Постанова
Іменем України
29 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 405/729/19
провадження № 61-2695св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючий - Крат В. І. (суддя-доповідач),
судді: Гудима Д. А., Дундар І. О., Краснощоков Є. В., Пархоменко П. І.,
учасники справи:
стягувач - ОСОБА_1 ,
боржник - ОСОБА_2 ,
Подільський відділ державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18 листопада 2024 року в складі судді: Шевченко І. М. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 04 лютого 2026 року (повний текст постанови виготовлено 06 лютого 2026 року) в складі колегії: Письменного О. А., Дуковського О. Л., Дьомич Л. М.,
Історія справи
Короткий зміст скарги
У серпні 2023 року ОСОБА_2 звернувся зі скаргою на дії державного виконавця.
Скарга мотивована тим, що в провадженні суду знаходиться його скарга на незаконні дії державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо виконання рішення суду в справі № 405/729/19 про стягнення аліментів, у якій він просив суд визнати незаконними дії державного виконавця стосовно нарахування заборгованості зі сплати аліментів на дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01 лютого 2019 року до 07 лютого 2023 року в розмірі 115 444,19 грн та 96 567,42 грн. Під час розгляду наведеної скарги суд у засіданні від 08 червня 2023 року визнав незаконною відмову державного виконавця Пісної В. С. щодо задоволення його клопотань щодопроведення відповідної перевірки за банківськими рахунками дочки ОСОБА_3 і зобов'язав державного виконавця негайно провести таку перевірку, а його суд зобов'язав надати до Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) письмову заяву про проведення такої перевірки. Відповідну заяву він подав 09 червня 2023 року;
08 серпня 2023 року ОСОБА_2 ознайомився з матеріалами виконавчого провадження і встановив відсутність письмового запиту державного виконавця до АТ «Акцент-Банк» про надання відповідної довідки про отримання його дочкою ОСОБА_3 на свій картковий рахунок аліментів від нього. Така бездіяльність державного виконавця свідомо та грубо порушує вимоги суду, законодавство про виконання судових рішень і свідчить про участь державного виконавця у кримінальному злочині з вимагання від нього грошових коштів у великій сумі, який організувала стягувач ОСОБА_1 .
Листом Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 26 січня 2023 року заявнику було відмовлено у витребуванні від АТ «Акцент-Банк» довідки про надходження на картковий рахунок ОСОБА_3 грошових сум від нього в період з 01 січня 2019 року до 01 лютого 2023 року з підстав, що дочка ОСОБА_3 не є стороною у виконавчому провадженні. Протиправні дії посадових осіб виконавчої служби свідчать про примус вдруге платити аліменти, що є кримінальним злочином.
ОСОБА_2 просив:
визнати незаконною бездіяльність Подільського ВДВС та державного виконавця Пісної В. С. щодо перевірки фактів сплати ним за період з 01 січня 2019 року до 07 лютого 2023 року аліментів дочці ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на її картковий рахунок (картка № НОМЕР_1 ) в АТ «Акцент-Банк»;
зобов'язати Подільський ВДВС провести вказану перевірку протягом 10 днів після набрання законної сили рішенням суду за поданою скаргою.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18 листопада 2024 року в задоволенні скарги ОСОБА_2 відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:
встановлено, що в провадженні Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження № НОМЕР_3 від 07 березня 2023 року з примусового виконання виконавчого листа № 405/729/10 2/405/110/19, виданого 03 березня 2023 року Ленінським районним судом м. Кіровограда про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліментів в розмірі 1/4 частини всіх видів доходів (заробітку) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 04 лютого 2019 року по 05 квітня 2024 року;
відповідно до постанови заступника начальника Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пісної В. С. від 22 березня 2023 року, яка міститься в матеріалах виконавчого провадження № НОМЕР_3, звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника;
обґрунтовуючи скаргу скаржник посилається на те, що на його думку, він не повинен виконувати рішення суду, в зв'язку з тим, що донька проживала за однією адресою з ним та перебувала на його утриманні. Цей факт скаржник зазначає в скарзі, яка перебуває на розгляді Ленінського районного суду м. Кіровограда щодо скасування розміру заборгованості (суддя Драний В. В.), тому заборгованість по сплаті аліментів не повинна нараховуватись. Скаржник зазначає про перерахування аліментів на картку доньки, при цьому, жодних пояснень навіщо перераховувати аліменти на картку доньки, якщо зі слів скаржника дитина проживала з ним та ним утримувалась, скаржником не надано;
в судовому засіданні 19 серпня 2024 року допитана як свідок ОСОБА_3 пояснила, що в 2023 році батько жив у співмешканки, а з 24 лютого 2022 року вона жила у сестри, жодних коштів батько їй не надавав, один раз дав 200 грн на її прохання. Допитаний в судовому засіданні 18 листопада 2024 року свідок ОСОБА_5 пояснив, що батьки повинні утримувати своїх дітей, з приводу стягнення аліментів з боржника та заборгованості пояснити нічого не може, знає лише факт, що донька проживала у ОСОБА_2 , але в який час зазначити не може;
щодо тверджень скаржника про те, що державним виконавцем не здійснено запиту до банківської установи з метою перевірки банківського рахунку доньки суд вказав, що нормами статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов'язаний вжити передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Частина 3 вказаної статті визначає, що виконавцю надано вичерпний перелік повноважень - прав , які він може вчиняти з метою повного виконання рішення, згідно якого відсутня законні можливість звертатись до будь яких установ організацій про отримання інформації у тому числі конференційної стосовно третіх осіб, які не є сторонами виконавчого провадження у розумінні статті 15 Закону. Тому державний виконавець надаючи відповідь на звернення ОСОБА_2 від 21 червня 2023 року, розглянув його відповідно до Закону та правильно зазначив про відсутності законної можливості вчиняти дії та отримувати інформацію, щодо осіб які не є сторонами виконавчого провадження. За клопотанням скаржника судом здійснено запит до установи АТ «Акцент-Банк» і як вбачається з відповіді на запит суду ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) перерахування на картку НОМЕР_1 за період з 01 січня 2019 року по 01 лютого 2023 року не відбувалося (а. с. 69, том 2). Тому суд зробив висновок про відсутність підстав для задоволення вимог скарги ОСОБА_2 .
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 20 січня 2025 року:
апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення;
ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18 листопада 2024 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
сторонами у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 405/729/10 2/405/110/19, виданого 03 березня 2023 року Ленінським районним судом м. Кіровограда, є стягувач - ОСОБА_1 та боржник - ОСОБА_2 ;
оскільки ОСОБА_3 не є стороною виконавчого провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 405/729/10 2/405/110/19, виданого 03 березня 2023 року Ленінським районним судом м. Кіровограда, у державного виконавця були відсутні підстави для проведення перевірки перерахування боржником грошових сум за період з 01 січня 2019 року по 01 лютого 2023 року на банківську картку ОСОБА_3 за номером НОМЕР_1 в АТ «Акцент-Банк»;
на подану ОСОБА_2 заяву від 09 червня 2023 року Подільським відділом державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у встановлені законом строки було надано мотивовану та обґрунтовану відповідь про відсутність підстав для вказаної перевірки;
встановивши, що державний виконавець діяв відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скарги ОСОБА_2 ;
апеляційний суд частково погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції вийшов за межі скарги ОСОБА_2 , здійснивши з'ясування обставин нарахування ОСОБА_2 коштів на картковий рахунок доньки, оскільки вказані обставини не є предметом поданої боржником скарги, разом з тим, зазначені процесуальні порушення, допущені судом першої інстанції, на правильні по суті висновки за наслідками розгляду скарги не вплинули;
доводи апеляційної скарги про упередженість та заінтересованість судді Шевченко І. М. у розгляді скарги є безпідставними та такими, що не підтвердженні належними та допустимим доказами, а судом першої інстанції у відповідності до норм процесуального законодавства розглянуто заявлені ОСОБА_2 відводи.
Короткий зміст постанови суду касаційної інстанції
Постановою Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 вересня 2025 року:
касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково;
постанову Кропивницького апеляційного суду від 20 січня 2025 року скасовано;
справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова касаційного суду мотивована тим, що:
дієздатність фізичної особи пов'язана з такими її невід'ємними якісними ознаками, як здатність усвідомлювати значення своїх дій та спроможність керувати ними, обсяг цивільної дієздатності не може бути однаковим для усіх фізичних осіб і встановлюється ЦК України з урахуванням їх віку та психічного стану здоров'я; обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб охоплює як перелік юридично значущих дій, які особа має право самостійно здійснювати, так і межі її договірної та не договірної цивільної відповідальності; залежно від віку фізичної особи, цивільна дієздатність за обсягом поділяється на такі види: часткова цивільна дієздатність малолітньої особи (стаття 31 ЦК України); неповну цивільну дієздатність неповнолітньої особи (стаття 32 ЦК України); повну цивільну дієздатність повнолітньої особи, неповнолітньої особи у разі реєстрації її шлюбу (стаття 34 ЦК України) та емансипованої особи (стаття 35 ЦК України); фізична особа віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років вважається неповнолітньою. За обсягом цивільна дієздатність неповнолітньої особи є неповною; з урахуванням обсягу неповної цивільної дієздатності неповнолітньої особи та того, що аліменти є власністю дитини, законодавець закріпив право неповнолітнього на самостійне одержання аліментів. Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у постанові від 13 червня 2024 року в справі № 760/17498/22 (провадження № 61-15969св23), на яку посилається заявник у касаційній скарзі, а також у постановах від 04 грудня 2024 року в справі № 394/434/24 (провадження № 61-12078св24), від 29 травня 2024 року в справі № 283/94/22 (провадження № 61-16038св23);
розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом (частина третя статті 195 СК України). Апеляційний суд, погоджуючись з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення скарги на бездіяльність державного виконавця, помилково не взяв до уваги, що з урахуванням обсягу неповної цивільної дієздатності неповнолітньої особи та того, що аліменти є власністю дитини, законодавець закріпив право неповнолітнього на самостійне одержання аліментів, а ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягла 14 років ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до вимог статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції зобов'язаний у своїй постанові зазначити мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві а апеляційну скаргу. Суд мав перевірити доказами обставини сплати ОСОБА_2 коштів на рахунок неповнолітньої ОСОБА_3 та з'ясувати, чи відбулось добровільне виконання боржником свого обов'язку зі сплати аліментів у період з 01 січня 2019 року до 01 лютого 2023 року. З'ясування саме таких обставин є розглядом поданої заявником скарги на бездіяльність державного виконавця по суті, адже ОСОБА_2 заперечує наявність у нього боргу зі сплати аліментів і її нарахування може зумовити накладення на боржника штрафу на суму заборгованості зі сплати аліментів;
апеляційний суд скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність державного виконавця по суті не розглянув, формально пославшись на те, щ ОСОБА_3 не є стороною виконавчого провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 405/729/10 2/405/110/19, виданого 03 березня 2023 року Ленінським районним судом м. Кіровограда, тому в державного виконавця були відсутні підстави для проведення перевірки перерахування боржником грошових сум за період з 01 січня 2019 року до 01 лютого 2023 року на банківську картку ОСОБА_3 за номером НОМЕР_1 в АТ «Акцент-Банк». За таких обставин касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова апеляційного суду - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції;
стосовно доводів касаційної скарги про те, що заявник тричі заявляв судді Шевченко І. М. відвід, який було відхилено, касаційний суд зазначив, що ОСОБА_2 заявляв про відвід головуючої в суді першої інстанції судді Шевченко І. М. з таких підстав: суддя, вступивши в зговір з ОСОБА_1 , приховала від нього банківську інформацію, а інформація, яку надав йому суд зашифрована самим судом і не відкривається на комп'ютерах; суддею заявлено, що інформація надана банком містить лише покупки в магазинах, це доводить, що інформація про сплату ним аліментів підмінена головуючим суддею; суддя відмовила заявнику в наданні для ознайомлення інформації про перерахування ним на картку дочки в АТ «Акцент Банк» грошових сум аліментів за період з 01 січня 2019 року до 01 лютого 2023 року, яка міститься на електронному носії, а також, на думку заявника, головуюча суддя Шевченко І. М. приймає особисту участь у змові із стягувачем ОСОБА_1 та державним виконавцем Пісною В. С., з метою вчинення проти заявника кримінальних злочинів, щоб примусити його до повторної сплати вже виплачених за період з 01 січня 2019 року до 01 лютого 2023 року щомісячних сум аліментів на дочку ОСОБА_3 ; суддя не вжила заходів зупинення виконавчого провадження, зацікавлена у винесенні завідомо неправосудного рішення на підставі недостовірних доказів. Заявлені ОСОБА_2 відводи були розглянуті в порядку, визначеному статтею 40 ЦПК України, за наслідком такого розгляду виснувано, що підстави заявленого ОСОБА_2 відводу судді зводяться до незгоди заявника з ухваленими рішеннями судді Шевченко І. М., а також процесуальними діями судді під час розгляду цивільної справи № 405/729/19. Верховний Суд погодився з висновками суду про відсутність підстав стверджувати, що головуючий суддя Шевченко І. М. під час розгляду справи виявляла упередженість чи необ'єктивність. Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з'являться докази на користь протилежного, однак таких доказів заявником не надано. Інших обставин, які б викликали сумнів в об'єктивності та неупередженості судді також не встановлено. Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 щодо необхідності відводу судді Шевченко І. М. ґрунтуються виключно на суб'єктивних припущеннях за відсутності наведення належного та конкретного обґрунтування такого припущення, що не може бути підставою для відводу судді відповідно до положень статті 36 ЦПК України.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 04 лютого 2026 року:
апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення;
ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18 листопада 2024 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
постановою Верховного Суду від 24 вересня 2025 року постанову Кропивницького апеляційного суду від 20 січня 2025 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Скасовуючи постанову Кропивницького апеляційного суду від 20 січня 2025 року Верховний Суд в своїй постанові зазначив, що апеляційний суд скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність державного виконавця по суті не розглянув, формально пославшись на те, що ОСОБА_3 не є стороною виконавчого провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 405/729/10 2/405/110/19, виданого 03 березня 2023 року Ленінським районним судом м. Кіровограда, тому в державного виконавця були відсутні підстави для проведення перевірки перерахування боржником грошових сум за період з 01 січня 2019 року до 01 лютого 2023 року на банківську картку ОСОБА_3 за номером НОМЕР_1 в АТ «Акцент-Банк». Верховний суд також зазначив, що суд мав перевірити доказами обставини сплати ОСОБА_2 коштів на рахунок неповнолітньої ОСОБА_3 та з'ясувати, чи відбулось добровільне виконання боржником свого обов'язку зі сплати аліментів у період з 01 січня 2019 року до 01 лютого 2023 року;
з'ясування саме таких обставин є розглядом поданої заявником скарги на бездіяльність державного виконавця по суті, адже ОСОБА_2 заперечує наявність у нього боргу зі сплати аліментів і її нарахування може зумовити накладення на боржника штрафу на суму заборгованості зі сплати аліментів. З огляду на вказане, враховуючи дані висновки Верховного Суду, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав;
судом встановлено, що в провадженні Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження № НОМЕР_3 від 07 березня 2023 з примусового виконання виконавчого листа № 405/729/10 2/405/110/19, виданого 03 березня 2023 року Ленінським районним судом м. Кіровограда про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліментів в розмірі 1/4 частини всіх видів доходів (заробітку) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 04 лютого 2019 року по 05 квітня 2024 року. Відповідно до постанови заступника начальника Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пісної В. С. від 22 березня 2023 року, яка міститься в матеріалах виконавчого провадження № НОМЕР_3, звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника;
розглядаючи скаргу, суд першої інстанції дійшов висновку, що частина третя статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавцю надано вичерпний перелік повноважень - прав, які він може вчиняти з метою повного виконання рішення, серед яких відсутня законна можливість звертатись до будь яких установ організацій про отримання інформації, у тому числі конференційної стосовно третіх осіб, які не є сторонами виконавчого провадження у розумінні статті 15 Закону України «Про виконавче провадження». За таких обставин, суд першої інстанції вважав, що державний виконавець, надаючи відповідь на звернення ОСОБА_2 від 21.06.2023 розглянув його у відповідності до законодавчих вимог та правильно зазначив про відсутність законної можливості вчиняти дії та отримувати інформацію щодо осіб, які не є сторонами виконавчого провадження;
апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції, виходив з наступного. Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду. За статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку врегульовані Законом України «Про виконавче провадження»;
згідно статті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Посилаючись на бездіяльність державного виконавця, ОСОБА_2 стверджує, що нарахована йому державним виконавцем заборгованість по сплаті аліментів неповнолітній дочці - ОСОБА_3 є безпідставною. Також стверджує, що для підтвердження сплати аліментів за період з 01 лютого 2019 року по 01 лютого 2023 року просив державного виконавця провести перевірку руху коштів на її картковому рахунку (картка № НОМЕР_1 ) в АТ «Акцент-Банк», на що державний виконавець відповіла відмовою;
колегія суддів апеляційного суду для вирішення цієї справи, враховуючи вказівки Верховного Суду, вважала за необхідне з'ясувати, чи відбулось добровільне виконання боржником свого обов'язку зі сплати аліментів у період з 01 січня 2019 року до 01 лютого 2023 року. Очевидно, що дії скаржника, який стверджує, що в період 01 січня 2019 року до 01 лютого 2023 року здійснював грошові перекази на рахунок НОМЕР_1 , який належить його неповнолітній дочці ОСОБА_3 , можуть бути підтверджені відповідними фінансовим документами. При цьому колегія суддів зважала, що згідно вимог статті 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта є банківською таємницею. Зокрема, згідно статті 62-2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо юридичних та фізичних осіб, що становить банківську таємницю, розкривається Національним банком України за рішенням суду, або органам державної виконавчої служби, приватним виконавцям - на їхні запити з питань виконання рішень судів та рішень, що підлягають примусовому виконанню відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», - щодо банківських рахунків/електронних гаманців клієнтів та операцій, проведених на користь чи за дорученням клієнта, а саме відомості на конкретно визначену дату або за конкретний проміжок часу та стосовно конкретної юридичної або фізичної особи, фізичної особи - підприємця про: наявність рахунків/електронних гаманців, номери рахунків/електронних гаманців, залишок коштів/електронних грошей на рахунках/електронних гаманцях, операції списання з рахунків/електронних гаманців та/або зарахування на рахунки/електронні гаманці, призначення платежу, а також щодо договорів боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком. Тобто, державний виконавець може за запитом з питань виконання рішень судів отримати відповідну інформацію в банках щодо банківських рахунків та операцій божника. В цій справі важливим є неможливість доведення скаржником факту пересилання коштів в рахунок сплати аліментів своїй дочці ОСОБА_3 іншим способом ніж проведення перевірки державним виконавцем. Аналізуючи обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що скаржник не позбавлений можливості самостійно отримати інформацію в банку, де він обслуговується, про фінансові операції свого рахунку, в тому числі про грошові перекази у період з 01 січня 2019 року до 01 лютого 2023 року з власного банківського рахунку на картку № НОМЕР_1 , яка належить його неповнолітній дочці ОСОБА_3 . Натомість ОСОБА_2 ставить питання про витребування такої інформації перед державним виконавцем, який не має доступу до такої інформації в силу вимог Закону України «Про банки і банківську діяльність». Вивчаючи питання виконання боржником ОСОБА_2 свого обов'язку зі сплати аліментів у період з 01 січня 2019 року до 01 лютого 2023 року, колегія суддів дослідила довідку першого заступника Голови Правління АТ «Акцент Банк» Н. Крашеніннікової від 20 лютого 2024 року, згідно якої ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) перерахування коштів на картку НОМЕР_1 за період з 01 січня 2019 року до 01 лютого 2023 року не відбувалося. Вказаний доказ суперечить інформації, викладеній в скарзі ОСОБА_2 , про перерахування коштів дочці ОСОБА_3 на її картку в період з 01 січня 2019 року до 01 лютого 2023 року;
аргументи скарги ОСОБА_2 про те, що неповнолітня дочка ОСОБА_3 у період з 01 січня 2019 року до 01 лютого 2023 року проживала з ним, має значення для вирішення питання про припинення стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 . Однак ОСОБА_2 такого питання не ставив, тому цей аргумент суд не врахував;
питання ігнорування заяв ОСОБА_2 про відводи судді Шевченко І. М. було предметом вивчення Верховного Суду, який встановив, що відводи були розглянуті в порядку, визначеному статтею 40 ЦПК України, за наслідком такого розгляду виснувано, що підстави заявленого ОСОБА_2 відводу судді зводяться до незгоди заявника з ухваленими рішеннями судді Шевченко І. М., а також процесуальними діями судді під час розгляду цивільної справи № 405/729/19. Порушень не встановлено;
необхідно зазначити, що ОСОБА_2 , вказавши в своїй скарзі неправдиву інформацію, яка була спростована доказами при розгляді справи, без поважних причин ухиляється від участі в судових засіданнях, що унеможливлює відібрання у нього пояснень і отримання відповіді на питання, що мають значення для розгляду справи. Суд розцінює таку поведінку як суперечливу і недобросовісну. З огляду на вказане, враховуючи встановлені обставини справи, зокрема докази, які спростовують мотиви скарги на дії державного виконавця, можливість боржника самостійно отримати і надати інформацію про сплату аліментів за спірний період, а також суперечливу поведінку скаржника, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Аргументи учасників справи
27лютого 2026 року ОСОБА_2 засобами поштового зв'язку подав касаційну скаргу на ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18 листопада 2024 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 04 лютого 2026 року (повний текст постанови виготовлено 06 лютого 2026 року), в якій просив:
оскаржені судові рішення скасувати;
ухвалити нове рішення про задоволення скарги.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
касаційна скарга - це головний інструмент. Підставою для мого касаційного оскарження (згідно зі статті 389 ЦПК) є саме те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах. Постановою Верховного Суду від 24 вересня 2025 року по справі № 405/729/19 була скасована постанова від 20 січня 2025 року Кропивницького апеляційного суду, зроблений правовий висновок про необхідність перевірки доказами обставин сплати мною сум аліментів на картку моєї дочки та зобов'язано Кропивницький апеляційний суд ознайомитися та здійснити дослідження письмових доказів по справі №405/729/19 а також, надати оцінку цим письмовим доказам в своїй новій постанові. Кропивницький апеляційний суд порушив вимоги частини четвертої статті 263 ЦПК України, не застосувавши правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 25 вересня 2025 року по справі № 405/729/19 при повторному розгляді апеляційної скарги. Під час повторного розгляду апеляційної скарги та в постанові від 04 лютого 2026 року по справі №405/729/19 суд апеляційної інстанції ніде не посилався на постанову від 24 вересня 2025 року Верховного Суду а просто виніс рішення яке повторює текст постанови від 20 січня 2025 року, яку скасував Верховний Суд своєю постановою від 24 вересня 2025 року. Наявна невідповідність висновків суду апеляційної інстанції через ігнорування письмових доказів та порушення норм процесуального права, а саме статей 228, 229 ЦПК України, що підтверджується правовою позицією Верховного Суду викладеної в постанові від 20 листопада 2024 року по справі № 520/820/17;
своєю постановою від 04лютого 2026 року по справі № 405/729/19 суд апеляційної інстанції порушив матеріальні та процесуальні права ОСОБА_2 , а також, порушив правовий висновок та вказівки Верховного Суду які були викладені Верховним Судом в постанові від 24 вересня 2025 року по справі № 405/729/19: «Суд мав перевірити доказами обставини сплати ОСОБА_2 коштів на рахунок ОСОБА_3 та з'ясувати чи відбулося добровільне виконання боржником свого обов'язку зі сплати аліментів у період з 01 січня 2019 року по 01 лютого 2023 року;
по провадженню № 4-с/405/22/23 суди грубо порушили правову позицію Верховного Суду викладену у Постанові від 13 червня 2024 року по тотожній справі № 760/17498/22: «з урахуванням обсягу неповної цивільної дієздатності неповнолітньої особи та того, що аліменти є власністю дитини, законодавець закріпив право неповнолітнього на самостійне одержання аліментів»;
колегія суддів суду апеляційної інстанції, керуючись хибними поняттями відомчої солідарності, відверто проігнорувала та не виконала приписи та правовий висновок Верховного Суду, які викладені Верховним Судом в постанові від 24 вересня 2025 року по справі № 405/729/19;
суд апеляційної інстанції не виконав вимоги Верховного Суду, не ознайомився, не вивчав та не надав ніякої правової оцінки наявним в справі письмовим доказам;
в судових засіданнях не досліджувалась довідка першого заступника Голови Правління АТ «Акцент Банк» Н. Крашеніннікової від 20 лютого 2024 року про яку зазначено в постанові апеляційного суду.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 02 квітня 2026 року відкрито касаційне провадження в справі.
17 квітня 2026 року справа передана судді-доповідачу Крат В. І.
Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2026 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 02 квітня 2026 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: порушення норм процесуального права.
Фактичні обставини
У провадженні Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження № НОМЕР_3 від 07 березня 2023 року з примусового виконання виконавчого листа № 405/729/10 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/80963844) 2/405/110/19, виданого 03 березня 2023 року Ленінським районним судом м. Кіровограда про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 на дочку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини всіх видів доходів (заробітку) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 04 лютого 2019 року до 05 квітня 2024 року.
Відповідно до постанови заступника начальника Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пісної В. С. від 22 березня 2023 року звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
09 червня 2023 року ОСОБА_2 звернувся до Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою, в якій просив провести перевірку перерахування ним грошових сум за період з 01 січня 2019 року до 01 лютого 2023 року на банківську картку ОСОБА_3 за номером НОМЕР_1 в АТ «Акцент-Банк».
Листом від 21 червня 2023 року начальник Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на заяву ОСОБА_2 про надання інформації повідомила, що перевірка руху коштів за рахунком ОСОБА_3 не відповідає вимогам Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження».
В судовому засіданні у суді першої інстанції 19 серпня 2024 року допитана як свідок ОСОБА_3 пояснила, що в 2023 році батько жив у співмешканки, а з 24 лютого 2022 року вона жила у сестри, жодних коштів батько їй не надавав, один раз дав 200 грн на її прохання.
Допитаний в судовому засіданні 18 листопада 2024 року свідок ОСОБА_5 пояснив, що батьки повинні утримувати своїх дітей, з приводу стягнення аліментів з боржника та заборгованості пояснити нічого не може, знає лише факт, що донька проживала у ОСОБА_2 , але в який час зазначити не може.
Відповідно до довідки АТ «Акцент Банк» від 20 лютого 2024 року ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) перерахування коштів на картку НОМЕР_1 за період з 01 січня 2019 року до 01 лютого 2023 року не відбувалося.
Суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру (частина третя статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 11 вересня 2023 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/113472289):
клопотання скаржника ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі задоволено;
провадження у цивільній справі № 405/729/19 (провадження № 4-с/405/6/23) за скаргою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_1 (стягувач), Подільський відділ державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання неправочинними дій державного виконавця та скасування заборгованості зі сплати аліментів, зупинено до вирішення та набрання законної сили судовим рішенням в цивільній справі № 405/729/19 (провадження № 4-с/405/22/23) за скаргою ОСОБА_2 , стягувач: ОСОБА_1 , суб'єкт оскарження: Подільський відділ державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), на незаконні дії державного виконавця, яка знаходиться в провадженні Ленінського районного суду м. Кіровограда.
В ухвалі Ленінського районного суду м. Кіровограда від 11 вересня 2023 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/113472289) вказано, що:
скаржник ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Подільського ВДВС Південного МУМЮ (м. Одеса), в якій просить: 1) визнати неправочинними дії державного виконавця у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 щодо нарахування йому заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 115 444,29 грн; 2) скасувати заборгованість зі сплати аліментів стягувачу ОСОБА_1 за період з 01 лютого 2019 року по 07 лютого 2023 року у розмірі 115 444,19 грн;
ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26 квітня 2023 року прийнято скаргу до розгляду, призначений судовий розгляд скарги.
08 вересня 2023 року за вх. № 22357 до суду від ОСОБА_2 надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду цивільної справи за скаргою ОСОБА_2 , стягувач: ОСОБА_1 , суб'єкт оскарження: Подільський відділ державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на незаконні дії державного виконавця, яка знаходиться в провадженні Ленінського районного суду м. Кіровограда;
судом встановлено, що у провадженні Ленінського районного суду м. Кіровограда знаходиться цивільна справа № 405/729/19, провадження 4-с/405/22/23 за скаргою ОСОБА_2 ,, стягувач: ОСОБА_1 , суб'єкт оскарження: Подільський відділ державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якій скаржник просить визнати незаконною бездіяльність відділу та державного виконавця щодо перевірки фактів сплати ним за період з 01 січня 2019 року по 07 лютого 2023 року аліментів на утримання його дочки на її картковий рахунок. Розгляд справи призначений на 26 вересня 2023 року (а. с. 82).
Позиція Верховного Суду
Загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії (див. постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2021 року в справі № 758/10761/13-ц (провадження № 61-19815сво19)).
Аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини (частина перша статті 179 СК України).
Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання (абзац 2 частини другої статті 179 СК України).
Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України (частина третя статті 179 СК України).
Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 30 ЦК України).
Крім правочинів, передбачених статтею 31 цього Кодексу, фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право: самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами; самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом; бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи; самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім'я (грошовими коштами на рахунку) (частина перша статті 32 ЦК України).
Касаційний суд вже зауважував, що:
дієздатність фізичної особи пов'язана з такими її невід'ємними якісними ознаками, як здатність усвідомлювати значення своїх дій та спроможність керувати ними, обсяг цивільної дієздатності не може бути однаковим для усіх фізичних осіб і встановлюється ЦК з урахуванням їх віку та психічного стану здоров'я;
обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб охоплює як перелік юридично значущих дій, які особа має право самостійно здійснювати, так і межі її договірної та не договірної цивільної відповідальності;
залежно від віку фізичної особи, цивільна дієздатність за обсягом поділяється на такі види: часткова цивільна дієздатність малолітньої особи (стаття 31 ЦК України); неповну цивільну дієздатність неповнолітньої особи (стаття 32 ЦК України); повну цивільну дієздатність повнолітньої особи, неповнолітньої особи у разі реєстрації її шлюбу (стаття 34 ЦК України) та емансипованої особи (стаття 35 ЦК України);
фізична особа віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років вважається неповнолітньою. За обсягом цивільна дієздатність неповнолітньої особи є неповною;
з урахування обсягу неповної цивільної дієздатності неповнолітньої особи та того, що аліменти є власністю дитини, законодавець закріпив право неповнолітнього на самостійне одержання аліментів (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2024 року в справі № 760/17498/22 (провадження № 61-15969св23), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 жовтня 2024 року у справі № 545/1241/20 (провадження № 61-11846св24)).
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).
Порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Індексація розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, проводиться, якщо інше не передбачено у виконавчому документі чи у договорі між батьками про сплату аліментів на дитину, виконавцем у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку. Індексація розміру аліментів проводиться щороку, починаючи з другого року після визначення розміру аліментів. У разі самостійного надіслання стягувачем виконавчого документа безпосередньо підприємству, установі, організації, фізичній особі - підприємцю чи фізичній особі, зазначеним у частині першій статті 7 цього Закону, індексація розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, проводиться, якщо інше не передбачено у виконавчому документі чи у договорі між батьками про сплату аліментів на дитину, відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (частина перша статті 71 Закону України «Про виконавче провадження»).
Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом (частина восьма статті 71 Закону України «Про виконавче провадження»).
Заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом (стаття 195 СК України).
Відповідно до пункту 4 розділу XVIІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року, виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця (додаток 15) та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону, повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника. Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів. Сума заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому статтею 195 Сімейного кодексу України.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18 (провадження № 61-10355св19)).
Право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов'язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18)).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року в справі № 2610/27695/2012 (провадження № 14-37цс21) вказано, що «… саме на виконавця покладено обов'язок щомісячно обчислювати як розмір аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), так і заборгованість зі сплати аліментів і повідомляти про її існування та розмір сторонам виконавчого провадження, зокрема боржнику».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 червня 2022 року у справі № 759/4666/20 (провадження № 61-19514св21) зазначено, що: «суди встановили, що боржником не надано доказів, що спірні квитанції мали призначення саме аліменти, враховуючи те, що ОСОБА_2 визнавав понесення додаткових витрат на дитину. За таких обставин суди зробили обґрунтований висновок про правомірність дій державного виконавця та відсутність підстав для задоволення скарги в оскарженій частині».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 грудня 2021 року в справі № 333/6869/19 (провадження № 61-5678св21) зазначено, що «завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим. […] Із наданих суду копій платіжних доручень можливо встановити тільки суму грошових переказів, валюту, дату здійснення цих фінансових операцій, одержувача та платника за кожним переказом. Інші відомості роздруківки не містять. Суд першої інстанції також не встановив, що перераховані кошти є аліментами із зазначенням будь-яких слів, словосполучення які б свідчили про це, а не є добровільною участю діда у витратах на дитину чи участі в інших витратах. Боржником не надано доказів, що він сплачував аліменти».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року у справі № 2-4665/2008 (провадження № 61-14579св21) зазначено, що: «надані скаржником дублікати квитанцій про добровільне перерахування коштів на картковий рахунок стягувачки без зазначення у квитанції в графі «призначення платежу» - сплата аліментів, не свідчать про виконання ним судового рішення щодо сплати (погашення заборгованості) аліментів, а відтак такі не враховані державним виконавцем при складанні розрахунку заборгованості ОСОБА_2 по сплаті аліментів, а дії державного виконавця не суперечать вимогам Закону України «Про виконавче провадження», дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні скарги».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 жовтня 2024 року у справі № 545/1241/20 (провадження № 61-11846св24) зазначено, що: «35. У справі, що переглядається, ОСОБА_1 на обґрунтування доводів скарги послався на безпідставне неврахування виконавцем квитанцій про перерахунок коштів на утримання дітей, сплачених на банківську картку стягувача ОСОБА_2 та на банківську картку сина ОСОБА_1. Боржник звертав увагу суду на те, що грошові перекази були здійснені з метою виконання обов'язку з утримання дітей з частковою позначкою «аліменти». 36. Ухвалюючи судове рішення про відмову в задоволенні скарги, суди попередніх інстанцій порушили частину третю статті 195 СК та частину восьму статті 71 Закону № 1404-VIII (див. пункт 27). 37. В порушення статей 30-35 ЦК та статті 179 СК (див. пункти 31-34) суди не врахували, що з урахуванням обсягу неповної цивільної дієздатності неповнолітньої особи та того, що аліменти є власністю дитини, законодавець закріпив право неповнолітнього на самостійне одержання аліментів. 38. Поряд із цим встановлені судами попередніх інстанцій обставини свідчать, що ОСОБА_1 здійснив перерахування коштів по сплаті аліментів на рахунок неповнолітньої дитини ОСОБА_1. 39. Зокрема, платіжна інструкція Р24А1308628412С2960 (а.с.38) містить інформацію про переказ коштів в сумі 1100 грн з призначенням переказ власних коштів за аліменти; платіжна інструкція Р24А850295162С46516 (а.с.42) містить інформацію про переказ коштів в сумі 11200 грн з призначенням переказ власних коштів за аліменти. 40. Вказані суми (див. пункт 39) повинен був врахувати державний виконавець при розрахунку заборгованості зі сплати аліментів. 41. Інші платіжні інструкції (а.с.35-37, 39-41) посилання на аліменти у призначенні платежу не містять. 42. Таким чином суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права та порушили норми процесуального права. […] 46. Проте скарга на дії державного виконавця підлягає частковому задоволенню, оскільки не всі платіжні інструкції, на які посилається скаржник, підтверджують перерахування коштів як аліментів (див. пункти 39-41)».
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
У справі, що переглядається:
при зверненні зі скаргою ОСОБА_2 посилався на те, що здійснював перерахування аліментів на картку своєї доньки - ОСОБА_3 ;
суди встановили, що державний виконавець в межах виконавчого провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 405/729/10 2/405/110/19, виданого 03 березня 2023 року Ленінським районним судом м. Кіровограда про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 на доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не здійснив письмовий запит до АТ «Акцент-Банк» на отримання відповідної довідки про отримання його донькою ОСОБА_3 на свій картковий рахунок від боржника сум аліментів;
суди встановили, що в судовому засіданні 19 серпня 2024 року допитана як свідок ОСОБА_3 пояснила, що в 2023 році батько жив у співмешканки, а з 24 лютого 2022 року вона жила у сестри, жодних коштів батько їй не надавав, один раз дав 200 грн на її прохання; відповідно до довідки АТ «Акцент Банк» від 20 лютого 2024 року, згідно з якою ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) перерахування коштів на картку НОМЕР_1 за період з 01 січня 2019 року до 01 лютого 2023 року не відбувалося;
аналіз матеріалів справи свідчить, що: 1) разом зі скаргою на дії державного виконавця Переверзев В. М. подав клопотання витребувати в АТ «Акцент-банк» інформацію про надходження грошових коштів за номером телефону ОСОБА_2 на картку ОСОБА_3 № НОМЕР_1 в АТ «Акцент-банк» (т. 1, а. с. 14); 2) клопотання судом першої інстанції задоволено (т. 1, а. с. 39); 3) АТ «Акцент-банк» надало інформацію про рух коштів по рахунках клієнта на DVD-R; 4) ОСОБА_2 подав повторне клопотання про витребування доказів, в якому зазначив, що АТ «Акцент-банк» не виконало ухвалу суду, оскільки надало інформацію про рух коштів по картці ОСОБА_2 та не надало інформації про переказ коштів на картку ОСОБА_3 в АТ «Акцент-банк», які ОСОБА_2 здійснював готівкою через термінали Ibox з зазначенням свого номера телефону (т. 2, а. с. 39-40); 5) ухвалою суду першої інстанції від 02 лютого 2024 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/116720320) задоволено повторне клопотання ОСОБА_2 про витребування доказів та зобов'язано АТ «Акцент-банк» надати належним чином завірену довідку про перерахування ОСОБА_2 аліментів на картку ОСОБА_3 № НОМЕР_1 в АТ «Акцент-банк» за період з 01 січня 2019 року по 01 лютого 2023 року (т. 2. а. с. 50); 6) АТ «Акцент-банк» на виконання запиту у справі № 405/729/19 надало суду лист від 20 лютого 2024 року № 20.1.0.0.0/7-20240214/0166, в якому зазначило, що ОСОБА_2 перерахування на картку ОСОБА_3 № НОМЕР_1 за період з 01 січня 2019 року по 01 лютого 2023 року не відбувалося (т. 2, а. с. 69);
в постанові касаційного суду містилися вказівки апеляційному суду з'ясувати, чи відбулось добровільне виконання боржником свого обов'язку зі сплати аліментів у період з 01 січня 2019 року до 01 лютого 2023 року, які є обов'язковими для суду апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи;
апеляційний суд встановив, що перерахування коштів на картку НОМЕР_1 за період з 01 січня 2019 року до 01 лютого 2023 року не відбувалося;
доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з виконанням апеляційним судом вказівок касаційного суду, втім, не містять посилань на конкретні докази добровільного виконання боржником свого обов'язку зі сплати аліментів у період з 01 січня 2019 року до 01 лютого 2023 року, які були проігноровані судами;
твердження, що в судових засіданнях не досліджувалась довідка від 20 лютого 2024 року, про яку зазначено в постанові апеляційного суду, спростовується змістом ухвали суду першої інстанції та тією обставиною, що така довідка судом першої інстанції була витребувана за клопотанням самого ОСОБА_2 .
За таких обставин суди зробили обґрунтований висновок про відсутність підстав для задоволення скарги.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).
Правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21)).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального праваі зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень касаційного суду. У зв'язку із наведеним, касаційний суд вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18 листопада 2024 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 04 лютого 2026 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко