Ухвала
Іменем України
18 травня 2026 року
м. Київ
справа № 760/12094/13-к
провадження № 51 - 4320 ск 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши заяву про самовідвід судді ОСОБА_3 ,
встановив:
В провадженні судді Верховного Суду ОСОБА_1 перебувають матеріали провадження № 51 - 4320 ск 18 по кримінальному провадженню № 760/12094/13-к за касаційною скаргою захисника засудженої ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 27 грудня 2017 року.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено для розгляду вказаної касаційної скарги колегію суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) - ОСОБА_1 та суддів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .
До початку касаційного розгляду суддя ОСОБА_3 , який входить до складу колегії суддів, заявив самовідвід з підстав, передбачених ст. 75 ч. 1 пунктом 4 КПК України.
Перевіривши матеріали провадження за касаційною скаргою, колегія суддів дійшла до висновку про таке.
Відповідно до матеріалів провадження та про що зазначено суддею ОСОБА_3 в заяві про самовідвід вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2015 року ОСОБА_4 засуджено за ст. 190 ч. 4, ст. 15 ч. 3, ст. 190 ч. 4, ст. 209 ч. 3, ст. 28 ч. 3, ст. 358 ч. 2, ст. 28 ч. 3, ст. 358 ч. 3 КК України та на підставі ст. 49, ст. 74 ч. 5 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування призначеного покарання за ст. 28 ч. 3, ст. 358 ч. 2, ст. 28 ч. 3, ст. 358 ч. 3 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
На підставі ст. 70 ч. 1 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_4 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна, яке є її власністю та з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях, пов'язаних з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків на строк 3 роки.
Також цим вироком засуджено ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , судові рішення щодо яких у цьому касаційному провадженні не переглядаються.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 27 грудня 2017 року вирокСолом'янського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2015 року щодо ОСОБА_4 залишено без зміни.
Ухвалою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 29 травня 2018 року відмовлено захиснику засудженої ОСОБА_4 - адвокату ОСОБА_5 в поновленні строку на касаційне оскарження вироку Солом'янського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2015 року та ухвали Апеляційного суду міста Києва від 27 грудня 2017 року.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 13 листопада 2025 року у справі «Соколов та інші проти України» (заява № 71897/17 та 8 інших заяв) констатовано порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод відносно заявників, у тому числі ОСОБА_4 , у зв'язку з відмовою в доступі до суду вищої інстанції.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 29 квітня 2026 року заяву захисника ОСОБА_10 , який діє в інтересах засудженої ОСОБА_4 , про перегляд ухвали Апеляційного суду міста Києва від 27 грудня 2017 року та ухвали Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 29 травня 2018 року в кримінальному провадженні № 1201200000000034 від 21 листопада 2012 року з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом, задоволено частково. Ухвалу Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 29 травня 2018 року, якою відмовлено захиснику засудженої ОСОБА_4 - адвокату ОСОБА_5 в поновленні строку на касаційне оскарження вироку Солом'янського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2015 року та ухвали Апеляційного суду міста Києва від 27 грудня 2017 рокускасовано і матеріали кримінального провадження передано до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду для вирішення питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженої ОСОБА_4 .
Відповідно до вимог ст. 80 ч. 1 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, суддя зобов'язаний заявити самовідвід.
За змістом частини пункту 4 частини 1 статті 75 КПК України виключається участь судді в кримінальному провадженні, за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
У касаційній скарзі, яка наразі перебуває у провадженні Касаційного кримінального суду, захисник ОСОБА_5 порушує питання про перегляд вироку Солом'янського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2015 року та ухвали Апеляційного суду міста Києва від 27 грудня 2017 року, а суддя ОСОБА_3 , як суддя-доповідач, у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду брав участь у розгляді цього кримінального провадження під час постановлення ухвали від 29 травня 2018 року, яка була предметом розгляду Європейського суду з прав людини і в подальшому постановою Великої Палати Верховного Суду від 29 квітня 2026 року скасована.
Враховуючи наведені обставини, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити заяву судді ОСОБА_3 про самовідвід.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 75, 80, 81 КПК України, Верховний Суд
постановив:
Заяву судді ОСОБА_3 про самовідвід задовольнити та здійснити повторний автоматизований розподіл матеріалів провадження № 51 - 4320 ск 18 по кримінальному провадженню № 760/12094/13-к за касаційною скаргою захисника засудженої ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 27 грудня 2017 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3