Справа № 580/9373/25 Суддя першої інстанції: Валентин ГАРАЩЕНКО
18 травня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Воловика С.В., суддів Бужак Н.П., Мєзєнцева Є.І., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20.10.2025 у справі № 580/9373/25 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АТП ОЙЛ 2020» до Головного управління ДПС у Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача приватне акціонерне товариство «Черкаське АТП 17127» про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «АТП ОЙЛ 2020» (далі - позивач, ТОВ «АТП ОЙЛ 2020») звернулося з позовною заявою до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - апелянт, відповідач, ГУ ДПС у Черкаській області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача приватне акціонерне товариство «Черкаське АТП 17127» (далі - третя особа, ПрАТ «Черкаське АТП 17127»), у якому просило суд визнати протиправним та скасувати рішення № 773/23-00-09-03-36 від 28.07.2025 про відмову у наданні ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: Україна, Черкаська область, м. Черкаси, вул. Луценка, 12; та зобов'язати відповідача надати позивачу ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: Україна, Черкаська область, м. Черкаси, вул. Луценка, 12.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 20.10.2025, позовну заяву задоволено частково, рішення № 773/23-00-09-03-36 від 28.07.2025 про відмову у наданні ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: Україна, Черкаська область, м. Черкаси, вул. Луценка, 12 визнано протиправним та скасовано, відповідача зобов'язано повторно розглянути питання про видачу позивачу ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: Україна, Черкаська область, м. Черкаси, вул. Луценка, 12.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ГУ ДПС у Черкаській області звернулося з апеляційною скаргою, у якій вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, у зв'язку з чим, просить апеляційний суд скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні цих вимог відмовити.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає про те, що згідно з абзацом першим пункту 2 частини 5 статті 43 Закону №3817 для об'єктів нерухомого майна, введених в експлуатацію у встановленому законодавством порядку з 1 травня 2011 року, розташованих у місці роздрібної торгівлі пальним, необхідних для здійснення такої діяльності додатково подається сертифікат про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта нерухомого майна, що підтверджує прийняття закінченого будівництвом об'єкта нерухомого майна в експлуатацію, щодо всіх об'єктів нерухомого майна, розташованих у місці роздрібної торгівлі пальним.
Враховуючи ненадання ТОВ «АТП ОЙЛ 2020» сертифіката про прийняття в експлуатацію всіх об'єктів нерухомого майна, розташованих у місці роздрібної торгівлі пальним, ГУ ДПС у Черкаській області вважає оскаржуване рішення правомірним, а позовні вимоги про його скасування - такими, що не підлягають задоволенню.
Не погоджуючись з апеляційною скаргою, у відзиві ТОВ «АТП ОЙЛ 2020» зазначило, що до заяви про видачу ліцензії додавало документи які підтверджують фактичне введення в експлуатацію до 1 травня 2011 року нерухомого майна за адресою: Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Луценка, буд. 12, в тому числі підземних резервуарів для палива № 4-7, № 8-10, паливо-роздавальних колонок № 11, 12 та операторської Н-1, що не потребує додаткового надання копії сертифіката про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта нерухомого майна для отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, та спростовує твердження, викладені відповідачем в апеляційній скарзі.
Крім того, позивач звернув увагу на те, що з доданого до матеріалів справи повідомлення форми № 20-ОПП про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, поданого відповідачу 08.06.2023 убачається, що позивач вказав у цьому повідомленні наявність модуля для заправки автомобілів зрідженим газом типу «Шельф1-10Н» за адресою: Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Луценка, буд. 12. При цьому, у графі 10 повідомлення вид права на об'єкт оподаткування вказано 1, тобто об'єкт перебуває у власності ТОВ «АТП ОЙЛ 2020». Такі обставини, на переконання позивача, свідчать по те, що вказаний модуль не передавався в оренду, у зв'язку з чим неможливо надати його акт приймання-передачі за договором оренди.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів встановила наступне.
З метою отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресою місця роздрібної торгівлі пальним: Черкаська обл., м. Черкаси, Соснівський р-н, вул. Луценка, буд. 12, ТОВ «АТП ОЙЛ 2020» подало відповідачу заяву до якої додало копії державного акту на право власності на земельну ділянку ПАТ «Черкаське АТП 17127»; витяг з Державного реєстру речових прав земля, індексний номер витягу 22851404 від 19.10.2020, кадастровий № 7110136700:05:020:0015; договір оренди АЗС з АТП 17127 за № 30 від 31.03.2025 з актом приймання-передачі; технічний паспорт АТП 17127; додаток до техпаспорта Експлікація; інформація щодо показників технічної характеристики об'єкту нерухомого майна ПАТ Черкаське АТП 17127; витяг з реєстру речових прав по ПАТ Черкаське АТП 17127 від 17.08.2023; дозвіл № ДЗ/2086/Ц/1/25 від 30.05.2025 виконувати небезпечні роботи; дозвіл № ДЗ/2087/Ц/1/25 від 30.05.2025 експлуатувати обладнання та захисні системи; платіжна інструкція.
За результатами розгляду зазначеної заяви та документів, ГУ ДПС у Черкаській області прийнято рішення № 773/23-00-09-03-36 від 28.07.2025 про відмову ТОВ «АТП ОЙЛ 2020» у наданні ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, за адресою: Україна, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Луценка, буд. 12. Підставою для прийняття такого рішення, відповідач визначив відсутність в поданих документах сертифіката про прийняття в експлуатацію всіх об'єктів нерухомого майна розташованих в місці роздрібної торгівлі пальним.
Таких висновків відповідач дійшов з огляду на відсутність відомостей про АЗС за адресою: Черкаська обл., Черкаський р-н, Черкаська територіальна громада, м. Черкаси, вул. Луценка, буд. 12 у переліку майна, переданого Регіональним відділенням ФДМУ по Черкаській області до статутного фонду ВАТ «Черкаське АТП 17127» згідно з наказом про створення відкритого акціонерного товариства від 28.10.1997 № 803 АТ, а також враховуючи неможливість підтвердження факту введення в експлуатацію до 30 квітня 2011 року включно, зокрема, підземних резервуарів для палива №4-7, №8-10, топливо-роздаточних колонок №11, 12 та операторської Н-1 за адресою: Черкаська обл., Черкаський район, Черкаська територіальна громада, м. Черкаси, вул. Луценка, буд. 12, оскільки такі відомості відсутні як в технічному паспорті так і в інформації КП «Черкаське обласне об'єднання бюро технічної інвентаризації».
Крім того, ГУ ДПС у Черкаській області зауважило на відсутності у акті прийому-передачі майна за договором оренди АЗС № 30 від 31.03.2025 модуля для заправки автомобілів зрідженим газом типу «Шельф1-10Н1/1LPG 100-2», у складі якого є резервуар ЗГ - 10.Н.1-УХЛ1, заводський №1556, №3618, рік виготовлення 2023, дозвіл № ДЗ-2087/Ц/1-25 від 30.05.2025 на експлуатацію якого було надано Центральним Міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці.
Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права й дотримання норм процесуального права, повноту встановлення фактичних обставин справи та їх правову оцінку в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів зазначає, що на виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, тютюновою сировиною, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, а також посилення боротьби з їх незаконним виробництвом та обігом на території України визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» № 3817-IX від 18.06.2024 (далі - Закон № 3817-IX).
Відповідно до пункту 52 статті 1 Закон № 3817-IX місцем роздрібної торгівлі пальним є об'єкт нерухомого майна або єдиний (цілісний) майновий комплекс, на території якого розташоване технологічне обладнання, призначене для приймання, зберігання та роздрібної торгівлі пальним, який належить суб'єкту господарювання на праві власності або користування.
Частинами першою, другою статті 43 Закону № 3817-IX передбачено що ліцензія на право провадження відповідного виду господарської діяльності надається органом ліцензування шляхом прийняття рішення про надання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності.
Для отримання ліцензії суб'єкт господарювання подає до органу ліцензування заяву про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності у паперовій або електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.
Відповідно до частини п'ятої статті 43 Закону № 3817-IX до заяви про отримання ліцензії на право виробництва, оптової торгівлі, роздрібної торгівлі пальним, на право зберігання пального додатково додаються копії:
1) документів, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки (у разі відсутності кадастрового номера земельної ділянки у зазначених документах надається витяг з Державного земельного кадастру про таку земельну ділянку), на якій розташовано об'єкт виробництва пального, оптової торгівлі пальним за наявності місць оптової торгівлі пальним, роздрібної торгівлі пальним, зберігання пального (крім зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки), чинних на дату подання заяви та/або на дату введення такого об'єкта в експлуатацію (зазначені документи не подаються у разі розміщення об'єкта нерухомого майна на території порту, за умови подання документів, що підтверджують право користування портовою інфраструктурою);
2) сертифіката про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта нерухомого майна, що підтверджує прийняття закінченого будівництвом об'єкта нерухомого майна в експлуатацію, щодо всіх об'єктів нерухомого майна, розташованих у місці виробництва пального, оптової торгівлі пальним за наявності місць оптової торгівлі пальним, роздрібної торгівлі пальним, зберігання пального, необхідних для здійснення такої діяльності, - для об'єктів нерухомого майна, введених в експлуатацію у встановленому законодавством порядку з 1 травня 2011 року;
технічного паспорта та/або інвентаризаційної справи, та/або довідки про технічні характеристики об'єкта нерухомого майна, що підтверджують функціональне призначення об'єкта нерухомого майна, що видані бюро технічної інвентаризації або фізичною особою - підприємцем, або юридичною особою, у складі якої працюють один або більше виконавців окремих видів робіт (послуг), пов'язаних із створенням об'єктів архітектури, що пройшли професійну атестацію та отримали кваліфікаційний сертифікат на право виконання робіт з технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна відповідно до Закону України "Про архітектурну діяльність", - для об'єктів нерухомого майна, введених в експлуатацію у встановленому законодавством порядку до 30 квітня 2011 року включно, розташованих у місці виробництва пального, оптової торгівлі пальним за наявності місць оптової торгівлі пальним, роздрібної торгівлі пальним, зберігання пального, необхідних для здійснення такої діяльності.
Підтвердженням введення в експлуатацію об'єктів нерухомого майна, призначених для приймання, зберігання та роздрібної торгівлі пальним, право приватної власності на які виникло у порядку, визначеному законами України "Про приватизацію державного майна" та «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", є реєстрація права власності у порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
У разі якщо документи, зазначені у пунктах 1 і 2 цієї частини, видані (оформлені) іншій особі, ніж заявник, заявник додатково подає документи, що підтверджують його право на використання відповідного об'єкта нерухомого майна;
Отже, для здійснення господарської діяльності з роздрібної торгівлі пальним суб'єкт господарювання має отримати ліцензію на здійснення такої діяльності. Вичерпний перелік документів, що подається разом із заявою про отримання ліцензії, визначений частиною 5 статті 43 Закону № 3817-IX.
У цьому переліку, крім іншого, сертифікат про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта нерухомого майна, що підтверджує прийняття закінченого будівництвом об'єкта нерухомого майна в експлуатацію визначений як документ, який необхідно подавати для отримання ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі пальним. Проте, надання цього сертифікату вимагається лише у тому випадку, коли об'єкт нерухомого майна введено в експлуатацію у встановленому законодавством порядку після 01 травня 2011 року.
Таким чином, у спорі, що розглядається, ключовим питанням є з'ясування чи вводилися в експлуатацію до 30 квітня 2011 року включно об'єкти нерухомого майна, які позивач має намір використовувати для роздрібної торгівлі пальним.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, між ПрАТ «Черкаське АТП 17127» (Орендодавець) та ТОВ «АТП ОЙЛ 2020» (Оренар) 30.03.2025 було укладено договір оренди АЗС № 30, відповідно до якого Орендодавець зобов'язується передати Орендарю у тимчасове строкове платне користування автозаправну станцію (АЗС), яка розташована за адресою: Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Луценка, буд. 12.
Відповідно до відомостей, які містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, на території ПрАТ «Черкаське автотранспортне підприємство 17127», за адресою м. Черкаси, вул. Луценка, 12, значаться підземні резервуари для палива, топливороздаточні колонки, замощення. Разом з цим підставою державної реєстрації права власності на це нерухоме майно зазначено Наказ № 803 АТ від 28.10.1997, виданий регіональним відділенням Фонду державного майна України по Черкаській області, та технічний паспорт номер ТІ 01:0978-5262-6652-5211 , виданий 27.07.2023.
Перелік майна та перебування у власності ПрАТ «Черкаське автотранспортне підприємство 17127» станом на 01.01.2013 підтверджено і довідками комунального підприємства «Черкаське обласне об'єднання бюро технічної інвентаризації» № 195/13 від 02.08.2023 та № 195/13о від 02.08.2023, у яких підставою набуття права власності зазначено наказ Фонду державного майна України № 803 АТ від 28.10.1997.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки підставою набуття права власності на АЗС, зокрема, на підземні резервуари для палива № 4-7, № 8-10, паливно-роздавальні колонки № 11, 12 та операторську Н-1 за адресою: Черкаська обл., Черкаський район, Черкаська територіальна громада, м. Черкаси, вул. Луценка, буд. 12, визначено наказ № 803 АТ від 28.10.1997, твердження відповідача про відсутність доказів прийняття в експлуатацію нерухомого майна до 1 травня 2011 року є безпідставним та не заслуговує уваги.
При цьому посилання ГУ ДПС у Черкаській області на відсутність в наказі № 803 АТ від 28.10.1997 майна за адресою: Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Луценка, буд. 12, вказаних висновків не спростовують, позаяк відповідач не є органом, який уповноважений надавати оцінку та перевіряти правомірність державної реєстрації нерухомого майна за особами.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що додані ТОВ «АТП ОЙЛ 2020» до заяви про видачу ліцензії документи підтверджують фактичне введення в експлуатацію нерухомого майна за адресою: Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Луценка, буд. 12, в тому числі підземних резервуарів для палива №4-7, №8-10, паливо-роздавальних колонок №11, 12 та операторської Н-1 до 01.05.2011, що своєю чергою, свідчить про відсутність обов'язку надавати сертифікат про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта нерухомого майна.
З приводу необхідності надання акту введення в експлуатацію модуля для заправки автомобілів зрідженим газом типу «Шельф1-10Н1/1LPG 100-2», у складі якого є резервуар ЗГ-10.Н.1-УХЛ1, заводський № 1556, № 3618, рік виготовлення 2023, колегія суддів зазначає, що у повідомленні форми № 20-ОПП про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, поданого позивачем 08.06.2023, вказано про наявність на праві власності модуля для заправки автомобілів зрідженим газом типу «Шельф1-10Н» за адресою: Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Луценка, буд. 12.
Тобто подавши згадане повідомлення, позивач підтвердив перебування у власності модуля для заправки автомобілів зрідженим газом та його використання в межах господарської діяльності за адресою: Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Луценка, буд. 12, що зумовлює відсутність цього майна в акті прийому-передачі за договором оренди АЗС № 30 від 31.03.2025.
Вирішуючи питання про віднесення згаданого модуля для заправки автомобілів зрідженим газом до нерухомого, колегія суддів враховує, що згідно з частиною першою статті 9 Закону України № 687-XIV від 20.05.1999 «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Відповідно до частини другої статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-VI від 17.02.2011 (далі - Закон № 3038-VI) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру». Акт готовності об'єкта до експлуатації підписується замовником, генеральним проектувальником, генеральним підрядником або підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників), субпідрядниками, страховиком (якщо об'єкт застрахований).
В постанові від 08 червня 2022 року у справі № 340/3135/20 Верховний Суд дійшов висновку, що правомірною є відмова у видачі ліцензії суб'єкту господарювання на роздрібну торгівлю пальним у разі неподання таким суб'єктом акта вводу в експлуатацію об'єкта, акта готовності об'єкта до експлуатації або сертифіката про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, а саме - стаціонарного заправного комплексу.
Водночас, установлення на бетонний майданчик автозаправної станції, яка виконана як цілісний заводський виріб і для її установлення не передбачено будь-яких будівельних робіт, зокрема, улаштування фундаменту, не є будівництвом, а тому при розміщенні такої автозаправної станції не виникає обов'язку щодо прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва.
Вказаний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 22 липня 2021 року у справі № 640/19955/19.
Підсумовуючи наведені висновки, Верховний Суд у постанові від 09 серпня 2022 року у справі № 580/2513/21 зазначив, що для отримання ліцензії на роздрібну торгівлю пальним суб'єкт господарювання зобов'язаний подати до ліцензійного органу акт вводу в експлуатацію об'єкта, акт готовності об'єкта до експлуатації або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта щодо виконаної цілісним заводським виробом стаціонарної автозаправної станції, проте такий обов'язок не виникає, якщо автозаправну станцію розміщено на бетонному майданчику як цілісний заводський виріб і для його установлення не передбачено будь-яких будівельних робіт, зокрема, улаштування фундаменту.
Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 28 січня 2025 року у справі № 140/1784/22 та від 24 вересня 2025 року у справі №380/24232/24.
Відповідно до пункту 3.38 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» модульна автозаправна станція - це автозаправна станція з наземним розташуванням резервуарів для зберігання палива, технологічне обладнання якої призначене для заправлення автотранспорту рідким моторним паливом (бензином, дизельним паливом); характеризується розосередженим розташуванням ПРК та резервуара зберігання палива.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, згідно з долученим до позову паспорту на модуль для заправки автомобілів зрідженим газом «ШЕЛЬФ» (МЗАЗГ.00.00.ПР) заводський номер 1556, дата випуску 05.2023, цей модуль призначений для прийому, зберігання та заправки зрідженим вуглеводневим газом автомобілів обладнаних газобалонними установкам із надлишковим тиском не більше 1,57МПа, виконаний відповідно до ТУ У 29.1-30838462-006:2009, у блоковому виконанні повної заводської готовності. Модуль є автозаправним пунктом з наземним розташуванням для зберігання палива, до складу якого входять резервуар зберігання палива, паливороздавальна колонка та насосний агрегат.
Тобто, зазначений модуль відноситься до автозаправних станцій з наземним розташуванням резервуарів для зберігання палива, улаштування яких здійснюється без проведення будівельних робіт, оскільки обладнання та споруди розміщуються без фундаменту та без підземного розміщення резервуарів.
Відтак, оскільки при влаштуванні модульної автозаправної станції позивач не здійснював будь-яких будівельних робіт, а обладнання розташовано на бетонному майданчику без улаштування фундаменту, розміщення такого модуля не потребує документів, що дають право на її будівництво та, відповідно, вона не підлягає прийняттю в експлуатацію в розумінні Закону № 3038-VI.
За таких обставин колегія суддів робить висновок про невідповідність оскаржуваного рішення про відмову у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним критеріям, встановленим частиною другою статті 2 КАС України та про наявність підстав для визнання цього рішення протиправним та його скасування.
Частинами першою - третьою статті 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, всебічно і повно дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, правильно застосував норми матеріального права та дотримався норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення, що свідчить про необґрунтованість апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.
Керуючись статтями 308, 315, 316, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20.10.2025 у справі № 580/9373/25 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АТП ОЙЛ 2020» до Головного управління ДПС у Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача приватне акціонерне товариство «Черкаське АТП 17127» про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20.10.2025 у справі № 580/9373/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 328-329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач С.В. Воловик
Судді Н.П. Бужак
Є.І. Мєзєнцев