8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"12" травня 2026 р. м. ХарківСправа № 922/3117/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Кононова О.В.
при секретарі судового засідання Зубко Ю.В.
розглянувши заяву Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" (вх. №24658 від 23.10.2025) до боржника по справі № 922/3117/25
за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Лізена Бм"
про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіа Агро-Тех"
За участю:
розпорядника майна - Гриценко І.І.
представника АТ "Банк інвестицій та заощаджень" - Єфремова І.В.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Лізена БМ" звернулось до Господарського суду Харківської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Авіа Агро-Тех". В обґрунтування заяви кредитор зазначає, що у боржника ТОВ "Авіа Агро-Тех" наявна безспірна заборгованість перед кредитором у розмірі 2 199 160,00 грн, яка виникла на підставі Договору поставки №2023103-2 від 03.01.2022.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.09.2025 серед іншого відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіа Агро-Тех", код ЄДРПОУ 43324292.
Визнано розмір вимог ініціюючого кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізена БМ" (РНОКПП 43787611) в сумі 2 301 440,00 грн. (з яких 2 199 160,00 грн. сума заборгованості, 30 280,00 грн судовий збір за звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у даній справі та 72 000,00 грн. витрат пов'язаних із розглядом цієї справи (авансовий платіж згідно ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства).
Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника.
Призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Гриценка Ігора Івановича (свідоцтво № 1216 від 04.07.2013).
Встановлено строк подання розпорядником майна до господарського суду відомостей про результати розгляду вимог кредиторів до 30.11.2025.
Призначено проведення попереднього засідання суду.
01.10.2025 здійснено офіційне оприлюднення на офіційному веб-порталі судової влади України про відкриття справи про банкрутство боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіа Агро - Тех", м. Харків, код ЄДРПОУ 43324292 із зазначенням повного найменування боржника, його поштової адреси, банківських реквізитів, найменування та адреси господарського суду, номера справи, відомостей про розпорядника майна, граничний строк подання заяв конкурсних кредиторів з вимогами до боржника (номер публікації 77300).
На адресу господарського суду після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про визнання банкрутом надійшла заява Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" (вх.№ 24658 від 23.10.2025) з грошовими вимогами до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіа Агро-Тех" на загальну суму 4 203 353,63 грн.
Ухвалою від 24.10.2025 суд прийняв заяву Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" з грошовими вимогами до боржника та призначив її до розгляду в попередньому засіданні господарського суду. Зобов'язав розпорядника майна разом з боржником розглянути заяву кредитора та письмово повідомити про результати розгляду заявника та суд до дати проведення попереднього засідання.
05.11.2026 до суду від АТ "Банк інвестицій та заощаджень" надійшла заява про долучення до матеріалів справи виписки по особовому рахунку ТОВ "Авіа Агро - Тех" станом на 30.09.2025. Заява була задоволена судом, надана виписка долучена до матеріалів справи.
17.11.2025 до суду через систему Електронний суд від розпорядника майна надійшло повідомлення (вх. №26639) про розгляд вимог АТ "Банк інвестицій та заощаджень". З наданого повідомлення вбачається, що розпорядником майна заявлені АТ "Банк інвестицій та заощаджень" вимоги розглянуті та визнані в повному обсязі.
18.11.2025 до суду від АТ "Банк інвестицій та заощаджень" (АТ "Бізібанк") подано часткові заперечення (вх. №26765) на повідомлення розпорядника майна від 14.11.2025 щодо розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство ТОВ "Авіа Агро - Тех". Кредитор не погоджується з віднесенням частини його вимог до четвертої черги та зазначає, що вимоги у розмірі 3 063 353,63 грн є забезпеченими заставою та підлягають задоволенню позачергово. У запереченнях зазначено, що виконання зобов'язань за Договором про відкриття кредитної лінії №SME/BZL/42820 від 28.07.2023 забезпечене договором застави обладнання №SME/BZL/42820/S-2 від 28.07.2023, предметом якого є токарний обробний центр HAAS ST-20, вертикальний обробний центр HAAS VF-3 та обертовий стіл HAAS HRT 210. Кредитор посилається на рішення Господарського суду Полтавської області від 02.09.2025 у справі №917/1001/25, яким встановлено відповідну заборгованість, а також зазначає, що заставна вартість майна перевищує розмір забезпечених вимог. У зв'язку з чим, посилаючись на положення Кодексу України з процедур банкрутства та ст. 572 ЦК України, АТ "Бізібанк" просить суд врахувати подані заперечення та визнати його вимоги як забезпечені заставою майна боржника.
06.04.2026 до суду від АТ "Банк інвестицій та заощаджень" надійшла заява (вх. №8071 від 06.04.2026) про уточнення вимог до боржника у зв'язку зі зміною рішення Господарського суду Полтавської області від 02.09.2025 у справі №917/1001/25 постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2026. Кредитор зауважує, що вказаною постановою зменшено розмір заборгованості за відсотками за договором про відкриття кредитної лінії №SME/BZL/42820 від 28.07.2023.
Кредитор зазначає, що з урахуванням часткового погашення заборгованості у розмірі 49 221,06 грн остаточний розмір вимог за договором про відкриття кредитної лінії №SME/BZL/42820 від 28.07.2023 становить 2 527 503,54 грн. Вказані вимоги є забезпеченими заставою рухомого майна на підставі договору застави обладнання №SME/BZL/42820/S-2 від 28.07.2023.
Також кредитор заявляє вимоги за договором про відкриття кредитної лінії №SME/BCL/41478 від 18.04.2023 у розмірі 1 139 886,46 грн, що складаються із заборгованості за тілом кредиту, відсотками та комісією.
У зв'язку з викладеним АТ "Бізібанк" просить визнати та включити до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги у загальному розмірі 3 667 390,00 грн, з яких:
- 2 527 503,54 грн - вимоги за договором №SME/BZL/42820 від 28.07.2023, забезпечені заставою;
- 1 139 886,46 грн - вимоги за договором №SME/BCL/41478 від 18.04.2023.
Крім того, кредитор просить включити до реєстру витрати зі сплати судового збору у розмірі 6 056,00 грн.
Розгляд справи в попередньому засіданні неодноразово відкладався. Ухвалою від 07.04.2026 суд відклав розгляд справи в попередньому засіданні на 12.05.2026 на 13:40 год.
В судовому засіданні розпорядник майна зазначив, що він розглянув зазначені вимоги та визнав в повному обсязі в редакції першої заяви без урахування уточнень.
Представник кредитора АТ "Банк інвестицій та заощаджень" в судовому засіданні просила суд визнати заявлені вимоги до боржника в загальному розмірі 3 667 390,00 грн.
Розглянувши матеріали справи та заяву АТ "Банк інвестицій та заощаджень" із грошовими вимогами до боржника, заслухавши пояснення учасників процесу, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Виходячи з аналізу положень статті 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає заяви з вимогами кредиторів не інакше як за зверненням особи та в межах заявлених нею вимог.
Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що кредитором є юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Згідно з положеннями частини 1 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування мають право подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують (абз. 6 ч. 2 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства).
Відповідно до частини 5 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, розпорядник майна не пізніше ніж на 10 день з дня закінчення встановленого частиною першою цієї статті строку з урахуванням результатів розгляду вимог кредиторів боржником повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення, про що письмово повідомляє заявників і господарський суд, а також подає до суду письмовий звіт про надіслані всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами разом з копіями повідомлень про вручення поштового відправлення та описів вкладення у поштове відправлення або інших документів, що підтверджують надсилання повідомлення кредиторам.
Частиною 6 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.
За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 28.07.2023 між Акціонерним товариством "Банк інвестицій та заощаджень" (далі АТ "БІЗБАНК", Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіа Агро-Тех" (далі ТОВ Авіа Агро-Тех", позичальник) укладений договір про відкриття кредитної лінії № SME/BZL/42820 (далі кредитний договір, основний договір, договір), відповідно до умов пункту 1.1 якого Банк відкриває позичальнику поновлювальну відкличну кредитну лінію, що надалі іменується "Кредитна лінія", та надає позичальнику кредити в її межах, а позичальник зобов'язується використати кредити на цілі, зазначені в пункті 1.6 цього договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати Банку проценти за користування кредитами, виконати інші умови цього договору та повернути Банку кредити у терміни, встановлені цим договором. У цьому договорі терміном "поновлювальна відклична кредитна лінія" позначається кредитна лінія, за умовами якої Банк залишає за собою право відмовити позичальнику в її видачі та протягом строку дії якої після повного або часткового повернення наданих позичальнику кредитів Банк здійснює подальше кредитування позичальника в межах її ліміту.
Згідно з пунктом 1.2 цього договору ліміт кредитної лінії (гранична сума заборгованості по кредитній лінії) складає суму 2 500 000,00 грн.
Пунктом 1.3 кредитного договору визначено, що розмір процентів (процентна ставка) за користування кожним з кредитів складає 25,00 % (двадцять п'ять процентів) річних. Процентна ставка за користування кредитами є фіксованою. Незважаючи на інші умови договору, сторони домовились, що у випадку виникнення простроченої загальної заборгованості за кредитною лінією, розмір процентної ставки за користування кредитами по відношенню до такої простроченої загальної заборгованості за кредитною лінією встановлюється в розмірі 25,00 % (двадцять п'ять процентів). Такий розмір процентної ставки за користування кредитами застосовуватиметься, починаючи з дня виникнення такої простроченої заборгованості.
28.07.2023 між АТ "Банк інвестицій та заощаджень" та ОСОБА_1 було укладено Договір поруки № SME/BZL/42820/S-1.
Згідно з п. 1.1 вказаного договору Поручитель ( ОСОБА_1 ) зобов'язується перед Кредитором (АТ "Банк інвестицій та заощаджень") у повному обсязі солідарно відповідати за порушення Боржником (ТОВ "Авіа Агро-Тех") взятих на себе забезпечених порукою зобов'язань, що витікають з договору про відкриття кредитної лінії № SME/BZL/42820 від 28.07.2023, укладеного між Кредитором та Боржником, з урахуванням всіх змін, доповнень, нових редакцій, новацій, додаткових договорів, додаткових угод, договорів про внесення змін, тощо, що внесені/укладені до нього або можуть бути внесені/укладені в подальшому.
Крім того, 28.07.2023 між АТ "Банк інвестицій та заощаджень" (Банк) та ТОВ "Авіа Агро-Тех" (Заставодавець) був укладений договір застави обладнання № SME/BZL/42820/S-2. Відповідно п. 1.1. Договору він забезпечує вимоги Заставодержателя, що випливають з умов Договору про відкриття кредитної лінії № SME/BZL/42820 від 28 липня 2023 року, а також всіх майбутніх додаткових договорів та угод до нього (надалі за текстом всі разом - Кредитний договір), укладених між Заставодержателем та Заставодавцем, за умовами якого (Кредитного договору) Заставодавець зобов'язаний повернути до "27" липня 2024 року Заставодержателю кредитні кошти в сумі 2 500 000,00 грн., сплатити 25,00 % (двадцять п'ять процентів) річних за користування кредитними коштами, а також сплатити можливі пені та штрафи, передбачені Кредитним договором.
Пунктом 1.2. В забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, вказаних у п. 1.1 цього Договору, Заставодавець надає в заставу Заставодержателю належне йому на праві власності обладнання згідно Додатку № 1 до даного Договору, що є його невід'ємною частиною (надалі - "предмет застави").
Відповідно Додатку № 1 до Договору предметом застави є:
- Вертикальний обробний центр HAAS VF-3, включно із складовими частинами та комплектуючими комплектуючими, серійний номер 1186536, рік випуску- 2021;
- Обертовий стіл HAAS HRT 210, включно із складовими частинами та комплектуючими, серійний номер 240289, рік випуску- 2021;
- Токарний обробний центр HAAS ST- 20, включно із складовими частинами та комплектуючими, серійний номер 312279, рік випуску- 2021.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 02.09.2025 у справі №917/1001/25 позов задоволено. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіа Агро-Тех" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" 2499999,89 грн заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № SME/BZL/42820 від 28.07.2023, 537583,24 грн заборгованості за відсотками, 7500,00 грн заборгованості за комісією. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіа Агро-Тех" на користь Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" 18270,50 грн витрат по сплаті судового збору. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" 18270,50 грн витрат по сплаті судового збору.
Проте Постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2026 рішення Господарського суду Полтавської області від 02.09.2025 у справі № 917/1001/25 було змінено в частині стягнення заборгованості за відсотками, та викладено резолютивну частині рішення, зокрема:
- Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіа Агро-Тех" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" 2 499 999,89 грн. заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №SME/BZL/42820 від 28.07.2023, 53856,57 грн. заборгованості за відсотками, 7500,00 грн. заборгованості за комісією.
- Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіа Агро-Тех" на користь Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" 15368,14 грн витрат по сплаті судового збору.
Заявник вказує, що в той же час, в рахунок погашення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №SME/BZL/42820 від 28.07.2023 року на користь АТ "БІЗБАНК" було стягнуто 49 221,06 грн. Зазначене підтверджується випискою по особовим рахункам за період з 14.10.2025 по 03.04.2026 року.
Отже, станом на час розгляду заяви з грошовими вимогами до боржника заборгованість ТОВ "Авіа Агро - Тех" за договором про відкриття кредитної лінії №SME/BZL/42820 від 28.07.2023 становить загальний розмір 2 527 503,54 грн, з яких 2 450 778,83 грн заборгованість за кредитом, 53856,57 грн заборгованість за відсотками, 7500,00 грн заборгованість за комісією та 15368,14 грн витрат по сплаті судового збору у справі № 917/1001/25.
Відповідно п. 3.4.4 договору застави обладнання № SME/BZL/42820/S-2 від 28.07.2023, сторони передбачили, що у разі настання випадків, передбачених Кредитним договором та/або цим Договором, звернути стягнення на Предмет застави, в тому числі достроково, та задовольнити за рахунок Предмета застави всі свої вимоги у повному обсязі, визначеному на момент фактичного задоволення, зокрема суму заборгованості за Кредитним договором, включаючи кредит проценти по кредиту, неустойку, пеню, суму збитків, завданих простроченням виконання, платежі та витрати на утримання і збереження Предмету застави, а також витрати, пов'язані з пред'явленням вимоги і зверненням стягнення на Предмет застави.
Статтею 572 ЦК України визначено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Отже, вимоги Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" за договором про відкриття кредитної лінії №SME/BZL/42820 від 28.07.2023 у загальному розмірі 2 527 503,54 грн. є такими, що повністю забезпечені заставою майна боржника за Договором застави обладнання № SME/BZL/42820/S від 28.07.2023, укладеним між Акціонерним товариством "Банк інвестицій та заощаджень" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіа Агро - Тех".
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 18.04.2023 між Акціонерним товариством "Банк інвестицій та заощаджень" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіа Агро-Тех" було укладено Договір про відкриття кредитної лінії № SME/BСL/41478, відповідно до умов якого Банк (АТ "Банк інвестицій та заощаджень") відкриває Позичальнику (ТОВ "Авіа Агро-Тех") поновлювальну відкличну кредитну лінію, що надалі іменується "Кредитна лінія", та надає Позичальнику Кредити в її межах, а Позичальник зобов'язується використати Кредити на цілі, зазначені в пункті 1.6 цього договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати Банку проценти за користування Кредитами, виконати інші умови цього Договору та повернути Банку Кредити у терміни, встановлені цим Договором.
18.04.2023 року між Акціонерним товариством "Банк інвестицій та заощаджень" та ОСОБА_1 було укладено Договір поруки № SME/BСL/41478/S-1, предметом якого є надання поруки Поручителем ( ОСОБА_1 ) перед Кредитором (АТ "Банк інвестицій та заощаджень") за виконання Боржником (ТОВ "Авіа Агро-Тех") зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії № ОСОБА_1 від 18.04.2023.
За змістом ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Так, згідно з п. 4.3 договору про відкриття кредитної лінії № SME/BСL/41478 від 18.04.2023 Кредити надаються Позичальнику лише в межах строку дії Кредитної лінії шляхом одноразового надання одного Кредиту в сумі, що дорівнює Ліміту Кредитної лінії, або шляхом надання кількох Кредитів, але так, щоб в будь-який момент часу загальна заборгованість за Кредитною лінією не перевищувала Ліміту Кредитної лінії.
Умовами договору також передбачено наступне:
- розмір процентів (процентна ставка) за користування кожним з Кредитів складає 29,9,00 % річних;
- додатково Позичальник щомісяця сплачує на користь Банку комісію за супроводження Кредитів в розмірі 0,1 % від суми Ліміту Кредитної лінії;
- за встановлення Ліміту Кредитної лінії Позичальник в день підписання цього Договору одноразово сплачує Банку комісію в розмірі 2,5 % від суми Ліміту Кредитної лінії.
Відповідно до п. 4.2. Кредитного договору, Банк надає кожен з Кредитів на підставі окремої заяви Позичальника.
До Кредитного договору заявником додані додаткові угоди про надання кредиту із графіками повернення Кредиту.
У Кредитному договорі терміном "загальна заборгованість за Кредитною лінією" позначається загальна сума усіх Кредитів, що фактично надані Позичальнику згідно з цим Договором і не повернені Банку.
Згідно п. 7.1. Кредитного договору, позичальник зобов'язаний повертати Банку кожен із Кредитів не пізніше терміну, зазначеного у відповідній додатковій угоді про надання такого Кредиту. У випадках, передбачених цим Договором або чинним законодавством України, Позичальник зобов'язаний на вимогу Банку повернути Кредити достроково.
Згідно п. 9.7. Кредитного договору, Банк має право вимагати дострокового повернення усіх Кредитів, сплати процентів за користування ними, сплати комісії за супроводження Кредиту і виконання всіх інших зобов'язань Позичальника за цим Договором та в односторонньому порядку розірвати цей Договір у випадку суттєвого порушення Позичальником цього Договору.
Відповідно до п. 9.6. Кредитного договору, суттєвим порушенням Позичальником цього Договору вважається повне або часткове прострочення повернення хоча б одного з Кредитів або його частини.
Відповідно до п. 10.4. Кредитного договору, цей Договір вважається укладеним з дати його підписання Сторонами та скріплення їх печатками (за наявності) і діє до повного виконання зобов'язань Позичальника за цим Договором.
Так, з матеріалів справи вбачається, що Банк виконав свої зобов'язання перед Боржником та видав кредитні кошти в загальному розмірі сума наданого кредиту становить 6 656 086,49 грн, що підтверджується:
- Додатковою угодою від 26.04.2023 про надання Кредиту №1 до Договору про відкриття кредитної лінії №SME/BCL/41478 від 18.04.2023 року із Графіком повернення кредиту;
- Додатковою угодою від 26.05.2023 про надання Кредиту №2 до Договору про відкриття кредитної лінії №SME/BCL/41478 від 18.04.2023 із Графіком повернення кредиту;
- Додатковою угодою від 07.06.2023 про надання Кредиту №3 до Договору про відкриття кредитної лінії №SME/BCL/41478 від 18.04.2023 із Графіком повернення кредиту;
- Додатковою угодою від 29.06.2023 про надання Кредиту №4 до Договору про відкриття кредитної лінії №SME/BCL/41478 від 18.04.2023 із Графіком повернення кредиту;
- Додатковою угодою від 05.07.2023 про надання Кредиту №5 до Договору про відкриття кредитної лінії №SME/BCL/41478 від 18.04.2023 із Графіком повернення кредиту;
- Додатковою угодою від 07.07.2023 про надання Кредиту №6 до Договору про відкриття кредитної лінії №SME/BCL/41478 від 18.04.2023 із Графіком повернення кредиту;
- Додатковою угодою від 05.09.2023 про надання Кредиту №7 до Договору про відкриття кредитної лінії №SME/BCL/41478 від 18.04.2023 із Графіком повернення кредиту;
- Додатковою угодою від 06.09.2023 про надання Кредиту №8 до Договору про відкриття кредитної лінії №SME/BCL/41478 від 18.04.2023 із Графіком повернення кредиту;
- Додатковою угодою від 07.09.2023 про надання Кредиту №9 до Договору про відкриття кредитної лінії №SME/BCL/41478 від 18.04.2023 із Графіком повернення кредиту;
- Додатковою угодою від 20.10.2023 про надання Кредиту №10 до Договору про відкриття кредитної лінії №SME/BCL/41478 від 18.04.2023 із Графіком повернення кредиту;
- Додатковою угодою від 07.12.2023 про надання Кредиту №11 до Договору про відкриття кредитної лінії №SME/BCL/41478 від 18.04.2023 із Графіком повернення кредиту;
- Додатковою угодою від 15.02.2024 про надання Кредиту №12 до Договору про відкриття кредитної лінії №SME/BCL/41478 від 18.04.2023;
- Додатковою угодою від 20.02.2024 про надання Кредиту №13 до Договору про відкриття кредитної лінії №SME/BCL/41478 від 18.04.2023;
- виписками по особовому рахунку ТОВ "АВІА АГРО-ТЕХ.
Кредитор зазначає, що боржник свої зобов'язання за Кредитним договором в установлені строки не виконує належним чином, не сплачує кредит, нараховані проценти, комісію, у зв'язку з чим просить суд визнати вимоги щодо простроченої заборгованості за Договором про відкриття кредитної лінії № SME/BCL/41478 від 18.04.2023 у загальному розмірі 1 139 886,46 грн та включає в себе:
- прострочену заборгованість за основним зобов'язанням за період з 17.04.2024 по 01.05.2025 (включно): в розмірі 951 740,92 грн;
- прострочену заборгованість за процентами за період з 17.04.2024 по 01.05.2025 (включно) в розмірі 185 145,54 грн;
- прострочену заборгованість за комісією за період з 28.02.2025 по 01.05.2025 в розмірі 3000,00 грн.
02.05.2025 Банком була направлена Позичальнику вимога вих. № 05-2/04/2253 від 01.05.2025 щодо виконання зобов'язань за Договором про відкриття кредитної лінії № SME/BСL/41478 від 18.04.2023.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина 2 статті 509 ЦК).
Зі змістом частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом положень статей 626, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України встановлено обов'язковість виконання договору сторонами.
За змістом та правовою природою укладений між позивачем та першим відповідачем правочин (договір про відкриття кредитної лінії №SME/BZL/42820 від 28.07.2023) є кредитним договором, який підпадає під правове регулювання норм §2 глави 71 Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 "Позика" глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).
Відтак, у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.
За приписами статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Отже, за договором позики та кредитним договором обов'язку позикодавця (кредитодавця) передати позичальнику грошові кошти кореспондує обов'язок позичальника повернути позикодавцю (кредитодавцю) грошові кошти або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (при наданні позики), а також сплатити проценти, якщо це передбачено договором.
Таким чином, договір позики та кредитний договір вважаються виконаними в момент повернення позичальником грошових коштів, такої ж кількості речей того ж роду та такої ж якості (при наданні позики), а також сплати процентів, якщо це передбачено договором.
За наявними у справі доказами Банк належним чином виконав свої зобов'язання за договором про відкриття кредитної лінії № SME/BCL/41478 від 18.04.2023. Проте, Боржник повернув кредитору лише 5 704 345,57 грн. Отже розмір заборгованості за тілом кредиту станом на дату звернення із заявою до суду становить 951 740,92 грн, що підтверджується виписками по особовому рахунку ТОВ "АВІА АГРО-ТЕХ" та детальним розрахунком заборгованості доданими до заяви.
Відтак, з урахуванням визначеного у договорі строку дії кредитної лінії та кінцевого терміну повернення кредиту за додатковими угодами, позичальник зобов'язаний був повернути наданий йому позивачем кредит у повному обсязі не пізніше встановленого в таких угодах строку.
За приписом частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України невиконання зобов'язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання.
Щодо заявлених до визнання сум відсотків за період з 17.04.2024 по 01.05.2025 (включно) в розмірі 185 145,54 грн та комісії за період з 28.02.2025 по 01.05.2025 в розмірі 3000,00 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до вимог частини першої статті 1054 ЦК України позичальник отримує від банку або іншої фінансової установи (кредитодавець) грошові кошти, власником яких він не був, та отримує можливість певний час правомірно не повертати надані грошові кошти. Натомість у позичальника виникає зобов'язання повернути грошові кошти у встановлений строк та сплатити визначені договором проценти за користування кредитом.
Отже, позичальник отримує "чужі" грошові кошти в борг, який зобов'язується повернути в майбутньому.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно частини другої статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16, від 19.05.2020 у справі № 910/23028/17 та в подальшому знайшла своє відображення, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19.05.2021 у справі № 654/4345/19, від 11.05.2021 у справі № 1424/2649/2012, від 28.10.2020 у справі № 921/321/18, від 18.09.2020 у справі № 916/4693/15, від 02.06.2020 у справі № 911/1774/15, від 06.02.2019 у справі № 175/4753/15-ц.
При цьому, Верховний Суд у своїх постановах неодноразово вказував на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.
Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення.
Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.
За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов'язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання.
Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно (в один і той же період) правомірною та неправомірною, тому регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. У зв'язку із цим за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Вищенаведені висновки відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, у якій досліджувалось питання різного підходу щодо визначення періоду нарахування процентів за користування кредитом, застосованого (підходу) у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 та від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17.
Так, у вказаній постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно "користуватися кредитом", натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за "користування кредитом") за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за "користування кредитом" поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов'язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов'язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.
За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Таким чином, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 зазначила про відсутність підстав для відступу від наведених висновків, викладених раніше у її постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (п.п. 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (п. 6.19).
У вищевказаній постанові зазначено також, що регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов'язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні. Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно.
На період після прострочення виконання зобов'язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
Також, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов'язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.
У частині третій статті 6 ЦК України зазначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Тобто частина третя статті 6 ЦК України не допускає встановлення договором умов, які не відповідають закону.
У статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.
Тому сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх.
Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд.
Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові також зауважила, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за "користування кредитом", так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов'язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов'язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя) (пункт 117 постанови).
Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з'ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав) (пункт 122).
Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов'язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання (пункт 123).
Крім того, викладений в пункті 123 постанови від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17 висновок в частині твердження, що: "нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів", Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 уточнила таким: "у разі порушення виконання зобов'язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за "користування кредитом" (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором" (пункт 141 постанови).
За змістом пунктів 142-145 цієї ж постанови зазначено, що наведене у Рішенні Конституційного Суду України від 22.06.2022 у справі №3-188/2020 (455/20) обґрунтування (що приписи частини другої статті 625 ЦК України, першого речення частини першої статті 1050 ЦК України та частини першої статті 1048 ЦК України регулюють різні за змістом правовідносини, які не є взаємовиключними, адже за загальним правилом (частина перша статті 622 цього Кодексу), якщо інше не встановлено в договорі або законі, застосування заходів цивільної відповідальності не звільняє боржника від виконання зобов'язань за договором у натурі) збігається з висновками Великої Палати Верховного Суду.
Саме тому, що приписи частини другої статті 625 та частини першої статті 1048 ЦК України регулюють різні за змістом відносини, які не є взаємовиключними, кредитор після прострочення повернення кредиту може вимагати як сплати процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання (які нараховуються за статтею 625 ЦК України як наслідок неправомірної поведінки боржника), так і сплати кредиту та процентів за наданий кредит, нарахованих до настання строку повернення кредиту (які нараховуються за статтею 1048 ЦК України як наслідок правомірної поведінки сторін).
Вказане свідчить про послідовну та сталу правову позицію Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статей 625 та 1048 ЦК України у питанні можливості нарахування процентів за користування кредитом поза межами строку кредитування, зокрема й після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове його погашення.
З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду вкотре підтримала свою правову позицію у питанні нарахування процентів за користування кредитом поза межами строку кредитування та не знайшла підстав для відступу від висновків Верховного Суду щодо застосування норм права щодо відсутності у кредитодавця права нараховувати передбачені договором проценти протягом усього фактичного строку користування кредитом.
Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі й застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду є Велика Палата Верховного Суду, метою діяльності якої є забезпечення однакового застосування судами норм права.
Суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (такий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17).
Під час розгляду цієї справи суд враховує останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду, що викладена в постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16.
Зі змісту укладеного між сторонами кредитного договору вбачається, що Банк відкриває позичальнику поновлювальну відкличну кредитну лінію, що надалі іменується "Кредитна лінія", та надає позичальнику кредити в її межах, а позичальник зобов'язується використати кредити на цілі, зазначені в пункті 1.6 цього договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати Банку проценти за користування кредитами, виконати інші умови цього договору та повернути Банку кредити у терміни, встановлені цим договором.
Згідно з пунктом 1.2 цього договору ліміт кредитної лінії (гранична сума заборгованості по кредитній лінії) складає суму 1000000,00 гривень.
Пунктом 1.3 кредитного договору визначено, що розмір процентів (процентна ставка) за користування кожним з кредитів складає 29,9,00 % (двадцять п'ять процентів) річних. Процентна ставка за користування кредитами є фіксованою. Незважаючи на інші умови договору, сторони домовились, що у випадку виникнення простроченої загальної заборгованості за кредитною лінією, розмір процентної ставки за користування кредитами по відношенню до такої простроченої загальної заборгованості за кредитною лінією встановлюється в розмірі 29,9,00 % (двадцять п'ять процентів). Такий розмір процентної ставки за користування кредитами застосовуватиметься, починаючи з дня виникнення такої простроченої заборгованості.
Пунктом 1.3.1. кредитного договору визначено, що додатково Позичальник щомісяця сплачує на користь Банку комісію за супроводження Кредитів в розмірі 0,1 % від суми Ліміту Кредитної лінії, зазначеної в п. 1.2 цього Договору.
Згідно з пунктом 1.5 цього договору строк дії кредитної лінії закінчується 17 квітня 2024 року.
У пункті 4.3 договору передбачено, що надання кредитів, передбачених пунктом 1.1 цього договору, здійснюється шляхом оформлення окремих додаткових угод та переказу коштів з рахунку з обліку кредитної заборгованості, зазначеного в пункті 4.1 цього договору, на поточні рахунки позичальника в Банку.
Згідно п. 5.1. Кредитного договору, проценти нараховуються щоденно на суму загальної заборгованості за Кредитами, фактично наданими в межах Кредитної лінії, протягом усього строку наявності такої заборгованості, з використанням методу "факт/факт", виходячи з фактичної кількості днів у місяці та у році. При цьому день надання Кредиту враховується, а день повернення Кредиту не враховується при нарахуванні процентів.
П. 5.1.1. Комісія за супроводження Кредитів нараховується щомісяця, в останній робочий день поточного місяця, від суми Ліміту Кредитної лінії, зазначеної в п. 1.2 Договору, протягом строку дії цього Договору. У випадку дострокового розірвання/припинення дії Договору, в т.ч за наявності простроченої заборгованості за цим Договором, комісія нараховується в останній день дії цього Договору.
Відповідно до п. 5.2., проценти та комісії, нараховані за місяць, Позичальник зобов'язаний сплачувати щомісяця не пізніше 15 (п'ятнадцятого) календарного дня місяця, наступного за місяцем, в якому такі проценти та комісії були нараховані, але в будь-якому разі не пізніше дня закінчення строку дії Кредитної лінії, зазначеного в п.1.5 цього Договору (крім процентів, строки сплати яких визначені в наступних абзацах цього пункту).
У разі повного повернення Кредитів, проценти та комісії, нараховані за місяць, в якому закінчується зазначений строк, повинні бути сплачені не пізніше дня закінчення строку дії Кредитної лінії.
У разі дострокового розірвання цього Договору, проценти та комісії, нараховані за місяць, в якому відбувається таке розірвання, повинні бути сплачені не пізніше дня підписання угоди про розірвання та не пізніше строку дії Кредитної лінії, зазначеного в п. 1.6 цього Договору.
У разі наявності будь-якого простроченого Кредиту або його частини після закінчення строку дії Кредитної лінії проценти та комісії, нараховані за місяць, в якому відбувається фактичне повне повернення такого Кредиту, повинні бути сплачені не пізніше дня його повернення.
Відповідно до пункту 7.1 договору позичальник зобов'язаний повертати Банку кожен із кредитів не пізніше терміну, зазначеного у відповідній додатковій угоді про надання такого кредиту.
Суд встановив, що наведені пункти кредитного договору щодо нарахування та сплати процентів розташовані в розділах, які регулюють правомірну поведінку сторін, а не в окремому розділі, що регулює відповідальність позичальника. Отже, зміст договору свідчить про те, що сторонами не було узгоджено порядок нарахування та ставку процентів річних та комісії за період після настання строку погашення кредиту, як цього вимагає частина 2 статті 625 ЦК України.
Досліджуючи умови кредитного договору, з урахуванням укладених до нього додаткових угод, (на якому ґрунтуються вимоги АТ "БІЗБАНК") на предмет визначення цим договором строку кредитування суд установив здійснення Банком нарахування процентів за користування кредитом, зокрема, поза межами строку кредитування.
З розрахунку заборгованості по процентам вбачається, що позивачем було здійснено відповідні нарахування процентів за користування кредитними коштами за додатковими угодами до кредитного договору без врахування визначеного додатковими угодами строку повернення кредиту. При цьому, проценти за період поза межами строку кредитування та комісію згідно з п. 1.3.1. Договору він нараховує саме як проценти за "користування кредитом", а не як міру відповідальності на підставі статті 625 ЦК України.
Отже, з урахуванням правової позиції викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16, перевіривши здійснений позивачем розрахунок процентів за користування кредитом та комісії, нарахованої згідно п. 1.3.1. договору на відповідність положенням чинного законодавства та умовам договору, враховуючи дати виникнення заборгованості та її погашення та/або настання строку повернення кредиту, суд дійшов висновку про його (розрахунок) необґрунтованість, оскільки в межах строку кредитування відповідні платежі були повністю сплачені боржником. Отже заявлені в цій частині вимоги щодо визнання заборгованості Банку за процентами за період з 17.04.2024 по 01.05.2025 (включно) в розмірі 185 145,54 грн та за комісією за період з 28.02.2025 по 01.05.2025 в розмірі 3000,00 грн. суд відхиляє як необґрунтовані.
Зважаючи на вищезазначене, суд визнає грошові вимоги Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" до боржника на загальну суму 3 479 244,46 грн.
З урахуванням того, що офіційне повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність оприлюднене на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 01.10.2025 (номер публікації 77300), а заява Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" надійшла до суду 23.10.2025, тобто в межах визначеного законом 30-денного строку, то зазначені вимоги є конкурсними з правом вирішального голосу на зборах кредиторів.
За подання заяви з грошовими вимогами заявником також був сплачений судовий збір у розмірі 6 056,00 грн. який також визнається судом та підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів.
Отже, зважаючи на наявність доказів, якими підтверджуються вимоги Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" у розмірі 3 485 300,46 грн. суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового частково заяву Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" (вх. №24658 від 23.10.2025) з грошовими вимогами до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіа Агро - Тех" по справі № 922/3117/25 з урахуванням заяви (вх. № 8071 від 06.04.2026) про визнання грошових вимог до боржника.
Керуючись ст. ст. 1, 2, 45, 47 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 14, 73, 74, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Задовольнити частково заяву Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" (вх. №24658 від 23.10.2025) з грошовими вимогами до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіа Агро - Тех" по справі № 922/3117/25 з урахуванням заяви (вх. № 8071 від 06.04.2026) про уточнення заявлених вимог.
Визнати грошові вимоги Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" до боржника на загальну суму 3 485 300,46 грн., з яких
- заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №SME/BZL/42820 від 28.07.2023 в загальному розмірі 2 527 503,54грн, з яких 2 450 778,83 грн заборгованість за кредитом, 53856,57 грн заборгованість за відсотками, 7500,00 грн заборгованість за комісією та 15368,14 грн витрат по сплаті судового збору у справі № 917/1001/25, як таку, що забезпечені заставою майна боржника за Договором застави обладнання № SME/BZL/42820/S від 28.07.2023, укладеним між Акціонерним товариством "Банк інвестицій та заощаджень" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіа Агро - Тех";
- за договором про відкриття кредитної лінії №SME/BCL/41478 від 18.04.2023 загальному розмірі 951 740,92 грн. (4-та черга задоволення вимог кредиторів);
- витрати по сплаті судового збору за подачу заяви з грошовими вимогами до боржника у розмірі 6 056,00 грн. (1-ша черга задоволення вимога кредиторів).
Зобов'язати розпорядника майна окремо внести до реєстру вимог кредиторів відомості про майно боржника, що є предметом забезпечення:
- Вертикальний обробний центр HAAS VF-3, включно із складовими частинами та комплектуючими комплектуючими, серійний номер 1186536, рік випуску - 2021;
- Обертовий стіл HAAS HRT 210, включно із складовими частинами та комплектуючими, серійний номер 240289, рік випуску- 2021;
- Токарний обробний центр HAAS ST- 20, включно із складовими частинами та комплектуючими, серійний номер 312279, рік випуску- 2021.
Решту заявлених вимог відхилити.
Зобов'язати розпорядника майна включити визнані судом вимоги до реєстру вимог кредиторів у визначеній Кодексом України з процедур банкрутства черговості.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.
Ухвала підписана 18.05.2026.
Суддя Кононова О.В.