печерський районний суд міста києва
Справа № 757/1370/26-к
27 січня 2026 рокуслідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Печерської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42022102100000164 від 14.09.2022,
14.01.2026 до провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання прокурора Печерської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42022102100000164 від 14.09.2022.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначив наступне.
СВ Печерського управління поліції ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022102100000164, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.09.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ст. 356, ч. 4 ст. 185 КК України.
Процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні забезпечується прокурорами Печерської окружної прокуратури міста Києва.
Досудовим розслідуванням встановлено, що до Шевченківської окружної прокуратури міста Києва надійшла ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 19.08.2022 у справі № 761/14207/22, якою зобов'язано уповноважену особу Шевченківської окружної прокуратури міста Києва внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви ОСОБА_4 від 20.07.2022, відповідно до якої невстановлені особи шахрайським шляхом заволоділи майном заявниці, яке належить їй на праві спільної сумісної власності.
Крім того, встановлено, що в період часу з 17.06.2024 по теперішній час, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , невстановлена особа, здійснює протиправні дії, а саме незаконно перебуває у вищевказаній квартирі. (ЖЄО 14587 від 21.02.2025).
Також, встановлено, до Шевченківського УП ГУНП у м. Києві надійшла заява від ОСОБА_4 : АДРЕСА_2 , про те, що у неї в липні 2021 року виникли цивільно-правові відносини щодо поділу майна подружжя, яке перебуває у спільній сумісній власності, а її колишній ОСОБА_5 до вирішення цивільного спору 17.06.2024 шляхом вільного доступу заволодів майном заявниці.
В ході проведення досудового розслідування, встановлено ОСОБА_5 , штучно створив грошове зобов'язання за участю ОСОБА_6 з метою фіктивної передачі останній права власності на спільне з колишньою дружиною ОСОБА_4 майно, чим позбавити останню права на її частку у спільному нажитому в шлюбі майні.
Так, ОСОБА_5 будучи достовірно обізнаний про розірвання шлюбу між ним та ОСОБА_4 і наявності позову про розподіл майна, уклав із ОСОБА_6 фіктивний договір позики нібито від 22.08.2013 про позику у розмірі 475 000 доларів США. Також, ОСОБА_5 уклав із ОСОБА_6 фіктивну угоду про заміну зобов'язання за договором позики, що нібито від 15.07.2020, визнавши тим самим фіктивне зобов'язання перед ОСОБА_6 на суму 517 500 доларів США, що еквівалентно 14 046 502 гривням.
Після чого, ОСОБА_5 визнав вищевказаний фіктивний борг перед ОСОБА_6 з метою передачі їй права власності на спільне із колишньою дружиною ОСОБА_4 майно з одночасним позбавленням останньої права власності на 50% відсотків від цього майна.
Так, 06.09.2021 ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1 ) подала до Господарського суду м. Києва відповідну заяву з кредиторськими вимогами до боржника ( ОСОБА_5 ) із додатками завіреними копіями Договору позики від 22.08.2013, Розписки від 22.08.2013 та Угоди про заміну зобов'язання (новація) від 15.07.2020.
Відповідно, за Договором позики від 22.08.2013 ОСОБА_5 нібито отримав від ОСОБА_6 грошові кошти у розмірі 475 000 доларів США, що підтверджується розпискою від 22.08.2013 про їх отримання.
Попередньо встановлено, що зазначені документи мають ознаки підробки, оскільки відповідно до Договору позики від 22.08.2013 у реквізитах позичальника ( ОСОБА_5 ) зазначено адресу АДРЕСА_1 .
Проте, відповідно до наданої на запит адвоката ОСОБА_7 , який представляє інтереси ОСОБА_4 , інформації від Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради від 30.01.2023 № 055-542, підписаної кваліфікованим електронним підписом, рішенням Київської міської ради від 13.11.2014 № 373/373 «Про повернення історичних назв та перейменування вулиць, площ, провулків у місті Києві» вул. Воровського перейменовано на вул. Бульварно-Кудрявську у Шевченківському районі міста Києва.
Таким чином, укладаючи Договір позики від 22.08.2013 з ОСОБА_6 та підписуючи Розписку від 22.08.2013 ОСОБА_5 вже використовував назву вулиці Воровського як Бульварно-Кудрявську, хоча перейменування сталося через півтора роки. Отже, вказаний договір та розписка були складені та підписані набагато пізніше з метою «штучного» збільшення ОСОБА_5 своїх грошових зобов'язань та відповідно, зменшення цим самим майна, яке може отримати ОСОБА_4 за результатами розгляду спору про поділ спільного сумісного майна подружжя.
Також, попередньо наявні ознаки підробки мають документи щодо кредиторських вимог до ОСОБА_5 у сумі 390 000 доларів США та 245 000 грн., поданих 10.09.2020 до Господарського суду м. Києва ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до поданої заяви з кредиторськими вимогами до боржника ОСОБА_8 стверджує, що підставою для виникнення боргу ОСОБА_5 став «Агентський договір на придбання нерухомості за кордоном» від 17.02.2014. За цим договором ОСОБА_5 зобов'язався здійснити пошук пропозицій з купівлі-продажу об'єктів нерухомості непромислового, комерційного, житлового характеру та надавати агентські послуги зі сприяння в укладенні з потенційними продавцями угод купівлі - продажу об'єктів нерухомості.
На підставі вищевказаного договору, 26.02.2014 ОСОБА_5 отримав під розписку (складену без свідків та нотаріально не засвідчену) від ОСОБА_8 готівкові грошові кошти у сумі у сумі 390 000 доларів США та 245 000 гривень.
Вказана розписка ОСОБА_8 долучила до матеріалів заяви до Господарського суду м. Києва (справа № 910/3401/21). Проте, у реквізитах «Агентського договору на придбання нерухомості за кордоном» від 17.02.2014 та Розписки від 26.02.2014 зазначена адреса проживання ОСОБА_5 , а саме: АДРЕСА_1 , що вказує на той час вулиця мала назву Воровського (копія Рішення Київської міської ради від 13.11.2014 № 373/373 «Про повернення історичних назв та перейменування вулиць, площ, провулків у місті Києві»).
На даний час у органів досудового розслідування є підстави вважати, що вказані документи мають попередні ознаки підробки.
Крім того, 13.06.2024 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 вчинила реєстраційні дії щодо належної ОСОБА_4 квартири, а саме внесла до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно рішення № 73632501 та № 73639191, якими було змінено запис про право власності на квартиру, що створили підстави для незаконного заволодіння третіми особами.
Станом на тепер наявні обґрунтовані підстави вважати, що з порушенням вимог чинного законодавства відбулася реєстрація ОСОБА_4 у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки підставами нової реєстрації стали документи з ознаками підробки.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 , може бути об'єктом кримінально протиправних дій та існує ризик її відчуження, у зв'язку з чим може бути заподіяно матеріальних збитків потерпілій ОСОБА_4 .
Відповідно до постанови від 25.12.2025 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 42022102100000164 від 14.09.2022.
Таким чином, з метою забезпечення повного, об'єктивного та всебічного розслідування даного кримінального провадження, оскільки вказана квартира має значення речового доказу у кримінальному провадженні для забезпечення збереження речового доказу, недопущення подальшого відчуження, та з метою забезпечення кримінального провадження, враховуючи, що не накладання арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 може призвести до її відчуження або інших негативних наслідків, є необхідність у накладанні арешту на зазначений об'єкт нерухомого майна.
В судове засідання прокурор не з'явився, про місце і час розгляду клопотання повідомлений належним чином. Прокурор подав до суду заяву про розгляд вказаного клопотання у відсутність сторони обвинувачення, клопотання підтримав та просив його задовольнити.
Власник майна ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, про місце і час розгляду клопотання повідомлена належним чином, до суду надала заяву про розгляд клопотання за її відсутності. 16.01.2026 від ОСОБА_4 також надійшло клопотання про накладення арешту на спірне майно.
Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання у відсутність осіб, які не з'явились.
Вивчивши клопотання та долучені до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Речовими доказами відповідно до ст. 98 КПК України є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Під час судового розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що СВ Печерського управління поліції ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022102100000164, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.09.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ст. 356, ч. 4 ст. 185 КК України.
Процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні забезпечується прокурорами Печерської окружної прокуратури міста Києва.
Досудовим розслідуванням встановлено, що до Шевченківської окружної прокуратури міста Києва надійшла ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 19.08.2022 у справі № 761/14207/22, якою зобов'язано уповноважену особу Шевченківської окружної прокуратури міста Києва внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви ОСОБА_4 від 20.07.2022, відповідно до якої невстановлені особи шахрайським шляхом заволоділи майном заявниці, яке належить їй на праві спільної сумісної власності.
Крім того, встановлено, що в період часу з 17.06.2024 по теперішній час, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , невстановлена особа, здійснює протиправні дії, а саме незаконно перебуває у вищевказаній квартирі. (ЖЄО 14587 від 21.02.2025).
Також, встановлено, до Шевченківського УП ГУНП у м. Києві надійшла заява від ОСОБА_4 : АДРЕСА_2 , про те, що у неї в липні 2021 року виникли цивільно-правові відносини щодо поділу майна подружжя, яке перебуває у спільній сумісній власності, а її колишній ОСОБА_5 до вирішення цивільного спору 17.06.2024 шляхом вільного доступу заволодів майном заявниці.
В ході проведення досудового розслідування, встановлено ОСОБА_5 , штучно створив грошове зобов'язання за участю ОСОБА_6 з метою фіктивної передачі останній права власності на спільне з колишньою дружиною ОСОБА_4 майно, чим позбавити останню права на її частку у спільному нажитому в шлюбі майні.
Так, ОСОБА_5 будучи достовірно обізнаний про розірвання шлюбу між ним та ОСОБА_4 і наявності позову про розподіл майна, уклав із ОСОБА_6 фіктивний договір позики нібито від 22.08.2013 про позику у розмірі 475 000 доларів США. Також, ОСОБА_5 уклав із ОСОБА_6 фіктивну угоду про заміну зобов'язання за договором позики, що нібито від 15.07.2020, визнавши тим самим фіктивне зобов'язання перед ОСОБА_6 на суму 517 500 доларів США, що еквівалентно 14 046 502 гривням.
Після чого, ОСОБА_5 визнав вищевказаний фіктивний борг перед ОСОБА_6 з метою передачі їй права власності на спільне із колишньою дружиною ОСОБА_4 майно з одночасним позбавленням останньої права власності на 50% відсотків від цього майна.
Так, 06.09.2021 ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1 ) подала до Господарського суду м. Києва відповідну заяву з кредиторськими вимогами до боржника ( ОСОБА_5 ) із додатками завіреними копіями Договору позики від 22.08.2013, Розписки від 22.08.2013 та Угоди про заміну зобов'язання (новація) від 15.07.2020.
Відповідно, за Договором позики від 22.08.2013 ОСОБА_5 нібито отримав від ОСОБА_6 грошові кошти у розмірі 475 000 доларів США, що підтверджується розпискою від 22.08.2013 про їх отримання.
Попередньо встановлено, що зазначені документи мають ознаки підробки, оскільки відповідно до Договору позики від 22.08.2013 у реквізитах позичальника ( ОСОБА_5 ) зазначено адресу АДРЕСА_1 .
Проте, відповідно до наданої на запит адвоката ОСОБА_7 , який представляє інтереси ОСОБА_4 , інформації від Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради від 30.01.2023 № 055-542, підписаної кваліфікованим електронним підписом, рішенням Київської міської ради від 13.11.2014 № 373/373 «Про повернення історичних назв та перейменування вулиць, площ, провулків у місті Києві» вул. Воровського перейменовано на вул. Бульварно-Кудрявську у Шевченківському районі міста Києва.
Таким чином, укладаючи Договір позики від 22.08.2013 з ОСОБА_6 та підписуючи Розписку від 22.08.2013 ОСОБА_5 вже використовував назву вулиці Воровського як Бульварно-Кудрявську, хоча перейменування сталося через півтора роки. Отже, вказаний договір та розписка були складені та підписані набагато пізніше з метою «штучного» збільшення ОСОБА_5 своїх грошових зобов'язань та відповідно, зменшення цим самим майна, яке може отримати ОСОБА_4 за результатами розгляду спору про поділ спільного сумісного майна подружжя.
Також, попередньо наявні ознаки підробки мають документи щодо кредиторських вимог до ОСОБА_5 у сумі 390 000 доларів США та 245 000 грн., поданих 10.09.2020 до Господарського суду м. Києва ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до поданої заяви з кредиторськими вимогами до боржника ОСОБА_8 стверджує, що підставою для виникнення боргу ОСОБА_5 став «Агентський договір на придбання нерухомості за кордоном» від 17.02.2014. За цим договором ОСОБА_5 зобов'язався здійснити пошук пропозицій з купівлі-продажу об'єктів нерухомості непромислового, комерційного, житлового характеру та надавати агентські послуги зі сприяння в укладенні з потенційними продавцями угод купівлі - продажу об'єктів нерухомості.
На підставі вищевказаного договору, 26.02.2014 ОСОБА_5 отримав під розписку (складену без свідків та нотаріально не засвідчену) від ОСОБА_8 готівкові грошові кошти у сумі у сумі 390 000 доларів США та 245 000 гривень.
Вказана розписка ОСОБА_8 долучила до матеріалів заяви до Господарського суду м. Києва (справа № 910/3401/21). Проте, у реквізитах «Агентського договору на придбання нерухомості за кордоном» від 17.02.2014 та Розписки від 26.02.2014 зазначена адреса проживання ОСОБА_5 , а саме: АДРЕСА_1 , що вказує на той час вулиця мала назву Воровського (копія Рішення Київської міської ради від 13.11.2014 № 373/373 «Про повернення історичних назв та перейменування вулиць, площ, провулків у місті Києві»).
На даний час у органів досудового розслідування є підстави вважати, що вказані документи мають попередні ознаки підробки.
Крім того, 13.06.2024 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 вчинила реєстраційні дії щодо належної ОСОБА_4 квартири, а саме внесла до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно рішення № 73632501 та № 73639191, якими було змінено запис про право власності на квартиру, що створили підстави для незаконного заволодіння третіми особами.
Станом на тепер наявні обґрунтовані підстави вважати, що з порушенням вимог чинного законодавства відбулася реєстрація ОСОБА_4 у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки підставами нової реєстрації стали документи з ознаками підробки.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 , може бути об'єктом кримінально протиправних дій та існує ризик її відчуження, у зв'язку з чим може бути заподіяно матеріальних збитків потерпілій ОСОБА_4 .
Відповідно до постанови від 25.12.2025 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 42022102100000164 від 14.09.2022.
В клопотанні прокурора вбачаються підстави для накладення арешту на квартиру, оскільки вказане нерухоме майно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, визнано речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні та метою такого арешту є забезпечення зберігання речових доказів.
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що з метою збереження речових доказів та недопущення відчуження майна, наявні правові підстави для накладення арешту на майно.
Разом з тим, не підлягають задоволенню вимоги передати на відповідальне зберігання ОСОБА_4 , як власнику цього майно, право користування та використання, а також збереження в належному стані квартири за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки слідчий суддя накладає арешт на квартиру з забороною відчуження, розпорядження вказаною квартирою, а також заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вказаного об'єкта нерухомості, що само по собі забезпечує схоронність майна.
Крім того, не підлягають задоволенню вимоги клопотання щодо заборони використання житлового приміщення особам, а саме: ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки зазначені вимоги виходять за межі розгляду клопотання в порядку ст. ст. 170-172 КПК України та регламентовані нормами Цивільного кодексу України.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 107, 117, 131, 132, 171-173, 309 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання - задовольнити частково.
Накласти арешт у кримінальному провадженні № 42022102100000164 від 14.09.2022 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заборонивши відчуження, розпорядження вказаною квартирою, а також заборонивши державним реєстраторам та нотаріусам вчинення будь-які реєстраційні дії щодо вказаного об'єкту нерухомості.
В іншій частині клопотання - відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню прокурором/слідчим у кримінальному провадженні № 42022102100000164 від 14.09.2022.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1