Справа № 640/12412/21 Суддя (судді) першої інстанції: Бжассо Н.В.
18 травня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий суддя Грибан І.О.
судді: Беспалов О.О.
Ключкович В.Ю.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресіліент Матюші» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.08.2020 року № 0009103201,
ТОВ «Ресіліент Матюші» звернулось з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, у якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 26.08.2020 № 0009103201 на суму 500 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що висновки акту перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, а тому позивач вважає спірне рішення протиправними та таким, що підлягають скасуванню.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08 травня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Київській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що додаток до наказу ГУ ДПС у Київській області від 30.06.2020 № 875 є невід'ємною частиною основного документа, а тому посилання представника позивача на безпідставність перевірки є протиправними. ТОВ «Ресіліент Матюші» здійснювалось зберігання пального за відсутності діючої ліцензії на право зберігання пального в тому числі у ємностях, чим порушено вимоги ст.15 Закону України №481. Позивач вважає, що не здійснював зберігання пального в розумінні Закону та не порушувало вимоги ч.І ст.15 Закону, оскільки паливні баки автомобілів та с/г техніки, а також дизель-генератор не є спорудами /обладнаннями /ємностями, що використовуються для зберігання пального. Проте, органом ДПС у Київській області встановлено факт подання до органу ДПС заяв та повідомлень за формою 20-ОПП про об'єкти оподаткування або об'єкти . що підлягають оподаткуванню яких відсутні відомості стосовно наявності автомобілів та с/г техніки.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.
У апеляційній скарзі заявлено клопотання про розгляд справи за участю представника відповідача у судовому засіданні.
Колегія суддів звертає увагу, що в даному випадку, безпосередня участь сторін у судовому засіданні не є обов'язковою, оскільки матеріали справи містять достатньо письмових доказів для з'ясування фактичних обставин.
Частиною 2 ст.311 КАС України визначено, якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, ухвалене в порядку спрощеного провадження, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, колегія суддів не вбачає підстав для здійснення розгляду даної справи у відкритому судовому засіданні за участю сторін, відтак клопотання представника відповідача задоволенню не підлягає.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно з наказом ГУ ДПС у Київській області від 30.06.2020 року № 875, працівникам управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів на підставі пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України в частині здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спиртом, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, призначено проведення фактичних перевірок суб'єктів господарювання згідно з додатком № 1.
Відповідно до витягу з додатку № 1 до наказу ГУ ДПС у Київській області від 30.06.2020 року № 875 визначено Перелік суб'єктів господарювання, які підлягають фактичним перевіркам у липні 2020 року.
На підставі направлень, виданих ГУ ДПС у Київській області, відповідно до підпункту п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового Кодексу України, на підставі наказу у Київській області від 30.06.2020 року № 875, проведена фактична перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресіліент Матюші».
За результатами перевірки складено Акт 29.07.2020 за № 250/10-36-32-00- 10/41009701, згідно з яким встановлено, що відповідно до договору поставки нафтопродуктів від 31.03.2020 року № ЗЗДГ-9317-20, товарно-транспортної накладної від 04.04.2020 року № 9100729143, акцизної накладної від 04.04.2020 № 4287, TOB «ОККО- Бізнес Партнер» реалізовано ТОВ «Ресіліент Матюші» дизельне пальне (важкі дистиляти (газойл) код УКТ ЗЕД 2710 19 4300) в кількості 6130,63 літрів, за адресою: Білоцерківський район, с. Матюші, вул. Ярослава Мудрого,1. При цьому, у ТОВ «Ресіліент Матюші» відсутня ліцензія на право зберігання пального в тому числі у ємностях та заяву на отримання такої ліцензії не подавало.
Відповідно до наявної інформації, ГУ ДПС у Київській області видано Товариству ліцензію № 10020414202000991 від 07.04.2020 на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) за місцем, розташованим за адресою: Білоцерківський район, с. Матюші, вул. Ярослава Мудрого, 61.
Контролюючий орган дійшов висновку, що ТОВ « Ресіліент Матюші» здійснювалось зберігання пального за вказаною вище адресою, за відсутності діючої ліцензії на право зберігання пального в тому числі у ємкостях, чим порушено вимоги ст.15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», із змінами та доповненнями, (далі - Закон №481).
На підставі висновків акту перевірки ГУ ДПС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0009103201 від 26.08.2020 року, яким до ТОВ « Ресіліент Матюші» застосовано штрафні санкції у сумі 500 000,00 грн.
Не погодившись із прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України (далі - ПК) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1 статті 1 ПК).
Так, згідно з п. 75.1, пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Приписами п. 80.1, п.п. 80.2.5 п. 80.2, ст. 80 ПК України передбачено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:
80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
Згідно з п. п. 80.4, 80.5 ст. 80 ПК України, перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.
Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
Зокрема, за змістом п. 81.1 ст. 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
Колегія суддів зазначає, що контролюючим органом до суду першої та апеляційної інстанції не надано витягу з додатку № 1 до наказу ГУ ДПС у Київській області від 30.06.2020 року № 875 що стосується проведення перевірки у ТОВ «Ресіліент Матюші».
Водночас, доданий до матеріалів справи витяг, стосується іншого підприємства.
Більше того, контролюючим органом не надано інформації про порушення позивачем вимог законодавства у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
У той же час, колегія суддів враховує, що відповідно до п.п.14.1.6. п.14.1. ст.14 ПК України акцизний склад - це: а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів; б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.
Не є акцизним складом: а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії; б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб'єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1 000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам; в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб'єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам; г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої; ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.
Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі Закон) визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України.
Згідно ст. 1 Закону, місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.
Згідно з ч. ч. 8, 9, 10, 16 ст. 15 Закону, суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.
Ліцензії на право оптової торгівлі пальним видаються терміном на п'ять років органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України.
Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п'ять років.
Суб'єкт господарювання (у тому числі іноземний суб'єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.
Згідно з ч. ч. 38, 43 ст. 15 Закону, для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів: документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об'єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення; акт вводу в експлуатацію об'єкта або акт готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об'єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального; дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.
Суб'єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб'єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів та ємностей, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження.
Ураховуючи приписи наведених норм права, колегія суддів уважає, що отримувати ліцензію на право зберігання пального суб'єкт господарювання повинен тільки для стаціонарних цистерн/ємностей.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 17 Закону, за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
До суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: надання послуг із зберігання пального іншим суб'єктам господарювання та/або реалізація пального іншим особам на підставі ліцензії на право зберігання пального, отриманої на підставі заяви виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки відповідно до статті 15 цього Закону, - 500000 гривень.
Так, з матеріалів справи встановлено, що відповідно до договору поставки нафтопродуктів від 31.03.2020 року № ЗЗДГ-9317-20, товарно-транспортної накладної від 04.04.2020 року № 9100729143, акцизної накладної від 04.04.2020 № 4287 TOB «ОККО- Бізнес Партнер» реалізовано ТОВ «Ресіліент Матюші» дизельне пальне (важкі дистиляти (газойл) код УКТ ЗЕД 2710 19 4300 в кількості 6130,63 літрів, за адресою: Білоцерківський район, с. Матюші, вул. Ярослава Мудрого,1.
В подальшому, 03.08.2020 року у вказану товарно-транспортну накладну від 04.04.2020 року № 9100729143 було внесено виправлення в частині зазначення адреси , за якою здійснено поставку пального: Білоцерківський район, с. Матюші, вул. Ярослава Мудрого, 61.
Наразі, колегією суддів враховано, що ГУ ДПС у Київській області видано Товариству ліцензію № 10020414202000991 від 07.04.2020 на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) за місцем, розташованим за адресою: Білоцерківський район, с. Матюші, вул. Ярослава Мудрого, 61.
Крім цього, наявними в матеріалах справи доказами (договір оренди №20200301/6RMA від 01.03.2020 року, договір оренди від 16.05.2019 року з додатковою угодою від 09.10.2019 року, акти прийому-передачі техніки від 01.03.2020 року, від 31.03.2020 року, від 09.10.2019 року, акти виконаних робіт № 26 та № 30 від 30.04.2020 року) підтверджується, що отримане від TOB «ОККО- Бізнес Партнер» одразу використовувалося працівниками ТОВ «Ресіліент Матюші» з метою завантаження паливні баки автомобілів, с/г техніки та технологічного обладнання дизель-генератора, яке необхідне у зв'язку з перериванням централізованого електропостачання та забезпечення процесу виробництва молока, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 203 « Паливо» за період 04.04.2020- 07.04.2020.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів доходить висновку, що позивачем не здійснюється зберігання пального що отримане від TOB «ОККО- Бізнес Партнер» без отримання відповідної ліцензії, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Таким чином, судом першої інстанції правильно визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 26.08.2020 № 0009103201 на суму 500 000,00 грн.
Інша частина доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя І.О. Грибан
Судді: О.О. Беспалов
В.Ю. Ключкович
(повний текст постанови складено 18.05.2026р.)