18 травня 2026 року м. Дніпросправа № 340/4489/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25.09.2025 в адміністративній справі №340/4489/25 за позовом Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій,-
До Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Кіровоградського обласного відділення фонду соціального захисту осіб з інвалідності (надалі позивач) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі відповідач), у якій просив суд:
- стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції у розмірі 47640,49 грн;
- стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1834,14 грн.
В обгрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач в порушення статей 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" №875-XII (надалі Закон №875-XII) не виконав нормативу по працевлаштуванню у 2024 році однієї особи з інвалідністю та в строк до 15.04.2025 самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції за одне робоче місце, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняті особами з інвалідністю, в розмірі середньої річної заробітної плати, в розмірі 47640,49 грн. Також, за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, відповідно до частини другої статті 20 Закону №875-XII, відповідачу нарахована пеня в розмірі 1834,14 грн. У зв'язку з чим утворилася заборгованість зі сплати адміністративно-господарських санкцій та пені в загальному розмірі 49474,63 грн, яка в добровільному порядку відповідачем не сплачена.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25.09.2025 адміністративний позов залишено без задоволення.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обгрунтування апеляційної скарги зазначив, що являється особою з інвалідністю ІІ групи, працює самостійно та залучає у своїй діяльності найману працю. Крім цього, ним було створено одне робоче місце для особи з інвалідністю, про що проінформовано державну службу зайнятості шляхом подання звіту за формою №3-ПН. При цьому, докази на підтвердження фактів відмови у працевлаштуванні осіб з інвалідністю за їх зверненням, чи направленням органами Державної служби зайнятості позивачем не надані. Звертає увагу, що Закон №875-XII покладає на роботодавця обов'язок створити (пристосувати) належним чином робочі місця для працевлаштування інвалідів та повідомити про це органи, перелічені в частині першій статті 18 Закону №875-XII, а не займатися пошуком таких осіб. Вважає, що вжив усі необхідні заходи для виконання нормативу робочих місць із працевлаштування осіб з інвалідністю, проте фактичне працевлаштування таких осіб не відбулося через відсутність відповідних звернень.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
ОСОБА_1 зареєстрований у встановленому законом порядку як фізична особа-підприємець, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію серії В01 №500908 від 13.11.1997.
Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААА №171744 від 23.06.2016 відповідачу з 15.06.2016 встановлено другу групу інвалідності безтерміново.
Відповідно до розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у відповідача за рік, склала 10 осіб, середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, - 0 осіб, норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця, округлені до цілого значення), - повинно складати - 1 особа, фонд оплати праці штатних працівників 952809,80 грн, середня річна заробітна плата штатного працівника (04/01) становить 95280,98 грн..
У зв'язку з невиконанням нормативу у працевлаштуванні 1 особи з інвалідністю відповідачу нараховано адміністративно-господарські санкцій у сумі 47640,49 грн.
Розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій розміщений в електронному кабінеті ОСОБА_1 на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України 04.03.2025 о 12:09 год., що підтверджується квитанцією від 04.03.2025.
Згідно розрахунку пені для ФОП ОСОБА_1 нараховано позивачем пеню станом на 01.07.2025 у розмірі 1834,14 грн.
Кіровоградський обласний центр зайнятості у клопотанні від 15.07.2025 зазначив, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 13.05.2024 був поданий звіт за формою №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» із зазначенням потреби у працевлаштуванні однієї особи з інвалідністю до Кропивницької філії Кіровоградського обласного центру зайнятості.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідності» від 18.10.2022 №2682-ХІ, фактично змінено правовий інструмент здійснення Державою контролю за виконанням роботодавцями обов'язку по працевлаштуванню осіб з інвалідністю.
Так, Законом №2682-ХІ статтю 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» № 875-XII від 21.03.1991 викладено в такій редакції:
«Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
У межах зазначеного нормативу здійснюється також працевлаштування осіб з інвалідністю внаслідок психічного розладу відповідно до Закону України "Про психіатричну допомогу".
Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.
До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, зараховується забезпечення роботою осіб з інвалідністю на підприємствах, в організаціях громадських об'єднань осіб з інвалідністю шляхом створення господарських об'єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських об'єднань осіб з інвалідністю з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.
Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію:
про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;
необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.
Отримана від Пенсійного фонду України інформація, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, є підставою для проведення перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю.
Порядок контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування, визначається Кабінетом Міністрів України.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування.
Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.
Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України".
Отже, внесеними змінами визначено фактично новий порядок отримання інформації про дотримання роботодавцями нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, а саме якщо до таких змін роботодавці мали обов'язок подавати звіти про зайнятість та працевлаштування інвалідів, то після внесених змін Фонди соціального захисту осіб з інвалідністю отримують інформацію щодо дотримання роботодавцями нормативів по працевлаштуванню осіб з інвалідністю від органів Пенсійного фонду України.
Також вказаними змінами прямо передбачено те, що «Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону».
Для реалізації вказаних норм Закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 07.04.2023 №307 «Про внесення змін до Положення про центральний банк даних з проблем інвалідності».
Відповідно до вказаної постанови Центральний банк даних з проблем інвалідності забезпечує:
визначення роботодавців, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, встановленого частиною першою статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні;
формування розрахунків сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, обчислених відповідно до статті 20 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні.
Таким чином, як правильно зазначає позивач, факт дотримання чи недотримання підприємством нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю органами Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю встановлюється шляхом отримання інформації, яка міститься у відкритих реєстрах та яка стосується роботодавців, зокрема, щодо нарахованих ними доходів, щодо нарахованих та утриманих сум єдиного внеску.
В той же час, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що положення Закону передбачають відповідальність, у вигляді сплати адміністративно-господарських санкцій, виключно у випадку недотримання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, тобто у випадку фактичного не працевлаштування осіб з інвалідністю. При цьому, положення Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» не передбачають можливості накладення адміністративно-господарських санкцій у зв'язку з не поданням роботодавцями інформації/звітності або надання її з помилками, які в подальшому були підприємством виправлені шляхом подання уточнюючої звітності.
Так, ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.
Тобто, при вирішенні питання щодо наявності підстав для застосування адміністративно-господарських санкцій, визначальним є встановлення обставин щодо фактичного працевлаштування підприємством осіб з інвалідністю, виходячи з нормативу, визначеного ст.19 Закону.
У спірному випадку судом першої інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи та фактично не заперечується позивачем те, що відповідачем було подано 13.05.2024 до Кропивницької філії Кіровоградського обласного центру зайнятості звіт за формою №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" із зазначенням потреби у працевлаштуванні однієї особи з інвалідністю.
Так, згідно поданого звіту, що містить відмітки у відомостях про вакансії про можливе працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідач вказує на наявність вакансії водія.
Таким чином, відповідач повідоми центр зайнятості про те, що створив робоче місце для особи з інвалідністю та готовий таку особу працевлаштувати.
Крім того, відповідач з 15.06.2016 є особою з інвалідністю 2 групи (безтерміново), про що позивач був повідомлений листами відповідача №4 від 18.05.2023, №5 від 05.06.2023, №6 від 02.04.2024 та №9 від 10.09.2025.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем було виконано вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", зокрема, відповідач сам є особою з інвалідністю другої групи, ним створено робоче місце для особи з інвалідністю, подано інформацію до Кропивницької філії Кіровоградського обласного центру зайнятості звіт про наявність вакансій для працевлаштування осіб з інвалідністю, тобто вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення адміністративно-господарського правопорушення.
Таким чином, враховуючи встановлені у цій справі обставини, а також приймаючи до уваги те, що спірні адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані виключно за недотримання нормативу щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, чого у спірному випадку встановлено не було, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.
Стосовно витрат на правничу допомогу.
Відповідно до частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини п'ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 05.06.2018 року у справі №904/8308/17 встановлено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 року у справі №826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно із практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
На підтвердження фактично понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, представником відповідача надано: ордер на надання правничої (правової) допомоги від 15.07.2025; копію договору про надання професійної правничої допомоги від 01.06.2024 (далі Договір); копію Додаткової угоди від 19.07.2025 до вказаного Договору; копію квитанції до прибуткового касового ордера №156 від 19.07.2025.
Аналізуючи наведені вище докази стосовно правничої допомоги, апеляційний суд зазначає, що відповідачу надані послуги з питання стягнення адміністративно-господарських санкцій. Вказана категорія справ є типовою та поширеною, а спірні правовідносини зрозумілими та нескладними.
Таким чином, зважаючи на предмет спору, складність адміністративної справи, яка не є складною та розглянута судом у письмовому провадженні, сталу судову практику щодо аналогічних спорів, апеляційний суд вважає що витрати на правничу допомогу, які визначені в заяві про стягнення витрат на правничу допомогу 3000, 00 грн., так і витрати, визначені судом першої інстанції в розмірі 1500,00 гривень, є співмірними зі складністю адміністративної справи, обсягом та часом, витраченим на надання правничої допомоги, у зв'язку із чим достатнім та обґрунтованим розміром таких витрат є 1500,00 грн. з відповідача.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25.09.2025 в адміністративній справі №340/4489/25 - залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25.09.2025 в адміністративній справі №340/4489/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий - суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко
суддя І.В. Юрко