Справа № 320/41818/25
про залишення апеляційної скарги без руху
19 травня 2026 року м. Київ
Суддя-доповідач Шостого апеляційного адміністративного суду Попова О.Г., перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.04.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дійта зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15.04.2026 позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 державної (основної) пенсії по інвалідності у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, згідно вимог рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-p(II)/2021, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 06.06.1996 року №230/96-B.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 державної (основної) пенсії по інвалідності у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р (I)/2021 та відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 06.06.1996 року №230/96-ВР, з 19.02.2025, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вище вказане рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Перевіривши апеляційну скаргу, суддя-доповідач дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам п. 1 ч. 5 ст. 296 Кодексу адміністративного судочинства України з таких підстав.
Так, відповідно до вимог п. 1 ч. 5 ст. 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою судовий збір справляється в 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому, у пп. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025 складав 3 028,00 грн.
Позовна заява у цій справі має одну вимогу немайнового характеру.
Таким чином, судовий збір при поданні апеляційної скарги сплачується у розмірі 3 028,00 грн * 0,4 * 150% = 1 816,80 грн.
До апеляційної скарги апелянт долучив квитанцію про сплату судового збору № 6942 від 29.04.2026 у розмірі 1 816,80 грн.
Однак, дана квитанція не може вважатися належним доказом сплати судового збору з огляду на наступне.
Законом України «Про судовий збір» визначені правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22 затверджена Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі - Інструкція), якою встановлені загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків. Нормами Інструкції встановлені вимоги щодо заповнення розрахункових документів.
Відповідно до пункту 3.1. Інструкції платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.
З додатків 2, 8 до Інструкції видно, що одним із реквізитів платіжного доручення є «Призначення платежу», який заповнюється з урахуванням вимог, установлених главою 3 Інструкції.
Пунктом 3.8. Інструкції визначено, що реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу».
Платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.
Тобто, необхідними реквізитами ідентифікації апеляційної скарги є, зокрема, назва та дата судового рішення, що оскаржується.
У доданій скаржником квитанції про сплату судового збору № 6942 від 29.04.2026 у розмірі 1 816,80 грн. зазначено, що сплата судового збору здійснюється за адміністративним позовом у справі № 320/42990/25.
Однак, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві звертається до Шостого апеляційного адміністративного суду із апеляційної скарги на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.04.2026 у справі № 320/41818/25, де позивачем є ОСОБА_1 .
Таким чином, наданий платіжний документ не може бути прийнятий, як належний доказ сплати судового збору саме за поданою апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві звертається до Шостого апеляційного адміністративного суду із апеляційної скарги на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.04.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дійта зобов'язання вчинити дії, оскільки додана квитанція про сплату судового збору № 6942 від 29.04.2026 у розмірі 1 816,80 грн не підтверджує сплату судового збору за подання даної апеляційної скарги.
Згідно з ч. 2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 296 Кодексу, застосовуються правила ст. 169 Кодексу, відповідно до яких апеляційна скарга залишається без руху і апелянту надається строк для усунення її недоліків до десяти днів з дня вручення ухвали.
Апелянту слід усунути недоліки апеляційної скарги шляхом подачі доказів сплати судового збору у розмірі 1 816,80 грн.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням апелянту десятиденного строку з дня вручення копії цієї ухвали для усунення її недоліків.
Керуючись ст.ст. 133, 169, 295, 296, 298, ч. 2 ст. 321, ч. 2 ст. 325, ст.ст. 328-331 КАС України, суддя-доповідач,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без руху.
Надати апелянту десятиденний строк на усунення недоліків апеляційної скарги з дня отримання даної ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.Г. Попова