19 травня 2026 року
м. Київ
справа № 178/84/26
провадження № 51-1434зно26
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд ухвали Верховного Суду
від 20 квітня 2026 року (справа № 178/84/26, провадження № 51-1434ск26)
за нововиявленими обставинами,
встановив:
ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду із вказаною заявою, в якій порушує
питання про перегляд ухвали Верховного Суду від 20 квітня 2026 року, якою
йому відмовлено у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою
з доповненнями на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 27 березня 2026 року про відмову у відкритті апеляційного провадження. Заявник просить переглянути вказану вище ухвалу Верховного Суду та розглянути його касаційну скаргу по суті, задовольнити її та скасувати судове рішення суду другої інстанції, призначити новий розгляд у цьому суді.
Заяву мотивує таким:розгляд справи усупереч приписам ст. 35 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) здійснювався судом, сформованим
з порушенням принципу випадковості під час автоматизованого розподілу справи (істотно зменшено кількість суддів); заявник був позбавлений доступу до правосуддя, оскільки його скаргу про невнесення відомостей до ЄРДР не було розглянуто по суті; ухвалені рішення не можуть вважатися законними.
На переконання ОСОБА_4 , указане вище є підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами.
Перевіривши наведені у заяві ОСОБА_4 доводи, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження, з огляду на таке.
Порядок здійснення провадження за нововиявленими обставинами врегульований главою 34 КПК, у якій наведений вичерпний перелік нововиявлених обставин, за наявності яких можуть бути переглянуті судові рішення, що набрали законної сили.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 459 КПК нововиявленими обставинами визнаються: штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
Отже, нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду при прийнятті судового рішення, а також спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду.
Відповідно до ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення
і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 460 КПК учасники судового провадження мають право подати заяву про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили.
У той же час згідно з пунктами 4, 5 ч. 2 ст. 462 КПК у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами зазначаються обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду; обґрунтування з посиланням на обставини, що підтверджують наявність нововиявлених обставин, та зміст вимог особи, яка подає заяву до суду.
Тож, системне тлумачення положень кримінального процесуального законодавства указує на те, що перегляд судових рішень, які набрали законної сили, за нововиявленими обставинами є екстраординарною процедурою перегляду судових рішень у виняткових випадках, коли після завершення розгляду кримінальної справи
в звичайному порядку (в судах першої, апеляційної і касаційної інстанцій) виявлені обставини, які мають такі ознаки: вони існували на момент ухвалення відповідних судових рішень, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами, під час судового розгляду; вони мають істотне значення, оскільки самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
Необхідним при цьому є дотримання принципу юридичної визначеності, про що неодноразово наголошував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, який вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їх рішення не ставилось під сумнів. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного й обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення
у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру.
Отже, процедура перегляду судових рішень за нововиявленим обставинами за своєю правовою природою не є повторним розглядом справи по суті, повторною апеляцією чи касацією. У цьому випадку суд лише перевіряє наявність передбачених у ч. 2
ст. 459 КПК обставин, на які учасники судового провадження посилаються як на нововиявлені, та надає оцінку тому, чи могли вказані обставини, що не були відомі суду на час розгляду справи, вплинути на правильність рішення суду, яке належить переглянути.
Так, вимагаючи перегляду за нововиявленими обставинами ухвали Верховного Суду від 20 квітня 2026 року, ОСОБА_4 посилається на порушення, зокрема приписів
ст. 35 КПК, під час автоматизованого розподілу матеріалів касаційного провадження № 51-1434ск26 (справа № 178/84/26). Однак, доводи заявника з цього приводу зводяться лише до його загальних тверджень та власних міркувань щодо незаконного зменшення кількості суддів під час автоматизованого розподілу, які не ґрунтуються на жодних даних.
Водночас, Верховний Суд зауважує, що на час вирішення питання про відкриття провадження за касаційною скаргою з доповненнями ОСОБА_4 , у матеріалах касаційного провадження був наявний протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 квітня 2026 року (для розгляду касаційної скарги
з доповненнями ОСОБА_4 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 27 березня 2026 року), у якому, зокрема, відображені відомості щодо підстав здійснення розподілу, кількості суддів, які брали участь у розподілі (для визначення судді-доповідача)
та виключені з розподілу судді (як судді-доповідачі), а також визначений цим розподілом головуючий суддя (суддя-доповідач) та склад постійної колегії суддів
(головуючий - ОСОБА_1 , судді - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ).
Так, відповідно до ч. 3 ст. 35 КПК в разі колегіального розгляду визначення
судді-доповідача для розгляду конкретного провадження здійснюється Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою та/або її окремою підсистемою (модулем) під час реєстрації відповідних матеріалів, скарги, клопотання, заяви чи іншого процесуального документа за принципом випадковості та в хронологічному порядку з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження на кожного суддю, заборони брати участь у перевірці вироків та ухвал для судді, який брав участь
в ухваленні вироку або ухвали, про перевірку яких порушується питання (крім перегляду за нововиявленими обставинами), перебування суддів у відпустці, відсутності у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відрядженням, а також інших передбачених законом випадків, через які суддя не може здійснювати правосуддя або брати участь у розгляді судових справ.
За приписами ч. 4 ст. 35 КПК кримінальне провадження, розгляд якого відповідно до цього Кодексу здійснюється колегією суддів, в обов'язковому порядку розглядається постійною колегією суддів відповідного суду, до складу якої входить визначений Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою та/або її окремою підсистемою (модулем) суддя-доповідач.
Крім того, відповідно до п. 2.1 Особливостей автоматизованого розподілу скарг, заяв, клопотань, судових справ та визначення складу суду в Касаційному кримінальному суді, затверджених рішенням зборів суддів Касаційного кримінального суду
у складі Верховного Суду від 31 березня 2025 року № 6 (далі - Особливості) визначення судді-доповідача для розгляду конкретного провадження здійснюється під час реєстрації в АСДС відповідних матеріалів, скарги, клопотання, заяви чи іншого процесуального документа за принципом випадковості та в хронологічному порядку з урахуванням спеціалізації і рівномірного навантаження на кожного суддю. Після визначення судді-доповідача АСДС визначає інших суддів з числа постійно діючої колегії суддів, визначеної зборами суддів, до якої входить суддя-доповідач, без урахування повноважень для здійснення процесуальних дій на момент автоматизованого розподілу.
Тобто, після визначення судді-доповідача (головуючий - ОСОБА_1 ) система визначила інших суддів з числа постійно діючої колегії суддів (судді - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ), визначеної зборами суддів, до якої входить суддя-доповідач. Водночас перебування судді ОСОБА_3 , включеного до складу постійної колегії, у відпустці на момент автоматизованого розподілу, з урахуванням вказаних вище вимог п. 2.1 Особливостей, не є підставою для зміни персонального складу постійної колегії суддів.
Ураховуючи викладене, обставини щодо автоматизованого розподілу справи були відомі Суду на час постановлення ухвали від 20 квітня 2026 року, тому ці обставини
не є нововиявленими, а також з огляду на наведені вище норми і обґрунтування в заяві,
не вбачається будь-яких порушень під час здійснення авторозподілу судової справи.
Крім того, згідно з висновком від 01 травня 2026 року за результатами перевірки дотримання вимог законодавства під час автоматизованого розподілу судової справи № 178/84/26 (провадження № 51-1434ск26) між суддями Верховного Суду
в Касаційному кримінальному суді, порушень вимог законодавства не виявлено.
Також, ОСОБА_4 у своїй заяві про перегляд ухвали Верховного Суду за нововиявленими обставинами вказує про порушення принципу випадковості під час здійснення авторозподілу в судах першої та апеляційної інстанцій. Водночас Суд звертає увагу заявника на положення ч. 1 ст. 463 КПК, за змістом яких заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами подається до суду тієї інстанції, який першим допустив помилку внаслідок незнання про існування таких обставин, крім випадку, передбаченого частиною третьою цієї статті.
Тому вказані заявником обставини щодо порушень, допущених у судах першої та апеляційної інстанцій, які, на його переконання, є нововиявленими, не можуть бути підставою для перегляду ухвали суду касаційної інстанції за процедурою, передбаченою главою 34 КПК.
В частині інших доводів ОСОБА_4 , як установлено зі змісту його заяви, він, наводячи відповідні аргументи, по суті не погоджується з ухвалою Верховного Суду
від 20 квітня 2026 року, оскільки цим судовим рішенням йому було відмовлено
у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу апеляційного суду від 27 березня 2026 року, а тому просить скасувати цю ухвалу апеляційного суду,
чим відповідно заявляє касаційні вимоги, тоді як Верховний Суд 20 квітня 2026 року
уже відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_4 на вказану ухвалу. З огляду на це, Суд зауважує, що процедура перегляду судових рішень за нововиявленим обставинами за своєю правовою природою не є повторним розглядом справи по суті, повторною апеляцією чи касацією.
Таким чином, заява ОСОБА_4 не містить обставин суттєвого і неспростовного характеру, які не були відомі суду касаційної інстанції на час розгляду справи та які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність ухвали Верховного Суду, що підлягає перегляду, у розумінні ч. 2 ст. 459 КПК.
Відповідно до висновку, викладеного у постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 03 лютого 2020 року в справі
№ 522/14170/17, положення ч. 2 ст. 464 КПК про те, що «суддя … вирішує питання
про відкриття кримінального провадження за нововиявленими або виключними обставинами», необхідно розуміти як такі, що надають судді повноваження перевірити наявність підстав для відкриття провадження за нововиявленими обставинами
та ухвалити рішення про відкриття такого провадження або відмову у його відкритті.
Ураховуючи зазначене вище, Суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається ОСОБА_4 не є підставами для відкриття провадження за його заявою про перегляд ухвали Верховного Суду від 20 квітня 2026 року за нововиявленими обставинами,
а тому необхідно відмовити у відкритті провадження.
Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті провадження, тому відсутні підстави для розгляду клопотання ОСОБА_4 про витребування даних автоматизованого розподілу справи та його заяви щодо постановлення окремої ухвали.
Керуючись ч. 2 ст. 464 КПК, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті провадження за заявою ОСОБА_4 про перегляд ухвали Верховного Суду від 20 квітня 2026 року (справа № 178/84/26, провадження
№ 51-1434ск26) за нововиявленими обставинами.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3