про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
18 травня 2026 року справа № 320/16283/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Кушнова А.О., розглянувши матеріали за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу КМДА про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу КМДА, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської державної адміністрації від 13.03.2026 № 83752971 про відмову в проведенні реєстраційних дій;
- зобов?язати Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської державної адміністрації здійснити державну реєстрацію права власності на квартиру ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКГІП НОМЕР_1 ), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до частини 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, серед іншого, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства, чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Так, згідно частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень .
Абзацом 2 пункту 2 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що у цьому Кодексі термін публічно - правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Під суб'єктом владних повноважень розуміється орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 КАС України).
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;.
Однак, частиною 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суд наголошує, що Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово викладала висновки щодо питання предметної юрисдикції у спорах, що виникли з подібних правовідносин.
Зокрема, у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 815/4063/15 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що правовідносини у сфері державної реєстрації виникають виключно між суб'єктом звернення за вчиненням реєстраційних дій як власником або володільцем майна та державним реєстратором як суб'єктом, уповноваженим на здійснення реєстраційних дій. При цьому правовідносини, які виникають між цими суб'єктами, носять публічний характер, оскільки мають на меті підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно.
Разом з тим, якщо внаслідок посвідчення набуття, переходу або припинення речового права особою шляхом вчинення певних реєстраційних дій на майно порушуються права та/або інтереси інших осіб публічного або приватного права, то правовідносини втрачають публічний характер.
Оскільки метою оскарження реєстраційних дій особою, яка вважає, що вчиненими стосовно власника або володільця майна реєстраційними діями порушено її права та/або інтереси, є припинення такого набутого речового права, то спір набуває приватноправового характеру.
Як слідує зі змісту позовної заяви, виникнення спірних правовідносин обумовлено незгодою позивача з рішенням державного реєстратора про відмову в проведенні реєстраційних дій щодо права власності ОСОБА_1 на об'єкт нерухомого майна, а саме: квартиру АДРЕСА_2 з підстав того, що подані документи не дають змогу встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження., а саме:
Згідно пунктів 1, 2 частини 3 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі-Закон) державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні : рішення. Відповідно до пункту 3 ч. 3 ст. 10 Закону - під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв?язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв?язку з вчиненням такої дії. Чинним законодавством не передбачено винятків щодо застосування вищевказаної норми. В результаті розгляду заяви направлено запит до Луганської обласної військової адміністрації. Згідно отриманої відповіді на вищезазначений запит повідомляється наступне. До 01.01.2013 державна реєстрація права власності на об?єкти нерухомого майна, що розташовані у місті Луганськ та зберігання інвентаризаційних справ здійснювалось Міським комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації». Відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» з 07 квітня 2014 року населені пункти Луганської міської територіальної громади Луганського району Луганської області, у тому числі місто Луганськ є тимчасово окупованими. Міське комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації" не відновило свою діяльність на підконтрольній органам державної влади України території, архівні матеріали залишились на тимчасово окупованій території. Таким чином надати відомості щодо державної реєстрації права власності на заявлений об'єкт на даний час неможливо. Згідно частини 8 статті 18 Закону державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно, об?єкти незавершеного будівництва, майбутні об?єкти нерухомості та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.
При цьому позивачка у позові стверджує, що є власницею квартири загальною площею 54,4 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу квартири.
До позову додано копію договору купівлі-продажу квартири від 28.11.2000, посвідченого приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Сбітневою Т.В. за реєстровим номером 1282, на якому проставлений реєстраційний напис, згідно якого зазначена у цьому договорі квартира зареєстрована Міським комунальним підприємством Бюро технічної інвентаризації на праві приватної власності за ОСОБА_1 , про що записано у реєстровій книзі №596 за реєстровим номером 55582 стор.35, 25 грудня 2000 року.
Даний спір не має ознак публічно-правового спору, оскільки позивач оскаржує спірне рішення державного реєстратора не з підстав дотримання відповідачем процедурних питань їх прийняття, а виключно з підстав захисту цивільного права (права власності на об'єкт нерухомого майна).
Суд зазначає, що хоча формально предметом спору є визнання протиправним та скасування спірного рішення державного реєстратора у проведенні реєстраційних дій, фактично позов заявлено з метою захисту цивільного права власності на квартиру АДРЕСА_2 , що свідчить про приватноправовий характер спору та його непідсудність адміністративному суду.
Фактично відмова державного реєстратора обґрунтована відсутністю доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, а саме Міське комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації" не відновило свою діяльність на підконтрольній органам державної влади України території, архівні матеріали залишились на тимчасово окупованій території. Вказане свідчить, що державний реєстратор не має повноцінного доступу до первинних документів, реєстрових книг про реєстрацію спірної квартири, а відтак будь-яка спроба зареєструвати або перереєструвати майно може потенційно порушити права третіх осіб, отже виникає обґрунтований сумнів щодо наявності прав інших осіб на таке майно.
У постанові Верховного Суду від 20.02.2020 у справі №826/6372/18 судом наведено висновок, що спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
У постанові Верховного Суду від 04.08.2020 у справі № 826/13706/17 судова колегія зазначає, ураховуючи те, що позовні вимоги в цій справі є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття фізичними особами права власності на спірне майно і можуть впливати на майнові права та інтереси цих осіб, Суд, незважаючи на участь у спорі суб'єкта владних повноважень, дійшов висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Тобто предметом спору у цій справі є визнання права власності на нерухоме майно, оскільки зазначені позовні вимоги приводять до вирішення питання про право власності на це нерухоме майно.
Слід зазначити, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.
Таким чином, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчої-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на об'єкт нерухомого майна, то спір стосується цивільного права і за суб'єктним складом сторін має розглядатися за правилами цивільного чи господарського судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Частиною 6 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
За таких підстав та з урахуванням того, що спір між сторонами виник не у зв'язку з виконанням або невиконанням суб'єктом владних повноважень публічно - владних управлінських функцій, тому, не віднесений до юрисдикції Київського окружного адміністративного суду, наявні підстави для відмови у відкритті провадження у справі.
Крім того, необхідно роз'яснити позивачеві, що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції відповідного місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства з дотриманням правил територіальної підсудності.
Керуючись статтями 4, 19, 170, 248, 256 КАС України, суд -
1. Відмовити у відкритті провадження у справі №320/14174/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу КМДА про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
2. Роз'яснити позивачу, що розгляд даного спору віднесений до юрисдикції місцевого загального суду у порядку цивільного судочинства.
3. Роз'яснити позивачу, що повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
4. Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) позивачу (його представнику), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295-297 КАС України.
Суддя Кушнова А.О.