8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"15" травня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/429/26
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Присяжнюка О.О.
при секретарі судового засідання Божко Є.А.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 2)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод засобів індивідуального захисту" (61075, м. Харків, вул. Механізаторів, буд. 4)
про стягнення коштів
за участю представників:
позивача - Маркової О.І. (довіреність № 105-Д від 13.02.2026),
відповідача - Харцизової Т.В. (довіреність від 21.07.2025)
Державне підприємство Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод засобів індивідуального захисту", в якій просить суд:
1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський завод засобів індивідуального захисту» (місцезнаходження: 61075, м. Харків, вул. Механізаторів, буд. 4, ЄДРПОУ 39243307) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (місцезнаходження: 04074, Україна, місто Київ, вулиця Автозаводська, будинок 2, ЄДРПОУ: 44725823) пеню у розмірі 707 751,72 грн. (сімсот сім тисяч сімсот п'ятдесят одна гривня, сімдесят дві копійки).
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський завод засобів індивідуального захисту» (місцезнаходження: 61075, м. Харків, вул. Механізаторів, буд. 4, ЄДРПОУ 39243307) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (місцезнаходження: 04074, Україна, місто Київ, вулиця Автозаводська, будинок 2, ЄДРПОУ: 44725823) усі понесені позивачем судові витрати.
Позов обґрунтовано з посиланням на порушення відповідачем умов Державного контракту (договору) про закупівлю № 227/05-24-РМ від 23 травня 2024 року, укладеного між Державним підприємством Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківський завод засобів індивідуального захисту», в частині поставки Товару у встановлені Договором строки.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.02.2026 позовну заяву Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (вх.№ 429/26) залишено без руху. Встановлено Державному підприємству Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" строк на усунення недоліків позовної заяви - 10 (десять) днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху. Встановлено Державному підприємству Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" спосіб усунення недоліків позовної заяви.
19.02.2026 від представника Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" через систему "Електронний суд" надійшла заява про усунення недоліків (вх.№ 4226/26).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/429/26. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Почато підготовче провадження і призначено підготовче засідання 11 березня 2026 року о 12:00.
Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод засобів індивідуального захисту" 09.03.2026 через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву (Документ сформований в системі «Електронний суд» 06.03.2026, вх.№ 5563/26), в якому відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій на 70 (сімдесят) відсотків до суми 208 696,02 грн, в задоволені решти позовних вимог Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» відмовити.
Відповідач повідомляє, що терміни постачання товару порушено через вплив на відповідача обставин непереборної сили, про що позивача було повідомлено належним чином. Так, відповідачем 09.08.2024 року відправлено на електроні адреси позивача зазначені у п. 12.2. Договору повідомлення (лист №08-09-03/2024ю від 09.08.2024 року) щодо настання для відповідача обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). 02.09.2024 року відповідачем на адресу позивача направлено повідомлення про затримку в наданні сертифіката ТПП. В той же спосіб, 04.12.2024 року відповідачем на електрону адресу позивача направлено лист №12-04-01/2024ю, відповідь на претензію із копією сертифіката ТПП №3200-24-2171 від 28.11.2024 року та пропозицію укласти додаткову угоду до Договору із продовженням терміну постачання на партію рукавичок тактичних 19 000 пар до 31.08.2024 року.
При цьому, як зазначає відповідач, прострочення відповідача має короткостроковий характер і склало 14 календарних днів і лише за частиною товару у кількості 20 000. пар. Відповідач просить суд взяти до уваги, що прострочення мало місце виключно через виникнення обставин непереборної сили, які вплинули на строки виконання відповідачем зобов'язань, щодо поставки товару. Вказане підтверджується Сертифікатом Торгово-промислової палати України від 28.11.2024 року 3200-24-2171 (588/03.23).
В свою чергу, обставини непереборної сили, на які посилався відповідач у своїх листах, мають причинно-наслідковий зв'язок із простроченням відповідача, а саме: товар, що поставлявся за Договором позивачу, не виготовляється в Україні, з метою виконання договору ТОВ «ХАРКІВСЬКИЙ ЗАВОД ЗАСОБІВ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАХИСТУ» заздалегідь було замовлено виготовлення та постачання рукавичок тактичних у кількості 39 000 пар у TOP SKIN GLOVES S.L. (Барселона, Іспанія) місце виробництва Пакистан, своїм листом TOP SKIN GLOVES S.L. повідомило ТОВ «ХАРКІВСЬКИЙ ЗАВОД ЗАСОБІВ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАХИСТУ» про перенесення термінів виготовлення та постачання рукавичок тактичних у кількості 39 000 пар, через зупинення виробництва TOP SKIN GLOVES S.L. у Пакистані зі зміщенням всіх термінів виготовлення продукції на підприємстві, що є наслідком повені, яка мала місце з 7 липня 2024 року на території Пакистану, що призвело до псування продукції та необхідність її повторного виготовлення по всім контрагентам компанії. У зв'язку із чим новий строк постачання рукавичок тактичних переноситься до 15.08.2024 року. Вищевказані обставини TOP SKIN GLOVES S.L. повідомило ТОВ «ХАРКІВСЬКИЙ ЗАВОД ЗАСОБІВ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАХИСТУ» листом від 06.08.2024 року.
Відповідач стверджує, що ним було докладено максимум зусиль для негайного повідомлення позивача про настання даних обставин та добровільного їх усунення максимально короткі терміни. Крім того, підприємство відповідача має соціальну значущість, є стратегічно важливим підприємством, яке виконує замовлення для держави під час воєнного стану, діяльність якого ускладнюється нестабільною роботою енергомережі, через обстріли агресора, повітряними тривогами та артилерійськими обстрілами. Крім того, позивач не зазнав жодних збитків або шкоди у зв'язку із незначним простроченням поставки товару по договору, відтак незначні порушення договірних зобов'язань не мали ніяких негативних наслідків для позивача та не порушили його майнові інтереси. При цьому, розмір штрафних санкцій (штрафу та пені) за незначне порушення складають близька 5% суми всього договору, при тому, що 20% вартості товару є податковим зобов'язанням відповідача, а ціна має мінімальну прибутковість за результатами аукціону у спрощеній закупівлі. Також відповідач просить взяти до уваги, що відповідач є підприємством оборонного комплексу, критично важливим для ЗСУ, а стягнення надмірних штрафних санкцій максимально негативно відображається на діяльності підприємства і робить неможливим виконання діючих контрактів для потреб ЗСУ.
Відповідач також звертає увагу на те, що відповідно до умов укладеного між сторонами Договору (п. 8.2.) встановлений розмір пені - 0,3 (нуль цілих три десятих) відсотка від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) Товару, за кожний день затримки передачі. Що в п'ять разів вище за розмір пені, передбачений ст. 231 ГКУ. В свою чергу, відповідно до п. 8.5. Договору відповідальність позивача перед відповідачем становить - 0. Такий розмір штрафних санкцій робить для позивача несвоєчасне виконання зобов'язань відповідачем більш вигідним чим його виконання, що і стало підставою ігнорування позивачем наданих відповідачем документів про настання форс-мажорних обставин.
Як стверджує відповідач, відповідно до наданого позивачем розрахунку ним було помилково нараховано пеню за 15.08.2024 року (за актом №802) та за 02.09.2024 року (за актом №841). Дані дати є датами постачання товару та не можуть враховуватися як день прострочення виконання зобов'язання (не є повним днем прострочення). Відповідач вважає справедливим нарахування штрафних санкцій на рівні 0,1% на день і надає свій розрахунок.
10.03.2026 від Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" через систему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив (вх.№ 5807/26), в якій позивач не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, та наголошує на тому, що сторони скористалися наданим їм законодавцем правом врегулювати у договорі правовідносини щодо відповідальності постачальника шляхом нарахування пені і штрафів за конкретні порушення зобов'язань. Між сторонами не існував спір щодо встановлення чи невстановлення штрафних санкцій, а беручи участь у публічній закупівлі, відповідач добровільно погодився на усі умови Договору. Укладаючи контракт, сторони погодили усі його істотні умови, в тому числі ціну, строк виконання, штрафні санкції. Відповідач, прийнявши на себе зобов'язання за контрактом, погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов'язань, а також усвідомлював визначені контрактом строки поставки Товару.
Щодо форс-мажорних обставин позивач зазначає, що оскільки надання сертифікату Торгово-промислової палати від 28.11.2024 (який повинен був бути наданий протягом 10 (десяти) робочих днів - до 17.07.2024) було здійснено поза межами строків, погоджених сторонами у Договорі, то на підставі п. 10.7 Договору обставини, на які посилається відповідач, не можуть братися до уваги.
У підготовчому засіданні 11.03.2026 постановлено ухвалу, яку внесено до протоколу підготовчого засідання, про задоволення клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи та відкладення підготовчого засідання на 25.03.2026 на 12:30.
В порядку ст. 120-121 Господарського процесуального кодексу України сторони повідомлені про наступне підготовче засідання ухвалами від 11.03.2026.
11.03.2026 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод засобів індивідуального захисту" через систему "Електронний суд" надійшло заперечення (вх.№ 5896/26), в якому відповідач стверджує, що день виконання зобов'язання не є повним днем прострочення виконання зобов'язання. Крім того, прострочення відповідача не могло завдати позивачу збитків, адже даний товар передавався на центральний склад (ОЦЗ) МОУ і був призначений для забезпечення речовим майном в межах року.
У підготовчому засіданні 25.03.2026 постановлено ухвалу, яку внесено до протоколу підготовчого засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 15.04.2026 о 12:30.
В порядку ст. 120-121 Господарського процесуального кодексу України сторони повідомлені про наступне судове засідання ухвалами від 25.03.2026.
У судовому засіданні 15.04.2026 постановлено ухвалу, яку внесено до протоколу судового засідання, про перерву в судовому засіданні до 12.05.2026 до 12:00.
В порядку ст. 120-121 Господарського процесуального кодексу України сторони повідомлені про наступне судове засідання ухвалами від 15.04.2026.
У судовому засіданні 12.05.2026 постановлено ухвалу, яку внесено до протоколу судового засідання, про перерву в судовому засіданні до 15.05.2026 до 12:00.
В порядку ст. 120-121 Господарського процесуального кодексу України сторони повідомлені про наступне судове засідання ухвалами від 12.05.2026.
У судовому засіданні 15.05.2026 представник позивача просив задовольнити позовні вимоги повністю та відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 70%.
Присутній у судовому засіданні 15.05.2026 представник відповідача просив задовольнити клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 70%.
В ході розгляду справи Господарським судом Харківської області, відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, у межах строків, встановлених ГПК України.
Судом в повному обсязі досліджено письмові докази у справі відповідно до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
У судовому засіданні 15.05.2026 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Наказом Міністерства оборони України № 281 від 02.05.2025 реорганізовано юридичну особу - державне підприємство Міністерства оборони України «Державний оператор тилу», ідентифікаційний код юридичної особи - 44830311, шляхом приєднання до державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель», ідентифікаційний код юридичної особи 44725823.
Визнано державне підприємство Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» правонаступником усіх прав та обов'язків державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу».
Відповідно до наказу Міністерства оборони України № 7/нм від 06.01.2026 затверджено передавальний акт приймання-передачі справ, документів та майна державного підприємства Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" (ідентифікаційний код юридичної особи - 44830311) його правонаступнику - державному підприємству Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (ідентифікаційний код юридичної особи - 44725823).
З урахуванням зазначеного наказу, після його затвердження 06.01.2026 усі права та обов'язки державного підприємства Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" перейшли до державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель", у тому числі всі права та обов'язки за договорами, укладеними державним підприємством Міністерства оборони України "Державний оператор тилу".
Позивачем надано копію передавального акта приймання-передачі справ, документів та майна державного підприємства Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" (ідентифікаційний код юридичної особи - 44830311) правонаступнику державному підприємству Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (ідентифікаційний код - 44725823) від 31.12.2025, зі змісту якого слідує, що на виконання наказу Міністерства оборони України від 02 травня 2025 року №281 "Про реорганізацію державного підприємства Міністерства оборони України "Державний оператор тилу (зі змінами) Комісією з реорганізації державного підприємства Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" складено цей передавальний акт приймання-передачі справ, документів та майна державного підприємства Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" (ідентифікаційний код юридичної особи - 44830311) правонаступнику державному підприємству Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (ідентифікаційний код юридичної особи - 44725823) (далі - Акт) про те, що правонаступником державним підприємством Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (далі - ДП "Агенція оборонних закупівель"), в особі директора Жумаділова Арсена Куатовича, який діє на підставі Статуту та наказу Міністра оборони України від 05.03.2025 №11-ДП, прийнято справи, документи та майно державного підприємства Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" (далі - ДП "ДОТ").
Згідно із ч. 1 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації, зокрема, приєднання. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Відповідно до ч. 1 ст. 106 ЦК України приєднання юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.
Порядок припинення юридичної особи шляхом приєднання врегульований ст. 107 ЦК України, відповідно до положень якої після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт. Передавальний акт затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, установлених законом.
Враховуючи приписи зазначених статей, процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов'язків від однієї особи до іншої.
Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов'язане із переходом матеріальних прав між такими особами.
Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи зі складу спірного матеріального правовідношення. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 по справі №910/20338/16, від 04.10.2019 по справі №907/515/17.
Верховний Суд у постанові від 14 вересня 2020 року у справі № 296/443/16-ц (провадження № 61-16634сво19) зробив правовий висновок, що у статтях 104 і 107 ЦК України не визначається момент переходу прав та обов'язків від юридичної особи, яка припиняється шляхом приєднання. Такий момент не може пов'язуватися із внесення запису до державного реєстру про припинення юридичної особи, яка приєднується. При реорганізації шляхом приєднання немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов'язків. Внаслідок приєднання правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов'язків при такому виді реорганізації неможливий.
Отже, з урахуванням наказів Міністерства оборони України про реорганізацію, затвердженого передавального акта та положень чинного законодавства, ДП «Агенція оборонних закупівель» є належним правонаступником усіх прав та обов'язків ДП «Державний оператор тилу», у тому числі прав та обов'язків за договорами, укладеними останнім.
Як вбачається з матеріалів справи, 23 травня 2024 року між Державним підприємством Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» (Замовник), правонаступником якого є Державне підприємство Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (далі - ДП «Агенція оборонних закупівель», Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківський завод засобів індивідуального захисту» (далі - ТОВ «Харківський завод засобів індивідуального захисту», Постачальник, Відповідач) укладено Державний контракт (договір) про закупівлю № 227/05-24-РМ (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору, Постачальник зобов'язується поставити Замовнику Рукавички тактичні, вид 1 (18420000-9: Аксесуари для одягу) (далі за текстом - Товар), найменування, перелік, характеристики, обсяг, код згідно з національним класифікатором ДК яких визначені в Специфікації (Додаток №1) (номер оголошення про проведення закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель - ID: UA-2024-05-01-011802-a), а Замовник - прийняти та оплатити Товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Відповідно до п.1.2. Договору отримувачами Товару за Договором є Об'єднані центри забезпечення Міністерства оборони України, до яких здійснюється постачання Товару (далі - Отримувач) для задоволення нагальних потреб функціонування держави, забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів країни.
Згідно з п. 1.4. Договору цей Договір виконується в рамках виконання бюджетної програми КПКВК 2101020 «Забезпечення діяльності Збройних Сил України, підготовка кадрів і військ, медичне забезпечення особового складу, ветеранів військової служби та членів їхніх сімей, ветеранів війни» відповідно до: порядку використання державним підприємством Міністерства оборони України «Агенція закупівель у сфері оборони» коштів, передбачених у державному бюджеті для оборонних закупівель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2023 р. № 1142; наказу Міністерства оборони України від 02.12.2023 № 716/нм «Про уповноваження державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція закупівель у сфері оборони» на виконання функції служби державного замовника у сфері оборони».
Відповідно до п. 4.1. Договору Постачальник зобов'язаний здійснити поставку Товару за цим Договором у строк, визначений у Специфікації (Додаток №1), або в строк, визначений Замовником у заявці на поставку, складеній Замовником за формою, визначеною у Додатку № 2 до цього Договору (далі - заявка на поставку Товару).
Відповідно до п. 5 Специфікації (Додаток №1) до Договору сторони погодили поставку Товару в загальній кількості: 20 000 пар - 30.06.2024; 19 000 пар 31.08.2024.
Додатковою угодою № 1 від 28.06.2024 сторони погодили нові терміни щодо поставки Товару в загальній кількості: 20 000 пар - 31.07.2024; 19 000 пар - 31.08.2024.
Відповідно до п. 4.2. Договору поставка Товару здійснюється Постачальником однією або окремими партіями, які формуються відповідно до заявки на поставку Товару та ростовки, визначеної у Специфікації (Додаток №1).
Відповідно до п. 4.3. Договору заявка на поставку Товару подається Замовником Постачальнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим Договором, не менш ніж за 10 (десять) календарних днів до дати поставки, визначеної у Специфікації (Додаток № 1) або в заявках на поставку Товару.
Так, на виконання Договору Замовником була оформлена та надіслана Постачальнику Заявка № R000313 від 27.05.2024 з кінцевою датою поставки 20 000 пар - 30.06.2024 та 19 000 пар - 31.08.2024.
В подальшому, заявка № R000313 відповідно до Додаткової угоди №1 була відкоригована та надіслана Постачальнику 28.06.2024 з кінцевою датою поставки 20 000 пар - 31.07..2024 та 19 000 пар - 31.08.2024.
Згідно з п. 6.7. Договору після здійснення перевірки Товару відповідно до пунктів 6.3, 6.4 Договору, у разі відсутності зауважень ОТРИМУВАЧА до Товару, ПОСТАЧАЛЬНИК та ОТРИМУВАЧ підписують Акт приймання Товару, що підтверджує перехід права власності на Товар від ПОСТАЧАЛЬНИКА до ОТРИМУВАЧА, та ПОСТАЧАЛЬНИК передає ЗАМОВНИКУ: підписаний Акт приймання Товару згідно Додатку 4 до Договору; оригінал товарно-транспортної накладної, підписаної ОТРИМУВАЧЕМ; оригінал видаткової накладної підписаної ОТРИМУВАЧЕМ; повідомлення-підтвердження, яке оформлюється ОТРИМУВАЧЕМ відповідно до Порядку розподілу та доведення до військ виділених асигнувань, здійснення централізованої оплати товарів, робіт і послуг у Міністерстві оборони України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 31 грудня 2016 року № 757; оголошення, повідомлення та посвідчення відповідно до Додатку 1 до Порядку здійснення контролю за якістю речового майна, що постачається для потреб Збройних Сил України (пункт 1 розділу ІІ), затвердженого наказом Міністерства оборони України від 19 липня 2017 року № 375, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2017 року за № 1461/31329 (зі змінами); оригінал акту приймального контролю за якістю.
Після підписання ЗАМОВНИК повертає належні екземпляри Акту приймання Товару ПОСТАЧАЛЬНИКУ та ОТРИМУВАЧУ протягом 14 календарних діб або повідомляє про відтермінування строку передачі документів.
Позивачем зазначено, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання належним чином, порушив строки виконання поставки, що підтверджується Актами приймання Товару, а саме:
1. товар у кількості 20 000 штук до військової частини НОМЕР_1 поставлено 15.08.2024 року, що підтверджується Актом приймання Товару № 802;
2. товар у кількості 19 000 штук до військової частини НОМЕР_1 поставлено 02.09.2024 року, що підтверджується Актом приймання Товару № 841.
Відповідно до пункту 8.1. Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань, що виникають з цього Договору, Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством України.
Згідно з п. 8.2 Договору у разі порушення строку поставки, не передачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) Товару, ПОСТАЧАЛЬНИК сплачує ЗАМОВНИКУ пеню у розмірі 0,3 (нуль цілих три десятих) відсотка від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) Товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов'язань за Договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов'язань, включаючи день виконання порушеного зобов'язання. За порушення строку поставки Товару понад 30 (тридцять) календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від ціни Товару, строк поставки якого порушено. При цьому, відібрані зразки партії Товару для проведення лабораторних випробувань не вважаються непоставленими (неприйнятими).
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладених на нього зобов'язань, позивачем нараховано штрафні санкції відповідно до умов пункту 8.2 Договору та 28.11.2024 за вих. № 2165/06/1719-2024 направлено претензію щодо сплати неустойки в сумі 707 751,72 грн.
Відповідно до п. 8.4 Договору у разі застосування пені/штрафу ПОСТАЧАЛЬНИК зобов'язаний сплатити суму пені/штрафу протягом 7 (семи) банківських днів від дати направлення ЗАМОВНИКОМ письмового повідомлення ПОСТАЧАЛЬНИКУ. Сплата пені/штрафів не звільняє ПОСТАЧАЛЬНИКА від виконання умов цього Договору, за виключенням випадків дострокового розірвання Договору з урахуванням п.8.3.1. та п.8.7.1. Договору. Штраф, пеня за несвоєчасне/неякісне постачання Товару нараховується ПОСТАЧАЛЬНИКУ за весь період прострочення до моменту належного виконання зобов'язання.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог та заперечень проти них, суд виходить з наступного.
Частинами 1, 2 статті 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Умовами ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У ч. 1 ст. 662 ЦК України вказано, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.
Зобов'язання, в силу вимог статей 526, 525 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У ч. 1 ст. 546 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до пункту 8.1. Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань, що виникають з цього Договору, Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством України. Загальна відповідальність кожної Сторони за цим Договором буде обмежуватись прямими документально підтвердженими витратами (збитками). Сторони не несуть відповідальність за упущену вигоду, моральну шкоду, шкоду репутації, втрату бізнес можливостей тощо.
Згідно з п. 8.2. Договору у разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) Товару, ПОСТАЧАЛЬНИК сплачує ЗАМОВНИКУ пеню у розмірі 0,3 (нуль цілих три десятих) відсотка від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) Товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов'язань за Договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов'язань, включаючи день виконання порушеного зобов'язання. За порушення строку поставки Товару понад 30 (тридцять) календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від ціни Товару, строк поставки якого порушено. При цьому, відібрані зразки партії Товару для проведення лабораторних випробувань не вважаються непоставленими (неприйнятими).
Судом встановлено, що Додатковою угодою № 1 від 28.06.2024 сторони погодили такі терміни щодо поставки Товару в загальній кількості: 20 000 пар - 31.07.2024; 19 000 пар - 31.08.2024.
Однак відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання належним чином, порушив строки виконання поставки, а саме: за Актом приймання-передачі № 802 від 15.08.2024 термін прострочення складає 15 календарних днів (з 01.08.2024 по 15.08.2024 включно), за Актом приймання-передачі № 841 від 02.09.2024 термін прострочення складає 2 календарних дні (з 01.09.2024 по 02.09.2024 включно).
Відтак, позивач має право вимагати від відповідача сплати пені, як це узгоджено сторонами в п. 8.2 Договору, у зв'язку з порушенням відповідачем строків поставки товару, у розмірі 0,3 (нуль цілих три десятих) відсотка від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) Товару, за кожний повний день прострочення виконання таких зобов'язань, включаючи день виконання порушеного зобов'язання.
Перевіривши правильність нарахування позивачем пені, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 707 751,72 грн є обґрунтованими.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 70%, суд зазначає наступне.
Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч. 3 ст. 551 ЦК України).
При цьому суд наголошує, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.
Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов'язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21).
Зі змісту зазначених норм убачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Аналіз положень статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 03.07.2019 у справі №914/1517/18.
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, ураховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (пункт 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі №905/1409/21).
Також чинне законодавство не містить переліку обставин, які мають істотне значення, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Отже, звертаючись з клопотанням про зменшення розміру штрафу, відповідач повинен довести наявність обставин, які зумовлюють застосування зазначеної норми, зокрема, надмірність розміру штрафу порівняно зі збитками позивача.
Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.09.2019 у справі №910/16925/18.
Виконуючи завдання цивільного судочинства, окрім основних принципів: справедливості, добросовісності та розумності, суд керується аксіомою цивільного судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», яка означає: «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права». Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи (вказана правова позиція викладена у постанові КЦС ВС від 21.08.2024 у справі №462/7300/20).
Так, положеннями статті 3 ЦК України регламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими, згідно з пунктами 3, 6 частини першої цієї статті ЦК України, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.
Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.
Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.
Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості.
А тому, в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності, може бути застосований також закріплений законодавцем в статті 3 ЦК України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) і як норма прямої дії, і як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).
З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов'язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов'язання (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18).
У постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 викладено узагальнюючий висновок щодо визначення підстав для зменшення розміру неустойки, нарахованої за порушення зобов'язання, відповідно до якого і чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов'язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. А тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.
В обґрунтування клопотання про зменшення розміру пені на 70% відповідачем зазначено, що ним порушено терміни постачання товару через вплив на відповідача обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Так, згідно з п. 10.1. Договору укладаючи цей Договір, Сторони розуміють та усвідомлюють, що на момент його підписання:
і) відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введений воєнний стан із 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та відповідно до Указу Президента України від 5 лютого 2024 року № 49/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 6 лютого 2024 року № 3564-IX, в Україні продовжений строк дії воєнного стану з 14 лютого 2024 року строком на 90 діб (до 13 травня 2024 року включно);
іі) відповідно до загального офіційного листа Торгово-промислової палати України (надалі - ТПП України) від 28.02.2022р. № 2024/02.0-7.1 військова агресія Російської Федерації проти України, що стала підставою для введення воєнного стану засвідчена ТПП України як форс-мажорна обставина (обставина непереборної сили); цим листом ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили);
ііі) строк дії воєнного стану може бути змінений та/або подовжений в будь-який час після укладання цього Договору.
Таким чином, Сторони свідомо укладають Договір, який буде виконуватися протягом строку дії офіційно встановленого і визнаного воєнного стану, який не буде вважатися Сторонами форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) у розумінні цього розділу Договору.
Згідно з п. 10.2. Договору враховуючи той факт, що під час погодження та підписання цього Договору Сторони максимально врахували наявність в Україні специфічних обставин, перерахованих у п. 10.1. цього Договору, Сторони не будуть у майбутньому посилатися на ці обставини як форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) в розумінні цього розділу Договору. Винятки можуть становити лише істотні зміни об'єктивних обставин під час дії воєнного стану, які можуть вплинути на виконання цього Договору, зокрема: збої в роботі платіжних систем, що унеможливлює вчасне перерахування коштів; прийняття нормативно-правових актів органами державної влади або місцевого самоврядування, які впливають на строки та умови виконання зобов'язань, передбачених умовами цього Договору; критичне пошкодження об'єктів інфраструктури (доріг, складів), критичне пошкодження/знищення баз/складів ПОСТАЧАЛЬНИКА, де виготовляється/зберігається Товар для ЗАМОВНИКА, знищення виробничих потужностей, Товару, сировини та матеріалів, аварія, пожежа, заборона (обмеження) експорту/імпорту сировини та матеріалів, що впливає на строки та умови виконання зобов'язань, передбачених умовами цього Договору, тощо. У разі настання таких обставин, Сторони діють відповідно до положень п. 10.6. цього Договору та без застосування положень п. 10.7. цього Договору.
За приписами пункту 10.3. Договору у разі настання під час строку дії воєнного стану або після його завершення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), передбачених п. 10.4. цього Договору, до них застосовуються положення п.п. 10.4.-10.9. цього Договору.
При настанні надзвичайних та невідворотних форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зокрема тих, які передбачені в частині другій статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», які об'єктивно унеможливлюють повне або часткове виконання Сторонами зобов'язань, передбачених умовами Договору, строк виконання таких зобов'язань може бути відкладений на час, протягом якого діятимуть такі обставини, за умови, якщо Сторони не знайдуть інших прийнятних альтернативних способів виконання таких зобов'язань, як це передбачено п. 10.6. цього Договору (пункт 10.4. Договору).
Згідно з п. 10.5. Договору протягом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), передбачених п. 10.4. цього Договору, та за умови дотримання вимог цього розділу, Сторони не несуть відповідальності за невиконання умов Договору, якщо це невиконання стало наслідком форсмажорних обставин (обставин непереборної сили), причин, що знаходяться поза сферою контролю Сторони, яка не виконує свої зобов'язання.
У разі настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) Сторона, яка підпала під їх дію, має негайно упродовж 3 (трьох) робочих днів повідомити про це іншу Сторону у письмовій формі (на електронну пошту, що зазначена в розділі 12 цього Договору; одночасно з цим відповідне повідомлення дублюється та направляється в паперовій формі на фактичну адресу, що зазначена в Договорі), вказавши характер цих обставин та очікуваний строк їхньої тривалості. Якщо інша Сторона не надає інших письмових інструкцій, Сторона, що підпадає під дію обставин непереборної сили, має докласти всіх можливих зусиль для того, щоб і надалі виконувати свої зобов'язання за цим Договором, наскільки це буде можливо в конкретних обставинах, та шукати інших прийнятних альтернативних способів виконання своїх зобов'язань, яким би не заважала дія форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Після закінчення дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) Сторона, яка підпала під дію таких обставин, повинна повідомити про це іншу Сторону протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту припинення дії таких обставин у порядку зазначеному вище (пункт 10.6 Договору).
Відповідно до п. 10.7. Договору якщо Сторона, яка підпала під дію форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту їх настання не знайшла інших можливостей виконувати свої зобов'язання за цим Договором, вона повинна підтвердити факт виникнення/існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відповідним документом, виданим торгово-промисловою палатою або іншим уповноваженим органом (особою) країни (місцевості), де виникли/існували форс-мажорні обставини (обставин непереборної сили). Такий документ надається іншій Стороні протягом 14 ( чотирнадцяти) робочих днів з дня виникнення таких обставин у порядку зазначеному у п. 10.6. вище. У випадку не надання Стороною для якої виникли форс-мажорні обставини, повідомлень та доказів виникнення таких обставин, у строк вказаний у п.п. 10.6 та 10.7 Договору, Сторона втрачає право, у майбутньому, посилатись на такі форс-мажорні обставини, як на підставу звільнення від відповідальності.
Пункт 10.10. Договору передбачає, що у разі, якщо ПОСТАЧАЛЬНИК підпав під дію форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), та протягом 14 (чотирнадцяти) робочих днів з моменту їх настання не знайшов інших можливостей виконувати свої зобов'язання за цим Договором, ЗАМОВНИК може ініціювати дострокове розірвання Договору в односторонньому порядку.
Відповідно до п. 12.1. Договору обмін повідомленнями у межах виконання умов цього Договору здійснюється Сторонами у письмовій формі власноручно або шляхом надсилання поштовим зв'язком (рекомендованим листом) на адреси, вказані в у розділі 16 цього Договору, та/або шляхом надсилання електронного повідомлення засобами електронної пошти, на адреси, вказані в у п. 12.2 цього Договору, з застосуванням автентифікації, передбаченої Законом України "Про електронні довірчі послуги". Всі інші повідомлення в межах цього Договору здійснюються в письмовій формі шляхом передачі поштовим зв'язком (рекомендованим листом).
Згідно з п. 12.2 Договору обмін повідомленнями засобами електронної пошти можуть здійснюватись з застосуванням електронної ідентифікації (автентифікації), передбаченої Законом України "Про електронні довірчі послуги". У межах виконання цього Договору Сторони обмінюються повідомленнями за наступними електронними адресами (у разі, якщо письмово не будуть повідомлені інші адреси): від ЗАМОВНИКА: logistics@dotua.org, logistics_ekip@dotua.org; від ПОСТАЧАЛЬНИКА: tender@rarog.ua.
На виконання п. 10.6. Договору 09.08.2024 відповідач направив на електронні адреси позивача, зазначені у п. 12.2. Договору, повідомлення (лист №08-09-03/2024ю від 09.08.2024) щодо настання для відповідача обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).
02.09.2024 відповідачем на адресу позивача було направлено повідомлення про затримку в наданні сертифіката ТПП.
В подальшому, 05.12.2024 відповідачем на електрону адресу позивача було направлено лист №12-04-01/2024ю, відповідь на претензію із копією сертифіката ТПП №3200-24-2171 від 28.11.2024 року та пропозицією укласти додаткову угоду до Договору із продовженням терміну постачання на партію рукавичок тактичних 19 000 пар на 15 днів.
Матеріали справи не містять відповіді позивача на вищевказані листи.
За висновком суду, обставини непереборної сили, на які посилався відповідач у вказаних листах, мають причинно-наслідковий зв'язок із простроченням відповідача.
Так, з метою виконання Договору ТОВ «ХАРКІВСЬКИЙ ЗАВОД ЗАСОБІВ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАХИСТУ» заздалегідь було замовлено виготовлення та постачання рукавичок тактичних у кількості 39 200 пар у строк до 30.05.2024 у TOP SKIN GLOVES S.L. (Барселона, Іспанія), що підтверджується Контрактом №1504/2024 від 15.04.2024.
Разом з тим, листом від 06.08.2024 TOP SKIN GLOVES S.L. повідомило ТОВ «ХАРКІВСЬКИЙ ЗАВОД ЗАСОБІВ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАХИСТУ» про перенесення термінів виготовлення та постачання рукавичок тактичних у кількості 39 200 пар через зупинення виробництва TOP SKIN GLOVES S.L. у Пакистані зі зміщенням всіх термінів виготовлення продукції на підприємстві, що є наслідком повені, яка мала місце з 7 липня 2024 року на території Пакистану, що призвело до псування продукції та необхідність її повторного виготовлення. У зв'язку з цим, новий строк постачання рукавичок тактичних переноситься до 15.08.2024 року.
Крім того, відповідачем до матеріалів справи надано наказ директора Товариства від 02.02.2024 №020101 "Про заборону праці та алгоритм дій під час повітряної тривоги".
З урахуванням встановлених обставин справи та наданих доказів у сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено терміни постачання товару через вплив на відповідача обставин непереборної сили, про що позивача було повідомлено належним чином.
При цьому, доводи позивача у відповіді на відзив про те, що надання сертифікату Торгово-промислової палати від 28.11.2024 було здійснено поза межами строків, погоджених сторонами у п. 10.7 Договорі, тому на підставі п. 10.7 Договору обставини, на які посилається відповідач, не можуть братися до уваги, суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.
Частиною першою статті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Тобто сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб'єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.
Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов'язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.
Сертифікат ТПП не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставини форс-мажору мають оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі №908/2287/17, від 21.07.2021 у справі №912/3323/20, від 25.11.2021 у справі № 905/55/21).
Суд враховує, що Договір виконано в повному обсязі, прострочення відповідача не є значним та склало 15 днів та 2 дні.
Суд також враховує соціальну значущість підприємства відповідача, яке є підприємством оборонного комплексу, відповідно до наказу Міністерства оборони України від 22.01.2025 № 1/дск визнано критично важливим для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період, про що свідчить наданий відповідачем до відзиву лист Міністерства оборони України від 05.02.2025 №220/1984, здійснює свою діяльність (забезпечують робочі місця, сплачують податки) у вкрай несприятливих умовах (повітряні тривоги, відключення світла, обстріли тощо).
Водночас суд враховує, що згідно з ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Щодо посилань позивача, вказаних у відповіді на відзив, на висновки, викладені в постановах Верховного Суду (зокрема, від 15.06.2022 у справі №922/2141/21, від 24.07.2019 у справі №911/1608/18, від 30.07.2024 у справі №910/17079/23, від 19.03.2024 у справі №910/4390/23), суд вважає за необхідне зазначити, що у кожному конкретному випадку суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій.
Аналіз наведених позивачем у відповіді на відзив висновків суду касаційної інстанції стосовно підстав для зменшення розміру штрафних санкцій у справах свідчить про те, що з них не можна виокремити умови їх застосування окремо від специфічних обставин тих справ і застосувати у справі, що розглядається.
Справи, на які посилається позивач, демонструють різноманітність обставин, які бралися судами до уваги і були враховані Верховним Судом під час прийняття постанов за наслідками перегляду оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій щодо застосування ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України.
Висновки Верховного Суду у цих справах є загальними (універсальними) для правовідносин про стягнення неустойки, однак результат їх застосування може бути різним (наявність або відсутність підстав для зменшення неустойки) у залежності від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі.
До того ж Верховний Суд у перелічених справах не формулював висновків, які б певним чином додатково обмежували умови здійснення розсуду суду у питаннях зменшення розміру неустойки так, щоб тільки один варіант реалізації розсуду суду можна було вважати правильним. Тому відсутні підстави вважати, що у тих випадках, коли суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність порушення норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права при реалізації судами власної дискреції, що тільки такий варіант реалізації дискреції слід вважати законним.
Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 у справі №911/952/22.
Враховуючи вищенаведене, доводи обох сторін та загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), а також необхідність забезпечення балансу інтересів сторін, беручи до уваги дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд зменшує штрафні санкції, з огляду на господарську діяльність відповідача, причини неналежного виконання відповідачем зобов'язання щодо своєчасної поставки продукції і його ступінь вини, враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків та настання інших негативних наслідків для позивача через простроченням відповідачем поставки позивачу Товару за Договором на 15 днів та 2 дні відповідно, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, суд приходить до висновку про наявність підстав для частково задоволення клопотання відповідача про зменшення неустойки та зменшення заявленої до стягнення неустойки на 50%, що забезпечить збалансованість інтересів сторін та надасть позивачу розумну компенсацію за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару.
В іншій частині позовних вимог щодо стягнення неустойки суд відмовляє.
У частині 3 статті 2 Господарського процесуального України передбачено, що одним з основних принципів господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).
Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача .
Відповідно до частини 9 статті 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Слід зазначити, що у випадку зменшення розміру штрафних санкцій витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються з відповідача у повному обсязі, у зв'язку з чим судовий збір у розмірі 8 493,02 грн покладається на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 238-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод засобів індивідуального захисту" (61075, м. Харків, вул. Механізаторів, буд. 4, код ЄДРПОУ 39243307) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 2, код ЄДРПОУ 44725823) пеню у розмірі 353 875,86 грн, а також судовий збір у розмірі 8 493,02 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Державне підприємство Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 2, код ЄДРПОУ 44725823).
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський завод засобів індивідуального захисту" (61075, м. Харків, вул. Механізаторів, буд. 4, код ЄДРПОУ 39243307).
Повне рішення складено "19" травня 2026 р.
СуддяО.О. Присяжнюк