19 травня 2026 рокуСправа №160/31032/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Ніколайчук С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а ЄДРПОУ 44118658), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Дніпровська міська рада ( код ЄДРПОУ 26510514, просп. Дмитра Яворницького, 75, м. Дніпро, 49000). про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
28 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Дніпровська міська рада, у якій позивач просить:
- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ: 44118658, 49005, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а) №2035385-2411-0462-UA12020010000033698 від 15.08.2025 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 15.08.2025 року відповідач склав податкове повідомлення рішення №2035385-2411-0462-UA12020010000033698, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене ФОП як власниками об'єктів нежитлової нерухомості у розмірі 61069, 87 грн.
Податковим кодексом України чітко розмежовано об'єкти, що за своїми технічними характеристиками підпадають під визначення об'єктів житлової нерухомості, а також об'єкти нежитлової нерухомості.
Позивач вважає, що відповідач не правомірно розрахував податок на об'єкт нерухомого майна, яким у 2024 році володів позивач, а саме: на автостоянку за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки ця автостоянка, яка належала позивачу на праві приватної власності, використовувалась ним у власній господарській діяльності, в оренду чи інше право користування третім особам не передавалась, тому не позбавляє останнього права на віднесення приміщень, що використовується в його господарській діяльності, до об'єктів нерухомості, які не є об'єктом оподаткуванням в розумінні пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України.
На думку позивача, дії відповідача, які призвели до винесення такого податкового повідомлення-рішення є незаконними, прийняті з грубим порушенням норм Податкового законодавства України, тому оскаржене податкове повіомлення-рішення підлягає скасуванню як протиправне.
Ухвалою від 03 листопада 2025 року суд відкрив провадження в адміністративній справі № 160/31032/25 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) торін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою від 19 січня 2026 року суд залучив до участі у справі № 160/31032/25 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 26510514, просп. Дмитра Яворницького, 75, м. Дніпро, 49000).
На виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач надав до суду 17.12.2025 року відзив, в якому просить у задоволенні позовних вимог відмовити. Зазначив, що діяв при винесені податкового повідомлення-рішення на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (далі - витяг) ОСОБА_1 є власником автостоянки, загальною площею 2324.70 кв. м.: літ.А-1-будівля вартової площею 25,8 кв.м., літ. Б-навіс площею 155,7 кв.м.,літ. В- навіс площею 418,8 кв.м., літ.Гвбиральня площею 1,0 кв.м., літ.Д-навіс площею 221,1 кв.м., літ.Е-вольєр площею 18,3 кв.м., №1-4-огорожі площею 364,0 кв.м., літ.І- замощення площею 1120,0 кв.м., дата державної реєстрації: 04.03.2016.
За даними інформаційно-комунікаційної системи ДПС України та наданими до контролюючого органу ФОП ОСОБА_1 деклараціями збору за паркування не встановлено здійснення діяльності з обслуговування надемного транспорту (за КВЕД 52.21) за адресою автостоянки: АДРЕСА_2 .
Тобто, ФОП ОСОБА_1 не провадить свою діяльність для здійснення підприємницької діяльності за адресою: АДРЕСА_2 , автостоянка загальною площею 2324.70 кв. м.
На думку відповідача, у позивача відсутні підстави для застосування підпункту «е» 266.2.2 пункту 266.2 сттаті 266 ПК України при нарахуванні податку на об'єкт нерухомого майна: автостоянка, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 2324,70 кв. м.
Згідно з ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
02.07.2008 здійснено державну реєстрацію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб підприємців та громадських формувань фізичної особи підприємця ОСОБА_1 , що підтверджується Витягом з відповідного реєстру.
29.07.2008 здійснена реєстрація ФОП ОСОБА_1 в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області, Соборна ДПІ.
Основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 є допоміжне обслуговування наземного транспорту (код 52.21).
За даними інформаційної системи ДПС України, зорема відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №450723435 на 05.11.2025 є власником об'єктів, а саме: автостоянки, загальною площею 2324.70 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 , частка власності 1/1, дата державної реєстрації 04.03.2016 року.
Керуючись пп.266.7.1 п.266.7 ст.266 ПК України, з урахуванням п.102.1 ФОП ОСОБА_1 , Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області сформовано податкове повідомлення-рішення форми «ф» з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за кодом бюджетної класифікації (18010300), №2035385-2411-0462-UA12020010000033698 на суму 61069, 87 грн за податковий період 2024 рік та направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу платника.
Позивач вважає, що автостоянка, загальною площею 2324.70 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 , не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки є об'єктом нежитлової нерухомості і має малі архітектурні форми, використовувалась ФОП ОСОБА_1 за основним видом економічної діяльності 52.21, у зв'язку з чим у відповідача були відсутні підстави для визначення сум податкових зобов'язань.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, а також доводам відповідача викладеним у відзиві, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.
Приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовано Податковим кодексом України (далі ПК України).
Відповідно до підпункту 12.4.1 пункту 12.4 статті 12 ПК України до повноважень сільських, селищних, міських рад, військових адміністрацій та військово-цивільних адміністрацій щодо податків та зборів належать встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом.
Згідно з підпунктом 14.1.129-1. пункту 14.1 статті 14 ПК України об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, їх складові частини, що не є об'єктами житлової нерухомості. До об'єктів нежитлової нерухомості відносяться:
а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;
б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;
в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;
г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;
ґ) будівлі промислові та склади;
д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);
е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;
є) інші будівлі.
Порядок справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначено ст. 266 ПК України.
Підпунктом 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України встановлено, що платники податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно із положеннями пп.14.1.129-1 п.14.1 ст.14 ПК України, що об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють: а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; ґ) будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; є) інші будівлі.
Відповідно до пп.266.2.1 п.266.2 ст.266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Виходячи із тлумачення вищевказаної норми ПК України необхідно вказати, що законодавець у кожному буквеному пункті (від "а" до "л") передбачив конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Базою ж оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (пп. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 ПК України).
Відповідно до пп. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України, база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Згідно з пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України, ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Підпунктом 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України передбачено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Кожен з визначених пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України буквених підпунктів має прив'язку або до статусу суб'єкта, який володіє такою нерухомістю (діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування ("д"), суб'єкти господарювання малого та середнього бізнесу ("е"), сільськогосподарський товаровиробник ("ж"), громадські організації інвалідів та їх підприємства ("з"), релігійні організації ("и"), та/або до виду нерухомості, його стану, місця розташування (непридатна до проживання ("ґ"), будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів ("і"), будівлі промисловості ("є") тощо.
Підпунктом "е" пп. 266.2.2. п. 266.2. ст. 266 Податкового кодексу України встановлено, що не є об'єктом оподаткування об'єкти нежитлової нерухомості, які використовуються суб'єктами господарювання малого та середнього бізнесу, що провадять свою діяльність у тимчасових спорудах для здійснення підприємницької діяльності та/або в малих архітектурних формах та на ринках.
Пунктом 6 Правилам зберігання транспортних засобів на автостоянках, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року № 115 (далі Правила) та ДБН В.2.3-15:2007, визначено, що автостоянка повинна мати тверде покриття (асфальтове, бетонне, гравійне, щебеневе), огорожу, освітлення, телефонний зв'язок, приміщення для обслуговуючого персоналу, в'їзні-виїзні ворота із шлагбаумом та запасні ворота на випадок термінової евакуації транспортних засобів. У разі потреби й технічної можливості на автостоянках обладнуються класи з безпеки дорожнього руху, пункти технічного огляду та самообслуговування транспорту, встановлюється пожежна та охоронна сигналізація, гучномовець.
Відповідно до абзацу третього додатку «Б» до ДБН В.2.3-15:2007 автостоянка - це спеціально обладнана відкрита площадка для постійного або тимчасового зберігання легкових автомобілів та інших мототранспортних засобів.
Пунктом 5.1 ДБН В.2.3-15:2007 передбачено, що у складі автостоянок для постійного зберігання автомобілів повинні бути відкриті площадки для стоянки автомобілів, приміщення для чергових і зберігання інвентаря, відповідні елементи інженерного обладнання та благоустрою, а також, за необхідності та технічної можливості, можуть бути - пости технічного огляду та дрібного технічного ремонту і миття автомобілів, включаючи пункти-пости самообслуговування - оглядові ями (естакади), місця чищення салону автомобіля. Такі автостоянки можуть бути обладнані сонцезахисними навісами, вітрозахисними стінками, декоративним сонцезахисним і шумозахисним озелененням.
Пунктом 5.9 вказаних ДБН передбачено, що на автостоянках з 50 і більше місцями постійного та тимчасового зберігання автомобілів при головному вїзді-виїзді повинен влаштовуватися контрольно-пропускний пункт (приміщення для обслуговуючого персоналу, туалету та інше), обладнаний майданчик для зберігання протипожежного інвентарю, встановлення контейнерів-сміттєзбірників.
Статтею 179 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.
Відповідно до частини першої статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Згідно з частиною першою статті 188 ЦК України якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ).
Автостоянка є об'єктом нежитлової нерухомості.
Автостоянка, відносно оподаткування якої податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, виник спір в цій справі, використовується фізичною особою ОСОБА_1 на праві приватної власності, використовувалась ним у власній приватній господарській діяльності, в оренду чи інше право користування третім особам не передавалась. Доказів протилежного відповідач суду не надав.
Отже, вказаними нормами не визначено правового статусу автостоянки як об'єкта нерухомого майна.
В постанові від 27 серпня 2024 року у справі № 160/7228/24 Верховний Суд зазначив, що для застосування підпункту «е» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України необхідно обов'язково дотриматися усіх наступних умов:
- об'єкт повинен відноситися до нежитлової нерухомості;
- об'єкт повинен використовуватися суб'єктами господарювання малого та середнього бізнесу;
- суб'єкт господарювання повинен провадити свою діяльність у тимчасових спорудах для здійснення підприємницької діяльності та/або в малих архітектурних формах та на ринках.
Виходячи зі змісту інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 15.10.2025 року тип об'єкта за адресою АДРЕСА_2 д - автостоянка , об'єкт житлової нерухомості: ні.
Виходячи з приведених норм права та установлених обставин справи, автостоянка не є об'єктом нерухомого майна, оскільки утворюється за рахунок інших речей (огорожі, твердого покриття, освітлення, приміщень для обслуговування персоналу), які не є об'єктами нерухомого майна розумінні статті 181 ЦК України, оскільки вони безпосередньо не пов'язані з земельною ділянкою.
Відтак об'єкт нежитлової нерухомості, що належить позивачу на праві власностів, не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як інші об'єкти відповідно до пункту «е» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, тому відсутній об'єкт оподаткування за пунктом «е» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.
За вказаних обставин, позовна заява підлягає задоволенню, оскільки відповідач не довів належними, допустимими та достатніми доказами правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення №2035385-2411-0462-UA12020010000033698 від 15.08.2025 року, а тому останнє є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, суд зробив висновок, що позовна заява підлягає задоволенню з викладених вище підстав.
Згідно із частиною першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач при зверненні до суду з цим позовом сплатив судовий збір у суду у розмірі 968,96 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 2.352468985.1 від 13.10.2025 року.
Оскільки суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у сумі 967,00 грн.
Керуючись ст. 139, 242, 246, 250, 251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а ЄДРПОУ 44118658), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Дніпровська міська рада ( код ЄДРПОУ 26510514, просп. Дмитра Яворницького, 75, м. Дніпро, 49000) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.08.2025 року №2035385-2411-0462-UA12020010000033698.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А ЄДРПОУ 44118658) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Ніколайчук