19 травня 2026 року
м. Київ
справа № 686/10058/25
провадження № 61-6149ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лідовця Р. А. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Тарадудою Вячеславом Віталійовичем, на рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 10 грудня 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 23 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Хмельницького районного нотаріального округу Кухарська Лілія Анатоліївна, про удаваність угоди і визнання її договором купівлі-продажу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та його розподіл,
У квітні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Хмельницького районного нотаріального округу Кухарська Л. А., про удаваність угоди і визнання її договором купівлі-продажу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та його розподіл.
Рішенням Віньковецького районного суду Хмельницької області від 10 грудня
2025 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду
від 23 травня 2026 року, позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа, , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Хмельницького районного нотаріального округу Кухарська Л. А., про удаваність угоди і визнання її договором купівлі-продажу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та його розподіл задоволено частково.
Договір дарування житлового будинку з надвірними будівлями та земельної ділянки, посвідчений 05 вересня 2023 року приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Кухарською Л.А. та зареєстрований в реєстрі за № 1870, визнано удаваним та визнано укладений правочин договором купівлі-продажу.
Поділено спільне сумісне майно подружжя та визнано за:
-- ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1669061768206), який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та 1/2 частину земельної ділянки для будівництва
і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1669031468206) площею 0,25 га., кадастровий номер 6820655100:01:002:1028.
-- ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1669061768206), який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та 1/2 частину земельної ділянки для будівництва
і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1669031468206) площею 0,25 га., кадастровий номер 6820655100:01:002:1028.
У решті позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 3 633,60 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 150 грн.
У квітні 2026 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Тарадудою В. В., на рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 10 грудня 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 23 березня 2026 року, з пропуском строку на касаційне оскарження судових рішень, оскільки відправлена до Верховного Суду 30 квітня 2026 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою, четвертою статті 389 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку.
Особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, має право подати касаційну скаргу на судове рішення лише після його перегляду в апеляційному порядку за її апеляційною скаргою, крім випадку, коли судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи було ухвалено безпосередньо судом апеляційної інстанції. Після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов'язки учасника справи.
Згідно із частиною першою та другою статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Відповідно до пункту 8 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено, у тому числі, дата отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, що оскаржується.
Пунктом 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України передбачено, що до касаційної скарги додаються, зокрема, докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, - за наявності.
Заявник пропустив строк касаційного оскарження на один день, оскільки повний текст оскаржуваної постанови складено 30 березня 2026 року.
Суд касаційної інстанції позбавлений можливості поновити строк на касаційне оскарження за власною ініціативою, а лише - за наявності відповідної заяви особи, яка подає скаргу, із зазначенням поважних причин пропуску цього строку та наданням відповідних доказів.
Отже, заявнику необхідно подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень та надати докази поважності причин його пропуску в оригіналах або завірені в установленому порядку їх копії, якими можуть бути оригінал поштового конверту разом із супровідним листом (зі штрихкодовим ідентифікатором для відстеження поштового відправлення), довідка із суду, поштового відділення зв'язку тощо, або навести інші підстави з відповідними доказами.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду.
Згідно із частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Касаційна скарга містить квитанцію від 30 квітня 2026 року № 2065-0296-2473-3304 про часткову сплату заявником судового збору за подання касаційної скарги
у розмірі 2 422 грн.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) судовий збір справляється
у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову
та у фіксованому розмірі.
Станом на 01 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 3 028 грн.
Відповідно до підпункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається, зокрема, у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
Згідно з підпунктом 9 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається, зокрема, у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі
№ 910/13737/19 (провадження № 12-36гс20) зроблено правовий висновок про те, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном
і будь-які форми використання останнього. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення
майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
Підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання до суду позовної заяви фізичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше
5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви
і скарги в розмірі оспорюваної суми.
Оскільки зі змісту поданої касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень неможливо встановити дійсну вартість будинку, заявник зобов'язаний самостійно встановити й обґрунтувати розмір судового збору щодо вимоги майнового характеру з наданням відповідних доказів.
З урахуванням статей 4, 6 Закону України «Про судовий збір» та положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», судовий збір має бути розраховано за формулою: ціна вартості спірного майна х 1 % (але не менше, ніж
1 211,20 грн та не більше, ніж 15 140 грн) х 200 %).
Підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з пунктами 1, 2 частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Отже, при поданні позову за вимоги немайнового характеру судовий збір мав бути сплачений у розмірі (3 028 грн * 0,4) * 2 * 200% = 4 844,80 грн).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду
у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК
у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102, найменування податку, збору, платежу «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Отже, заявнику необхідно самостійно визначити, обґрунтувати та сплатити судовий збір за подання касаційної скарги з урахуванням вимоги майнового характеру.
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його доплату.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.
Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, статтями 4, 6 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Тарадудою Вячеславом Віталійовичем, на рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 10 грудня 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 23 березня 2026 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Р. А. Лідовець