Справа № 211/4936/26
Провадження № 3/211/1383/26
іменем України
19 травня 2026 року
Суддя Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Костенко Є.К., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов з ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, військовослужбовця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
-за ч.3 ст.172-11 КУпАП,-
встановив:
05.04.2025 о 19 год. 00 хв. під час перевірки наявності особового складу командиром підрозділу виявлено відсутність головного сержанта ОСОБА_1 , який самовільно залишив в/ч НОМЕР_1 та в подальшому був відсутній на військовій службі без поважних причин. 06.04.2026 головний сержант ОСОБА_1 самостійно повернувся до розташування підрозділу в/ч НОМЕР_1 , тобто самовільно залишив військову частину без поважних причин строком менше десяти діб, за що передбачена відповідальність за ч.3 ст.172-11 КУпАП.
В матеріалах справи наявна заява особи, що притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , в якій він просив розгляд справи проводити за його відсутності, вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-11 визнав в повному обсязі.
Ураховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу по суті відповідно до положень до ст. 268 КУпАП за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя.
В той же час, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суддя приходить до таких висновків.
Як зазначено у частинах 1 та 2 статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до статті 9 КУпАП правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів. Положеннями статті 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Допустимість доказів це придатність їх для використання у адміністративному процесі за формою, на відмінну від їх належності придатність для використання за змістом.
Частиною 2 статті 251 КУпАП встановлено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
За вимогами статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до диспозиції ч.3 ст.172-11 КУпАП адміністративним правопорушенням вважається, самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов'язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез'явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез'явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб, -
Суб'єктами даного адміністративного правопорушення є військовослужбовці.
Об'єктом правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-11 КУпАП є порядок проходження військової служби.
З об'єктивної сторони правопорушення, зокрема, полягає у нез'явленні військовослужбовця з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.
Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП підтверджується доданими до протоколу про адміністративне правопорушення від 07.04.2026 матеріалами адміністративної справи, а саме: протоколом ДНК/К №113 від 07.04.2026, військовим квитком ОСОБА_1 , поясненнями ОСОБА_1 , який пояснив, що через низький морально-психологічний стан, сів за кермо та почав рух у невідомому напрямку, непопередивши вище керівництво, доповіддями командира 1 батальойону ТО в/ч НОМЕР_1 за фактом самовільного залишення ОСОБА_1 розташування військової частини.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
24 лютого 2022 року Президентом України видано Указ «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022, затверджений Законом № 2102-Х від 24.02.2022, у зв'язку з чим на території України почав діяти воєнний стан, який триває дотепер.
Під час проходження військової служби військовослужбовець військової служби головний сержант ОСОБА_1 відповідно до положень Військової присяги та вимог Статутів Збройних Сил України, повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, беззастережно виконувати накази командирів, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань доручених йому за посадою.
В діях головного сержанта ОСОБА_1 по даному факту вбачаються ознаки умисних дій, так як він свідомо був відсутній без поважних причин в місці проходження військової служби.
Докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП є повними, безсумнівними, належними та допустимими, такими, що доповнюють одне одного, оскільки, відповідно до ст. ст. 251, 252 КУпАП, прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у справі про адміністративне правопорушення, а також є такими, що зібрані в порядку, встановленому законом.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, суд дійшов висновку в доведенні винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 172-11 КУпАП - самовільне залишення військової частини тривалістю до десяти діб.
При визначенні виду та розміру адміністративного стягнення, суддя, керуючись вимогами ст. 33 КУпАП, враховує характер вчиненого правопорушення, всі обставини справи в їх сукупності, ступінь вини, особу ОСОБА_1 .
Обставинами, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, передбаченими ст. 34 КУпАП, суд визнає щире каяття, обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, передбачених ст. 35 КУпАП, судом не встановлено.
Санкція ч. 3 ст. 172-11 КУпАП, передбачає накладення штрафу від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк до десяти діб.
Згідно з ч. 1 ст. 32-1 КУпАП, арешт з утриманням на гауптвахті встановлюється і застосовується лише у виключних випадках за окремі види військових адміністративних правопорушень.
Враховуючи викладене, суд вважає можливим застосувати до правопорушника адміністративне стягнення у вигляді штрафу в мінімальному розмірі, визначеному санкцією ч. 3 ст. 172-11 КУпАП.
На підставі ст.40-1 КУпАП, з особи, що притягується до адміністративної відповідальності на користь держави підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 665,60 гривень.
Керуючись ст.ст. 40-1, ч. 3 ст. 172-11, 283, 284, 287, 326-328 КУпАП, п.12 ст.5 Закону України «Про судовий збір» -
постановив :
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-11 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 (вісім тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок.
Штраф підлягає сплаті на рахунок IBAN: UA668999980313090106000004647, отримувач коштів: ГУК у Дніпропетровській обл/Довгинцівський район/21081100, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37988155, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 21081100, найменування коду класифікації доходів бюджету: "Адміністративні штрафи та інші санкції", призначення платежу: штраф по справі про адміністративне правопорушення (зазначити номер справи).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п'ять гривень) 60 коп.
Судовий збір підлягає сплаті на рахунок IBAN: UA908999980313111256000026001, Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код класифікації доходів бюджету: 22030106, код суду 26371308.
Відповідно до ст. 304 КУпАП питання, пов'язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішується органом (посадовою особою), який виніс постанову.
Згідно з ч.1ст.307 КУпАП штраф має бути сплачений ОСОБА_1 , не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у вище вказаний строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що у випадку несплати накладеного на нього штрафу у передбачений законом строк, до нього може бути застосоване подвійне стягнення штрафу в порядкуст.308 КУпАП, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Костенко Є. К