Справа № 344/60/25
Провадження № 2-ві/344/5/26
19 травня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої - судді Пастернак І.А.
секретаря Устинської Н.С.
розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід судді Атаманюка Б.М. від розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України», треті особи Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Пріоритет-Сервіс ІФ», Благодійна організація «Благодійний Фонд «Ваша Надія в Україні», Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправними дій, зобов'язання до вчинення дій, стягнення моральної шкоди, -
На розгляді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області в судді Атаманюка Б.М. знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України», треті особи Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Пріоритет-Сервіс ІФ», Благодійна організація «Благодійний Фонд «Ваша Надія в Україні», Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправними дій, зобов'язання до вчинення дій, стягнення моральної шкоди.
Позивачем ОСОБА_1 подано до суду заяву про відвід головуючого судді у справі, мотивуючи тим, що суддя Атаманюк Б.М., не може брати участь у розгляді даної цивільної справи, оскільки 12 травня 2026 року суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Атаманюк Б.М., у провадженні якого перебуває цивільна справа № 344/60/25, постановив ухвалу, якою повернув без розгляду заяву про відвід судді Антоняка Т.М.
Зазначена ухвала створює нову самостійну підставу для заявлення відводу саме судді Атаманюку Б.М., оскільки її зміст об'єктивно свідчить не лише про процесуальну помилку, а про такий спосіб поводження із заявою учасника справи, який викликає обґрунтований сумнів у здатності судді забезпечити безсторонній, добросовісний та неупереджений подальший розгляд справи.
Попередня заява містила посилання на те, що після скасування Верховним Судом ухвали про залишення позову без розгляду справа знову передана судді Атаманюку Б.М., у зв'язку з чим заявником фактично ставилося питання про неможливість подальшого розгляду справи цим суддею. Однак суддя Атаманюк Б.М. звів зміст заяви виключно до питання про відвід судді Антоняка Т.М. та повернув її без розгляду, не забезпечивши розгляду питання про власний відвід у процедурі, передбаченій статтями 39-40 ЦПК України.
Такий підхід не може сприйматися як нейтральний процесуальний формалізм, оскільки питання відводу судді регулюється спеціальними нормами ЦПК України, а саме статтями 36, 39, 40 ЦПК України. Суддя, щодо якого фактично порушено питання про сумнів у його неупередженості, не повинен підміняти спеціальну процедуру вирішення відводу загальними положеннями статті 183 ЦПК України таким чином, щоб уникнути розгляду питання по суті або передачі його іншому судді в порядку статті 40 ЦПК України.
В ухвалі від 12.05.2026 суд використав формулювання про те, що позивач «в чергове не з'явився у судове засідання», попри те, що позивач подав заяву про розгляд питання без його участі. Така оцінювальна фраза в контексті цієї справи є особливо чутливою, оскільки саме попередня ухвала про залишення позову без розгляду з мотивів неявки позивача була скасована Верховним Судом. Тому повторне використання судом риторики про «чергову неявку» об'єктивно створює враження сформованого негативного ставлення до процесуальної поведінки.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя підлягає відводу, якщо існують інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості або об'єктивності. У даному випадку такі обставини полягають у сукупності процесуальних дій судді Атаманюка Б.М., а саме: повторному поверненні справи до цього ж судді після скасування Верховним Судом попереднього рішення; формальному звуженні змісту заяви про відвід; фактичному уникненні розгляду питання про власний відвід; застосуванні статті 183 ЦПК України замість спеціальної процедури статей 39- 40 ЦПК України; використанні оцінювальної характеристики поведінки позивача щодо неявки, яка вже була предметом критичної оцінки у справі після скасування попередніх судових рішень.
Ця заява не є повторним відводом з тих самих підстав, оскільки попередня заява не була розглянута по суті, а нова підстава для відводу виникла саме після постановлення ухвали від 12.05.2026, якою суддя Атаманюк Б.М. повернув заяву без розгляду та фактично продемонстрував неможливість неупередженого вирішення процесуальних питань, пов'язаних із сумнівом у його об'єктивності (а.с.243-244).
Згідно ч. 7 та 8 ст. 40 ЦПК України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження. Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.
З урахуванням наведеного розгляд заяви про відвід ухвалено провести без повідомлення учасників справи.
Вивчивши заяву про відвід головуючого судді, судом встановлено наступне.
Так, ст. 36 ЦПК України передбачено обставини, наявність яких унеможливлює участь судді у розгляді цивільної справи та є підставою для його відводу (самовідводу), до яких, зокрема, належить якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
У відповідності до ст. 39 ЦПК України, відвід має бути мотивованим.
Заява ОСОБА_1 не містить обґрунтувань його сумнівів в неупередженості або об'єктивності судді Атаманюка Б.М., а фактично ним висловлюється незгода із процесуальними рішеннями та діями судді.
Відповідно до ч. 4 ст. 36 ЦПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Наведені відповідачем доводи в обґрунтування заяви про відвід зводяться до незгоди заявника із процесуальними рішеннями головуючого судді, що в свою чергу не може бути підставою для відводу відповідно до ст. 36 ЦПК України.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини «Білуха проти України» (заява №33949/02) від 09 листопада 2006 року, особиста безсторонність суду призюмується, поки не надано доказів протилежного (про що зазначено у рішенні у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).
Зазначені заявником обставини не підтверджують наявності особистої заінтересованості судді у результаті розгляду даної справи, його необ'єктивності чи існування інших обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви у його неупередженості.
Згідно із ч. 7 ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов'язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.
Як установлено Бангалорськими принципами поведінки суддів, схваленими резолюцією Економічної і Соціальної Ради ООН № 2006/23 від 27.07.2006 р. «об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття».
Відповідно до статті 6 Європейської Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці виділяє наступні критерії оцінки неупередженості: 1) суб'єктивний - беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі; 2) об'єктивний - визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Не дивлячись на те, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередження чи схильності, її відсутність чи, навпаки, наявність може бути перевірена різними способами відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції. У даному контексті можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, що відображає особисті переконання конкретного судді з конкретної справи, і об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-який сумнів з цього приводу (рішення Європейського суду з прав людини у справах П'єрсак проти Бельгії, Кіпріану проти Кіпру, Грівз проти Сполученого Королівства). Суб'єктивний критерій полягає у з'ясуванні особистих переконань конкретного судді у певній справі. Оскільки доказів протилежного не надано, то по суб'єктивному критерію особиста безсторонність головуючого судді презумується.
Щодо об'єктивного критерію оцінки неупередженості, то необхідно визначити, поза межами особистої поведінки судді, чи немає підтверджених фактів, які могли б спричинити сумніви щодо неупередженості судді. При вирішенні питання про те, чи існують обґрунтовані причини вважати, що цих вимог не було дотримано, точка зору сторони є важливою, але не є вирішальною. Вирішальним є те, чи таке побоювання може бути об'єктивно виправданим (рішення Європейського суду з прав людини у справі Клейн та інші проти Нідерландів).
Таким чином, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 10.05.2018 (справа №800/592/17) та від 01.10.2018 (справа №9901/673/18).
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Ухвалення суддею процесуальних рішень або судових рішень, належить до здійснення правосуддя та не може розцінюватися як доказ упередженого ставлення до учасників процесу.
Посилання позивача на те, що у судді вже сформована правова позиція та негативне ставлення до позивача, є припущенням та не підтверджене жодними належними й допустимими доказами.
Окрім того, згідно роз'яснення Пленуму Верховного Суду України в пункті 10 Постанови «Про незалежність судової влади» №8 від 13 червня 2007 року, процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
За відсутності підстав, визначених ст. 36 ЦПК України, заява про відвід судді Атаманюка Б.М. не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 36, 37, 39, 40 ЦПК України, суд,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Атаманюка Б.М. від розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України», треті особи Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Пріоритет-Сервіс ІФ», Благодійна організація «Благодійний Фонд «Ваша Надія в Україні», Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправними дій, зобов'язання до вчинення дій, стягнення моральної шкоди - відмовити.
Ухвала суду не оскаржується.
Суддя Пастернак І.А.