19 травня 2026 року справа №320/41874/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, у якому просить суд:
???-Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 21.02.2025 р. про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_1 ;
- ???Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 з урахуванням правової позиції суду та призначити пенсію у зв'язку з втратою годувальника як вдові померлого військовослужбовця.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.08.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.12.2024 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника - чоловіка, військовослужбовця ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . 21.02.2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника з підстав нібито відсутності підтвердження факту перебування позивачки на утриманні померлого годувальника, з посиланням на ч. 1 ст. 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Позивачка не погоджується із зазначеним рішенням, оскільки воно прийняте без повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, із формальним підходом до оцінки поданих доказів та без урахування фактичних обставин спільного проживання, ведення спільного господарства та сімейних відносин між подружжям. Так, позивачка та її чоловік тривалий час проживали однією сім'єю та вели спільне господарство за адресою: АДРЕСА_1 . До смерті чоловіка позивачка перебувала з ним у зареєстрованому шлюбі та фактично знаходилась на його утриманні. На підтвердження зазначених обставин позивачкою було отримано офіційну відповідь Деснянського управління поліції ГУНП у м. Києві від 06.02.2025 року, відповідно до якої в ході перевірки звернення були опитані сусіди, які підтвердили, що ОСОБА_1 протягом останніх 15 років проживала разом зі своїм чоловіком ОСОБА_2 за вказаною адресою до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначена інформація зареєстрована в Єдиному журналі обліку за №6976 від 06.02.2025 року. Вказані обставини підтверджують факт тривалого спільного проживання подружжя, ведення спільного побуту та сімейних відносин, що підлягало оцінці відповідачем при вирішенні питання щодо призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника. Після отримання зазначеної відповіді позивачка ОСОБА_1 звернулася звернулася до Пенсійного фонду України 28.05.2025 року, додавши відповідь Деснянського управління поліції як додатковий доказ, однак станом на день подання позову рішення або відповідь за результатами повторного звернення позивачці не надано. Також на підтвердження факту ведення спільного господарства та спільного побуту позивачкою до матеріалів справи долучено письмові докази, зокрема: квитанцію від 30.12.2021 року про придбання телевізора для спільного користування подружжям; договір купівлі-продажу транспортного засобу №2459 від 27.12.2005 року; договір застави транспортного засобу №014-947-3А від 29.12.2005 року; кредитний договір №014-947-КА від 29.12.2005 року; квитанції про сплату кредиту. Наведені документи підтверджують тривалі сімейні відносини подружжя, спільне ведення господарства та здійснення спільних побутових витрат. Разом з тим, ОСОБА_1 вважає, що відповідачем фактично не надано оцінки поданим доказам та не досліджено всі обставини, що мають значення для правильного вирішення питання про призначення пенсії. Натомість підставою для відмови стало виключно формальне посилання на відсутність окремого документа про перебування позивачки на утриманні. Таким чином, ОСОБА_1 звернулась до суду і просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
У вказаний строк відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до вимог ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, без поважних причин.
У матеріалах справи міститься довідка про доставку електронного листа, що свідчить про отримання відповідачем 28.08.2025 року копії ухвали суду про відкриття провадження, у його електронний кабінет.
Строк, встановлений для надання відзиву на позовну заяву станом на день ухвалення рішення сплив.
Будь-яких заяв від відповідача не надходило, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо предмета спору.
Відповідно до ч. 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України , у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.
Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).
Розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини.
Із свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 вбачається, що 08 листопада 1980 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб. Актовий запис про укладення шлюбу №1908.
Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 встанволено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 66 років. Актовий запис про смерть №18295 складено 05 листопада 2024 року Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
26.12.2024 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника - чоловіка, військовослужбовця ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
21.02.2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника з підстав нібито відсутності підтвердження факту перебування позивачки на утриманні померлого годувальника, з посиланням на ч. 1 ст. 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Із листа Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві за ЄО №6976 від 06.02.2025 року вбачається, що за результатами перевірки звернення були опитані сусіди, які повідомили, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , протягом останніх 15 років проживала разом із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за адресою: АДРЕСА_1 , до дня смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_1 . У листі також зазначено, що факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за вказаною адресою підтверджено до дня смерті останнього.
Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, застосовує такі норми законодавства.
За приписами пунктів 1, 6 частини 1 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058-ІV).
Згідно з частиною першою статті 9 Закону №1058-ІV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною першою статті 10 Закону України № 1058-IV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Статтею 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Так, за змістом абзацу 1 частини першої статті 36 Закону №1058-ІV (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Отже, зазначеною нормою закону визначені умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, за яких пенсія у зв'язку з втратою годувальника - пенсіонера, призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, що були на його утриманні, незалежно від тривалості страхового стажу.
За змістом пункту 1 частини другої статті 36 Закону №1058-ІV непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Відповідно до частини третьої статті 36 Закону №1058-ІV до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до статті 38 Закону № 1058-ІV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.
Отже, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, при цьому необхідною умовою для призначення вказаним особам пенсії у зв'язку з втратою годувальника або переведення на такий вид пенсії є встановлення їм інвалідності або досягнення ними пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-ІV.
Статтею 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років. Отже, саме 60 років визначається як загальний пенсійний вік як для чоловіків, так і для жінок.
За таких обставин, позивачка як дружина померлого годувальника - ОСОБА_2 , яка на момент звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою від 26.12.2024 року про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у розумінні положень статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» є непрацездатним членом сім'ї померлого годувальника та має право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , 08 листопада 1980 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб, про що складено актовий запис №1908.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що складено актовий запис про смерть №18295.
На момент смерті чоловіка позивачка перебувала з ним у зареєстрованому шлюбі.
Крім того, листом Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві за ЄО №6976 від 06.02.2025 року підтверджено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 протягом останніх 15 років спільно проживали за адресою: АДРЕСА_1 , до дня смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Таким чином, надані позивачкою документи підтверджують факт перебування позивачки у зареєстрованому шлюбі з померлим годувальником, спільне проживання однією сім'єю та ведення спільного побуту, однак вказані обставини не були належним чином оцінені відповідачем під час розгляду заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Водночас відповідач фактично звів оцінку поданих документів виключно до формальної відсутності окремого документа про перебування позивачки на утриманні, без належного дослідження інших доказів, поданих разом із заявою, що свідчить про неповне та необ'єктивне дослідження усіх обставин справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Ч. 1 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до ст. 75 СК України, дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.
Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.
Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю I, II чи III групи.
Тобто в силу вимог п. 2.11 розділу ІІ Порядку № 22-1, ОСОБА_1 звернувшись з заявою до пенсійного органу 26.12.2024 надала належні докази, що засвідчують факт її перебування на утриманні годувальника ОСОБА_2
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що право позивача на отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника порушено, а рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 21.02.2025 р. про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_1 не відповідає принципам, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України.
Відповідно до пункту 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання призначити пенсію у зв'язку з втратою годувальника як вдові померлого військовослужбовця, суд зазначає наступне.
Згідно з частинами 3 та 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Статтею 58 Закону № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Суд не може підміняти своїм рішенням компетенцію уповноваженого органу державної влади, через що вимоги про зобов'язання призначити пенсію також задоволенню не підлягають.
З урахуванням зазначеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію за віком на пільгових умовах вважає за необхідне зобов'язати відповідача-1 повторно розглянути заяву позивача від 26.12.2024 року про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, з урахуванням правової позиції, викладеної у цьому рішенні.
Обираючи такий спосіб захисту порушених прав позивача, суд керується тим, що статтею 58 Закону № 1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати.
Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
При цьому позивач подавала заяву та документи про призначення пенсії саме до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві і саме це управління не прийняло до уваги надані позивачем документи, що підтверджують стаж позивача, також при призначенні пенсії позивач буде перебувати на обліку в даному управлінні, яке в подальшому буде нараховувати та виплачувати йому пенсію.
Отже, саме Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повинно відповідати за цими вимогами.
Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд доходить висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати по справі.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1 211, 20 грн. що підтверджується квитанцією № 6810-7495-4154-6433 від 06.08.2025 року, копія якої долучена до матеріалів справи.
Враховуючи задоволення позову, вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
На підставі наведеного та керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 21.02.2025 р. про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_1 .
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.12.2024 з урахуванням правової позиції суду.
4. Копію рішення суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Вісьтак М.Я.