18 травня 2026 року справа №320/17475/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (адреса: 03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022), третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Суть спору та процесуальні дії у справі.
Позивач ОСОБА_1 звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Міністерства оборони України, третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, у якому просить суд:
-визнати протиправним та скасувати витяг з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат № 18/в від 29.09.2023 року;
-визнати пропущений строк ОСОБА_1 на подання документів для призначення одноразової грошової допомоги, як такий що стався не з його вини.
-зобов'язати комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат, повторно прийняти та розглянути документи про призначення одноразової грошової допомоги старшому сержанту в запасі ОСОБА_1 у зв'язку з встановленням 15% втрати працездатності органами МСЕК.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Вісьтак М. Я.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі.
Правова позиція сторін.
ОСОБА_1 обґрунтовує позов тим, що під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_3 отримав травму, пов'язану з проходженням військової служби та безпосередньою участю у бойових діях під час захисту Батьківщини, що підтверджується довідками ВЛК, документами військової частини та висновками Центральної військово-лікарської комісії. Позивач зазначає, що після звільнення з військової служби 29.11.2022 ним було вжито усіх необхідних заходів для проходження медико-соціальної експертної комісії з метою встановлення ступеня втрати працездатності та подальшого отримання одноразової грошової допомоги. Водночас оформлення необхідних документів було ускладнене через відсутність належним чином оформленої довідки про обставини травми, у зв'язку з чим ІНФОРМАЦІЯ_2 направлялись відповідні запити до військової частини. Лише 29.01.2023 військовою частиною було надано виправлену довідку про обставини поранення, в якій зазначено, що травма отримана під час безпосередньої участі у бойових діях поблизу м. Мар'їнка Донецької області під час виконання бойових завдань. Після отримання вказаних документів позивач продовжив проходження необхідних процедур, а 12.04.2023 Центральною військово-лікарською комісією було встановлено причинно-наслідковий зв'язок травми із захистом Батьківщини. 24.04.2023 МСЕК встановлено 15% втрати професійної працездатності, причиною якої визначено травму, пов'язану із захистом Батьківщини. ОСОБА_1 вказує, що звернувся до Комісії Міністерства оборони України з питання призначення одноразової грошової допомоги відповідно до положень статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», однак рішенням Комісії, оформленим витягом з протоколу №18/в від 29.09.2023, йому було відмовлено у призначенні такої допомоги у зв'язку з пропуском строку. При цьому позивач наголошує, що пропуск строку відбувся не з його вини, оскільки був зумовлений тривалим оформленням та виправленням документів військовою частиною, необхідністю отримання належних підтверджуючих документів, проходженням ВЛК та МСЕК, без яких встановлення ступеня втрати працездатності та звернення за виплатою були неможливими. Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що фактично витяг з протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України №18/в від 29.09.2023 отримав лише 26.03.2025, тоді як належних доказів його направлення у 2023 році відповідачем не надано. На думку позивача, сам лише вихідний номер кореспонденції не підтверджує факту направлення або вручення йому відповідного рішення. Таким чином, ОСОБА_1 просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
03.06.2025 року від уповноваженого представника Міністерства оборони України надійшов письмовий відзив на позовну заяву, із змісту якого вбачається, що останній просить суд у задоволенні позову відмовити.
Відповідач зазначає, що відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 одноразова грошова допомога призначається та виплачується відповідно до законодавства, чинного на день виникнення права на таку допомогу. При цьому, згідно з пунктом 3 Порядку, затвердженого Постановою КМУ №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії. Відповідач вказує, що позивачу ступінь втрати працездатності без встановлення інвалідності було встановлено після спливу тримісячного строку з дня звільнення з військової служби, а саме 24.04.2023, тоді як зі служби його було звільнено 29.11.2022. Посилаючись на пункт 7 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідач зазначає, що право на одноразову грошову допомогу мають особи, звільнені з військової служби, яким ступінь втрати працездатності встановлено не пізніше ніж через три місяці після звільнення. На думку відповідача, оскільки ступінь втрати працездатності позивачу встановлено поза межами визначеного законом тримісячного строку, підстави для призначення одноразової грошової допомоги відсутні. Також відповідач наголошує, що зазначений тримісячний строк є присічним, а чинним законодавством не передбачено можливості його поновлення незалежно від причин пропуску. У зв'язку з цим відповідач вважає, що Комісія Міністерства оборони України діяла у межах наданих повноважень та відповідно до вимог законодавства, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Щодо позиції третьої особи: ІНФОРМАЦІЯ_3 .
У вказаний строк ІНФОРМАЦІЯ_1 не надав суду пояснення на позовну заяву, відповідно до вимог ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, без поважних причин.
Строк, встановлений для надання пояснень на позовну заяву станом на день ухвалення рішення сплив.
Будь-яких заяв від ІНФОРМАЦІЯ_3 не надходило, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо предмета спору.
Процесуальні засади розгляду справи у письмовому провадженні.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.
Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).
Розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини.
Згідно з довідкою військово-лікарської комісії Комунального некомерційного підприємства «Кіровоградський обласний клінічний госпіталь ветеранів війни Кіровоградської обласної ради» від 13.10.2022, старший сержант за призовом ОСОБА_1 проходив медичний огляд, за результатами якого встановлено діагноз: стан після вогнепальної травми, множинних вогнепальних осколкових поранень правого плечового поясу, правого плеча та правого передпліччя, а також зазначено, що травма пов'язана з проходженням військової служби.
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_3 від 29.01.2023 №642/665 про обставини поранення (травми, контузії, каліцтва), ОСОБА_1 02.09.2022 отримав вибухове поранення та множинні вогнепальні уламкові сліпі поранення м'яких тканин правого плеча та передпліччя за обставин безпосередньої участі у бойових діях під час захисту Батьківщини поблизу м. Мар'їнка Донецької області.
Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_3 від 10.02.2023 №147 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, ОСОБА_1 у періоди з 29.07.2022 по 03.09.2022 та з 12.11.2022 по 29.11.2022 брав участь у заходах із забезпечення оборони України та захисту безпеки населення й інтересів держави у зв'язку зі збройною агресією російської федерації поблизу м. Мар'їнка Донецької області.
Відповідно до витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 12.04.2023 №858, травма ОСОБА_1 , а саме стан після вогнепальної травми та множинних вогнепальних осколкових поранень, визнана такою, що пов'язана із захистом Батьківщини. Також зазначеним витягом постанову ВЛК КНП «Кіровоградський обласний клінічний госпіталь ветеранів війни Кіровоградської обласної ради» від 13.10.2022 про причинний зв'язок травми було відмінено.
Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АГ №0026622 від 24.04.2023, ОСОБА_1 встановлено 15% втрати професійної працездатності без встановлення інвалідності, причиною якої визначено травму, пов'язану із захистом Батьківщини.
Відповідно до листа ІНФОРМАЦІЯ_4 від 14.12.2023 №УП/1/4023, позивача повідомлено про те, що Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, дійшла висновку про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.
Згідно з витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України №18/в від 29.09.2023, затвердженим Міністром оборони України 17.10.2023, комісія відмовила ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що ступінь втрати працездатності встановлено 24.04.2023, тобто понад тримісячний строк після звільнення з військової служби 29.11.2022.
Відповідно до листа Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_5 » від 30.01.2025 №502/15/1260, позивача повідомлено, що посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_6 на його адресу було направлено копію протоколу засідання комісії Міністерства оборони України №18/в від 29.09.2023.
Згідно з листом ІНФОРМАЦІЯ_3 від 11.03.2025 №2/3/1/4034, рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги прийнято Комісією Міністерства оборони України у зв'язку з тим, що ступінь втрати працездатності встановлено понад тримісячний строк після звільнення позивача з військової служби.
Відповідно до листа Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_5 » від 13.03.2025 №502/15/3287, звернення позивача щодо призначення одноразової грошової допомоги було розглянуто, а відповідь ІНФОРМАЦІЯ_7 направлена на його поштову адресу.
Релевантні джерела права (на момент виникнення спірних правовідносин), мотиви та правові висновки суду.
Відповідно до статті 3 Конституції України, держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 40 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі Закон № 2232-XII) установлено, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.
Згідно ст. 16 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06 грудня 1991 року № 1934-XII, держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, резервістів, які виконують обов'язки служби у військовому резерві, та військовозобов'язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також членів сімей військовослужбовців, резервістів та військовозобов'язаних, які загинули (померли), пропали безвісти, стали особами з інвалідністю під час виконання службових обов'язків або постраждали у полоні в ході бойових дій (війни), в умовах надзвичайного стану чи під час виконання службових обов'язків за межами України в порядку військового співробітництва або у складі національного контингенту чи національного персоналу у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.
Соціальний і правовий захист військовослужбовців, резервістів, які виконують обов'язки служби у військовому резерві, військовозобов'язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) і спеціальні збори, та членів їх сімей здійснюється відповідно до Закону № 2011-XII та інших нормативно-правових актів.
Закон № 2011-XII визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно ст. 1-2 Закону № 2011-XII, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до ч. 1, п. 7 ч. 2, ч. 3 ст. 16 Закону № 2011-XII, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: […] 7) отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби; […].
Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, за умов, визначених Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Військовозобов'язані та резервісти вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, служби у військовому резерві, за умов, визначених Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», указами Президента України.
Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону № 2232-XII, військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відтак, військовий обов'язок включає в себе призов на військову службу та проходження військової служби.
Відповідно до ч.ч.1-3, 6 ст. 2 Закону № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період є одним з видів військової служби.
Стаття 24 Закону № 2232-ХІІ визначає початок, призупинення і закінчення проходження військової служби, а також час та місце виконання обов'язків військової служби.
За змістом частини четвертої цієї статті військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби:
1)на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);
2)на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;
3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);
4)під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою;
5)під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
Водночас, ч. 1 ст. 24 Закону №2232-ХІІвизначено, що початком проходження військової служби вважається:
1)день відправлення у військову частину з обласного збірного пункту - для громадян, призваних на строкову військову службу;
2)день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов'язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації;
3)день призначення на посаду курсанта закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних;
4)день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу;
5)день зарахування до списків особового складу військової частини - для громадян України, які проходять службу у військовому резерві за контрактом, зараховані під час такої служби до військового оперативного резерву та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період;
6)день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - для громадян України, які зараховані до військового оперативного резерву після їх звільнення з військової служби та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Згідно ч. 2 ст. 16-2 Закону № 2011-XII, одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. ч. 2-4, 6, 9-10 ст. 16-3 Закону № 2011-XII, у випадках, передбачених підпунктами 4-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов'язаним або резервістам.
Встановлення інвалідності або визначення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров'я відповідно до законодавства.
Якщо військовослужбовцю, військовозобов'язаному, резервісту або особі, звільненій з військової служби, після первинного встановлення інвалідності під час наступного огляду (переогляду) буде встановлено вищу групу інвалідності або змінено її причинний зв'язок, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (у тому числі внаслідок різних, не пов'язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв).
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджено Постановою КМУ від 25.12.2013 № 975 (далі - Порядок № 975).
Цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст) (пункт 1 Порядку № 975).
Пунктом 7 Порядку № 975 визначено, що у разі часткової втрати працездатності без установлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від ступеня втрати працездатності, який установлюється медико-соціальною експертною комісією, у розмірі, що визначається у відсотках від: […]
70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовослужбовцю, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби; […].
Відповідно до п. 12 Порядку № 975, призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Відповідно до п. 2 Порядку № 975, військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, за умов, визначених Законом України Про військовий обов'язок і військову службу.
Військовозобов'язані та резервісти вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, служби у військовому резерві, за умов, визначених Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» та указами Президента України.
Згідно п. 3 Порядку № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: […] у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії […].
Пунктом 11 Порядку № 975 установлено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи:
заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;
завірену копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії:
постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;
документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження;
документа (відповідних сторінок за наявності), що посвідчує особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, та засвідчений в установленому законодавством порядку переклад українською мовою сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту), з даними про прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) особи і про реєстрацію місця проживання (за наявності), військового квитка рядового, сержантського і старшинського складу (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства);
документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України,- копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Відтак, згідно довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії АГ №0026622 від 24.04.2023, ОСОБА_1 встановлено 15% втрати професійної працездатності. Причина втрати професійної працездатності: «травма, так, пов'язана із захистом Батьківщини».
Вказана довідка була подана позивачем для розгляду Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, що підтверджується змістом витягу з протоколу засідання Комісії №18/в від 29.09.2023, у якому зазначено про встановлення позивачу 24.04.2023 ступеня втрати працездатності внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини.
Слід звернути увагу, що в обох довідках визначено, що травма, порання, так, «пов'язана з проходженням військової служби», «пов'язані із захистом Батьківщини».
Верховний Суд у постанові від 08 листопада 2023 року у справі № 320/4821/19, надаючи аналіз приписам п. 7 ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-XII, дійшов висновку, що у разі встановлення особі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, то права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у такої особи не виникає.
Суд також виснував, що остання є спеціальною правовою нормою, яка містить критерії для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, зокрема: суб'єкти отримання допомоги - військовослужбовці та особи звільнені з військової служби; визначений час настання страхового випадку (встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності) - військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, які частково втратили працездатність внаслідок отримання поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби; відсутність умови про встановлення втрати працездатності без встановлення інвалідності після закінчення тримісячного строку після звільнення зі служби.
У постанові Верховного Суду від 26 квітня 2024 року у справі № 260/2081/23, суд зазначив, що аналіз вищевказаних положень Закону №2011-ХІІта Порядку №975 дозволяє дійти висновку про те, що право звільненої з військової служби особи на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із частковою втратою працездатності обмежено:
-тримісячним строком для встановлення такій особі часткової втрати працездатності, що рахується з дня звільнення такої особи з військової служби;
-причинами отримання такою особою поранення (контузії, травми або каліцтва) або захворювання, оскільки останні повинні бути набуті особою саме «під час виконання нею обов'язків військової служби».
В означеній постанові Верховний Суд, задовольняючи частково касаційну скаргу відповідача, скасував рішення судів попередній інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції, визначивши, що в зазначеній категорії справі з'ясуванню підлягають не тільки строки встановлення ступеню втрати працездатності, а і визначення причин встановлення військовослужбовцям інвалідності та/або ступеня втрати працездатності.
Наказом міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення № 402).
Пунктом 1.1 Положення № 402 установлено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Абзацом 7 пункту 1.3 Положення № 402 визначено, що основними завданнями військово-лікарської експертизи є визначення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, які призвані на збори, в осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть.
Згідно пункту 21.1 Положення № 402 у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв'язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення.
Відповідно до пункту 21.2 Положення № 402 причинний зв'язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу, військовозобов'язаних і резервістів, призваних військовими комісаріатами на навчальні (перевірочні) збори, при медичному огляді вирішують позаштатні постійно діючі госпітальні, гарнізонні ВЛК і ЛЛК та за потреби - штатні ВЛК.
Пунктом 21.5 Положення № 402 передбачено, що постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються виключно в таких формулюваннях:
а) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини»;
б) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби";
в) "Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби";
г) "Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії";
ґ) "Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини";
д) "Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов'язане з проходженням військової служби";
е) "Захворювання, НІ, не пов'язане з проходженням військової служби";
є) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби під час участі в бойових діях у складі Миротворчих Сил ООН";
ж) "Захворювання, ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби під час участі в бойових діях у складі Миротворчих Сил ООН";
з) "Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби у складі Миротворчих Сил ООН";
и) "Поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби у складі миротворчого персоналу";
к) "Поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби у складі Миротворчих Сил ООН".
У постанові Верховного Суду від 20 грудня 2023 року у справі № 520/14757/2020, аналізуючи зазначені вище норми Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, суд дійшов висновку, що «причинний зв'язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв, зокрема у військовослужбовців, визначається ВЛК і ЛЛК та викладається у формулюваннях, які закріплені на нормативному рівні.
Оскільки умовами пункту 7 частини 2 статті 16 Закону № 2011-XII право на отримання грошової допомоги пов'язується безпосередньо з причинним зв'язком отриманого поранення чи захворювання, а саме з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби, для отримання грошової допомоги формулювання причинного зв'язку захворювання повинно відповідати підпунктам г) пункту 21.5 Положення - "Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії" та ж) пункту 21.5 Положення "Захворювання, ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби під час участі в бойових діях у складі Миротворчих Сил ООН". Іншого формулювання причинного зв'язку захворювання, що призвело до часткової втрати працездатності, отриманого під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби, пункт 21.5 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України не містить.
Висновки судів попередніх інстанцій, що словосполучення «під час виконання ним обов'язків військової служби» та «пов'язане з проходженням військової служби», які по-різному викладені, але є однаковими за своєю суттю, є безпідставними та необґрунтованими».
Відтак, у контексті спірних правовідносин у розрізі приписів підпункту 7 пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд дійшов висновку, що довідкою військово-лікарської комісії Комунального некомерційного підприємства «Кіровоградський обласний клінічний госпіталь ветеранів війни Кіровоградської обласної ради» від 13.10.2022 первинно встановлено причинний зв'язок травми позивача як такої, що пов'язана з проходженням військової служби.
Разом з тим, відповідно до витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 12.04.2023 №858, постанову ВЛК від 13.10.2022 в частині причинного зв'язку травми було відмінено, а травму ОСОБА_1 визначено як таку, що пов'язана із захистом Батьківщини.
Таким чином, після прийняття постанови Центральною військово-лікарською комісією від 12.04.2023 №858 причинний зв'язок травми позивача було визначено як такий, що пов'язаний із захистом Батьківщини, що в подальшому стало підставою для встановлення ОСОБА_1 24.04.2023 15% втрати професійної працездатності згідно довідки МСЕК серії АГ №0026622 із зазначенням причини втрати працездатності: «травма, так, пов'язана із захистом Батьківщини».
Поряд із цим, у постанові від 26 квітня 2024 року у справі № 260/2081/23, покликаючись на позицію Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 жовтня 2018 року у справі № 161/69/17 та від 12 березня 2019 року у справі №760/18315/16-а, Верховний Суд зазначив, що встановлення законодавцем обмеженого строку є однією з умов дисциплінування фізичних осіб як учасників публічно-правових відносин при реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги. У випадку пропуску такого строку виключними підставами для визнання судом поважними причин такого пропуску може бути лише наявність об'єктивно непереборних обставин, які пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Разом з тим, це не означає, що зі збігом цього строку особа безумовно втрачає соціальні гарантії, які надані їй Законом, зокрема можливість реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги у виключних випадках із застосуванням судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову).
Строк може вважатись присічним за умови, якщо особа протягом цього строку має можливість в будь-який час звернутися за захистом своїх соціальних прав, а саме, права на отримання грошової виплати; не вважається завершеним строк за умови об'єктивної відсутності можливості особи безперешкодного звернення за захистом відповідного соціального права; таке обмеження буде порушенням права особи на соціальне забезпечення та проявом дискримінації.
Разом із цим, у постановах від 08 квітня 2024 року у справах № 540/3059/20 та від 26 квітня 2024 року у справі № 260/2081/23 Верховний Суд, повертаючи на новий розгляд, вказав, що при розгляді подібних спорів суди повинні встановити, чи були вчинені особою всі залежні від неї дії щодо отримання довідки МСЕК у строки, які надають право на отримання одноразової грошової допомоги, водночас, встановлений законодавством тримісячний строк для встановлення особі часткової втрати працездатності рахується з дня звільнення такої особи з військової служби, є преклюзивним і підлягає поновленню лише у виключних випадках у зв'язку із наявністю об'єктивно непереборних обставин, які пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, що підтверджені доказами, належність яких повинна бути перевірена уповноваженим органом або судом.
Надаючи оцінку причинам, унаслідок яких строк звернення позивача за призначенням спірної одноразової грошової допомоги було порушено, суд зазначає, що після звільнення ОСОБА_1 з військової служби 29.11.2022 оформлення документів, необхідних для проходження МСЕК та встановлення ступеня втрати працездатності, тривало.
Як встановлено судом, первинно довідкою ВЛК від 13.10.2022 причинний зв'язок травми позивача було визначено як такий, що пов'язаний із проходженням військової служби.
Разом з тим, у подальшому виникла необхідність у належному оформленні документів щодо обставин отримання травми та уточненні причинного зв'язку поранення. З цією метою ІНФОРМАЦІЯ_4 направлялись відповідні запити до військової частини НОМЕР_3 .
29.01.2023 військовою частиною НОМЕР_3 було видано довідку про обставини поранення, у якій зазначено, що травму позивач отримав за обставин безпосередньої участі у бойових діях під час захисту Батьківщини поблизу м. Мар'їнка Донецької області.
Надалі, відповідно до витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 12.04.2023 №858, постанову ВЛК від 13.10.2022 в частині причинного зв'язку травми було відмінено, а травму ОСОБА_1 визначено як таку, що пов'язана із захистом Батьківщини.
Після оформлення вказаних документів та встановлення Центральною військово-лікарською комісією відповідного причинного зв'язку, 24.04.2023 згідно довідки МСЕК серії АГ №0026622 позивачу встановлено 15% втрати професійної працездатності із зазначенням причини втрати працездатності: «травма, так, пов'язана із захистом Батьківщини».
Отже, матеріалами справи підтверджується, що оформлення документів, необхідних для встановлення позивачу ступеня втрати працездатності та подальшого звернення за призначенням одноразової грошової допомоги, включало отримання додаткових документів від військової частини, а також перегляд Центральною військово-лікарською комісією первинно встановленого причинного зв'язку травми.
Слід відзначити, що після звільнення з військової служби позивачем послідовно вчинялись дії, пов'язані з оформленням документів, проходженням ВЛК, встановленням належного причинного зв'язку травми та проходженням МСЕК з метою подальшого звернення за призначенням одноразової грошової допомоги.
При цьому матеріалами справи підтверджується, що після звільнення позивача з військової служби тривало оформлення документів щодо обставин отримання травми та перегляд причинного зв'язку травми. Зокрема, постановою Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 12.04.2023 №858 було відмінено первинно встановлений ВЛК причинний зв'язок травми як такої, що пов'язана з проходженням військової служби, та визначено причинний зв'язок: «травма, так, пов'язана із захистом Батьківщини».
Після встановлення Центральною військово-лікарською комісією відповідного причинного зв'язку, згідно довідки МСЕК серії АГ №0026622 від 24.04.2023 ОСОБА_1 встановлено 15% втрати професійної працездатності із зазначенням причини втрати працездатності: «травма, так, пов'язана із захистом Батьківщини», яка була подана на розгляд Комісії Міністерства оборони України при вирішенні питання щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги.
На переконання суду, у цьому конкретному випадку позивач не повинен зазнавати негативних наслідків у зв'язку з тим, що після його звільнення з військової служби виникла необхідність у додатковому оформленні документів щодо обставин отримання травми та перегляді первинно встановленого причинного зв'язку травми Центральною військово-лікарською комісією.
Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 08 вересня 2022 року у справі №200/4753/20-а.
Велика Палата Верховного Суду також сформулювала позицію щодо можливості поновлення преклюзивного строку, якщо його пропущено з причин, що є поважними і не залежали від волі та дій особи, зокрема, у постановах від 20.06.2018 у справі № 553/1642/15-ц, від 29.08.2018 у справі № 755/17365/15-ц та від 20.03.2019 у справі № 456/450/16-ц, де зазначила, що строкові обмеження для реалізації особою свого майнового права без можливості поновлення такого строку, якщо його пропущено з причин, що є поважними і не залежали від волі та дій такої особи, не є необхідним у правовій державі; таке обмеження буде непропорційним і неправомірним обмеженням прав особи та неправомірним втручанням у право на мирне володіння своїм майном та реалізації майнових прав.
Частиною восьмою статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Після перегляду Центральною військово-лікарською комісією причинного зв'язку травми, позивачу 24.04.2023 первинно встановлено 15% втрати професійної працездатності згідно довідки МСЕК серії АГ №0026622, при цьому присічний строк, визначений ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», позивачем не порушено.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. TheUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2021 року у справі № 480/4737/19 та від 8 лютого 2022 року у справі № 160/6762/21 сформулював висновок, відповідно до якого ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов'язком суб'єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.
В постанові від 22 вересня 2022 року у справі № 380/12913/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду сформулював концепцію «ефективного правосуддя» в контексті вибору ефективного способу захисту порушеного права, та зазначив, що «КАС України орієнтує відповідачів (суб'єктів владних повноважень) забезпечувати ефективний захист прав і свобод до моменту ініціювання особою судового провадження, так відповідно до частини другої статті 17 КАС України особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення позову […].
Ефективно працююча система суб'єктів владних повноважень (головним чином, органів виконавчої гілки влади та органів місцевого самоврядування) є тим механізмом, який ефективно захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, що мінімізує можливість виникнення спорів у публічно-правовій сфері та, відповідно, робить непотрібним звернення до адміністративного суду; частина друга статті 2 КАС України орієнтує відповідачів (суб'єктів владних повноважень) забезпечувати ефективний захист та зобов'язує, у разі порушення таких прав, свобод чи інтересів, поновити їх до моменту ініціювання особою судового провадження […].
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам».
В постановах Верховного Суду від 13 лютого 2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 7 березня 2018 року у справі № 569/15527/16-а, від 20 березня 2018 року у справі № 461/2579/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4554/17, від 3 квітня 2018 року у справі № 569/16681/16-а, від 12 квітня 2018 року справі № 826/8803/15, від 21 червня 2018 року у справі №274/1717/17, від 14 серпня 2018 року у справі №820/5134/17, від 17 жовтня 2019 року у справі №826/521/16, від 30 березня 2021 року у справі №400/1825/20, від 14 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20, від 27 вересня 2021 року у справі № 380/8727/20 та від 22 вересня 2022 року у справі №380/12913/21 сформований висновок, згідно якого дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межахзакону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними); відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею; завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади; принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності; перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі адміністративного судочинства; адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши наявні письмові докази у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з вище окреслених підстав.
Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України.
Позивач звільнений від сплати судового збору як учасник бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_4 .
На підставі наведеного та керуючись статтями 9, 72-73, 77, 90, 139, 143, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (адреса: 03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022), третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати витяг з протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат №18/в від 29.09.2023.
Зобов'язати Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат, повторно розглянути документи ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням 15% втрати професійної працездатності без встановлення інвалідності.
Копію рішення вручити (надіслати) учасникам справи в порядку, передбаченому статтею 251 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Вісьтак М.Я.