Україна
Донецький окружний адміністративний суд
18 травня 2026 року Справа№200/8523/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Михайлик А.С. розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в Чернігівський області від 02.06.2025 № 057050012416, про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 на підставі пункту “б» статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву від 24.05.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 на підставі пункту “б» статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» у відповідності до п. 14-6.2 Розділу XV Прикінцевих положень ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 1058-IV з дати набуття такого права, зарахувавши періоди роботи: з 22.08.1988 по 25.03.1993 до загального стажу роботи; періоди роботи з 16.02.2004 по 28.02.2022 до пільгового стажу роботи за списком №2, згідно з п. “б» ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення».
Згідно з позовом рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, що вмотивовано відсутністю необхідного страхового та пільгового стажу, є протиправним, оскільки відповідачем неправильно обчислено тривалість страхового та пільгового стажу. Позивач зазначила, що записи трудової книжки є достатніми для врахування періодів її роботи з 22.08.1988 по 25.03.1993 та з 16.02.2004 по 28.02.2022 до страхового та пільгового стажу; професія, за якою позивач була зайнята в період з 16.02.2004 по 28.02.2022 визначена Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад та показників із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість на яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, що затверджений Постановою КМУ від 11.03.1994 N 162, як така, що надає право на призначення пенсії на пільгових умовах.
Відповідач 1, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області правом на надання відзиву не скористався.
Відповідач 2, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, надав до суду відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. За змістом позову відповідно до Закону № 1058, Порядку № 383 та Порядку проведення атестації робочих необхідними умовами для врахування зайнятості до пільгового стажу є встановлення перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що визначені Списками № 1 та № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці. Відповідач зауважив, що відсутність трудовій книжці повних відомостей про умови праці та характер виконуваної роботи свідчить про відсутність підстав для врахування такого періоду роботи до пільгового стажу, в такому випадку для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників, а не підтвердження таких обставин унеможливлює обчислення пільгового стажу та призначення пенсії на пільгових умовах.
В обґрунтування правомірності неврахування періоду роботи з 22.08.1988 по 25.03.1993 на підставі записів трудової книжки відповідач послався на неправильну дату заповнення трудової книжки.
Ухвалою від 10.11.2025 відкрито провадження у справі, її призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 цього Кодексу датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 24.05.2025 звернулась із заявою призначення пенсії за віком відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» через веб-портал Пенсійного фонду України.
За принципом екстериторіальності заяву позивача відпрацьовано Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області, що є відповідачем 1 у справі.
02.06.2025 відповідачем 1 прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії № 057050012416, що вмотивовано недостатністю стажу та недосягненням віку призначення пенсії. За змістом рішення, страховий стаж позивача становить 25 роки 06 місяців 04 дні, пільговий стаж особи (за Списком №2) відсутній. Пенсійний вік, що визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 60 років. Необхідний страховий стаж встановлений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 35 років.
В рішенні зазначено, що до страхового стажу не зараховано період роботи з 22.08.1988 по 25.03.1993 відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 , оскільки дата заповнення трудової книжки 04.09.2003. Для зарахування до страхового стажу вищезазначеного періоду роботи необхідно надати уточнюючу довідку з посиланням на первинні документи, довідку про реорганізацію.
Відповідно до розрахунку форми РС право до страхового стажу позивача враховані період навчання з 01.09.1985 по 04.07.1988, період догляду за дитиною з 24.05.1990 по 23.05.1993 та періоди роботи з 01.11.2002 по 04.02.2004, з 16.02.2004 по 06.06.2022.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ, ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ ТА ВИСНОВКИ СУДУ
Статтею 46 Конституції України гарантовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Згідно з частиною 1 статті 26 Закону № 1058 починаючи з 01.01.2025 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 01.01.2025 по 31.12.2025 - не менше 32 років.
Згідно з пунктом 2 ч. 2 статті 114 Закону № 1058 працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Згідно з частиною 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
Частиною 2 статті 24 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини першої статті 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення», що визначав порядок призначення пенсій до набрання чинності Законом № 1058, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Положеннями статті 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
20.06.1974 постановою Держкомпраці СРСР №162 затверджено “Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях» (далі - Інструкція № 162), що діяла на момент заповнення трудової книжки позивача.
Відповідно до абзацу першого пункту 1.1. Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.
Згідно з абзацами другим, третім пункту 2.2. Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Відповідно до пункту 2.3. Інструкції №162 усі записи трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).
У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується адміністрацією підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація підприємства за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу (пункт 2.5. Інструкції №162).
Відповідно до пункту 2.8. Інструкції №162 виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці. Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів.
Згідно з пунктом 2.9. Інструкції №162 у розділі Відомості про роботу, Відомості про нагородження, Відомості про заохочення трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: Запис за № таким-то недійсний. Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки. У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення.
З 29.07.1993 порядок ведення трудових книжок регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі Інструкція №58), що містить аналогічні вимоги щодо внесення записів до трудових книжок що й Інструкція №162.
Порядок застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затверджено Наказом м Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383. Зазначений Порядок регулює застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпунктів "а", "б" статті 13 та статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Пунктами 2, 3 цього Порядку визначено, що під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків.
При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.
Згідно з пунктом 10 цього Порядку для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637.
Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній , затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на територіях, зазначених в абзаці другому пункту 18 цього Порядку, стаж роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У разі відсутності правонаступника, а також у разі знищення архівів у зв'язку з воєнними (бойовими) діями підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи, а також до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням із Мінсоцполітики та Мінфіном.
Відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, (далі - Порядок №22-1) при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб:, крім іншого, надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.
Згідно норм пункту 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Спір, що виник між сторонами стосується правомірності визначення тривалості страхового та пільгового стажу під час вирішення питання про призначення позивачу пенсії відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та, відповідно, правомірності рішення відповідача 1 про відмову в призначенні пенсії від 02.06.2025, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії через недосягнення нею віку призначення пенсії та відсутність пільгового стажу.
Під час надання оцінки відмови в призначенні пенсії з підстав недосягнення позивачем віку призначення пенсії та відсутності пільгового стажу суд виходить із наведених в рішенні підстав неврахування періодів роботи позивача до страхового та пільгового стажу та змісту доданих позивачем до заяви про призначення пенсії документів.
Згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_2 , копія якої наявна в матеріалах справи, датою її заповнення є 04.09.2003.
Трудова книжка містить такі записи про роботу у спірних періодах:
Жданівська чулочна фабрика:
22.08.1988 прийнята на роботу помічником вихователя дитячого садку № 133, наказ від 22.08.1988 № 181 (запис № 3),
01.09.1989 переведена підсобним робітником, наказ від 02.08.1989 № 178 к (запис № 4),
12.12.1989 переведена помічником вихователя наказ від 11.12.1989 № 276 (запис № 5);
03.01.1990 переведена санітаркою-нянею, наказ від 03.01.1990 № 3к (запис № 6);
25.03.1993 звільнена, наказ від 25.03.1993 № 47 к (запис № 8).
Оскільки період роботи позивача з 22.08.1988 по 25.03.1993 стосується періоду до запровадження персоніфікованого обліку, із врахуванням приписів ст. 24 Закону № 1058, обчислення страхового стажу здійснюється на підставі законодавства , що діяло до набрання чинності Законом № 1058.
Згідно з приписами ст. 62 Закону № 1788 та Порядку № 637 основним документом, що підтверджує страховий стаж є трудова книжка.
Відповідно до положень Інструкцій № 162 та № 58, організація ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок працівників є обов'язком роботодавця, всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки уповноваженою особою роботодавця в порядку, строк та спосіб, передбачений законодавством. Самостійного внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.
Таким чином, позивач, як особа на яку не покладено обов'язку щодо організації ведення трудових книжок, не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до його трудової книжки відомостей.
На підставі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18), згідно з якими певні недоліки заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. В постанові суду зазначено, що самі по собі виявлені суб'єктом владних повноважень недоліки в оформленні окремих записів трудової книжки не обумовлюють недійсності трудової книжки, не призводять до суттєвого чи істотного впливу на зміст відомостей про трудову діяльність позивача, а тому трудова книжка позивача, що містить записи про періоди роботи на відповідних посадах у зазначені періоди часу, є належним доказом роботи позивача.
Суд зазначає, що помилки оформлення трудової книжки не є достатньою підставою для відмови у зарахуванні відповідного трудового стажу, оскільки не спростовує факту зайнятості позивача потягом цього періоду, наявні у трудовій книжці записи №№ 3-8 про роботу в період з 22.08.1988 по 29.03.1993 є послідовними та взаємопов'язаними, не містять розбіжностей чи суперечностей, містять підстави їх вчинення.
За таких обставин, пенсійний орган фактично переклав юридичну відповідальність за оформлення трудової книжки на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), а тому зазначена оскаржуваному рішенні підстава відмова у врахуванні періоду роботи з 22.08.1988 по 29.03.1993 до страхового стажу позивача не є обґрунтованою, добросовісною та розсудливою.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не враховано до страхового стажу період роботи позивача з 22.08.1988 по 25.03.1993, а тому визначена відповідачем 1 тривалість страхового стажу не відповідає фактичній.
З приводу правомірності неврахування до пільгового стажу періоду роботи позивача з 16.02.2024 по 28.02.2022 суд виходить з нижчевикладеного.
Трудова книжка позивача містить такі записи про роботу у Маріупольському морському торговельному порту:
16.02.2004 прийнята учнем чергового стрілочного посту (запис № 12);
15.04.2004 переведена черговою стрілочного поста (запис № 13)
01.08.2008 переведена черговою стрілочного поста (запис № 14)
15.02.2022 переведена до другого вантажного району прибиральником службових приміщень (запис № 15);
31.03.2022 трудові відносини з працівником припинено, запис засвідчений печаткою адміністрації міста Маріуполь, ДНР.
Згідно з матеріалами справи, період роботи позивача з 16.02.2004 по 06.06.2022 враховано відповідачем 1 до страхового стажу, до пільгового стажу не враховано, в оскаржуваному позивачем рішенні від 02.06.2025 відповідачем 1 зазначено про відсутність в позивача пільгового стажу.
Відповідно до записів трудової книжки позивач працювала учнем чергового та черговою стрілочного посту в період з 16.02.2004 по 14.02.2022, з 15.02.2022 переведена прибиральником.
Суд не приймає як необґрунтовані доводи позивача про те, що посада позивача (учень чергового та чергова стрілочного посту) визначена як така, що надає право на призначення пенсії на пільгових умовах згідно зі Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад та показників із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість на яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, що затверджений постановою КМУ від 11.03.1994 N 162 (номер 2300200а-14668), оскільки професія за цим кодом міститься у пункті а підрозділу 2300200а «Робітники, постійно зайняті тільки в нічний час на роботах у тунелях і підземних спорудах» підрозділу 23002000 «Метрополітени» розділу XXVIII «ТРАНСПОРТ» (23000000) цього Списку, в той час як відомості, які б надавали можливість встановити відповідність умов праці позивача таким вимогам в трудовій книжці відсутні. Крім цього, Список № 2, що затверджений постановою КМУ від 11.03.1994 N 162 не був чинним в період роботи позивача з 16.02.2004, а чинні на період роботи позивача Списки № 2, що затверджені Постановами КМУ від 16.01.2003 № 36 та Постановою КМУ від 24.06.2016 № 461 не визначають зайнятості за професією чергової стрілочного посту як такої, що надає право на призначення пенсії на пільгових умовах.
Суд зазначає, що із врахуванням Порядку № 383 певний період роботи може бути врахованим до пільгового стажу на підставі записів трудової книжки за умови їх достатності для встановлення зайнятості особи на роботах, що надають право на призначення пенсії на пільгових умовах та встановлення такої зайнятості особи протягом повного робочого дня, тобто не менше ніж 80 % робочого часу.
Втім, оскільки записи трудової книжки позивача про роботу в період 16.02.2004 по 28.02.2022 не містять відомостей про її зайнятість повний робочий день та інших достатніх відомостей про виробництво, характер та умови праці, на роботах, які б надавали можливість встановити відповідність такої зайнятості роботам згідно зі Списком № 2, чинним у період такої роботи, такий період роботи правомірно не врахований відповідачем 1 до пільгового стажу.
Встановлення судом під час розгляду справи неправильного визначення тривалості страхового стажу є підставою для задоволення вимог позивача про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в призначенні пенсії та зобов'язання відповідача 1 повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 24.05.2025 та зарахувати до страхового стажу період роботи з 22.08.1988 по 25.03.1993.
Водночас, оскільки під час розгляду справи встановлено обґрунтованість неврахування періоду роботи позивача з 16.02.2004 по 28.02.2022 до пільгового стажу (Список № 2), підстави для задоволення вимог позивача в частині зобов'язання вирішити питання призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 на підставі пункту “б» статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» у відповідності до п. 14-6.2 Розділу XV Прикінцевих положень ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 1058-IV з дати набуття такого права, зарахувавши період роботи з 16.02.2004 по 28.02.2022 до пільгового стажу роботи за списком №2, згідно з п. “б» ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» відсутні.
За наведеного вище позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частин першої, третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на те, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 968,96 грн., відповідно до положень ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України з відповідача 1 - Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області підлягають стягненню судові витрати у розмірі 484,48 грн., за рахунок його бюджетних асигнувань, що є пропорційними до розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на зазначене, на підставі положень статей 13, 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», статей 44, 114, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та керуючись статтями 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 241-243, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в Чернігівський області від 02.06.2025 № 057050012416, про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 на підставі пункту “б» статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 24.05.2025 та зарахувати до страхового стажу період роботи з 22.08.1988 по 25.03.1993.
В задоволенні іншої частини позовних вимог, - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 48 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відомості про сторін:
ОСОБА_1 (позивач) - адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3
Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (відповідач 1) - місцезнаходження: 14005, м. Чернігів, вул. П'ятницька, буд. 83А, ЄДРПОУ 21390940
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (відповідач 2) - місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010
Суддя А.С. Михайлик