18 травня 2026 року
м. Київ
справа № 641/1384/25
провадження № 51-1783 ск 26
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
вивчила касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 , подану в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Богодухівського районного суду Харківської області від 27 жовтня 2025 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 19 березня 2026 року і
встановила:
із змісту касаційної скарги вбачається, що захисником порушується питання про перегляд зазначених судових рішень у касаційному порядку.
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 КПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаргу подано без додержання вимог цієї статті.
Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування чи зміни судових рішень є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК України); неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК України); невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК України). Тому, скаржник, заперечуючи законність судових рішень, має конкретно вказати у чому полягають допущені, на його думку, істотні порушення норм права, які відповідно до ст. 438 КПК України є підставами для скасування чи зміни оспорюваних рішень, тобто навести правове обґрунтування заявлених вимог.
При цьому слід мати на увазі, що в силу ст. 433 вказаного Кодексу суд касаційної інстанції не ревізує правильність установлених фактичних обставин кримінального провадження, а при вирішенні справи виходить з обставин, установлених у вироку.
Так, захисник хоча і послався на порушення норм кримінального процесуального закону як на підставу перегляду оскаржуваного судового рішення, зокрема, на ст. 404 КПК України, проте, не зазначив, які саме обставини не було досліджено судом апеляційної інстанції та не навів переконливих обґрунтувань, яким чином ці порушення вплинули на законність й обґрунтованість постановленого судового рішення і чому їх (ці порушення) слід відносити до безумовних підстав для скасування касаційним судом оскаржуваного судового рішення, відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України. Попри те, що вирок суду переглядався в апеляційному порядку, захисник не зазначає, у чому конкретно полягає незаконність ухвали апеляційного суду, які конкретно доводи апеляційної скарги сторони захисту, суд належним чином не дослідив, не перевірив не оцінив та на які з них не надав відповіді.
Крім цього, адвокат не погоджується з правовою кваліфікацією вчиненого ОСОБА_5 діяння за ч. 1 ст. 115 КК України, однак на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, як на підставу, передбачену п. 2 ч. 1 ст. 438 КПК України для скасування судових рішень, не посилається та не наводить доводів на обґрунтування своєї позиції з урахуванням ст. 413 цього Кодексу.
Натомість скаржник, надаючи свою оцінку доказам, заперечує правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження та вказує на неповноту судового розгляду, що в силу статей 433, 438 КПК України не є предметом перевірки судом касаційної інстанції.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 427 КПК України касаційна скарга повинна містити вимоги особи, яка її подала із зазначенням того, яке рішення має прийняти суд касаційної інстанції.
Такі вимоги мають відповідати приписам ст. 436 КПК України, згідно з якими суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; 2) скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; 3) скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; 4) змінити судове рішення.
Так, захисник просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, повернути справу для продовження розгляду до суду першої інстанції або ухвалити нове рішення, яким дії ОСОБА_5 кваліфікувати як вбивство через необережність (ч. 1 ст. 119 КК України) з відповідним його особі покаранням.
Викладені у касаційній скарзі вимоги до касаційного суду не узгоджуються з вищенаведеними положеннями в частині повноважень суду касаційної інстанції за наслідками касаційного розгляду, оскільки наведена вимога є альтернативною, що позбавляє суд можливості визначити дійсну волю захисника.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, вимоги касаційної скарги мають бути чіткими, визначеними та взаємоузгодженими, а суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями самостійно обирати один із кількох запропонованих скаржником варіантів рішень. Подання альтернативних або взаємовиключних вимог унеможливлює належну перевірку доводів касаційної скарги та перешкоджає вирішенню питання в межах повноважень, визначених ст. 436 КПК України, у зв'язку з чим така скарга не відповідає вимогам кримінального процесуального закону.
Відповідно до ч. 3 ст. 427 КПК України, якщо особа не бажає брати участі у касаційному розгляді, вона зазначає про це в касаційній скарзі. Проте подана касаційна скарга не містить жодних застережень щодо цієї обставини.
Відповідно до ч. 4 ст. 427 КПК України якщо касаційну скаргу подає захисник, до неї додаються оформлені належним чином документи, що підтверджують його повноваження відповідно до вимог КПК України.
Разом із цим, у випадку звернення захисника зі скаргою, він повинен надати належно оформлені документи на підтвердження своїх повноважень та копії оспорюваних судових рішень (ч. 5 ст. 427 КПК України) у формі, як це передбачено Інструкцією з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженою наказом Державної судової адміністрації України від 20 серпня 2019 року № 814 (у редакції наказу від 17 жовтня 2023 року № 485), або п. 5.26 ДСТУ 4163:2020 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів», що стає на заваді реалізації положень статей 428, 430 КПК України.
Усупереч ч. 1 ст. 50 КПК України та правовому висновку, викладеному в постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 18 листопада 2019 року (справа № 648/3629/17), захисник не надав на підтвердження своїх повноважень копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.
Крім того, усупереч ч. 5 ст. 427 КПК України до касаційної скарги не надано копій оскаржуваних судових рішень, що перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Недотримання вказаних вимог стає на заваді реалізації положень статей 428, 430 КПК України.
За таких обставин, якщо суд касаційної інстанції відповідно до ч. 1 ст. 429 КПК України встановив, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених ст. 427 КПК України, то постановляє ухвалу про залишення її без руху, в якій зазначаються недоліки касаційної скарги і встановлюється строк, необхідний для їх усунення, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.
Ураховуючи викладене, керуючись ч. 1 ст. 429, ст. 441КПК України, колегія суддів
постановила:
касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 , подану в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Богодухівського районного суду Харківської області від 27 жовтня 2025 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 19 березня 2026 року залишити без руху і встановити строк для усунення недоліків - п'ятнадцять днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Роз'яснити, що касаційна скарга, залишена без руху, повертається, якщо особа не усунула її недоліків в установлений судом строк.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3