справа №380/17595/25
19 травня 2026 року
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хіммелтек-УА» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, -
Позивач звернувся з позовною заявою, в якій просить визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900227/2 від 11.04.2025 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2025/000539.
Посилається на те, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, позивач визначив його митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту), вказавши її у декларації митної вартості, до якої підприємством було також додано документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України (далі - МК України). На думку позивача, митний орган безпідставно не визнав заявлену митну вартість та незаконно прийняв рішення про відмову у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товару та коригування його митної вартості, застосувавши резервний метод 2ґ (ст.64 МКУ). Позивач не погоджується із зазначеними в рішенні про коригування митної вартості доводами митного органу та стверджує, що подані підприємством до митного оформлення та додатково на вимогу митного органу документи містять достатньо відомостей, що визначають та підтверджують числові значення складових митної вартості товару. На підставі наведеного вважає, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900227/2 від 11.04.2025 та похідна від нього картка відмови №UA209170/2025/000539 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Просить задовольнити позов повністю.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що обов'язок доведення ціни товару лежить на декларанті, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в т.ч. обрано метод визначення митної вартості товару. При цьому митний орган, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Вказав, що необхідність витребування документів є передусім способом упевнитися в тому, що декларант правильно визначив митну вартість. У спірному випадку, подані позивачем до митного оформлення документи містили розбіжності та не містили всіх необхідних відомостей для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару; крім того, позивач не надав усі додатково витребувані відповідачем документи, що не дало митному органу можливість підтвердити заявлені складові митної вартості товарів. Зважаючи на викладене, вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900227/2 від 11.04.2025 та похідна від нього картка відмови №UA209170/2025/000539 є правомірними і підстав для їх скасування немає. Просить відмовити в задоволенні позову повністю.
Від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги та зазначила, що подані до митного оформлення та додатково на вимогу митного органу документи у своїй сукупності містять усі необхідні відомості для визначення митної вартості за основним методом, а доводи відповідача про наявність розбіжностей не відповідають фактичним обставинам справи і не впливають на числові значення складових митної вартості товару.
Ухвалою судді від 01.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Хіммелтек-УА» (місцезнаходження: вул.Об'їздна, 4, с.Сокільники, Львівський район, Львівська область, 81130; код ЄДРПОУ: 44752993) зареєстроване як юридична особа.
23.01.2023 між ТОВ «Хіммелтек-УА», як покупцем, та INVEST-LINE SP. ZO.O. (Pabianice, Польща), як продавцем, укладено Контракт №9/01 (далі - Контракт), за умовами якого та з урахуванням додаткової угоди №3 від 02.06.2023 продавець зобов'язується поставити покупцю текстильні матеріали для виробництва військового та іншого одягу, перевірочну машину для тканин RH-F01 та обладнання й устаткування згідно зі специфікаціями за цінами і в кількості, обумовленими у фактурах для кожної окремої поставки, на умовах FCA PL Pabianice (Інкотермс 2020).
На підставі Контракту №9/01 від 23.01.2023 та комерційного інвойсу №0001/04/2025 від 07.04.2025 позивач придбав у продавця товар загальною вартістю 71572,17 доларів США. Страхування вантажу не проводилось.
Декларантом позивача з метою митного оформлення товару подано до Львівської митниці електронну митну декларацію №25UA209170030565U5 від 10.04.2025, відповідно до якої заявлено до митного оформлення імпортний товар (поперечнов'язані та основов'язані трикотажні полотна, тканини бавовняні з вмістом синтетичних волокон, тканини з поліефірних штапельних волокон, полотна трикотажні різних артикулів і характеристик - товари №№1-14, опис яких наведено у графі 31 митної декларації).
Митну вартість товару визначено за ціною контракту (основним методом).
Одночасно з митною декларацією декларант на підтвердження заявленої митної вартості подав документи, передбачені ч.2 ст.53 МК України, зокрема: декларацію митної вартості, Контракт №9/01 від 23.01.2023, додаткові угоди до нього №1 від 03.04.2023, №2 від 01.06.2023, №3 від 02.06.2023, №4 від 12.06.2023, №5 від 20.06.2023, рахунок-фактуру (інвойс) №0001/04/2025 від 07.04.2025, специфікацію до інвойсу №0001/04/2025 від 07.04.2025, договір про надання послуг транспортного експедирування №СХЗ-18122024-001 від 18.12.2024, рахунок на оплату №107 від 08.04.2025, автотранспортну накладну №08042025 від 08.04.2025, сертифікат про походження товару №PL/MF/AT 0256045 від 09.04.2025, лист №08/04-2 від 08.04.2025 про те, що страхування не проводилось, лист №08/04-1 від 08.04.2025 про те, що імпорт вантажу не підлягає ліцензуванню.
Львівською митницею щодо поданої митної декларації скеровано декларанту електронне повідомлення про необхідність подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст.53 МК України, а саме: зовнішньоекономічного договору та додатків до нього, банківських платіжних документів, інших платіжних та/або бухгалтерських документів, страхових документів (за наявності), транспортних (перевізних) документів, виписки з бухгалтерської документації, каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару, копії митної декларації країни відправлення, висновків про якісні та вартісні характеристики товарів.
На вимогу митного органу декларант додатково надав: пропозицію (прайс-лист) б/н від 25.03.2025; специфікацію №11 від 04.04.2025 до Контракту №9/01 від 23.01.2023; заявку на транспортне перевезення №СХЗ-18122024-001-9 від 03.04.2025; довідку про транспортні витрати №86 від 08.04.2025; банківський платіжний документ №222 від 09.04.2025; експортну декларацію країни відправлення №25PL3610100029NQB2 від 09.04.2025; висновок судового експерта про вартісні характеристики товару №25/1/070 від 10.04.2025 з додатками до нього; підтвердження Польсько-Української Торгової Палати від 10.04.2025 про те, що INVEST-LINE SP. ZO.O. продає свою продукцію позивачу за цінами, які відповідають рівню цін на цей вид товару на польському ринку; видаткові накладні №214 від 18.02.2025, №309 від 13.03.2025, №326 від 18.03.2025, №383 від 28.03.2025, №398 від 01.04.2025 щодо реалізації ідентичного товару за цим Контрактом.
Крім того, декларант скерував до митного органу лист-вимогу №28 від 10.04.2025, у якому просив письмово повідомити, яка саме інформація потребує уточнення, та належним чином обґрунтувати причини, з яких митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, поданих згідно з ч.2 ст.53 МК України, а також заяву №29 від 10.04.2025, у якій просив визнати заявлену митну вартість та у випадку її невизнання провести у письмовому вигляді консультації перед винесенням рішення про коригування митної вартості.
11.04.2025 Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900227/2 та оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2025/000539.
У графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості зазначено, що в рамках реалізації положень ст.ст.52, 53, 54, 55, 58, 335 МК України за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2 та 3 ст.53 МК України, не містять усіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; надані декларантом на запит митного органу документи не містять усіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.
Зокрема, відповідач вказав на такі розбіжності: згідно з п.1.1 Контракту №9/01 від 23.01.2023 (з урахуванням додаткової угоди №3 від 02.06.2023), предметом контракту є поставки текстильних матеріалів для виробництва військового та іншого одягу, перевірочна машина для тканини RH-F01, обладнання та устаткування згідно зі специфікацією за цінами і в кількості, обумовленими у фактурах для кожної окремої поставки; до митного оформлення надано комерційний інвойс №0001/04/2025 від 07.04.2025 та специфікацію №б/н та без дати до комерційного інвойсу №0001/04/2025 від 07.04.2025, які виставлені продавцем, однак підписані особою Specjalist Tomasz Gala, що, на думку відповідача, не ідентифікується із компанією продавця жодним із наданих документів та наявної інформації, що міститься в офіційних державних реєстрах Республіки Польща; відповідно до наданої декларантом до митного оформлення CMR №08042025 від 08.04.2025 наявні штампи перевізника LEHA ROMAN, проте документи, які визначають договірні відносини з LEHA ROMAN та передбачають факт погодження вартості, маршруту та способів розрахунку, відсутні, тоді як рахунок-фактура на оплату транспортних послуг №107 від 08.04.2025 виставлений ФОП ОСОБА_1 ; з посиланням на п.2 ст.VII ГАТТ та п.2 Приміток і додаткових положень до ГАТТ зазначено, що декларантом не надано документів, які вказують на зменшення звичайної конкурентної ціни, відсутня можливість упевнитись, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості.
Крім того, у графі 33 рішення вказано, що проведено консультації з декларантом згідно зі ст.57 МК України; неможливо застосувати методи 2а (ст.59 МКУ) та 2б (ст.60 МКУ) з причин відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) - з причин відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст.64 МКУ).
Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували: для товару №1 - МД №UA500580/2025/2385 від 29.03.2025 (3,97 дол.США/кг); для товару №2 - МД №UA500080/2024/3613 від 10.04.2025 (3,97 дол.США/кг); для товару №4 - МД №UA408020/2025/11563 від 29.03.2025 (3,9601 дол.США/кг); для товару №5 - МД №UA209140/2025/5448 від 05.03.2025 (6,3 дол.США/кг); для товару №6 - МД №UA209140/2025/3436 від 17.02.2025 (5,54 дол.США/кг); для товару №8 - МД №UA209230/2025/16313 від 22.02.2025 (7,61 дол.США/кг); для товару №9 - МД №UA209170/2025/15256 від 22.02.2025 (3,97 дол.США/кг); для товару №10 - МД №UA403030/2024/14273 від 08.11.2024 (7,36 дол.США/кг); для товару №11 - МД №UA100340/2025/310200 від 17.02.2025 (5,53 дол.США/кг); для товару №12 - МД №UA100340/2025/309770 від 03.02.2025 (5,95 дол.США/кг); для товару №14 - МД №UA500080/2025/1553 від 17.02.2025 (3,96 дол.США/кг). Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.
У зв'язку з незгодою з прийнятим рішенням про коригування митної вартості, декларантом у порядку ст.55 МК України подано електронну митну декларацію №25UA209170031261U0, яка 11.04.2025 була оформлена Львівською митницею. У зв'язку з прийнятим рішенням про коригування митної вартості позивачем додатково сплачено митні платежі у сумі 241794,05грн.
Вважаючи протиправними рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900227/2 від 11.04.2025 та картку відмови №UA209170/2025/000539, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.
Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.
Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відносини, з приводу яких виник даний спір, регулюються Митним кодексом України.
Відповідно до положень п.п.23, 24 ч.1 ст.4 МК України, митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Згідно ст.ст.49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Відповідно до ч.1 ст.51, ч.1 ст.52 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч.5 ст.53 МК України).
З аналізу наведених норм вбачається, що положення ст.53 МК України містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями ст.318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Відповідно до ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Згідно зі ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 5 ст.54 МК України передбачено право органу доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.6 ст.54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з ч.1 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування (ч.2 ст.55 МК України).
Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (ч.5 ст.55 МК України).
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч.2 та 3 ст.58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Згідно з ч.ч.4, 5 ст.58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов'язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов'язаний надати документи за переліком, визначеним ч.2 ст.53 МК України. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Необхідність витребовування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.
Водночас повноваження контролюючого органу витребовувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Не надання декларантом витребовуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.
Неподання декларантом документів, зазначених у ч.ч.2-4 ст.53 МК України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
При перевірці судом у разі оскарження декларантом рішення про коригування митної вартості підлягають встановленню обставини та відомості, щодо яких у митного органу виникли сумніви, обґрунтованість причин та підстав витребовування додаткових документів, неможливості визначення митної вартості за обраним декларантом методом та поданими й додатково витребовуваними документами.
У цій справі суд встановив, що позивач визначив митну вартість товарів за ціною договору, зазначеною в комерційному інвойсі №0001/04/2025 від 07.04.2025 на суму 71572,17 доларів США. Сплата коштів за товар підтверджується платіжною інструкцією №222 від 09.04.2025, поданою декларантом до митного оформлення.
На підтвердження заявленої митної вартості позивач надав митному органу разом з митною декларацією №25UA209170030565U5 від 10.04.2025 документи, визначені ч.2 ст.53 МК України, та додатково на вимогу митного органу подав документи, перелік яких наведено вище.
Аналіз вказаних документів дає підстави зробити висновок про те, що позивач до митного оформлення надав усі обов'язкові документи на підтвердження митної вартості товару, що передбачені ч.2 ст.53 МК України, які дають змогу визначити вартість товару за ціною договору. При цьому, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових).
Натомість в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач зазначив, що подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2 та 3 ст.53 МК України, не містять усіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, а також що митним органом встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.
Надаючи правову оцінку аргументам відповідача у цій частині, суд виходить з наступного.
Стосовно посилань відповідача на те, що інвойс №0001/04/2025 від 07.04.2025 та специфікація до нього підписані особою Specjalist Tomasz Gala, яка не ідентифікується із компанією продавця, суд зазначає таке.
Як вбачається з матеріалів справи, повноваження особи Tomasz Gala на підписання документів від імені продавця INVEST-LINE SP. ZO.O. підтверджуються довіреністю від 01.07.2023, копія якої міститься в матеріалах справи. Зазначена довіреність раніше надавалася митному органу під час оформлення попередніх партій товарів за цим самим Контрактом №9/01 від 23.01.2023, що відповідачем не спростовано.
Крім того, законодавством України не встановлено типової форми інвойсу та вимог щодо його заповнення. Для зовнішньої торгівлі існує рекомендований формат рахунку-фактури (інвойсу), описаний у Рекомендації Європейської економічної комісії ООН №6 від 1 вересня 1983 року «Типовий уніфікований рахунок-фактура для міжнародної торгівлі» (ECE/TRADE/148), згідно з якою наявність підпису не є обов'язковим реквізитом інвойсу. Листом Державної митної служби України від 01.03.2011 №11/3-10.10/3339-ЕП «Щодо необхідності наявності підпису особи на рахунках» роз'яснено, що відсутність підпису на поданому для здійснення митного контролю й оформлення товарів рахунку (Invoice), складеному нерезидентом, не є підставою для відмови в митному оформленні товарів.
Інвойс №0001/04/2025 від 07.04.2025 містить усі необхідні для ідентифікації товару та його вартості реквізити: дату складання, найменування та реквізити продавця, найменування та реквізити покупця, найменування товарів, ціну товарів, загальну вартість, валюту оплати. Відповідачем не доведено, у який спосіб формальні сумніви у повноваженнях підписанта інвойсу впливає на числові значення складових митної вартості товару.
У постанові Верховного Суду від 16.11.2018 у справі №813/1012/17 зазначено, що митний орган повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування; у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Розбіжності, на які посилається відповідач у цій частині, не стосуються предмета доказування і безпосередньо не впливають на числові значення складових митної вартості товару.
Стосовно посилань відповідача на те, що відповідно до наданої декларантом до митного оформлення CMR №08042025 від 08.04.2025 наявні штампи перевізника LEHA ROMAN, документи, які визначають договірні відносини з ним, відсутні, а рахунок-фактуру на оплату транспортних послуг №107 від 08.04.2025 виставлено ФОП ОСОБА_1 .
Судом встановлено, що 18.12.2024 між ТОВ «Хіммелтек-УА» (клієнт) та ФОП ОСОБА_1 (експедитор) укладено договір транспортного експедирування №СХЗ-18122024-001, відповідно до якого експедитор зобов'язується від імені та за рахунок клієнта організовувати перевезення вантажів автомобільним транспортом як на території України, так і за її межами. Для виконання умов договору №СХЗ-18122024-001 експедитор ФОП ОСОБА_1 залучила третю особу - ФОП ОСОБА_2 на підставі договору транспортного перевезення вантажів №СХП-02012024-002 від 02.01.2024, а остання - перевізника ФОП ОСОБА_3 на підставі договору перевезення №ПВП-03042025-001 від 03.04.2025, який фактично здійснив перевезення вантажу та відображений у графах 16 і 23 автотранспортної накладної №08042025 від 08.04.2025.
Залучення експедитором до перевезення третіх осіб, з якими позивачем (клієнтом) безпосередньо не укладено договору перевезення, не суперечить законодавству України. Здійснення перевезення особою, відмінною від тієї, з якою укладено договір про транспортно-експедиторське обслуговування, не впливає на митну вартість товару і не може бути підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів.
Окрім того, у заявці на транспортне перевезення №СХЗ-18122024-001-9 від 03.04.2025 у п.10 зазначено номер автомобіля ВC6585MP/BC1491XF, який співпадає з номером автомобіля, вказаного у графі 16 автотранспортної накладної №08042025 від 08.04.2025.
У постанові Верховного Суду від 20.06.2023 у справі №380/1221/20 зазначено: «У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна та інші складові митної вартості товару. Відповідно до ст.4 Конвенції про договір міжнародного автотранспортного перевезення вантажів, складанням вантажної накладної підтверджується договір перевезення. Таким чином, умови міжнародного перевезення товарів не стосуються й безпосередньо не впливають на ціну товару».
Більше того, товарно-транспортна накладна (CMR) у розумінні приписів ч.2 ст.53 МК України не є документом, інформація з якого впливає на визначення митної вартості товарів. Інформація, зазначена у CMR, не впливає на підтвердження числових значень складових митної вартості товарів. Оскільки недоліків щодо кількісних та якісних характеристик товару, вказаного у вантажній накладній, митним органом не виявлено, як наслідок, така інформація не може бути підставою для коригування митної вартості.
На підтвердження транспортних витрат декларантом до митного оформлення подано договір про транспортне експедирування №СХЗ-18122024-001 від 18.12.2024, рахунок на оплату №107 від 08.04.2025 від виконавця цього договору, заявку на транспортне перевезення №СХЗ-18122024-001-9 від 03.04.2025, довідку про транспортні витрати №86 від 08.04.2025. Зазначені документи не містять розбіжностей і у сукупності підтверджують вартість транспортування.
Суд зазначає, що Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема у постановах від 31.05.2019 у справі №804/16553/14, від 03.02.2021 у справі №810/4441/16, від 13.01.2022 у справі №520/11061/2020.
Таким чином, вартість перевезення є підтвердженою, а надані до митного оформлення документи в сукупності дозволяють перевірити достовірність декларування витрат на транспортування. Відповідач не навів жодних відомостей про те, у який саме спосіб наявність/відсутність прямого договору з фактичним перевізником впливає на визначення митної вартості.
Стосовно посилань відповідача на п.2 ст.VII ГАТТ та п.2 Приміток і додаткових положень до ГАТТ, відповідно до яких декларантом не надано документів, які вказують на зменшення звичайної конкурентної ціни, та відсутня можливість упевнитись, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості, суд зазначає таке.
Декларант з митною декларацією подав згідно з переліком та відповідно до умов, визначених ст.53 МК України, документи, які чітко ідентифікують оцінюваний товар та містять об'єктивні і достовірні дані, що піддаються обчисленню, вказують на ціну товару, тобто підтверджують митну вартість товару за ціною договору. Положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару. Відповідно до положень Митного кодексу України, застосування Генеральної угоди з тарифів і торгівлі можливе лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.ст.58-63 цього Кодексу. Відповідачем не доведено наявність підстав для відхилення основного методу визначення митної вартості, а тому посилання на положення ГАТТ є передчасним.
Крім того, декларант додатково на вимогу митного органу надав висновок судового експерта про вартісні характеристики товару №25/1/070 від 10.04.2025 та підтвердження Польсько-Української Торгової Палати від 10.04.2025 про відповідність цін рівню цін на цей вид товару на польському ринку. Цим документам відповідач у графі 33 оскаржуваного рішення оцінки не надав.
Також, суд враховує і те, що відповідач в оскаржуваному рішенні не вказував на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеного у митній декларації; не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. З наведеного слідує, що висновки відповідача стосовно не підтвердження позивачем заявленої митної вартості зроблені на припущеннях.
Стосовно дотримання відповідачем порядку витребування додаткових документів, суд зазначає, що повідомлення митного органу про необхідність подання додаткових документів не містило конкретизації того, які саме розбіжності містять подані документи, які числові значення складових митної вартості не підтверджено та якими документами вони мають бути підтверджені, яких відомостей щодо ціни, що згідно з умовами контракту підлягає сплаті за товари, не вистачає та якими документами. Декларантом скеровано до митного органу лист-вимогу №28 від 10.04.2025 про надання обґрунтування причин неможливості перевірки митної вартості на підставі поданих документів, який відповідачем залишений без відповіді.
Суд зазначає, що можливість надання декларантом додаткових документів на підтвердження правомірності визначення митної вартості товарів за першим методом прямо залежить від чіткого визначення Митницею конкретних обставин, які викликали у неї сумніви у достовірності задекларованої митної вартості, а тому недотримання цих умов свідчить про порушення ним критеріїв правомірності рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, які закріплені у ч.2 ст.2 КАС України.
Стосовно доводів відповідача про те, що ним проводилися консультації із декларантом з метою визначення основи вартості товару, суд такі не приймає до уваги, оскільки вважає, що формальне посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на проведення консультацій із декларантом без фактичного їх проведення не може бути підтвердженням здійснення таких консультацій. Як зазначено вище, відповідач не конкретизував документи, які слід подати декларантом для підтвердження задекларованої митної вартості товару, що ставить під сумнів проведення таких консультацій в усній формі взагалі. Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 14.06.2022 у справі №809/257/17.
Стосовно посилань відповідача на те, що заявлена митна вартість ввезених товарів є нижчою від подібних і аналогічних товарів, суд враховує, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано інформацію з ЦБД, а саме: МД №UA500580/2025/2385 від 29.03.2025, МД №UA500080/2024/3613 від 10.04.2025, МД №UA408020/2025/11563 від 29.03.2025, МД №UA209140/2025/5448 від 05.03.2025, МД №UA209140/2025/3436 від 17.02.2025, МД №UA209230/2025/16313 від 22.02.2025, МД №UA209170/2025/15256 від 22.02.2025, МД №UA403030/2024/14273 від 08.11.2024, МД №UA100340/2025/310200 від 17.02.2025, МД №UA100340/2025/309770 від 03.02.2025, МД №UA500080/2025/1553 від 17.02.2025.
Суд вказує, що оскаржуване рішення відповідача не містить інформації (у тому числі щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої ним, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Митним органом не враховано, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, необхідно навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів, не зазначено чи за такими ж товаро-супровідними документами поставлявся ідентичний товар, тощо. Тобто не надано доказів, що ввезення вказаних товарів відбувалося на тих же умовах доставки та з тією ж самою відстанню. У спірному рішенні відповідач зазначив, що коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось, чим фактично підтвердив відсутність аналізу обставин ввезення товарів, узятих за основу для коригування митної вартості.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
В той же час митний орган не надав доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у митній декларації було зазначено не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.
Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.
Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.
Наявність у автоматизованій системі аналізу та управління ризиками за напрямом митної вартості відомостей про те, що ідентичний чи подібний товар розмитнювався за більшою митною вартістю, ніж задекларував позивач, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі №300/784/24.
Стосовно інших підстав, викладених у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900227/2 від 11.04.2025, то такі є необґрунтованими, адже відповідачем не доведено їх вплив на задекларовану позивачем митну вартість товару.
В контексті конкретних обставин цієї справи та зумовленого ними нормативного регулювання правовідносин, що склалися між їх суб'єктами, суд вважає, що в даному випадку контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.
Як зазначено Верховним Судом у постанові від 20.06.2023 року у справі №1.380.2019.006247, принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб'єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Втім, в оскаржуваному рішенні відповідач не вказував на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеного у митній декларації; не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах; не вказано які саме додаткові документи витребовувались у декларанта для підтвердження митної вартості та які документи не було надано.
Беручи до уваги те, що оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900227/2 від 11.04.2025 є правовим актом індивідуальної дії, суд констатує невідповідність такого рішення критеріям чіткості та зрозумілості, що породжує його неоднозначне трактування, а тому таке рішення належить визнати протиправним та скасувати.
Щодо вимоги про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2025/000539, суд зазначає, що така картка відмови за своєю правовою природою є похідною від рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900227/2 від 11.04.2025. Як зазначено Верховним Судом у постанові від 23.07.2021 у справі №820/3979/17, оскільки оскаржена в судовому порядку картка відмови носить похідний характер від прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів, вимогу про визнання її протиправною правомірно визнано судами обґрунтованою. З огляду на висновок суду про протиправність рішення про коригування митної вартості, картка відмови також підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.
Щодо судового збору, то ураховуючи, що суд ухвалює рішення на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, а також зважаючи на документальне підтвердження понесених позивачем витрат у вигляді судового збору на суму 5323,94 грн, наявні підстави для їх стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 139, 72-77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900227/2 від 11.04.2025.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2025/000539.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (місцезнаходження: вул.Костюшка, 1, м.Львів, 79000; код ЄДРПОУ: 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хіммелтек-УА» (місцезнаходження: вул.Об'їздна, 4, с.Сокільники, Львівський район, Львівська область, 81130; код ЄДРПОУ: 44752993) судовий збір, сплачений за подання цього позову, в сумі 5323 (п'ять тисяч триста двадцять три) гривні 94 копійки.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ланкевич А.З.