18 травня 2026 року
м. Київ
справа № 607/6353/24
провадження № 51-1047 ск 26
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянула матеріали провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 липня 2025 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 16 грудня 2025 року і
встановила:
за вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 липня 2025 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, неодруженого, працюючого на посаді адвоката, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , раніше несудимого, визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 153 Кримінального кодексу України (далі - КК України), та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_5 в строк покарання зараховано період попереднього ув'язнення з 01 лютого 2024 року по 03 травня 2024 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі. Строк відбування покарання ОСОБА_5 ухвалено рахувати з дня звернення вироку до виконання.
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 16 грудня 2025 року вказаний вирок місцевого суду залишено без змін.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за обставин, установлених місцевим судом та детально наведених у вказаному вироку, ОСОБА_5 05 вересня 2023 року, близько 22 год 30 хв, перебуваючи на території спортивного майданчика Західноукраїнського національного університету, побачив раніше незнайому йому ОСОБА_6 . У цей час у ОСОБА_5 раптово виник злочинний умисел на вчинення насильницьких дій сексуального характеру по відношенню до ОСОБА_6 , з метою задоволення своєї статевої пристрасті. Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_5 підійшов до ОСОБА_6 , яка в той час знаходилась неподалік вказаного спортивного майданчика та розпочав розмову, після чого, скориставшись відсутністю сторонніх осіб, які б могли йому перешкодити, діючи умисно, з метою задоволення своєї статевої пристрасті, посягаючи на статеву свободу та статеву недоторканість особи, використовуючи свою фізичну перевагу над жінкою, вчинив дії сексуального характеру шляхом тертя по її лівій нозі своїми геніталіями. Надалі, ОСОБА_5 проти волі ОСОБА_6 почав руками торкатись її грудей та губами торкатися її обличчя. Пізніше ОСОБА_5 , використовуючи свою фізичну перевагу, кинув ОСОБА_6 на землю, заліз зверху і проти її волі запхав свою руку під її нижній одяг та почав торкатися її статевих органів, не проникаючи в її тіло. Внаслідок протиправних дій ОСОБА_5 потерпілій ОСОБА_6 спричинено тілесні ушкодження у виді синців обох плечей, лівого передпліччя, обох стегон, які за ступенем тяжкості належить до легких тілесних ушкоджень.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі, аргументи якої майже аналогічні її апеляційній скарзі в цій частині, захисник засудженого ОСОБА_4 зазначає про те, що вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого з направленням кримінального провадження на новий судовий розгляд. На обґрунтування доводів поданої касаційної скарги вказує, що на переконання сторони захисту, суд належним чином не урахував принцип індивідуалізації призначення покарань, характеристику особи засудженого, й те, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягався, має доньку інваліда 2 групи, яка потребує постійного нагляду, судом не взято до відома досудову доповідь щодо засудженого. Вважає, що суд призначив надмірно тяже покарання.
Ухвала суду апеляційної інстанції є не вмотивованою та не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.
У касаційній скарзі захисник, крім іншого, просить поновити їй строк на касаційне оскарження, посилаючись на поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень стосовно ОСОБА_5 .
Мотиви Суду
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 426 КПК України касаційна скарга на судові рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Частиною 1 ст. 117 КПК України передбачено, що пропущений із поважних причин строк має бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Ураховуючи наведені в клопотанні доводи, з метою недопущення надмірного формалізму та надання можливості реалізувати право на касаційний перегляд судових рішень, колегія суддів дійшла висновку про необхідність поновити захиснику ОСОБА_4 строк на касаційне оскарження постановлених судових рішень.
Разом із тим колегія суддів касаційної інстанції, перевіривши аргументи, викладені в касаційній скарзі захисника, а також надані до неї копії судових рішень, дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.
Висновок суду щодо доведеності винуватості засудженого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення та правильності кваліфікації його дій за ч.1 ст.153 КК України за обставин, установлених у вироку місцевого суду, у тому числі, доведених показаннями засудженого інкримінованого йому діяння, в касаційній скарзі не оспорюються.
Щодо доводів касаційної скарги захисника ОСОБА_4 у частині невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, то вони не заслуговують на увагу.
Згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації, покарання за своїм видом і розміром повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.
При цьому суд наділений дискреційними повноваженнями обирати винній особі вид і розмір заходу примусу у межах санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.
Судова дискреція (судовий розсуд) є інтелектуально-вольовою владною діяльністю суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Поняття судового розсуду у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною.
Загальні засади призначення покарання (ст. 65 КК України) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити менш суворий вид покарання або більш суворий в межах санкції статті. А у випадках, коли санкція статті передбачає тільки один вид покарання, суд наділений функцією обирати розмір цього покарання. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість призначення передбаченого законом покарання, яке б сприяло його меті та було достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Як вбачається із вироку, суд першої інстанції, згідно з указаними нормами закону врахував: ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, особу винного, який раніше не судимий, його вік, відомості, що його характеризують. Обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання суд не встановив.
Із такою позицією місцевого суду погодився й суд апеляційної інстанції. Відповідно до змісту оскаржуваної ухвали під час перегляду вироку суд апеляційної інстанції перевірив доводи щодо суворості покарання, викладені в апеляційній скарзі захисника, та навів переконливі мотиви, у зв'язку з якими визнав їх неприйнятними.
За таких обставин колегія суддів апеляційного суду не вбачала підстав, які вказували б на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення й особі обвинуваченого через суворість, та погодилася з визначеним видом і розміром призначеного покарання, оскільки врахуванню підлягали всі наявні у кримінальному провадженні обставини.
Отже обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, судами не встановлено.
Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.
Колегія суддів також уважає, що з урахуванням викладеного та дотримуючись принципу індивідуалізації, обраний ОСОБА_5 розмір та вид покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним кримінальним законом.
Ухвала апеляційного суду є належно обґрунтованою та вмотивованою, у ній наведено відповідні мотиви, з яких виходив суд апеляційної інстанції при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
З огляду на викладене, обґрунтування касаційної скарги не містить переконливих доводів, які викликають необхідність перевірки їх за матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів
постановила:
поновити захиснику ОСОБА_4 строк на касаційне оскарження вироку Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 липня 2025 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 16 грудня 2025 року.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 липня 2025 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 16 грудня 2025 року
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3