перевищувати 1,9 млрд грн. При цьому оцінка активів, проведена різними суб'єктами оціночної діяльності, поступово зменшувалася:
-ТОВ «Полонекс» - близько 1 млрд грн;
-ПП «Тендер онлайн» - близько 800 млн грн;
-ТОВ «Укрінвестенергоконсалт» - близько 380 млн грн.
У результаті активи були реалізовані приблизно за 89,5 млн грн, що, на думку слідства, свідчить про можливе умисне заниження їх вартості службовими особами АРМА у змові з організаторами торгів та оцінювачами - ПП «Бюро Маркуса», ТОВ «Альянс-Укрексперт Плюс» та ТОВ «СВМ Бізнес Груп».
Під час досудового розслідування отримано інформацію про можливе знищення документів та електронних носіїв, пов'язаних із реалізацією арештованих активів. У зв'язку з цим 20.01.2026 слідчим ДБР, у порядку ч. 3 ст. 233 КПК України, проведено невідкладний обшук за місцем проживання директора та головного бухгалтера ПП «Тендер онлайн» ОСОБА_5 у квартирі в м. Києві.
Під час обшуку вилучено: планшет «iPad Pro» IMEI НОМЕР_1 та мобільний телефон «iPhone 17 Pro Max» IMEI НОМЕР_2 .
Постановою слідчого від 20.01.2026 вилучені під час обшуку планшет та мобільний телефон визнані речовим доказом у кримінальному провадженні № 62026000000000025 від 12.01.2026.
21.01.2026 до Печерського районного суду м. Києва скеровано клопотання про надання дозволу на проведення обшуку. Ухвалою слідчого судді від 30.01.2026 клопотання задоволено частково без надання дозволу на вилучення зазначених пристроїв.
У зв'язку з цим орган досудового розслідування звернувся з клопотанням про накладення арешту на вилучені планшет та мобільний телефон, які належать ОСОБА_5 , як на майно, що може містити відомості та докази, важливі для кримінального провадження.
Клопотання про арешт подано до суду 06.03.2026.
Мотиви слідчого судді
а) Щодо строку звернення до слідчого судді з клопотанням
Захисник вказує на порушення прокурором строку звернення з клопотанням, оскільки обшук завершено о 20.01.2026, а з клопотанням прокурор звернувся до суду 06.03.2026, тобто зі спливом 48 годин, що, на його думку, є підставою для відмов в його задоволенні.
Слідчий суддя звертає увагу, що відмова в задоволенні клопотання про арешт майна можлива лише, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом 2 ч. 1 ст. 170 КПК України (ч. 1 ст. 173 КПК України).
При вирішенні питання про арешт майна, яке має значення для виконання завдань кримінального провадження, слідчий суддя, суд повинен враховувати: (1) правову підставу для арешту майна; (2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 статті 170 КПК України); (3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини 2 статті 170 КПК України); (4) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини 2 статті 170 КПК України); (5) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини 2 статті 170 КПК України); (6) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; (7) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (частина 2 статті 173 КПК України).
Отже, такої підстави для відмови в арешті майна як пропущення строку звернення з клопотанням КПК не передбачено ні серед умов, які враховуються при вирішенні питання про арешт майна як речових доказів (чи навіть з інших підстав), ні серед підстав для відмови в задоволенні клопотання про арешт.
Сам по собі факт порушення строку звернення до слідчого судді для вирішення питання про арешт не може бути підставою для відмови в арешті майна, яке відповідає завданням кримінального провадження. Вказане обумовлюється тим, що порушення строку на звернення з клопотанням про арешт майна не позбавляє таке майно доказової (у разі його арешту як речового доказу) чи забезпечувальної «сили» (при забезпеченні цивільного позову чи можливої конфіскації) в кримінальному провадженні, тому потребує забезпечення його збереження, зокрема, шляхом накладення арешту.
Сплив процесуального строку виконання обов'язку вжити заходи до збереження майна не припиняє необхідності виконати цей обов'язок стороною обвинувачення і не тягне за собою припинення повноважень службової особи на здійснення обов'язкової дії.
Аналогічна правова позиція щодо правових наслідків пропуску строку виконання обов'язку детально висвітлена в Постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 263/15845/2019.
Тобто, з одного боку порушення передбаченого ч. 5 ст. 171 КПК строку є юридичним фактом, з яким закон пов'язує припинення режиму тимчасового вилучення майна (стаття 169 КПК «Припинення тимчасового вилучення майна»), встановлює обов'язок негайно повернути майно особі, в якої воно було тимчасово вилучене, а з іншого - не є підставою для відмови в арешті майна. Така суперечність, на думку слідчого судді, вирішується наступним чином.
Правові інститути тимчасового вилучення майна та арешту майна є пов'язаними, але відносно автономними, з різними цілями та правовими наслідками. Вони стосуються різних аспектів процесу доказування.
Правове значення встановленого законодавцем строку, визначеного як «протягом 48 годин після вилучення майна» (абзац 2 частини 5 статті 171 КПК) для звернення із клопотанням про арешт майна полягає в тому, що: (1) законодавцем презюмується достатність цього часу для сторони обвинувачення, щоб визначитись чи належить майно підозрюваному, третій особі, і чи наявні достатні підстави вважати, що суд у випадках, передбачених КК, може призначити покарання у виді конфіскації майна, спеціальної конфіскації, для відшкодування шкоди та підготувати відповідне мотивоване клопотання з одного боку та (2) встановити такий нетривалий проміжок часу втручання у право власності особи (тимчасове позбавлення її правомочностей володіння та користування) в інтересах кримінального провадження, протягом якого можливе утримання майна особи в силу закону, без вмотивованого рішення суду, для вирішення його подальшої долі слідчим, прокурором (у разі бездіяльності, нереалізації обов'язку звернення з клопотанням до слідчого судді, суду про арешт такого майна) або слідчим суддею, судом з урахуванням належності, вагомості такого майна (речей) для досягнення завдань кримінального провадження.
Отже, положення частини 5 статті 171 КПК у взаємозв'язку із положеннями частини 1 статті 169 КПК визначають лише тривалість законного перебування (утримання) чужого майна (вилученого в результаті обшуку) в розпорядженні сторони обвинувачення (слідчого, прокурора). Будь-яке подальше перебування (поза межами встановленого процесуального строку та часу, необхідного для негайного повернення), утримання такого майна слідчим, прокурором є таким, що не має правових підстав та є втручанням в право власності особи, якій належить це майно, без законних на те підстав.
У той же час, вказані порушення речових прав не можуть перешкоджати досягненню цілей й завдань кримінального провадження, якими, зокрема, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини. Адже головним призначенням кримінального провадження як процесуального зводу норм є ефективна реалізація матеріально-правових норм кримінального права. А Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам (стаття 1 КК).
Таким чином, норми КПК щодо правового режиму, тривалості, припинення тимчасового вилучення майна функціонально призначені перш за все для вирішення цивільно-правових аспектів такого тимчасового вилучення та встановлення обов'язку щодо негайного повернення майна законному його володільцю у разі пасивності, незацікавленості сторони обвинувачення у його використанні для вирішення завдань кримінального провадження.
Правові наслідки можливих порушень процесуальних строків, про які йдеться, на думку слідчого судді, лежать у площині матеріально-правової юридичної відповідальності (наприклад, цивільно-правова відповідальність за утримання відповідного майна без законних на те підстав або у разі втрати чи знищення речового доказу (частина 4 статті 100 КПК), дисциплінарна відповідальність прокурора, слідчого за неналежне виконання службових обов'язків, кримінальна відповідальність у разі наявності відповідних підстав) тощо.
Крім цього, вирішення слідчим суддею, судом питання про арешт майна, яке було правомірно тимчасово вилучене, при порушенні строку звернення слідчим, прокурором із клопотанням про арешт, відбувається в період часу, коли режим тимчасового вилучення припинився (пункт 3 частини 1 статті 169 КПК).
Підсумовуючи наведене, слідчий суддя зазначає, що вирішення питання щодо арешту майна залежить від того, чи має воно значення для досягнення завдань кримінального провадження, а не від того, чи своєчасно звернувся слідчий, прокурор з відповідним клопотанням до слідчого судді.
б) Щодо відповідності вилученого майна ознакам речового доказу
Як зазначалось вище, при вирішенні питання про арешт майна, яке має значення для виконання завдань кримінального провадження, слідчий суддя, суд повинен враховувати: (1) правову підставу для арешту майна; (2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 статті 170 КПК); (3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини 2 статті 170 КПК); (4) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини 2 статті 170 КПК); (5) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини 2 статті 170 КПК); (6) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; (7)наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (частина 2 статті 173 КПК).
Норма-дефініція речових доказів (стаття 98 КПК) щодо критеріїв (умов) визнання матеріальних об'єктів речовими доказами (були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин) з одного боку дійсно, сформульована в категоричній формі, і вказані умови мають бути дотримані для визнання тих чи інших речей речовими доказами. У той же час, слід зважати на стадію кримінального провадження.
Так, на стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з'ясуванню у кримінальному провадженні, можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування - це процес пізнання обставин подій минулого, пов'язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів злочинного діяння.
Системний аналіз норм КПК та практики ЄСПЛ дозволяє дійти висновку, що КПК оперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання) - стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)» тощо. Стандарти «достатніх підстав (доказів)» використовуються в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, цілі прийняття тих чи інших рішень (вчинення дій) та їх правових наслідків. При цьому, вони застосовуються як для прийняття процесуальних рішень слідчими суддями (судом) (статті 157, 163, частина 5 статті 234, 260 та інші статті КПК), так і слідчими, прокурорами (статті 134, 271, 276 КПК та інші).
З огляду на вимоги ч. 3 статті 170 КПК арешт майна на підставі п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК (тобто з метою забезпечення збереження речових доказів) передбачає дотримання стандарту «достатніх підстав» вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК.
Відповідно до ч. 4. ст. 170 КПК України арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно одержане внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 64-2 КПК України, - третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи.
Стандарт «достатніх підстав (доказів)» для цілей арешту з метою забезпечення збереження речових доказів передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують певну річ з кримінальним правопорушенням (демонструють можливу приналежність до його вчинення в якості знаряддя або матеріального об'єкту, що містить певне відображення або інформацію про злочин), тобто наділяють її саму можливістю виконувати функцію доказу у кримінальному провадженні, і вони є достатніми, щоб виправдати її тимчасове обтяження у вигляді арешту для можливого використання в процесі доказування стороною обвинувачення у подальшому.
З матеріалів клопотання вбачається, що досудове розслідування здійснюється щодо можливого зловживання службовими особами АРМА, а також суб'єктами господарювання, залученими до реалізації арештованих активів, під час організації та проведення електронних торгів з реалізації 494 земельних ділянок та об'єктів гірськолижної інфраструктури у Закарпатській області.
За версією сторони обвинувачення, службові особи АРМА у змові з організаторами торгів та оцінювачами могли забезпечити поетапне заниження вартості активів з подальшою їх реалізацією за значно заниженими цінами через систему «Prozorro.Продажі». При цьому реалізація активів здійснювалася за участю ТОВ «Полонекс», ПП «Тендер Онлайн» та ТОВ «Укрінвестенергоконсалт».
У ході досудового розслідування отримано інформацію про можливе знищення документації та електронних носіїв інформації, пов'язаних із проведенням торгів та реалізацією арештованих активів. У зв'язку з цим 20.01.2026 у порядку ч. 3 ст. 233 КПК України проведено невідкладний обшук за місцем проживання директора та головного бухгалтера ПП «Тендер Онлайн» ОСОБА_5 , під час якого вилучено планшет «IPad Pro» та мобільний телефон «Iphone 17 Pro Max»
З огляду на характер інкримінованого кримінального правопорушення, предмет доказування у цьому кримінальному провадженні безпосередньо охоплює дослідження електронної комунікації між учасниками правовідносин, електронного документообігу, листування, погодження умов проведення торгів, передачі документів, відомостей щодо оцінки активів, фінансових розрахунків, доступу до електронних майданчиків та інших цифрових даних, які можуть зберігатися саме на мобільних та електронних пристроях осіб, причетних до організації відповідних аукціонів.
При цьому ПП «Тендер Онлайн», директором та головним бухгалтером якого є ОСОБА_5 , було одним із організаторів реалізації арештованих активів через систему «Prozorro.Продажі», а тому діяльність останньої перебуває у безпосередньому зв'язку з обставинами, що перевіряються у межах даного кримінального провадження.
Слідчий суддя враховує, що вилучені планшет та мобільний телефон є персональними електронними пристроями, які за своєю природою використовуються для зберігання, створення, передачі та обміну інформацією, у тому числі через електронну пошту, месенджери, хмарні сервіси, банківські застосунки та спеціалізовані електронні платформи.
Як вбачається з протоколу обшуку, технічні пристрої були вилучені у заблокованому стані, що об'єктивно свідчить про відсутність в органу досудового розслідування фактичного доступу до інформації, яка на них міститься, та виключає можливість на даному етапі достовірно встановити повний обсяг відомостей, що можуть мати доказове значення у кримінальному провадженні, та негайно дослідити їх зміст.
Разом із тим, саме заблокований стан пристроїв та характер кримінального правопорушення об'єктивно дають достатні підстави вважати, що на вказаних носіях може міститися інформація щодо: організації та проведення електронних торгів; взаємодії між службовими особами АРМА, організаторами торгів, оцінювачами та учасниками аукціонів; погодження умов реалізації активів; обговорення стартової вартості майна; передачі електронних документів; фінансових розрахунків; інших обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні.
Наразі, з вилученої техніки створено файл-образ. Загальний розмір даних на телефоні - 131 ГБ, на ноутбуці - 124 ГБ. Слідчим доручено здійснити огляд вилученої техніки.
Однак, сам по собі факт створення файл-образів вилучених технічних пристроїв не свідчить про відсутність необхідності у подальшому застосуванні арешту майна та не виключає доказового значення оригінальних електронних носіїв інформації.
Слідчий суддя враховує, що на даний час органом досудового розслідування лише створено файл-образи вилучених пристроїв, при цьому загальний обсяг інформації, що міститься на мобільному телефоні, становить близько 131 ГБ, а на планшеті - близько 124 ГБ, що свідчить про значний масив цифрових даних, які підлягають подальшому дослідженню та аналізу.
Як вбачається з матеріалів провадження, слідчим вже доручено проведення огляду вилученої техніки, однак такий огляд на даний час не завершено, а отримана інформація ще не була повністю опрацьована та процесуально зафіксована. Крім того, органом досудового розслідування одночасно здійснюється дослідження й інших вилучених електронних пристроїв та носіїв інформації у межах цього кримінального провадження, що об'єктивно впливає на тривалість проведення відповідних процесуальних дій.
При цьому саме оригінальні електронні носії можуть містити технічні метадані, системну інформацію, журнали активності, історію змін файлів, дані про авторизації, синхронізацію із хмарними сервісами та інші цифрові сліди, які мають значення для кримінального провадження та можуть бути предметом подальших експертних досліджень.
Слідчий суддя також враховує, що повернення пристроїв власнику до завершення їх повного огляду та фіксації інформації може створити ризики зміни, втрати, пошкодження або знищення відомостей, що містяться на електронних носіях, а також унеможливити проведення подальших комп'ютерно-технічних досліджень та перевірку достовірності отриманих файл-образів.
За таких обставин, незважаючи на створення файл-образів, необхідність у накладенні арешту на вилучені технічні пристрої на даному етапі досудового розслідування продовжує існувати з метою забезпечення збереження речових доказів та належного проведення подальших процесуальних дій.
На даному етапі досудового розслідування слідчий суддя не вирішує питання достатності та допустимості доказів для доведення винуватості конкретних осіб, а лише перевіряє наявність достатніх підстав вважати, що вилучене майно може відповідати критеріям речових доказів у розумінні ст. 98 КПК України.
З урахуванням встановлених обставин, характеру кримінального правопорушення, ролі ПП «Тендер Онлайн» у процедурі реалізації арештованих активів, посади ОСОБА_5 , а також можливого змісту інформації, що може міститися на вилучених пристроях, слідчий суддя дійшов висновку про наявність достатніх підстав вважати, що планшет «IPad Pro» та мобільний телефон «Iphone 17 Pro Max» відповідають критеріям речових доказів, визначеним ст. 98 КПК України, а тому з метою забезпечення їх збереження підлягають арешту.
Доводи сторони захисту про те, що мобільний телефон та планшет є особистим майном ОСОБА_5 та використовуються нею у повсякденному житті, не спростовують можливості збереження на вказаних носіях інформації, яка має значення для досудового розслідування. Сам по собі факт належності майна особі на праві приватної власності не виключає можливості накладення на нього арешту у випадку відповідності критеріям речових доказів.
З метою забезпечення збереження речового доказу, недопущення його приховування, пошкодження, знищення та/або зміни інформації, яка на ньому міститься, а також забезпечення можливості проведення подальших слідчих (розшукових) та процесуальних дій, слідчий суддя вважає необхідним накласти арешт на зазначене майно. Такий захід є розумним, співмірним завданням кримінального провадження та відповідає вимогам ст. 170 КПК України.
На даній стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з'ясуванню у кримінальному провадженні, можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування - це процес пізнання обставин подій минулого, пов'язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів злочинного діяння.
На цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, як арешт майна з метою збереження речових доказів, що забезпечить дієвість розслідування у кримінальному провадженні.
Дослідивши матеріали справи, слідчий суддя дійшов висновку, що наявні достатні підстави вважати, що вилучені речі відповідають ознакам речових доказів, а тому підлягають арешту з метою забезпечення збереження речових доказів.
Керуючись ст. 98, 100, 131, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя
Клопотання - задовольнити.
Накласти арешт у кримінальному провадженні № 62026000000000025 від 12.01.2026 на майно, яке вилучено під час обшуку у директора та головного бухгалтера ПП «Тендер Онлайн» ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:
- планшет «IPad Pro» IMEI: НОМЕР_1 модель А 2230 в чохлі із стилусом;
- мобільний телефон марки «Iphone 17 Pro Max» темно-синього кольору в чохлі, IMEI: НОМЕР_2 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали складено та проголошено 07.05.2026 о 16:40 год.
Слідчий суддя ОСОБА_1