Постанова
Іменем України
29 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 577/6144/25
провадження № 61-3332св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючий - Крат В. І. (суддя-доповідач),
судді: Гудима Д. А., Дундар І. О., Краснощоков Є. В., Пархоменко П. І.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи: Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана адвокатом Попельним Дмитром Володимировичем, на постанову Сумського апеляційного суду від 12 лютого 2026 рокув складі колегії суддів: Щербаченко М. В., Петен Я. Л. , Замченко А. О.,
Історія справи
Короткий зміст заяви
У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про оголошення фізичної особи померлою.
Заява мотивована тим, що заявник є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який визнаний безвісти зниклим під час виконання бойового завдання по відбиттю збройної агресії рф.
ОСОБА_2 прибув з в/ч НОМЕР_1 для подальшого проходження служби починаючи з 27 липня 2023 року до складу сил та засобів, які беруть безпосередню участь у бойових діях та забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії на території Донецької та Луганської областей, а саме до в/ч НОМЕР_2 . Займав посаду старший стрілець-оператор 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти в/ч НОМЕР_2 .
У вересні 2024 року заявник отримав інформацію, що його батько зник безвісті під час ведення бойових дій в н.п. Невське (нова назва населеного пункту - Балка Журавка), Луганської області ІНФОРМАЦІЯ_2, що фіксується сповіщенням сім'ї № 6956 від 30 вересня 2024 року. ОСОБА_1 звернувся до правоохоронних органів із заявою про зникнення безвісти батька. Відомості за заявою ОСОБА_1 були внесені до ЄРДР за № 12024200450001039 від 02 жовтня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 КК України, за фактом зникнення безвісти ОСОБА_2 , за слідчим управлінням ГУНП в Луганській області.
За фактом зникнення безвісти особи ОСОБА_2 в/ч НОМЕР_2 було проведено службове розслідування, за результатами якого солдат ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2, в населеному пункті Невське, Луганської області під час виконання бойового завдання по відбиттю збройної агресії рф зник безвісти. Як зазначено в матеріалах службового розслідування, ІНФОРМАЦІЯ_2 на позиціях 1 стрілецької роти в районі околиці н.п. Невське Сватівського р-ну, Луганської обл. при проведені штурмових дій противником в результаті ворожого обстрілу отримав поранення не сумісне з життям та загинув. Внаслідок ворожих штурмових дій тіло загиблого не було змоги евакуювати. Згідно бойового розпорядження командира 1 осб від ІНФОРМАЦІЯ_2 № 2419 солдат ОСОБА_2 , старший стрілець-оператор 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти, в/ч НОМЕР_2 виконував бойове завдання по відбитю збройної агресії рф на позиції НОМЕР_3 стрілецької роти околиці населеного п. Невське, Луганської області. Але, попри зазначену інформацію, військова частина НОМЕР_2 визнала солдата ОСОБА_2 таким, що зник безвісти ІНФОРМАЦІЯ_2, в населеному пункту Невське, Луганської області під час виконання бойового завдання по відбиттю збройної агресії рф.
Заявник просив врахувати, що є вагомі докази загибелі особи ОСОБА_2 , що підтверджуються документально, зазначеними документами військової частини про проведення службового розслідування, зокрема актом службового розслідування за фактом зникнення безвісті військовослужбовця солдата ОСОБА_2 , який прямо підтверджує факт загибелі ОСОБА_2 від отриманої травми, яка була несумісна із життям, але в результаті службового розслідування, попри наведені факти загибелі, особу ОСОБА_2 , з невідомих причин, ймовірно для позбавлення права особи ОСОБА_1 на отримання грошової компенсації за смерть батька, передбачену чинним законодавством, визнано не померлим, а безвісти зниклим.
Смерть ОСОБА_2 підтверджується витягом із наказу командира в/ч НОМЕР_2 № 765 від 27 вересня 2024 року про призначення службового розслідування за фактом зникнення безвісти військовослужбовця солдата ОСОБА_2 , актом службового розслідування за фактом зникнення безвісті військовослужбовця солдата ОСОБА_2 , витягом з наказу командира в/ч НОМЕР_2 № 751 від 03 жовтня 2024 року про підсумки службового розслідування за фактом безвісті зниклого солдата ОСОБА_2 .
Заявник також просив врахувати територію проведення бойових дій, що стали причиною смерті ОСОБА_2 , зокрема звернути увагу, що дислокація військових, серед яких був ОСОБА_2 фіксується територією Луганської області, яка, як загально відомо, є територією підвищеної бойової активності, де ступінь небезпеки значно вищий ніж в інших областях України, на підставі чого можна дійти висновку про більшу вірогідність саме загибелі, а не зникнення безвісти на відповідній території. Заявник також посилався на частину другу статті 46 ЦК України. Визнання особи ОСОБА_2 померлим потрібно заявнику для реєстрації факту смерті, отримання виплат передбачених законодавством та оформлення спадщини. Крім того, необхідність оголошення особи померлою в судовому порядку пов'язана із неможливістю у позасудовому порядку встановити (підтвердити) факт загибелі (смерті) військового. При цьому є важливим, що особа загинула саме внаслідок збройної агресії рф, зазначена позиція сформована Верховний Суду складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду справа № 490/6057/19-ц від 05 грудня 2022 року.
ОСОБА_1 просив:
визнати ОСОБА_2 , старшого стрільця-оператора 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 на території населеного пункту Балка Журавка (стара назва - Невське) Сватівського району Луганської області, під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях, забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 04 грудня 2025 року у складі судді: Потій Н. В.:
заяву ОСОБА_1 задоволено;
оголошено ОСОБА_2 , старшого стрільця-оператора 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти, військової частини НОМЕР_2 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 на території населеного пункту Балка Журавка (попередня назва - Невське), Сватівського району Луганської області.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті. Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи. Особа може бути оголошена в судовому порядку померлою у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть цієї особи. На цьому наголошено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 177/11/20, від 07 листопада 2023 року у справі № 607/159/23. Оголошення судом громадянина померлим усуває невизначеність у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою. У частині другій статті 20 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» передбачено, якщо особа, зникла безвісти за особливих обставин, оголошена померлою, але її останки не знайдено, проведення розшуку не припиняється до встановлення її місцеперебування, місця поховання чи місцезнаходження останків такої особи;
у постановах від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути зокрема письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю. Вочевидь вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин. Подібні висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року справі № 607/1612/23 (провадження № 61-6323св23). За відсутності лише тіла загиблого військовослужбовця, при наявності достатніх доказів його загибелі при проведенні бойових дій, відмова у позові про визнання такого військовослужбовця померлим не може вважатися такою, що відповідає завданням цивільного судочинства та узгоджується з принципом правової визначеності (пункт 72 постанови Верховного Суду у справі № 127/28463/23 (провадження № 61-4764св24);
з огляду на досліджені докази, зокрема Акт службового розслідування військової частини НОМЕР_2 , поясненнями військовослужбовців, журналом бойових дій, доповіддю командира в/ч НОМЕР_2 , якими достеменно встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 на позиціях 1 стрілкової роти, в районі околиці н.п Невське. Сватівського р-ну, Луганської обл. при проведені штурмових дій противником в результаті ворожого обстрілу отримав поранення не сумісне з життям та загинув солдат ОСОБА_2 , старший стрілець-оператор 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти в/ч НОМЕР_2 . Внаслідок ворожих штурмових дій тіло загиблого не було змогли евакуювати, тіло залишилося на зайнятій ворогом позиції; службове розслідування ухвалено вважати завершеним (а. с. 60 на звороті). Тому ОСОБА_2 слід оголосити померлим з ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Сумського апеляційного суду від 12 лютого 2026 року:
апеляційну скаргу Міністерства оборони України задоволено;
рішення Конотопського міськрайонного суду Сумського області від 04 грудня 2025 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
заявник ОСОБА_1 заявив вимогу про оголошення його батька померлим у зв'язку із тим, що він зник безвісти ІНФОРМАЦІЯ_2 під час бойових дій на території населеного пункту Невське перейменованого у село Балка Журавка Луганської області, викликаних військовою агресією російської федерації проти України;
відповідно до частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. У правовому контексті оголошення фізичної особи померлою є припущенням її смерті (praesumptio mortis), що має наслідком припинення правосуб'єктності. Суд під час оголошення фізичної особи померлою достеменно не може встановити факт її смерті, а лише припускає це на підставі непрямих доказів або у зв'язку із тривалою безвісною відсутністю. Приписи частини 2 статті 46 ЦК України права визначає два правила: перше - загальне, відповідно до якого фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій; друге - спеціальне, згідно з яким з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 грудня 2024 року в справі №755/11021/22 вирішила виключну правову проблему щодо початку відліку шестимісячного строку, передбаченого частиною другої статті 46 ЦК України, для оголошення судом фізичної особи померлою. Велика Палата Верховного Суду наголосила, що в частині другій статті 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан. Не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на всій території України. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою не раніше спливу шести місяців від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи або від дня настання події, за якої відбулася загибель фізичної особи, якщо така подія хоча і є наслідком воєнних дій, проте сталася не на території ведення активних дій. Визначення шести місяців як мінімально потрібного строку відображає необхідність обґрунтованого періоду для пошуку зниклої особи, враховуючи особливі обставини зникнення, зокрема під час активних бойових дій. Встановлення такого строку дозволяє зменшити ймовірність того, що особа, яка може бути ще живою, буде передчасно визнана померлою. Конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (далі - Наказ № 309). У цьому Наказі № 309 зазначені (1) території, на яких ведуться (велися) бойові дії, зокрема: (а) території можливих бойових дій; (б) території активних бойових дій; (в) території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси; (2) тимчасово окуповані рф території України. До того ж цей Наказ містить інформацію про дату початку та завершення бойових дій на відповідній території. Отже, суди можуть використовувати дані, зокрема з Наказу № 309, для визначення часових характеристик ведення воєнних дій на конкретній території України;
задовольняючи заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що досліджені у справі докази свідчать про наявність підстав для оголошення ОСОБА_2 померлим з ІНФОРМАЦІЯ_2. Апеляційний суд не погоджується з таким висновком місцевого суду, оскільки суд допустив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права. Зокрема, суд першої інстанції внаслідок неправильного застосування приписів частини другої статті 46 ЦК України не з'ясував чи закінчились активні бойові дії на місці ймовірної загибелі батька заявника, що має значення для справи, оскільки з настанням цієї обставини розпочинається перебіг строку тривалістю шість місяців, визначений указаною нормою. Постановою Верховної Ради України № 3984-IX від 19 вересня 2024 року «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» село Невське Сватівського району перейменовано на село Балка Журавка. Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376 (зі змінами та доповненнями) село Балка Журавка Красноріченської селищної територіальної громади з 24 лютого 2022 року Сватівського району Луганської області віднесено до території активних бойових дій, які до теперішнього часу не припинені. Населений пункт, в якому ймовірно загинув ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , як на час звернення заявника до суду із заявою про оголошення його батька померлим, так і на час апеляційного перегляду справи, є територією активних бойових дій. Таким чином, за встановлених обставин справи та з урахуванням висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі №755/11021/22 (провадження № 14-94цс24), відлік мінімально необхідного шестимісячного строку, передбаченого частиною другою статті 46 ЦК України, для оголошення ОСОБА_2 померлим не розпочався;
ураховуючи, що місце ймовірної загибелі батька заявника є місцем активних бойових дій, помилковими є доводи представника заявника Попеля Д. В. про обчислення шестимісячного строку для оголошення його померлим з дня настання події ІНФОРМАЦІЯ_2. Частиною другою статті 46 ЦК України передбачено обчислення цього строку, раніш спливу якого фізична особа не може бути оголошена судом померлим, з моменту закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі, а не настання відповідної події, яка ймовірно призвела до загибелі. На цьому наголошує Велика Палата Верховного Суду у справі №755/11021/22. Суд першої інстанції, вирішуючи справу по суті не врахував всупереч приписам частини четвертої статті 263 ЦПК України при застосовування норм права до спірних правовідносин указаних висновків Великої Палати Верховного Суду, на які обґрунтовано звертало увагу Міністерство оборони України. Не установивши, що активні бойові дії на території ймовірної загибелі ОСОБА_2 тривають до цього часу, суд першої інстанції як наслідок дійшов помилкового висновку про наявність підстав для оголошення ОСОБА_2 померлим до спливу шести місяців, який за установлених обставин не розпочався, та допустив порушення приписів частини другої статті 46 ЦК України.
Аргументи учасників справи
13 березня 2026 року ОСОБА_1 через підсистему Електронний суд подав касаційну скаргу, яка підписана представником Попелем Д. В. , на постанову Сумського апеляційного суду від 12 лютого 2026 року, у якій просив:
постанову Сумського апеляційного суду від 12 лютого 2026 року скасувати;
рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 04 грудня 2025 року залишити без змін.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
попри вагомі докази загибелі особи ОСОБА_2 , що підтверджуються документально, зазначеними вище документами військової частини про проведення службового росзлідування, зокрема актом службового розслідування за фактом зникнення безвісті військовослужбовця солдата ОСОБА_2 , який прямо підтверджує факт загибелі ОСОБА_2 від отриманої травми, яка була несумісна із життям, але в результаті службового розслідування, попри наведені факти загибелі, особу ОСОБА_2 , з невідомих причин, але ймовірно для позбавлення права особи ОСОБА_1 на отримання грошової компенсації за смерть батька, передбачену чинним законодавством, визнано не померлим, а безвісти зниклим, що не відповідає фактичним обставинам справи. Військова частина НОМЕР_2 визнає та констатує загибель особи військовослужбовця ОСОБА_2 , що підтверджується відповідними документами, але з невідомих причин фіксує визнання саме зникнення безвісти зазначеної особи, замість факту загибелі під час бойових дій. Батько заявника, ОСОБА_2 відсутній вже більше року, в списках полонених військовослужбовців чи в списках на обмін він не заявлений, а тому є всі підстави для визнання його померлим;
апеляційний суд не врахував висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 26 лютого 2024 року у справі №686/9938/23, в якій обґрунтовано можливість оголошення фізичної особи померлою після спливу шести місяців з дня настання відповідної події, а не з моменту закінчення активних бойових дій на відповідній території. У постанові зазначено: «ухвалюючи рішення про задоволення заяви ОСОБА 1, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, із урахуванням положень статті 46 ЦК України, дійшов обґрунтованого висновку про те, що існують достатні підстави, підтверджені належними доказами, для оголошення ОСОБА 2 загиблим під час виконання військового обов'язку по захисту держави України у російсько-українській війні від дня вірогідної смерті ІНФОРМАЦІЯ. Суди правильно виходили з того, що з урахуванням конкретних обставин справи, оголошення особи померлою можливе і після спливу шести місяців з дня настання відповідної події, в даному випадку, загибелі ОСОБА 2 19 березня 2022 року внаслідок поранення під час оборони м. Маріуполя, що підтверджуються належними та допустимими доказами, зокрема актом про настання смерті від 04 квітня 2022 року №364/БТГр/39, затвердженим командиром військової частини НОМЕР І (а. с. 10). Доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, у порушення вимог частини другої статті 46 ЦК України передчасно, до спливу шести місяців від дня закінчення воєнних дій, постановив рішення про оголошення ОСОБА 2 померлим, є необґрунтованими, оскільки як встановлено матеріалами справи солдат ОСОБА 2 брав участь в обороні м. Маріуполя, під час здійснення якої отримав смертельне поранення 19 березня 2022 року, а тому є правильними висновки судів попередніх інстанцій, що шестимісячний строк, передбачений вказаною нормою, слід обраховувати з моменту настання відповідної події».
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 02 квітня 2026 року:
у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження відмовлено;
відкрито касаційне провадження у справі.
20 квітня 2026 року справа передана судді-доповідачу Крат В. І.
Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2026 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 02 квітня 2026 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22; від 26 лютого 2024 року у справі № 686/9938/23.
Фактичні обставини
ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_4 .
ОСОБА_1 проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
У сповіщенні начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 , адресованому ОСОБА_1 , вказано, що його батько, старший стрілець-оператор 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти в/ч НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вірний військовій присязі, зник безвісті під час ведення бойових дій в н.п. Невське Луганської області ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_2 №206 від 26 липня 2023 року ОСОБА_2 , який прибув з в/ч НОМЕР_1 для подальшого проходження служби, з 27 липня 2023 року зараховано в розпорядження командира в/ч НОМЕР_2 та до списків особового складу, на всі види забезпечення і вважати прибувшим до складу сил та засобів, які беруть безпосередню участь у бойових діях та забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і охорони, відсічі і стримування збройної агресії на території Донецької та Луганської областей.
Відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_2 №188 від 04 липня 2024 року ОСОБА_2 , який знаходиться в розпорядженні командира в/ч НОМЕР_2 , призначено старшим стрільцем оператором 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти ВОС-100868А/543, шпк «старший солдат», вважати, що справи та посаду прийняв і з 04 липня 2024 року виконує обов'язки за посадою, встановити посадовий оклад 2910 грн. Виплачувати з 04 липня 2024 року щомісячну надбавку за особливості проходження військової служби у розмірі 65% до посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років та премію у розмірах 513 % посадового окладу.
З довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України вбачається, що солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , старший стрілець-оператор стрілецького відділення, в період з 27 липня 2023 року по 30 квітня 2024 року, з 13 травня 2024 року по 15 травня 2024 року та з 03 липня 2024 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України перебуваючи в с. Нововодяне Луганської області, с. Ізюмське Харківської області. Підстава: журнал бойових дій в/ч НОМЕР_2 №15 від 01 липня 2023 року.
Згідно витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_2 №207 від 27 липня 2023 року солдата ОСОБА_2 , який знаходиться в розпорядженні командира в/ч - стрільцем-помічником гранатометника 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти, в/ч НОМЕР_2 , ВОС-100915А/630, шпк «солдат», вважати, що справи та посаду прийняв і з 27 липня 2023 року виконує обов'язки за посадою, встановити посадовий оклад 2820 грн та виплачувати щомісячну надбавку за особливості проходження військової служби у розмірі 65% до посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років та премію у розмірах 523 % посадового окладу.
Відповідно до витягу із наказу командира в/ч НОМЕР_2 №765 від ІНФОРМАЦІЯ_2 призначено службове розслідування за фактом зникнення ОСОБА_2 .
Згідно акту службового розслідування за фактом зникнення безвісті військовослужбовця солдата ОСОБА_2 від 03 жовтня 2024 року комісією встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 на позиціях 1 стрілкової роти, в районі околиці н.п Невське. Сватівського р-ну, Луганської обл. при проведені штурмових дій противником в результаті ворожого обстрілу отримав поранення не сумісне з життям та загинув солдат ОСОБА_2 , старший стрілець-оператор 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти в/ч НОМЕР_2 . Внаслідок ворожих штурмових дій тіло загиблого не було змогли евакуювати. Згідно бойового розпорядження командира 1 осб від ІНФОРМАЦІЯ_2 № 2419 солдат ОСОБА_2 , старший стрілець-оператор 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти, в/ч НОМЕР_2 виконував бойове завдання по відбиттю збройної агресії рф на позиції 1 стрілецької роти околиці населеного п. Невське, Луганської області. Також комісією встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 на позиції «ЧЕСТЕР» в н.п. Невське. Сватівського р-ну, Луганської обл. при проведенні штурмових дій противником солдат ОСОБА_2 отримав поранення несумісне з життям та загинув. Тіло залишилось на занятій ворогом позиції.
Згідно доповіді за фактом зникнення безвіті військовослужбовця, який проходить службу за мобілізацією солдата ОСОБА_2 старшого стрільця-оператора 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти, в/ч НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 18:27 год. на позиціях 1 стрілецької роти в районі околиці н.п. Невське. Сватівського р-ну, Луганської обл. при проведенні штурмових дій противником в результаті ворожого обстрілу отримав поранення не сумісне з життям та загинув солдат ОСОБА_2 , старший стрілець-оператор 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти, в/ч НОМЕР_2 . Внаслідок штурмових дій противника тіло загиблого залишилось на зайнятій ворогом позиції 1 стрілецької роти, що унеможливило його подальшу евакуацію. Даний факт підтверджується поясненнями свідків - військовослужбовців в/ч НОМЕР_2 молодшого сержанта ОСОБА_5 та солдата ОСОБА_6 (а.с.64 на звороті-65).
З бланків отримання пояснень від свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , військовослужбовців в/ч НОМЕР_2 , вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 18:27 год. на позиціях 1 стрілецької роти в районі околиці н.п. Невське. Сватівського р-ну, Луганської обл. при проведенні штурмових дій противником в результаті ворожого обстрілу отримав поранення не сумісне з життям та загинув солдат ОСОБА_2 . Внаслідок штурмових дій противника тіло загиблого залишилось на зайнятій ворогом позиції 1 1 стрілецької роти, що унеможливило його подальшу евакуацію. ОСОБА_2 був одягнений в засоби індивідуального захисту, бронежилет та балістичний шолом.
Відповідно до витягу з журналу бойових дій (за номенклатурою 2024 №29 від 01.09.2024) висвітлено хід бойових ІНФОРМАЦІЯ_2, а саме з 18:27 год. по 19:10 год. - «ЧЕСТЕР» - штурмові дії. Близько 18:00 год. на позиціях 1 стрілецької роти в районі околиці н.п. Невське. Сватівського р-ну, Луганської обл. при проведенні штурмових дій противником в результаті ворожого обстрілу отримав поранення не сумісне з життям та загинув солдат ОСОБА_2 . Тіло загиблого залишилось на зайнятій ворогом позиції 1 стрілецької роти, що унеможливило його подальшу евакуацію.
Згідно витягу із наказу командира в/ч НОМЕР_2 №571 від 03 жовтня 2024 року про підсумки службового розслідування за фактом безвісті зниклого солдата ОСОБА_2 , виходячи з матеріалів службового розслідування комісією встановлено зникнення безвісти солдата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в н.п. Невське. Сватівського р-ну, Луганської обл. під час виконання бойового завдання по відбиттю збройної агресії рф. Начальнику фінансово-економічної служби щомісячно здійснювати виплату грошового забезпечення та винагороди, у розмірі 100 000 грн., сім'ї безвісті відсутнього військовослужбовця за наявності заяви та визначених чинним законодавством документів, які підтверджують родинні зв'язки.
Як вбачається з копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 17 березня 2005 спадкоємцем всього спадкового майна ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 є його син ОСОБА_2 .
Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 04 листопада 1993 року спадкоємцем всього спадкового майна ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 є її син ОСОБА_2 .
Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на 51/100 ч. житлового будинку в АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 17 березня 2005 року.
Позиція Верховного Суду
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20).
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (частина друга статті 13 ЦПК України).
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).
Під час розгляду справ окремого провадження суд зобов'язаний роз'яснити учасникам справи їхні права та обов'язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи (частина перша статті 297 ЦПК України).
Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом (частина третя статті 297 ЦПК України).
Оголошення померлим (смерть in absentia) - це судове визнання померлим фізичної особи, про яку за місцем постійного проживання відсутні будь-які відомості про місце її перебування протягом встановленого строку. Оголошення особи померлою юридично прирівнюється до фізичної смерті, є припущенням смерті (praesumptio mortis) і має своїм наслідком припинення правоздатності особи. Тому при оголошенні особи померлою суд виходить із презумпції смерті особи, тобто припущення, що на момент розгляду справи особи немає в живих, однак встановити це достеменно неможливо. Оголошення особи померлою здійснюється судом на підставі непрямих доказів або у зв'язку з тривалою безвісною відсутністю (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2025 року в справі № 465/3147/22 (провадження № 61-1296св24)).
Цивільним законодавством передбачалося декілька підстав для оголошення фізичної особи померлою: по-перше, тривала безвісна відсутність, тобто якщо у місці постійного проживання фізичної особи немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років; по-друге, особа пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, якщо у місці постійного проживання фізичної особи немає відомостей про місце її перебування протягом шести місяців; по-третє, за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру фізична особа може бути оголошена судом померлою протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру; по-четверте, якщо особа пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, в такому випадку вона може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. При цьому, суду надано право оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 квітня 2019 року в справі № 490/342/17 (провадження № 61-7683св18)).
За наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі у зв'язку з воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним буде звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою (частина друга статті 46 ЦК України), а не із заявою про встановлення факту смерті цієї фізичної особи (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України) (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2024 року в справі № 204/7924/23 (провадження № 61-16728св23)).
Фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті (частина друга та третя статті 46 ЦК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Велика палата Верховного Суду вказувала, що шість місяців, які визначені в реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв'язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість. Конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (далі - Наказ № 309). У цьому Наказі № 309 зазначені (1) території, на яких ведуться (велися) бойові дії, зокрема: (а) території можливих бойових дій; (б) території активних бойових дій; (в) території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси; (2) тимчасово окуповані рф території України. До того ж цей Наказ містить інформацію про дату початку та завершення бойових дій на відповідній території. Отже, суди можуть використовувати дані, зокрема з Наказу № 309, для визначення часових характеристик ведення воєнних дій на конкретній території України. Обрахування шестимісячного строку, зазначеного у реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, від дня припинення або скасування воєнного стану в Україні загалом або закінчення воєнних дій, збройного конфлікту на усій її території суперечило б принципу правовладдя (верховенства права) та його складовій - правовій визначеності (див. пункти 81 - 85 постанови Великої Палати Верховного Суду від грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 (провадження № 14-94цс24)).
Велика Палата Верховного Суду зазначає, що під час визначення моменту для початку відліку шестимісячного строку, встановленого реченням другим частини другої статті 46 ЦК України, суд повинен враховувати соціальний контекст та засаду справедливості. Оскільки в умовах російської агресії, яка триває на території України, ситуація в країні залишається недостатньо стабільною, будь-які правові рішення повинні бути чутливими до складних життєвих обставин, у яких опинилися люди. Відрахування шестимісячного строку з дня припинення або скасування воєнного стану чи закінчення воєнних дій, збройного конфлікту було б непропорційним обмеженням прав та інтересів значної кількості цивільних осіб, членів сімей Захисників і Захисниць України. У частині другій статті 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан. Не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на усій території України. Також не можна відраховувати шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, від дати ймовірної загибелі фізичної особи на території ведення активних бойових дій, оскільки внаслідок триваючих активних бойових дій ситуація на певній території може бути невизначеною та непередбачуваною. Зокрема, зв'язок із особою може перерватися з різних причин, особа може бути змушена змінити місце постійного проживання, перебування або потрапити в полон, що ускладнює встановлення обставин її зникнення. В умовах воєнних дій, збройного конфлікту часто бракує достовірної інформації, що унеможливлює навіть гіпотетичне визначення дати ймовірної загибелі, а відтак і об'єктивне обчислення строків для оголошення особи померлою. Шестимісячний строк, який у цьому випадку обраховується з дня закінчення активних бойових дій, виконує функцію своєрідного запобіжника, спрямованого на захист прав та інтересів фізичної особи, яка може перебувати в невідомому місці або тимчасово не мати змоги вийти на зв'язок з різних причин, пов'язаних з обставинами воєнних дій, збройного конфлікту. Така правова гарантія запобігає передчасному оголошенню особи померлою, враховуючи, що в умовах війни можуть бути численні фактори, які заважають встановленню фактичного місця перебування людини. Цей строк забезпечує можливість з'ясування додаткових обставин або отримання нової інформації про зниклу особу, що сприяє уникненню помилкових судових рішень, які могли б призвести до негативних правових наслідків для самої особи, її родичів і суспільства загалом. З урахуванням конкретних обставин справи суд може розпочати відлік шестимісячного строку для оголошення особи померлою від дня настання події, яка спричинила загибель фізичної особи, у разі якщо ця подія відбулася за межами території ведення активних бойових дій, проте є наслідком воєнних дій. У такому випадку у разі подій (наприклад, авіаударів, ракетних обстрілів, терактів, підривів на мінах, загибелі під час евакуації чи гуманітарної місії) на територіях, які формально не є зоною активних бойових дій, але мають прямий зв'язок з воєнними діями, збройним конфліктом, суд має право розпочати відлік шестимісячного строку з моменту такої події. Якщо докази, як-от: відеоматеріали, документи або показання свідків тощо, дозволяють з високим ступенем вірогідності припустити ймовірну загибель особи, зволікання у визнанні фізичної особи померлою стає невиправданим і не відповідає принципу правової визначеності (див. пункти 94 - 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 (провадження № 14-94цс24)).
З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою не раніше спливу шести місяців від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи або від дня настання події, за якої відбулася загибель фізичної особи, якщо така подія хоча й є наслідком воєнних дій, проте сталася не на території ведення активних бойових дій (див. пункт 123 постанови Великої Палати Верховного Суду від грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 (провадження № 14-94цс24)).
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 березня 2026 року в справі № 761/684/25 (провадження № 61-13726св25) вказано, що:
«47. Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.
48. Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи. Особа може бути оголошена в судовому порядку померлою у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть цієї особи. На цьому наголошено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 177/11/20, від 07 листопада 2023 року у справі № 607/159/23.
49. Ці обставини суд встановлює на підставі відповідних доказів, якими можуть бути, зокрема, але не виключно, накази командира військової частини, бойові розпорядження, акти службового розслідування, матеріали кримінального провадження, інформація державних органів та міжнародних інституцій, показання свідків, фото- відеоматеріали тощо.
50. Вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній окремій справі.
52. Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про те, що сукупність досліджених у розглядуваній справі доказів дає підстави для обґрунтованого припущення смерті ОСОБА_2.
Зокрема, у справі наявні матеріали службового розслідування військової частини та документи кримінального провадження щодо обставин ймовірної загибелі ОСОБА_2 21 жовтня 2023 року, відомості державних органів та міжнародних інституцій щодо відсутності інформації про перебування ОСОБА_2 у полоні.
53. Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, з якого вбачається, що бойові дії у населеному пункті Бахмут завершені 12 грудня 2023 року, а з 13 грудня 2023 року місто Бахмут є тимчасово окупованими.
54. Шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, у розглядуваній справі має відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі ОСОБА_2 (населений пункт Бахмут Донецької області), тобто у даному випадку з 13 грудня 2023 року, а отже на момент звернення ОСОБА_1 до суду і на час ухвалення судом першої інстанції рішення - вказаний строк сплив.
55. Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні заяви, правильно встановили обставини справи, але помилково застосували норми матеріального права, вважаючи, що звернення ОСОБА_1 щодо оголошення її сина померлим є передчасним, оскільки територія, на якій відбулась вірогідна загибель ОСОБА_2 , на момент цієї події була територією активних бойових дій, а в подальшому окупована державою-агресором.
56. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 29 травня 2024 року у справі № 127/28463/23 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісті в районі населеного пункту Бахмут Донецької області), від 24 грудня 2025 року у справі № 692/95/25 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісті в населеному пункті Одрадівка Бахмутського району Донецької області), від 21 січня 2026 року у справі № 127/11048/24 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісті в районі населеного пункту Бахмут Донецької області), від 18 лютого 2026 року у справі № 759/22513/24 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісті в населеному пункті Олександропілля Попаснянського району Луганської області).
57. Стаття 48 ЦК України регулює правові наслідки появи фізичної особи, яка була оголошена померлою і передбачає механізм скасування судом рішення про оголошення фізичної особи померлою у разі, якщо вона з'являється або стає відомою інформація про її місцезнаходження».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від29 травня 2024 року в справі № 127/28463/23 (провадження № 61-4764св24) зазначено, що:
«71. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд дійшов неправильного висновку щодо тлумачення приписів частини другої статті 46 ЦК України, дійшов неправильного висновку про те, що обставини справи не дають підстав суду для висновку про можливість оголошення ОСОБА_4 на підставі статті 46 ЦК України, оскільки воєнні дії на території України тривають.
72. За відсутності лише тіла загиблого військовослужбовця, при наявності достатніх доказів його загибелі при проведенні бойових дій, відмова у позові про визнання такого військовослужбовця померлим не може вважатися такою, що відповідає завданням цивільного судочинства та узгоджується з принципом правової визначеності.
73. Матеріалами справи встановлено, що штаб-сержанта ОСОБА_4 під час виконання бойового завдання в населеному пункті Бахмут отримав несумісне з життям поранення ІНФОРМАЦІЯ_3, а тому правильними є висновки суду першої інстанції про достатність підстав для оголошення фізичної особи померлою.
74. Такий висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, висловленим у постанові від 26 лютого 2024 року у справі № 686/9938/23 (провадження № 61-15733св23), від25 квітня 2024 року у справі № 278/970/23 (провадження № 61-16074св23)
75. Водночас, якщо фізична особа, яка була оголошена померлою, з'явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що постановив рішення про оголошення її померлою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення суду про оголошення фізичної особи померлою (частина перша статті 48 ЦК України).
76. Із урахуванням викладеного, слід погодитися з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для оголошення померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4, штаб-сержанта, командира ІНФОРМАЦІЯ_6 військової частини НОМЕР_1 , за обставин безпосередньої участі у воєнний (бойових) діях під час захисту Батьківщини.
77. Висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, судом правильно застосовано норми частини другої, третьої статті 46 ЦК України з урахуванням завдань цивільного судочинства та принципу правової визначеності».
У справі, що переглядається:
при зверненні із заявою про оголошення фізичної особи померлою заявник ОСОБА_1 посилався на те, що є вагомі докази загибелі ОСОБА_2 , що підтверджуються документально, зазначеними документами військової частини про проведення службового розслідування, зокрема актом службового розслідування за фактом зникнення безвісті військовослужбовця - солдата ОСОБА_2 , який прямо підтверджує факт загибелі ОСОБА_2 від отриманої травми, яка була несумісна із життям, але в результаті службового розслідування попри наведені факти загибелі ОСОБА_2 з невідомих причин визнано не померлим, а безвісти зниклим. Також заявник просив врахувати територію проведення бойових дій, що стали причиною смерті ОСОБА_2 , зокрема, звернути увагу, що дислокація військових, серед яких був ОСОБА_2 , фіксується територією Луганської області, яка, як загальновідомо, є територією підвищеної бойової активності, де ступінь небезпеки значно вищий, ніж в інших областях України, на підставі чого можна дійти висновку про більшу вірогідність саме загибелі, а не зникнення безвісти на відповідній території;
при задоволенні заяви суд першої інстанції вважав, що з огляду на досліджені докази, зокрема акт службового розслідування військової частини НОМЕР_2 , пояснення військовослужбовців, журнал бойових дій, доповідь командира в/ч НОМЕР_2 , якими достеменно встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 на позиціях 1 стрілкової роти, в районі околиці н.п Невське Сватівського р-ну Луганської обл. при проведенні штурмових дій противником в результаті ворожого обстрілу отримав поранення несумісне з життям, та загинув солдат ОСОБА_2 , старший стрілець-оператор 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти в/ч НОМЕР_2 . Внаслідок ворожих штурмових дій тіло загиблого не було змоги евакуювати, тіло залишилося на зайнятій ворогом позиції; службове розслідування ухвалено вважати завершеним. У зв'язку із наведеним ОСОБА_2 слід оголосити померлим з ІНФОРМАЦІЯ_2;
при скасуванні рішення суду першої інстанції апеляційний суд вважав, що населений пункт, в якому, ймовірно, загинув ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , є територією активних бойових дій, тому відлік мінімально необхідного шестимісячного строку, передбаченого частиною другою статті 46 ЦК України, не розпочався;
апеляційний суд не звернув уваги, що з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою не раніше спливу шести місяців від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи або від дня настання події, за якої відбулася загибель фізичної особи, якщо така подія хоча й є наслідком воєнних дій, проте сталася не на території ведення активних бойових дій;
якщо докази, як-от відеоматеріали, документи або показання свідків, дозволяють з високим ступенем вірогідності припустити ймовірну загибель особи, зволікання у визнанні фізичної особи померлою стає невиправданим і не відповідає принципу правової визначеності;
за таких обставин, встановивши, що існують підстави для задоволення заяви, досліджені докази не суперечать один одному, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про задоволення заяви. Натомість апеляційний суд скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.
Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права (частина перша статті 412 ЦПК України).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена з неправильним застосуванням норм матеріального права. У зв'язку з чим, касаційний суд вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити, оскаржену постанову апеляційного суду скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана адвокатом Попельним Дмитром Володимировичем, задовольнити.
Постанову Сумського апеляційного суду від 12 лютого 2026 року скасувати.
Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 04 грудня 2025 року залишити в силі.
З моменту ухвалення постанови касаційного суду постанова Сумського апеляційного суду від 12 лютого 2026 року втрачає законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко