18 травня 2026 року
м. Київ
справа № 753/18281/23
провадження № 61-5697ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мамаєв Дмитро Юрійович, на ухвалу Київського апеляційного суду від 06 березня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро - Реконструкція» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово - комунальні послуги,
У жовтні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро - Реконструкція» (далі - ТОВ «Євро - Реконструкція») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 15 липня 2025 року провадженні у справі в частині позовних вимог до ОСОБА_2 закрито.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 19 грудня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Євро - Реконструкція» заборгованість за послугу з централізованого опалення/постачання теплової енергії у розмірі 31 806,48 грн, заборгованість за послугу з постачання гарячої води у розмірі 53 941,76 грн, 3 % річних у розмірі 3 805,43 грн, інфляційні втрати у розмірі 14 155,59 грн, та судовий збір у розмірі 2 684 грн, а всього 106 393,26 грн.
Не погодившись із цим рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Мамаєв Д. Ю. через підсистему Електронний суд26 січня 2026 року подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 лютого 2026 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мамаєва Д. Ю. на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 грудня 2025 року залишено без руху і визначено строк - десять днів з дня отримання ухвали, для усунення недоліків шляхом зазначення інших підстав поновлення строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 березня 2026 року, на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України, відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника
ОСОБА_1 - адвоката Мамаєва Д. Ю. на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 грудня 2025 року.
27 квітня 2026 року через підсистему Електронний суд представник
ОСОБА_1 - адвокат Мамаєв Д. Ю. подав касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 06 березня 2026 року, яку просить скасувати.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у відкритті апеляційного провадження, оскільки в апеляційній скарзі було зазначено, що поважність причин пропуску строку на оскарження обумовлена військовою агресією росії проти України, оголошенням повітряних тривог та відключенням світла, що унеможливлює роботу адвоката з документами.
Колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3
частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (частина перша статті 352 ЦПК України).
Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом (частина перша статті 126 ЦПК України).
Згідно із положеннями статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Відповідно до положень частини третьої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу (частина четверта статті 357 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) визнає легітимними обмеженнями вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення ЄСПЛ у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року).
Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення ЄСПЛ у справі «Перетяка та Шереметьев проти України»
від 21 грудня 2010 року).
Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України»).
У розглядуваній справі в ухвалі від 20 лютого 2026 року апеляційний суд надав оцінку наведеним доводам апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження у зв'язку із відключеннями електроенергії та відсутності водопостачання і опалення за робочим місцем адвоката та визнав ці обставини неповажними. При цьому апеляційний суд встановив, що електронний примірник рішення Дарницького районного суду м. Києва
від 19 грудня 2025 року було доставлено до електронного кабінету представника ОСОБА_1 - адвоката Мамаєва Д. Ю. 22 грудня 2025 року
о 11:18:37, а апеляційна скарга подана 26 січня 2026 року через підсистему Електронний суд, при цьому апелянт не навів об'єктивних перешкод для подання апеляційної скарги у визначений законом строк.
Апеляційний суд врахував, що перебіг строку на апеляційне оскарження рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 грудня 2025 року для ОСОБА_1 , з урахуванням положень статті 272 ЦПК України, розпочався 23 грудня 2025 року, а апеляційна скарга мала бути подана до 22 січня
2026 року.
Після залишення апеляційної скарги без руху представник ОСОБА_1 - адвокат Мамаєв Д. Ю. подав заяву про усунення недоліків та клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, в якому наполягав, що форс-мажорні обставини мають враховуватись з початку повномасштабного вторгнення росії в Україну. Вказував, що 09 січня
2026 року було обмежене постачання електроенергії, теплопостачання та водопостачання у всьому м. Києві. Робоче місце адвоката у м. Києві було без електропостачання до 02 лютого 2026 року, без теплопостачання до
15 лютого 2026 року, внаслідок чого були пошкодженні мережі теплопостачання в офісних приміщеннях, а температура в офісах було нижча 0 градусів. Стверджував, що за адресою проживання адвоката електропостачання подавалось 2 години на добу, а саме вночі з 09 січня
2026 року до початку лютого 2026 року. Вважав що висновки апеляційного суду є безпідставними та не можуть йти всупереч судовій практиці, яка
з 2022 року є сталою.
Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції, діючи в межах своїх повноважень, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для відкриття апеляційного провадження, правильно застосувавши положення частини четвертої статті 358 ЦПК України.
Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку (див., зокрема, пункт 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада
2022 року у справі № 990/115/22).
У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2024 року (провадження
№ К/990/29780/24) зазначено, що при оцінці поважності причин пропущення процесуального строку з підстави введення воєнного стану в Україні додатково необхідно брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду та порядок його функціонування; місце проживання/місцезнаходження скаржника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території; посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об'єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та часу, який минув із дати закінчення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідною заявою/клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску); інші доречні обставини.
Верховний Суд не заперечує загальновідомих обставин щодо періодичних відключень електропостачання у м. Києві, зокрема у січні 2026 року. Водночас заявником не було доведено, що наявність цих періодичних відключень та/або обмежень водо- і теплопостачання, про які він стверджував, перешкоджали йому подати апеляційну скаргу упродовж тридцяти днів після отримання рішення суду.
Крім того, відсутні підстави вважати, що з 21 січня 2026 року (дата коли сплив строк на апеляційне оскарження рішення суду) і до 26 січня 2026 року (дата подання апеляційної скарги) ситуація з електропостачанням у м. Києві зазнала кардинальних змін.
Представник відповідачки отримував судові рішення і подав апеляційну скаргу за допомогою електронних сервісів.
Відомості наявні в Єдиному державному реєстрі судових рішень свідчать, що адвокат Мамаєв Д. Ю. не призупиняв свою адвокатську діяльність у період грудня 2025 року - січня 2026 року.
Апеляційний суд ретельно проаналізував наведені заявником причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду та надав їм оцінку в межах своєї компетенції.
Колегія суддів встановила, що касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування судом апеляційної інстанції норм права при вирішенні питання про наявність передбачених законом підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування та тлумачення, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтями 2, 388, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мамаєв Дмитро Юрійович, на ухвалу Київського апеляційного суду від 06 березня 2026 року
у справі № 753/18281/23.
Копію ухвали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников