19 травня 2026 рокусправа № 380/2792/26
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Кухар Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) з позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) в якому просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача у відмові задоволення рапорту на звільнення з військової служби від 15.12.2025 року солдата ОСОБА_1 , викладені листом №823/489/2710 від 16.12.2025 року за підписом командира Військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 про залишення рапорту на звільнення ОСОБА_1 від 15.12.2025 року без реалізації;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 у відмові задоволення рапорту на звільнення з військової служби від 02.02.2026 року солдата ОСОБА_1 , викладені листом №823/489/250 від 12.02.2026 року за підписом т.в.о. командира Військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_3 про відмову у звільненні позивача з лав ЗСУ шляхом залишення рапорту без реалізації;
- зобовязати відповідача звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі пункту «г» пункту 1 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що має право на звільнення з військової служби на підставі пункту «г» пункту 1 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок i військову службу", тобто у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за своїм батька, який є інвалідом ІІ групи. Однак, відповідач розглядаючи його рапорт залишив його без реалізації.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого - суддю Кухар Н.А.
Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою від 19 травня 2026 року позовну вимогу про визнання протиправними дій відповідача у відмові задоволення рапорту на звільнення з військової служби від 15.12.2025 року солдата ОСОБА_1 , викладені листом №823/489/2710 від 16.12.2025 року за підписом командира Військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 про залишення рапорту на звільнення ОСОБА_1 від 15.12.2025 року без реалізації залишено без розгляду.
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву (вх. №14937 від 24.02.2026 року), в якому просив у задоволенні позову відмовити з огляду на наступне.
До рапорту було додано документи, які підтверджують, родинні зв'язки, а також те що батько позивача є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду. Однак, разом з тим, було додано Акт перевірки сімейного стану військовослужбовця ІНФОРМАЦІЯ_1 №922 від 24.01.2026 у якому зазначено, що у позивача наявна сестра ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Документів про те, що сестра позивача сама потребує стороннього догляду документів не надавалося та у рапортах не зазначалося. Натомість зазначено як у рапорті позивача так і у ІНФОРМАЦІЯ_3 №922 від 24.01.2026, що відповідно до довідки виданої Головним центром обробки інформації ДПСУ від 18.11.2025, громадянка ОСОБА_4 покинула територію України 08.08.2025. Позивач зазначає, що враховуючи той факт, що його сестра покинула територію України фактично відсутні інші члени сім'ї, які можуть здійснювати догляд за батьком-особою з інвалідністю. Проте, дане твердження на думку відповідача суперечить статті 51 Конституції України у якій зазначено, що повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Також, на нашу думку факт перебування сестри позивача за кордоном не звільняє її від обов'язку встановленого частиною 1 статті 173 Сімейного Кодексу України відповідно до якої, дитина, повнолітні дочка, син зобов'язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу. Крім того, частиною 1 статті 202 СК України визначено, що повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Також, зазначаємо, що ні Законом України “Про військовий обов'язок і військову службу», ні, іншими нормативно-правовими актами не визначено, що факт перебування особи за кордоном ототожнюється до відсутності такого члена сім'ї. Позаяк, саме відсутність інших членів сім'ї першого або другого ступеню споріднення або стан здоров'я наявних членів сім'ї є однією з обов'язкових умов для звільнення з військової служби за вказаною вами сімейною обставиною.
Представник позивача подав відповідь на відзив на позовну заяву в якому позовні вимоги підтримав повністю (вх. №22398 від 18.03.2025 року).
За вх.№22986 від 20.03.2026 року на адресу суду надійшло клопотання про долучення доказів від представника позивача, а саме нотаріально завіреної заяви від ОСОБА_4 про її перебування за кордоном.
Від представника відповідача надійшло заперечення (вх.№23150 від 20.03.2026), у якому просить відмовити у задоволені позовної заяви у повному обсязі.
Суд, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.
Солдат ОСОБА_1 з 03 грудня 2024 року проходить військову службу в військовій частині НОМЕР_1 з 03.12.2024.
У витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, що надсилається до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів №185/25/1221/ВТ від 20.05.2025 року його батьку ОСОБА_5 встановлено II групу інвалідності.
Актом обстеження матеріально побутових умов проживання ОСОБА_5 , 1966 р.н, жителя АДРЕСА_3 №10 від 12.01.2026 встановлено, що гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрований та проживає у житловому будинку за адресою АДРЕСА_4 . В даному господарстві зареєстровані:Колишня дружина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , не проживає;Син - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_5 є особою з інвалідністю II групи, потребує сторонньої допомоги.
Висновком про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі №81 від 11.06.2025 рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
04.12.2025 складено акт перевірки сімейного стану військовослужбовця №11959, ОСОБА_1 здійснюватиме постійний догляд за батьком (перший ступінь споріднення) ОСОБА_5 .
В ході перевірки виявлено:
батько - ОСОБА_7 , згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 09 липня 2007року, помер ІНФОРМАЦІЯ_7 .
мати - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 26 травня 2023 року, померла ІНФОРМАЦІЯ_9 .
дружина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_6 , виданий Симбірським РВ УМВС України у Львівській області 15.04.1999 року, НІН НОМЕР_7 . Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_8 шлюб з ОСОБА_5 розірвано 16.08.2025 року.
донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_9 , від 10.08.1998 року. Згідно довідки Головного цен тру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України регулярно перетиняє кордон з Республікою Польща.
Позивач 15.12.2025 року подав рапорт на звільнення відповідно до пп г п 1 ч4 ст 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Листом від 16.12.2025 №823/489/2710/пс відповідач повідомив, що розглянув рапорт від 15.12.2025 за вх.№9421 і залишив його без реалізації, з огляду на наступне. З наданого Акту перевірки сімейного стану від 04.12.2025 №11959 затвердженого ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачається, що у ОСОБА_5 , який є особою з інвалідністю другої групи також є донька ОСОБА_4 1998 р.н. Інформація про те, що ОСОБА_4 на даний час з серпня 2025 року перебуває за кордоном, де офіційно працевлаштована не звільняє її від обов'язку встановленого частиною 1 статті 173 Сімейного Кодексу України відповідно до якої, дитина, повнолітні дочка, син зобов'язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу. Ні Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», ні іншими нормативно - правовими актами не визначено, що факт перебування особи за кордоном утотожнюється до відсутності такого члена сім'ї. Позаяк, саме відсутність інших членів сім'ї є однією з обов'язкових умов для звільнення з військової служби за вказаною сімейною обставиною.
09.01.2026 позивач подав заяву до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якій повідомив що має право на звільнення з військової служби та бажає звільнитися з військової служби у запас відповідно до підпункту 12 (через сімейні обставини або інші поважні причини) пункту 6 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком, ОСОБА_5 , який є особою з інвалідністю II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи.
24.01.2026 повторно видано акт перевірки сімейного стану військовослужбовця №922. Зміст відповідає акту від 04.12.2025 №11959.
02.02.2026 року ОСОБА_1 подав рапорт, у якому просить у визначені Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України строки та порядок звільнення з військової служби звільнити його з військової служби на підставі підпункту г) пункту 2) частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
ОСОБА_5 у заяві підтверджує, що із числа військовозобов'язаних членів сім'ї першого ступеня споріднення для свого утримання (догляду) обирає ОСОБА_1 , який доводиться рідним сином.
Листом від 12.02.2026 за №823/489/250пс повідомив, що розглянув рапорт від 02.02.2026 за вх.№817 і залишив його без реалізації, з огляду на наступне. З наданого Акту перевірки сімейного стану від 04.12.2025 №11959 затвердженого ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачається, що у ОСОБА_5 , який є особою з інвалідністю другої групи також є донька ОСОБА_4 1998 р.н. Інформація про те, що ОСОБА_4 на даний час з серпня 2025 року перебуває за кордоном, де офіційно працевлаштована не звільняє її від обов'язку встановленого частиною 1 статті 173 Сімейного Кодексу України відповідно до якої, дитина, повнолітні дочка, син зобов'язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу. Ні Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», ні , іншими нормативно - правовими актами не визначено, що факт перебування особи за кордоном утотожнюється до відсутності такого члена сім'ї. Позаяк, саме відсутність інших членів сім'ї є однією з обов'язкових умов для звільнення з військової служби за вказаною сімейною обставиною.
Нотаріальною заявою про неможливість здійснювати постійний особливий догляд за батьком та готовність надати фінансову допомогу від 02.03.2026 ОСОБА_4 заявляє, що у зв'язку з перебуванням за кордоном, об'єктивними життєвими та трудовими обставинами, а також відсутністю можливості прибути до України та здійснювати постійний особистий догляд за батьком.
Вважаючи протиправною відмову відповідача у звільненні його з військової служби, позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2ст. 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України "Про військову службу і військовий обов'язок"від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ст. 1 ч. 5 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу).
Підстави звільнення з військової служби передбачені ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Так, ст. 26 ч. 4 п. 2 пп. г Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", на яку посилається позивач в якості правової підстави для звільнення з військової служби у запас, передбачає, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану - через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
В свою чергу, ст. 26 ч. 12 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" визначено перелік сімейних обставин та інших поважних причин, за наявності яких військовослужбовець підлягає звільненню з військової служби.
Зокрема, ст. 26 ч. 12 п. 3 абз. 13 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" в редакції на час розгляду рапорту позивача передбачено, що під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на підставі необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Отже, для звільнення з військової служби за наведеною обставиною, військовослужбовець має документально підтвердити сукупну наявність наступних обставин:
- наявність в одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) статусу особи з інвалідністю І чи ІІ групи;
- необхідність здійснювати постійний догляд за такою особою;
- відсутність в особи з інвалідністю І чи ІІ групи інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати постійний догляд за нею (тобто, інші особи, крім військовослужбовця, які можуть здійснювати постійний догляд особи з інвалідністю І чи ІІ групи, відсутні), або інші члени сім'ї особи з інвалідністю І чи ІІ групи першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду.
Позивач обґрунтовує наявність підстав для звільнення з військової служби необхідністю здійснення постійного догляду за своїм батьком, який є інвалідом ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду, а також вказує на відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть надати такий догляд.
Відповідно до наявної копії Висновку про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 11.06.2025 № 81, виданого КНП «ЦЕНТР ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ» Бісковицької сільської ради Самбірського району Львівської області рекомендовано соціальну послугу: отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. Висновок дійсний до 11.06.2026.
Таким чином, з наданої позивачем довідки вбачається, що батько позивача потребує постійного стороннього догляду.
З наданих позивачем документів вбачається, що у його батька - ОСОБА_5 , є інші члени сім'ї І та ІІ ступеня споріднення, а саме донька ОСОБА_4 (1998 р.н), перебуває у Домініканській республіці.
Верховний Суд в постанові від 27 лютого 2025 р. у справі № 380/16966/24 виснував: «Таким чином «відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об'єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2122-IX.
У контексті Закону № 2232-XII поняття «відсутність» охоплює не лише фізичну відсутність особи, а й її нездатність виконувати обов'язки з догляду через об'єктивні обставини (перебування в полоні, відбування покарання, здійснення військової служби тощо).
У цьому випадку, хоча формально існує інший член сім'ї першого ступеня споріднення (сестра позивача), її неможливість здійснювати догляд за батьком через проживання в іншій державі (Домініканська республіка) є не лише об'єктивною підставою, що унеможливлює виконання такого обов'язку, а й фактичним підтвердженням відсутності іншої особи, спроможної забезпечити необхідний догляд.
З огляду на викладене, суд вважає, що відмова відповідача у звільненні позивача з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» не відповідає критерію правомірності, передбаченому п. 1 і п. 3 ч.2 ст. 2 КАС України.
Натомість вимога щодо зобов'язання відповідача прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби, віднесено до компетенції військової частини, що виключає можливість втручання судом в дискреційні повноваження відповідача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача в рамках спірних правовідносин є зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 02.02.2026 про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та прийняти за результатами його розгляду відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Підстави для розподілу судових витрат згідно статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 139, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 у задоволенні рапорту ОСОБА_1 від 02.02.2026 р. про звільнення з військової служби у запас на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», викладену у листі від 12.02.2026.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 02.02.2026 про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», та прийняти за результатами його розгляду відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Реквізити учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
СуддяКухар Наталія Андріївна