про залишення позовної заяви без руху
18 травня 2026 року м. Житомир справа № 240/8224/26
категорія 106030200
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Приходько О.Г., розглядаючи позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
У провадженні Житомирського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати за період з 02 червня 2022 року по 12 травня 2023 року (включно) грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, на 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб";
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 , Військову частину НОМЕР_2 провести за період з 02 червня 2022 року по 12 травня 2023 року (включно) нарахування та виплатити грошове забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, на 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб";
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 щодо неврахування під час складання грошового атестату розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" за період з 02 червня 2022 року по 12 травня 2023 року (включно);
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 , Військову частину НОМЕР_2 виготовити та направити новий грошовий атестат виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" за період з 02 червня 2022 року по 12 травня 2023 року (включно);
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки за 2022, 2023 роки виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб";
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 , Військову частину НОМЕР_2 провести нарахування та виплату грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки за 2022, 2023 роки виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб";
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022, 2023 роки у розмірі місячного грошового забезпечення виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб";
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 , Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально побутових питань за 2022, 2023 роки у розмірі місячного грошового забезпечення, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Перевіряючи матеріали позовної заяви відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суд враховує таке.
Відповідно до частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору (частина восьма статті 160 КАС України).
Позивач не додав до позовної заяви документа про сплату судового збору, зазначивши при цьому у позовній заяві про звільнення від сплати судового збору відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" (надалі - Закон № 3674-VI), додавши копію посвідчення серії НОМЕР_3 , у якому вказано про пільги для ветеранів війни - учасників бойових дій.
В аспекті підстави для звільнення від сплати судового збору у цій справі суд враховує, що за пунктом 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Зазначена норма має відсильний характер і не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.
Визначаючись у питанні сплати судового збору у цій справі суд враховує, що правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (надалі - Закон № 3551-XII). У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.
Отже, вирішуючи питання щодо сплати судового збору особою, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону № 3551-XII.
Аналогічна правова позиція щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 та від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17, а також у постановах Верховного Суду від 08 березня 2023 року у справі № 701/589/22, від 20 липня 2023 року у справі № 160/20070/21 та багатьох інших.
Отже, хоча вказана норма не містить вичерпного переліку порушених прав, однак порушені права мають бути нерозривно пов'язані саме із статусом учасника бойових дій, який, як і права такої особи, визначається спеціальним законом, а не усіх прав людини і громадянина, які в свою чергу встановлені Конституцією України та іншими законами.
Сама по собі наявність статусу учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору з усіх спорів.
При цьому слід врахувати, що на розгляд Великої Палати Верховного Суду була передана справа № 567/79/23 для відступлення, зокрема, і від вищенаведених висновків щодо застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI. В ухвалі від 11 вересня 2024 року у справі № 567/79/23 Велика Палата Верховного Суду не встановила об'єктивних причин відступу від правового висновку у постановах від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 та від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17.
Велика Палата виходила з того, що зареєстрований у березні 2020 року у Верховній Раді України проєкт Закону про внесення зміни до статті 5 Закону № 3674-VI в частині викладення пункту 13 частини першої статті 5 зазначеного Закону в такій редакції: "учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у всіх справах незалежно від характеру порушених прав", не було прийнято Верховною Радою України. Тобто законодавець чітко визначив свою позицію щодо спірного питання. Тому в ухвалі від 11 вересня 2024 року у справі № 567/79/23 Велика Палата резюмувала, що із часу прийняття нею 09 жовтня 2019 року постанови у справі № 9901/311/19, як і постанови від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 із висновками щодо застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI з урахуванням вимог статей 12 та 22 Закону № 3551-XII відсутні підстави стверджувати, що відбулась зміна суспільних відносин чи нормативного регулювання, внаслідок чого цей висновок втратив зрозумілість, набув ознак неузгодженості, необґрунтованості, незбалансованості чи помилковості.
Таким чином, наразі позиція Великої Палати Верховного Суду щодо застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI залишається усталеною та незмінною.
Враховуючи оскарження за пред'явленим позовом, зокрема, дій відповідачів щодо оформлення грошового атестату із зобов'язанням відповідачів виготовити та направити новий грошовий атестат, слушними видаються доводи відповідачів про те, що пред'явлений позов у цій частині заявлених вимог не пов'язаний з реалізацією прав військовослужбовця як учасника бойових дій, тому судовий збір за подання позову з цією вимогою підлягає сплаті на загальних підставах.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Пунктом 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI встановлено, що розмір судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2026 року встановлений у розмірі 3328,00 грн.
Відповідно, за подання позову у цій справі позивачу належало сплатити судовий збір у сумі 1331,20 грн (розрахунок судового збору, що підлягає сплаті: 3328,00 грн х 0,4 х 1, де: 3328,00 грн - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 0,4 - ставка судового збору з подання до суду позову немайнового характеру; 1 - кількість позовних вимог немайнового характеру).
Що ж до іншої частини позовних вимог, суд, зважаючи на доводи Військової частини НОМЕР_2 , зауважує на тому, що відповідно до норми частини першої пункту 1 статті 5 Закону № 3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, тож позивач звільнений від сплати судового збору в силу закону в частині заявлених позовних вимог щодо перерахунку грошового забезпечення (включаючи одноразові додаткові види).
Згідно з частиною тринадцятою статті 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Оскільки позовна заява не відповідає вимогам статті 161 КАС України, її належить залишити без руху з наданням позивача п'ятиденного строку для подання до суду оригінала документа про сплату судового збору у сумі 1331,20 грн.
Окрім викладеного, суд, враховуючи заявлене Військовою частиною НОМЕР_1 клопотання (11 березня 2026 року через підсистему "Електронний суд") про залишення позовної заяви без руху з підстав недодання до позову копій відповідних заяв та відповідей на них, на які, як стверджує відповідач, позивач покликається у позові, надаючи оцінку таким доводам звертає увагу відповідача на правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 5 січня 2024 року у справі № 320/14843/23, де у пунктах 6.31 - 6.32 Велика Палата вказала на те, що: "відкриття провадження у справі регламентовано нормами глави 2 розділу ІІ КАС, які не наділяють суд повноваженнями при вирішенні питання про відкриття провадження у справі давати оцінку обраному позивачем способу захисту порушеного права, належності, допустимості та достатності доказів, на які посилається позивач у позовній заяві, визначати належних учасників справи. Ці питання можуть вирішуватись на інших стадіях адміністративного процесу. Неповнота, навіть очевидна з точки зору професійного судді, з якою позивач обґрунтував позовні вимоги, в тому числі й щодо правової підстави позову, а також ненадання доказів на підтвердження позовних вимог не можуть бути підставою для залишення позовної заяви без руху та повернення позовної заяви позивачу в подальшому.".
Тож ненадання доказів на підтвердження позовних вимог не може бути підставою для залишення позовної заяви без руху, що визнано Великою Палатою Верховного Суду проявом надмірного формалізму у трактуванні процесуального законодавства та неправомірним обмеженням права на доступ до суду.
Керуючись статтями 161, 169, 171, 248 КАС України, суд
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - п'ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк позовна заява (у відповідній частині) залишається без розгляду.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена.
Суддя О.Г. Приходько