Справа № 640/11300/19 Суддя (судді) першої інстанції: Дубіна М.М.
18 травня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий суддя Грибан І.О.
судді: Ключкович В.Ю.
Кузьмишина О.М.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЙКО Україна» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
21.06.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «ТЕЙКО Україна» звернулося з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, у якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.03.2019 №0220341209.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким збільшено розмір податкового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб та застосовано штрафні санкції, оскільки позивачем вірно розраховано вказаний податок та не допущено порушень вимог законодавства при його визначенні за 2018 рік.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 травня 2025 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції між Київською міською радою та ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Сітібуд» та ТОВ «Тейко Україна» укладено Договір оренди земельної ділянки від 05.11.2018 (зареєстровано в реєстрі за № 1254), пунктом 1.1 якого визначено, що орендодавець, на підставі рішення Київської міської радив від 06.07.2017 № 757/2919 передає, а орендарі приймають в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим Договором, для експлуатації та обслуговування комплексу будівель нежилого будинку, яка перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради. .
Відповідно до пункту 4.2 вказаного Договору, річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 5 (п'яти) відсотків від її нормативно грошової оцінки.
Пунктом 4.3 Договору оренди земельної ділянки від 05.11.2018 визначено, що у випадку, якщо протягом п'яти місяців з моменту набрання чинності рішенням Київської міської ради, зазначеним у підпункту 1.1 цього Договору, Орендарями не вчинено необхідних та достатніх дій, спрямованих на укладення цього Договору згідно з чинним законодавством, то розмір річної орендної плати (зазначений у пункту 4.2 Договору) на період, аналогічний терміну прострочення укладення договору оренди землі, встановлюється у подвійному розмірі, але не більше 12 % від нормативної грошової оцінки Земельної ділянки.
Окрім того, сторонами зазначеного вище Договору в порядку передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2006 № 1724 «Деякі питання оренди земель», було укладено розрахунок від 10.08.2018 № Ю-42809 відповідно до якого розмір орендної плати встановлено на рівні 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
08.02.2019 відповідачем проведено камеральну перевірку податкової декларації ТОВ «Тейко Україна» з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2018 рік, за результатами якої складено акт № 08/26-15-12-09/36038285.
Згідно із цим актом перевіркою встановлено, що між Київською міською радою та ТОВ «Тейко Україна» укладено Договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 800000000:75:445:0005, яка розташована по вул. Генерала Наумова, 3 для експлуатації та обслуговування комплексу будівель нежилого будинку. Згідно із пунктом 4.2 Договору річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 5 (п'яти) відсотків від її нормативно грошової оцінки. Одночасно, згідно із пунктом 4.3 Договору оренди земельної ділянки від 05.11.2018 визначено, що у випадку, якщо протягом п'яти місяців з моменту набрання чинності рішенням Київської міської ради, зазначеним у підпункту 1.1 цього Договору, Орендарями не вчинено необхідних та достатніх дій, спрямованих на укладення цього Договору згідно з чинним законодавством, то розмір річної орендної плати (зазначений у пункту 4.2 Договору) на період, аналогічний терміну прострочення укладення договору оренди землі, встановлюється у подвійному розмірі, але не більше 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Згідно із пунктом 1.1 цього Договору рішення Київської міської ради № 757/2919 прийнято 06.07.2017. Договір укладено 05.11.2018. Термін прострочення складає (05.11.2018 06.07.2017 5 місяців) 10 місяців 29 днів. Отже звіт за 2018 рік має бути розрахований по ставці 10 відсотків від її нормативної грошової оцінки.
Внаслідок чого, відповідачем в акті перевірки зроблено висновок, що сума податкового зобов'язання по орендній платі з юридичних осіб за листопад - грудень 2018 року, визначена ТОВ «Тейко Україна» в податковій декларації з плати за землю, реєстраційний номер №9299562776 від 10.01.2019 на 2018 рік, є нижча ніж визначена результатами камеральної перевірки, у зв'язку із чим ця сума має бути збільшена на 316078, 62 грн.
На зазначений акт перевірки позивачем було подано заперечення, однак листом ГУ ДФС у м. Києві від 11.03.2019 № 44932/10/26-15-12-09-18 повідомлено позивачу про відмову у задоволенні його заперечень.
Також, відповідачем 14.03.2019 було прийнято податкове повідомлення-рішення від №0220341209, яким встановлено порушення позивачем вимог пункту 288.5 статті 288, пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України (далі ПК України), пункту 4.3. договору оренди земельної ділянки від 05.11.2018 та збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб на загальну суму 395098, 26 грн, з яких 316 078, 61 грн - збільшення податкових зобов'язань, а 79019, 65 грн - штрафні (фінансові) санкції.
Не погоджуючись з таким податковим повідомлення-рішенням відповідача, позивач звернувся до ДФС України зі скаргою.
Так, рішенням ДФС України від 24.05.2019 № 23831/6/99-99-11-06-01-25 позивачу відмовлено у задоволені скарги та залишено в силі оскаржуване податкове повідомлення рішення.
Вважаючи це податкове повідомлення-рішення від 14.03.2019 №0220341209 протиправним, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Приписами підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно з пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального. Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах (підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України).
Аналіз зазначених правових норм свідчить, що камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 ПК України, та є одним із способів реалізації контрольної функції податкового органу, шляхом якої здійснюється систематичний контроль за своєчасністю нарахування та відображення усіх відомостей, які впливають на правильність декларування платником податків.
Особливості камеральної перевірки полягають у тому, що її проведення не потребує наказу керівника податкового органу або іншого спеціального дозволу чи направлення, згоди платника податків та його присутності. Метою камеральної перевірки є виявлення в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, єдиних реєстрів, арифметичних та/або методологічних помилок, які призвели до заниження або завищення податкового зобов'язання чи інших порушень. Камеральній перевірці підлягає уся податкова звітність суцільним порядком. Основним завданням камеральної перевірки є перевірка складання податкових декларацій і розрахунків, що включає в себе арифметичний підрахунок сум податкових зобов'язань, що підлягають сплаті до відповідного бюджету або бюджетному відшкодуванню, та перевірка правильності застосування ставок податків і податкових пільг, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування; виявлення арифметичних або методологічних помилок.
Згідно із підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Кодексом та законами з питань митної справи.
Пунктом 36.1 статті 36 ПК України визначено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом.
Відповідно до пункту 36.5 статті 36 ПК України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених Кодексом або законами з питань митної справи.
Відповідно до пункту 123.1 статті 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
При повторному протягом 1095 днів визначені контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку-тягне за собою накладання на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання.
Згідно пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.
Відповідно до пункту 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Так, згідно підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України, об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Відповідно до підпункту 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 ПК України, базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.
При цьому, згідно положень пункту 288.1 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Статтею 286.1 ПК України встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Згідно із пунктом 288.2 статті 288 ПК України платником орендної плати є орендар земельної ділянки.
Відповідно до пункту 288.3 статті 288 ПК України об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.
Так, пунктом 289.1 статті 289 ПК України встановлено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.
Згідно пункту 288.7 статті 288 ПК України, податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.
Відповідно до пункту 285.1 статті. 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.
Крім того, відповідно до пункту 286.1 статті 286 ПК України центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 286.2 статті 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
При цьому, згідно підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України (у редакції що діє з 01.01.2018), розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.
Як визначено пунктами 288.1 - 288.4 статті 288 ПК України та пункту 13.5. статті 13 Положення про плату за землю в місті Києві розмір та умови внесення орендної плати встановлюються в договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3% нормативної грошової оцінки та не може перевищувати 12% нормативної грошової оцінки.
Отже, ПК України та Положення про плату за землю в місті Києві визначає тільки обмеження щодо максимального та мінімального розміру орендної плати за землю. За цим виключенням, питання щодо розміру орендної плати регулюються виключно договором оренди, про що свідчать і положення статті 21 Закону України «Про оренду землі».
Відповідно до статей 13, 21, 31, 33 Закону України від 06.10.1998 № 161-XIV «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.
Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Порядок подання інформації про платників податків, об'єкти оподаткування та об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, а також обчислення та справляння податків і зборів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2011 № 1386 «Про затвердження Порядку подання інформації про платників податків, об'єкти оподаткування та об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів».
Так, згідно пункту 4 зазначеного вище порядку Держгеокадастр та Міністерство юстиції України подає до 10 числа, а також на запит територіального органу ДФС за місцезнаходженням земельної ділянки або ДФС інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, в тому числі Держгеокадастр надає інформацію про земельні ділянки, зокрема про кадастровий номер земельної ділянки, дату реєстрації у Державному земельному кадастрі, дату державної реєстрації земельної ділянки (відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою чи договору оренди), площу відповідно до правовстановлюючих документів, цільове призначення та місце розташування земельне ділянки, дату та значення нормативної грошової оцінки, частку кожного із співвласники земельної ділянки (у разі коли земельна ділянка перебуває у спільній частковій власності) а також про землевласників або землекористувачів, зокрема найменування та місцезнаходження або прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання землевласника або землекористувача.
Відповідно до пункту 4 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 держателем Державного земельного кадастру та його ведення здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи, зокрема Головне управління Держгеокадастру у м. Києві.
Як вбачається з матеріалів справи між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Сітібуд» та ТОВ «Тейко Україна» укладено Договір оренди земельної ділянки від 05.11.2018 (зареєстровано в реєстрі за № 1254).
Відповідно до пункту 4.2 вказаного Договору, річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 5 (п'яти) відсотків від її нормативно грошової оцінки.
Окрім того, сторонами зазначеного вище Договору в порядку передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2006 № 1724 «Деякі питання оренди земель», було укладено розрахунок від 10.08.2018 року № Ю-42809 відповідно до якого розмір орендної плати встановлено на рівні 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Таким чином, позивач керуючись зазначеними вище положеннями Договору задекларував податок на землю із розрахунку 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Натомість відповідач, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення керувався пунктом 4.3 Договору оренди земельної ділянки від 05.11.2018 року, відповідно до якого : «у випадку, якщо протягом п'яти місяців з моменту набрання чинності рішенням Київської міської ради, зазначеним у підпункту 1.1 цього Договору, Орендарями не вчинено необхідних та достатніх дій, спрямованих на укладення цього Договору згідно з чинним законодавством, то розмір річної орендної плати (зазначений у пункту 4.2 Договору) на період, аналогічний терміну прострочення укладення договору оренди землі, встановлюється у подвійному розмірі, але не більше 12 % від нормативної грошової оцінки Земельної ділянки».
З даного приводу колегія суддів звертає увагу на те, що вказані застереження у договорі оренди спрямовані на дисциплінування орендаря з метою спонукання його до укладення договору оренди в найкоротші строки і для унеможливлення безоплатного використання землі, а не домовленістю про альтернативний розмір орендної плати.
Як вбачається з матеріалів справи рішення про передачу позивачу земельної ділянки в оренду прийнято Київською міською радою 06.07.2017 № 757/2919.
26.07.2017 року позивач звернувся з листом до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу КМР (КМДА) з проханням підготувати відповідний договір оренди, тобто саме з цієї дати позивач, як орендар почав вчиняти дії щодо укладення договору оренди.
Наразі договір оренди до 05.11.2018 року не укладався саме з вини орендодавця.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем до матеріалів справи не надано належних та допустимих доказів порушення позивачем вимог податкового законодавства при визначенні орендної плати з юридичних осіб за 2018 рік згідно із договором від 05.11.2018 та не вчинення позивачем необхідних та достатніх дій, спрямованих на укладення Договору оренди земельної ділянки згідно з чинним законодавством, а посилання на те, що укладення Договору відбулось у строк більш ніж 5 місяців з дня прийняття відповідного рішення Київрадою є необґрунтованим, адже зволікання з його укладенням могло бути спричинене і діями орендодавця чи іншими обставинами, що не залежали від волі позивача.
За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про протиправність збільшення відповідачем податкових зобов'язань з орендної плати з юридичних осіб та застосування штрафних (фінансових) санкцій, та відсутність порушення позивачем вимог чинного законодавства та положень пункту 4.3. договору оренди земельної ділянки від 05.11.2018 у 2018 році при визначенні орендної плати з юридичних осіб за спірний період.
Наведене у своїй сукупності свідчить про те, що оспорюване у цій справі податкове повідомлення-рішення не відповідає критеріям, визначеним у статті 19 Конституції України та статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку із чим є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Разом з тим, при розгляді цієї справи суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Інші доводи представників сторін не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та ухвалив рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-
Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя І.О. Грибан
Судді: В.Ю. Ключкович
О.М. Кузьмишина
(повний текст постанови складено 18.05.2026р.)