Справа № 640/6789/20 Суддя (судді) першої інстанції: Ярощук В.Г.
18 травня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі судді-доповідача Попової О.Г., суддів Говоруна О.В. та Чуприни О.В., перевіривши на відповідність вимогам ст.ст. 295, 296 КАС України апеляційні скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.02.2026 у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення,
ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач) звернулась до суду з позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва в якому просила визнати протиправними і скасувати:
- податкове повідомлення-рішення від 03.12.2019 № 0004133304;
- податкове повідомлення-рішення від 03.12.2019 № 0004143304;
- податкове повідомлення-рішення від 03.12.2019 № 0004153304;
- податкове повідомлення-рішення від 03.12.2019 № 0004183304;
- податкове повідомлення-рішення від 03.12.2019 № 0004193304;
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.12.2019 № Ф-0004163304;
- рішення від 03.02.2019 № 004173304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
На підставі пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2825 (в редакції Закону №3863) проведений автоматизований розподіл адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженому наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 року №399.
За результатами автоматизованого розподілу адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, справа №826/16516/17 передана на розгляд та вирішення Миколаївському окружному адміністративному суду.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.02.2026 позов задоволено частково:
визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області:
- від 03.12.2019 № 0004133304 (форма «ПС») про застосування до ОСОБА_2 штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за ненадання книги обліку доходів і витрат у розмірі 510 (П'ятсот десять) гривень 00 копійок;
- від 03.12.2019 № 0004143304 (форма «Р») в частині збільшення ОСОБА_2 суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 24009 (Двадцять чотири тисячі дев'ять) гривень 02 копійки;
- від 03.12.2019 № 0004153304 (форма «Р») в частині збільшення ОСОБА_2 суми грошового зобов'язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 2000 (Дві тисячі) гривень 75 копійок;
- від 03.12.2019 № 0004193304 (форма «Р») в частині збільшення ОСОБА_2 суми грошового зобов'язання за платежем ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 26676 (Двадцять шість тисяч шістсот сімдесят шість) гривень 69 копійок;
- визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління ДПС у Київській області від 03.02.2019 № 004173304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в частині застосування до ОСОБА_1 штрафної санкції в розмірі 6022 (Шість тисяч двадцять дві) гривні 50 копійок;
відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Київській області:
- від 03.12.2019 № 0004143304 (форма «Р») в частині збільшення ОСОБА_2 суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 120045 (Сто двадцять тисяч сорок п'ять) гривень 10 копійок;
- від 03.12.2019 № 0004153304 (форма «Р») в частині збільшення ОСОБА_2 суми грошового зобов'язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 10003 (Десять тисяч три) гривні 75 копійок;
- від 03.12.2019 № 0004183304 (форма «С») про застосування до ОСОБА_2 штрафної санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у розмірі 1 (Одна) гривня 00 копійок;
- від 03.12.2019 № 0004193304 (форма «Р») в частині збільшення ОСОБА_2 суми грошового зобов'язання за платежем ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 133383 (Сто тридцять три тисячі триста вісімдесят три) гривні 45 копійок;
відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними і скасування:
- вимоги Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 03.12.2019 № Ф-0004163304 у розмірі 60225 (Шістдесят тисяч двісті двадцять п'ять) гривень 00 копійок;
- рішення Головного управління ДПС у Київській області від 03.02.2019 № 004173304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в частині застосування до ОСОБА_1 штрафної санкції в розмірі 6022 (Шість тисяч двадцять дві) гривні 50 копійок;
стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Київській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 683 (шістсот вісімдесят три) гривні 90 копійок.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Головне управління ДПС у Київській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
В апеляційній скарзі ГУ ДПС у Київській області посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Вказує, що правомірно застосовано штрафну санкцію в розмірі 50%, оскільки наявна повторність виявлених порушень протягом 1095 днів. Також, суд першої інстанції не правильно застосував штрафні санкції в розмірі 10% за не нарахований ЄСВ, так як Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачає не фіксований розмір штрафу 10%, та його обчислення залежить від кількості звітних періодів, в яких допущено порушення.
Також, на рішення суду першої інстанції апеляційну скаргу подала позивачка ОСОБА_1 в якій просить скасувати рішення суду в частині відмови в задоволенні її позовних вимог та прийняти нове рішення, яким в цій частині задовольнити вимоги апеляційного позову. Посилається на те, що судове рішення в оскаржуваній частині є необґрунтованим та таким, що прийнято при недоведеності обставин. що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, що спричинило неправильне застосування норм матеріального права.
Зазначає, що висновки контролюючого органу про заниження чистого оподатковуваного доходу на суму 533533,83 грн ґрунтуються лише на припущеннях та розрахунковому методі, який не передбачений для даної категорії платників податку нормами ПК України.
Відповідачем направлено відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому викладено аргументи щодо спростування доводів апеляційної скарги та просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивачки.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ГУ ДПС у Київській області є обґрунтованою виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Головним управлінням ДПС у Київській області проведена документальна планова виїзна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за результатами якої оформлено акт від 03.10.2019 № 116/10-36-33-04/ НОМЕР_1 «Про результати документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 за період діяльності з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року».
В зазначеному акті перевірки від 03.10.2019 відповідач зафіксував порушення податкового законодавства, зокрема:
- пункту 44.1 статті 44, підпункту «а» пункту 176.1 статті 176, пункту 177.10 статті 177 ПК України в частині ненадання до перевірки книги обліку доходів і витрат;
- пунктів 177.1 і 177.2 статті 177 ПК України в частині заниження суми чистого доходу за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 на загальну суму 533533,83 грн, що призвело до заниження ПДФО від здійснення підприємницької діяльності на суму 96036,08 грн, зокрема за 2017 рік в сумі 96036,08 грн;
- пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України в частині заниження чистого оподаткованого доходу від здійснення підприємницької діяльності за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 у сумі 533533,83 грн, що призвело до заниження ВЗ від здійснення підприємницької діяльності у сумі 8003,00 грн, зокрема за 2017 рік в сумі 8003,00 грн;
- пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в частині здійснення розрахункових операцій в готівковій формі без застосування реєстратора розрахункових операцій;
- підпункту 187.1 статті 187, пункту 200.1 статті 200 ПК України в частині заниження ПДВ у сумі 106706,76 грн, зокрема за 2017 рік у сумі 106706,76 грн;
- абзацу першого пункту 2 частини першої статті 7, частини одинадцятої статті 8, частини другої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в частині заниження чистого доходу, з якого відраховується ЄСВ за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 на загальну суму 533533,83 грн, що призвело до заниження ЄСВ з урахуванням максимальної величини, у загальній сумі 60225,00 грн, зокрема за 2017 рік у сумі 60225,00 гривень.
На підставі акту перевірки від 03.10.2019 винесені такі рішення, зокрема:
- податкове повідомлення-рішення від 03.12.2019 № 0004133304 (форма «ПС») про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за ненадання книги обліку доходів і витрат у розмірі 510,00 грн;
- податкове повідомлення-рішення від 03.12.2019 № 0004143304 (форма «Р») про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем ПДФО, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 144054,12 грн;
- податкове повідомлення-рішення від 03.12.2019 № 0004153304 (форма «Р») про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем ВЗ, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 12004,50 грн;
- податкове повідомлення-рішення від 03.12.2019 № 0004183304 (форма «С») про застосування штрафної санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у розмірі 1,00 грн;
- податкове повідомлення-рішення від 03.12.2019 № 0004193304 (форма «Р») про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 160060,14 грн;
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.12.2019 № Ф-0004163304 (а.с. 46, том 1) щодо сплати ЄСВ з недоїмки у розмірі 60225,00 грн;
- рішення від 03.02.2019 № 004173304 про застосування штрафних санкцій за донарахування доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску про застосування штрафної санкції в розмірі 12045,00 грн у зв'язку з донарахуванням 60225,00 грн ЄСВ.
Вищенаведені рішення відповідача позивачка оскаржувала до Державної податкової служби України, яка за результатами їх розгляду прийняла рішення:
- від 17.01.2020 № 2203/0199-00-08-06-01-06 (а.с. 48-50, том 1), яким залишено без змін вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.12.2019 № Ф-0004163304 та рішення від 03.02.2019 № 004173304 про застосування штрафних санкцій за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску;
- від 17.02.2020 № 5959/99-08-00-05-04-06 (а.с. 52-57, том 1), яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 03.12.2019 № 0004133304, податкове повідомлення-рішення від 03.12.2019 № 0004143304, податкове повідомлення-рішення від 03.12.2019 № 0004153304 і податкове повідомлення-рішення від 03.12.2019 № 0004193304, а податкове повідомлення-рішення від 03.12.2019 № 0004183304 - скасовано.
Вважаючи вищезазначені податкові повідомлення-рішення, вимогу про сплату боргу (недоїмки) і рішення протиправними, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх часткового задоволення.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.
Щодо застосування податковим органом штрафу з податку на доходи фізичних осіб, військового збору та податку на додану вартість до ФОП ОСОБА_1 .
Підпунктом 14.1.180. пункту 14.1. ст.14 Податкового кодексу України визначено, що податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу;
Самозайнята особа це платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності (пп.14.1.226 п.14.1. ст14 ПК України)
Відповідно до пп.162.1.3. п.162.1. ст.162 Податкового кодексу України платником податку на доходи фізичних осіб являється податковий агент.
Згідно зі статтею 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Ставка такого податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами (ст.167 Податкового кодексу України).
Абзацом першим пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України встановлено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 16 цього Кодексу (підпункт 1.1 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України).
Згідно з підпунктом 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Отже, позивачка, як фізична особа підприємець (податковий агент), зобов'язана була сплачувати у 2017 році до відповідних бюджетів з доходів від підприємницької діяльності ПДФО за ставкою 18 відсотків і ВЗ за ставкою 1,5 відсотки.
Відповідно до п.176.1. ст.176 Податкового кодексу України визначено, що платники податку зобов'язані:
а) вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.
Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;
б) отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого цим Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку та формується податкова знижка платника податку;
в) подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.
Згідно з пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України (в редакції, чинній станом на 03.12.2019) датою виникнення податкових зобов?язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника;
6) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб?єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.
Ставка податку встановлюється від бази оподаткування в розмірі 20 відсотків (пп. «а» п. 193.1 ст. 193 ПК України).
Пунктом 200.1 статті 200. Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов?язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об?єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов?язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.
Згідно з пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (в редакції, чинній станом на 03.12.2019), до переліку витрат, безпосередньо пов?язаних з отриманням доходів відносяться: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об?єкта витрат;
- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг),
- витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються згідно з нормами цього розділу);
- обов?язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров?я працівників у випадках, передбачених законодавством;
- суми податків, зборів, які пов?язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов?язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;
- витрати, до складу яких включаються витрати, що пов?язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв?язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов?язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов?язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, Відповідно до абзацу п?ятого підпункту 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 ПК України не включаються до складу витрат підприємця документально не підтвердженні витрати.
Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України (в редакції, чинній станом на 03.12.2019) встановлено, що контролюючий орган зобов?язаний самостійно визначити суму грошових зобов?язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від?ємного значення об?єкта оподаткування податком на прибуток або від?ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов?язань, суми бюджетного відшкодування та/або від?ємного значення об?єкта оподаткування податком на прибуток або від?ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов?язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від?ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми відшкодування.
При повторному визначенні податкового зобов?язання, завищеної суми бюджетного протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов?язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов?язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Відтак, у разі встановлення контролюючим органом за результатами проведеної перевірки фізичної особи-підприємця факту документального не підтвердження ним витрат, підприємець зобов?язаний самостійно визначити суми відповідних грошових зобов?язань з ПДФО і ВЗ, а також за наявності правових підстав визначити розмір штрафу.
Вимоги підтвердження даних, визначених у податковій звітності врегульовані статтею 44 Податкового кодексу України.
Так, пунктом 44.1 вказаної статті визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов?язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об?єктів оподаткування та/або податкових зобов?язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов?язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Платники податків зобов?язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов?язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (пункт 44.3 статті 44 Податкового кодексу України).
Відповідно до положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію (стаття 1). Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша статті 9).
З огляду на вказані норми права, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності не підтверджених відповідними первинними документами.
Таким чином, на підтвердження правомірності формування даних податкового обліку платники податку повинні мати відповідні належно оформлені первинні документи, які і є підставою для формування даних податкового та бухгалтерського обліку.
Згідно вимог пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов?язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов?язані з предметом перевірки. Такий обов?язок виникає у платника податків після початку перевірки.
При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об?єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадові особи та скріплені печаткою (за наявності) (пункт 85.4 статті 85 Податкового кодексу України).
У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови (пункт 85.6 статті 85 Податкового кодексу України).
Відповідно до вимог пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності (абзац другий пункту 44.7 статті 44).
Судом першої інстанції встановлено, що ФОП ОСОБА_1 24.01.2018 подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік, згідно з розрахунків податкових зобов'язань на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою, відповідно до якої у 2017 році загальна сума одержаного позивачкою доходу становила 2 480 270,79 грн; вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції - 1 694 935,64 грн; витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату - 686 779,17 грн; інші витрати - 61 354,86 грн, чистий дохід - 37 201,12 гривні.
Отже, позивачкою у 2017 році понесені витрати на купівлю товару, який був реалізований у тому ж році, в сумі 1 694 935,64 грн.
В апеляційній скарзі позивачка зазначила, що до суми 533 533,83 грн відповідачем безпідставно включено витрати на оплату комунальних послуг, оренду та сервісне обслуговування та що переважна частина зазначеної суми є витратами на отримані послуги (що робить неможливим їх подальшу реалізацію).
У постанові від 31.03.2021 у справі № 826/8703/18 Верховний Суд сформував правовий висновок про те, що на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, платник податків повинен мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.
Судом першої інстанції під час постановлення рішення проаналізовані надані позивачкою документи первинного обліку щодо здійснених витрат у 2017 році, які містяться на аркушах справи 1-250, том 2, 1-250, том 3, 1-250, том 4, 1-250, том 5, 1-250, том 6, 1-133, том 7, 1-250, том 8, 1-250, том 9, 1-165, том 10 та зазначив що у переважній більшості витрати стосуються придбання сигарет і алкогольних напоїв, зокрема пива. Натомість поміж них відсутні первинні документи, які підтверджували б витрати позивачки за отриманні нею послуги чи роботи.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість тверджень відповідача щодо реалізації позивачкою у 2017 році товарно-матеріальних цінностей без відображення в податковому обліку та в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік оподаткованого доходу на загальну суму 533 533,83 грн без ПДВ.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо можливого псування товару, помилок у первинних документах, понесення витрат на отримання послуг не підтверджені документально, а тому зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи щодо визначення суми реалізованого товару у 2017 році неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Отже, загальна сума занижених позивачкою за період з 01.01.2017 по 31.01.2017 сум зі сплати ПДФО становить 96 036,08 грн (533 533,83 х 18 %), ВЗ - 8 003,00 грн (533 533,83 х 1,5 % ) і ПДВ - 106 706,76 грн (533 533,83 х 20 % ).
Також, суд першої інстанції прийшов до висновку що контролюючий орган не правомірно застосував до позивачки штраф за повторне протягом 1095 днів порушення податкових зобов'язань з ПДФО, ВЗ та зменшення суми бюджетного відшкодування.
В апеляційній скарзі Головне управління Державної податкової служби у Київській області зазначає, що за результатами перевірки Головним управлінням ДФС у Київській області у ФОП ОСОБА_1 проводилась перевірка (акт від 24.03.2017 № 173/10-36-13-03/ НОМЕР_1 ) та складались податкові повідомлення-рішення в тому числі з податку на додану вартість, з податку на доходи фізичних осіб, по військовому збору, приймалась вимога про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
Вищезазначені податкові повідомлення-рішення, вимогу про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в адміністративному та у судовому порядку не оскаржувались.
Проведення перевірки приватної підприємиці в 2017 році, нарахування податкових зобов'язань зі сплати ПДФО, ВЗ, ПДВ та застосування штрафних санкцій підтверджено поясненнями уповноваженої особи контролюючого органу та паспортом перевірок, долученим до матеріалів справи.
Пунктом 123.2-1 ст.123 Податкового кодексу України передбачено, що вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов?язання на підставі пункту 54.3 статті 54 ПК України із коригуванням фінансового результату до оподаткування відповідних податкових (звітних) періодів на різницю, передбачену підпунктом 140.6.2 пункту 140.6 статті 140 ПК України, або визначення об?єктів оподаткування резидента Дія Сіті - платника податку на особливих умовах за операціями визначеними підпунктом 141.9-1.2.17 підпункту 141.9-1.2 пункту 141.9-1 статті 141 ПК України, або внаслідок неврахування (невизнання) контролюючим органом витрат з підстав, визначених абзацами шостим і сьомим підпункту 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 або абзацами шостим і сьомим пункту 178.3 статті 178 ПК України тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків суми визначеного податкового зобов?язання.
Відповідно до п.123.3 ст.123 Податкового кодексу України діяння передбачені пунктом 123.2 вчиненні повторно протягом 1095 календарних днів тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків суми визначеного зобов?язання та/або іншого зобов?язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Таким чином, колегія суддів погоджується з апеляційними доводами податкового органу що ГУ ДПС у Київській області правомірно застосовано штрафну санкцію в розмірі 50%, оскільки наявна повторність вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов?язання протягом 1095 днів.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що в ході апеляційного розгляду справи доводи апеляційної скарги податкового органу підтверджені матеріалами справи та приймаються у якості належних, а тому рішення суду першої інстанції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.12.2019 № 0004143304, від 03.12.2019 № 0004153304 і від 03.12.2019 № 0004193304 у відповідних частинах задоволенню підлягають скасуванню.
Щодо оскарження в апеляційній скарзі Головним управлінням ДПС у Київській області висновку суду першої інстанції про необхідність зменшення штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску з 20% до 10%, то колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 14 Податкового кодексу України зазначено, що адміністрування податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) та інших платежів відповідно до законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (далі - податків, зборів, платежів) - це сукупність рішень та процедур контролюючих органів і дій їх посадових осіб, що визначають інституційну структуру податкових та митних відносин, організовують ідентифікацію, облік платників податків і платників єдиного внеску та об?єктів оподаткування, забезпечують сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом.
Згідно з пунктом 31 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI) (в редакції, чинній станом на 03.12.2019) органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що формує податкову і митну політику (в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів, єдиного внеску) та забезпечує її реалізацію (центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), та його територіальні органи.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній станом на 03.12.2019) платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до частин другої та третьої статті 25 Закону № 2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Частиною 1 ст.25 Закону № 2464-VI передбачено, що рішення, прийнятті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов?язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
Згідно з пунктом 3 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній станом на 03.12.2019) орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.
Пунктом 294.1. ст. 294 ПК України зазначено, що податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої, другої та четвертої груп є календарний рік.
Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи та податкових агентів платників єдиного податку третьої групи - електронних резидентів (е-резидентів) є календарний квартал (крім податкового періоду податкової звітності з податку на додану вартість, визначеного пунктом 202.1 статті 202 ПК України).
Згідно п.294.2. ст. 294 ПК України податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду.
На підставі вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування» передбачає застосування штрафних санкцій від 10% але не більше 50% в залежності від кількості звітних періодів, у межах яких допущено порушення. В даній справі порушення виявлені у 2017 і 2018 роках. Тому, застосовуючи штрафну санкцію за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 20% податковий орган діяв у відповідності до норм діючого податкового законодавства, а рішення суду в цій частині підлягає скасуванню.
Переглядаючи справу в межах доводів та вимог апеляційних скарг колегія суддів зазначає, що в іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.02.2026 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 чи Головним управління Державної податкової служби у Київській області не оскаржується, а тому, не підлягає перегляду під час апеляційного провадження судом апеляційної інстанції.
Згідно з приписами пункту другого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що задоволення позовних вимог судом першої інстанції ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, а тому рішення суду в частині задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_1 підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційний суд прийшов до висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог позивачки, то відповідно судові витрати позивачки не підлягають до стягнення.
Керуючись ст. ст. 139, 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.02.2026 у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення - задовольнити.
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.02.2026 у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.02.2026 - скасувати в частині задоволення позовних вимог.
Прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Київській області від № 0004143304, № 0004153304, № 0004193304, рішення № 004173304 - в повному обсязі.
Скасувати судове рішення в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Київській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 683 (Шістсот вісімдесят три) гривні 90 копійок.
В іншій частині судове рішення залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя Попова О.Г.
Суддя Говорун О.В.
Суддя Чуприна О.В.