адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
07.05.2026 Справа № 917/501/25
за позовною заявою Полтавської міської ради, вул. Соборності, 36, м. Полтава, 36000
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джейкос", вул. Цісик Квітки, 11, м. Полтава, 36000
про стягнення грошових коштів
Суддя Кльопов І.Г.
Секретар Назаренко Я.А.
Представники сторін згідно протоколу судового засідання.
Обставини справи: Полтавська міська рада Полтавської області звернулася до Господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою у розмірі 1 511 831,55грн. за період з 29.11.2022 по 31.01.2025
В обгрунтування позову позивач зазначає, що відповідач, набувши право власності на об'єкти нерухомості, розташовані на земельній ділянці, яка перебуває у власності територіальної громади, не оформив та не зареєстрував право землекористування на період 2022 - 2025 років, не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг у себе грошові кошти в розмірі орендної плати.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 18.03.2025 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі; справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 10.04.2025
31.03.2025 за вхід. № 4235 від відповідача надійшов відзив на позов. Відповідач проти позову заперечує. Відповідач зазначає, що згідно із ЗУ «Про оренду землі» передати в оренду можна тільки ділянку, яка є сформованим об'єктом цивільних прав - тобто щодо якої розроблено і затверджено технічну документацію із присвоєнням ділянці кадастрового номеру та внесенням її в державний земельний кадастр. В інакшому разі ділянку передати в оренду неможливо.
Відповідно, в цій категорії справ позивач зобов'язаний доказати ту обставину, що земельна ділянка була сформованим об'єктом цивільних прав протягом усього періоду, за який він заявляє позов - адже саме за такий період він реально міг би отримати оренду, якби користування ділянкою без правовстановлюючого документу не було.
Проте позивач у справі № 917/501/25 не надав докази того, що земельна ділянка за адресою м. Полтава, вул. Квітки Цісик, 11 була сформована протягом усього періоду щодо якого заявлено позовні вимоги.
Позивач у справі надав лише відомості про реєстрацію речових прав на ділянку 13.12.2024, проте докази коли було сформовано земельну ділянку не надав.
З відкритих джерел ТОВ «ДЖЕЙКОС» встановлено, що Полтавська міська рада ухвалила рішення від 15.09.2023 "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку по вул.Квітки Цісик, 11". Це рішення ради розміщено на її веб-сайті.
Таким чином, очевидно, що технічна документація, якщо така розроблялася (що з позову невідомо) могла бути розроблена не раніше 15.09.2023.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 04.09.2025 закрито підготовче провадження у справі.
02.03.2026 за вхід. № 2694 від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі.
Розглянувши матеріали справи суд встановив
ТзОВ «Джейкос» з 29.11.2022 є власником нерухомого майна - нежитлової будівлі та споруди (складські приміщення), загальною площею 8800.8 кв.м. реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 676201353101за адресою: м. Полтава , вул. Цісик Квітки, будинок 11.
Вказана обставина підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 24.01.2025 року №409551895, оригінал доказу наявний у позивача.
Вказане нерухоме майно розташоване на земельній ділянці площею 16746 кв.м. з кадастровим номером 5310136400:10:004:0450.
Власником земельної ділянки площею 16746 кв.м. з кадастровим номером 5310136400:10:004:0450 є територіальна громада в особі Полтавської міської ради.
Вказана обставина підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 29.01.2025 року №410174409.
Позивач зазначає, що відповідач, набувши право власності на об'єкти нерухомості, розташовані на земельній ділянці, яка перебуває у власності територіальної громади, не оформив та не зареєстрував право землекористування на період 2022 - 2025 років, не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг у себе грошові кошти в розмірі орендної плати.
Позивач, враховуючи довідку про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 20.01.2025, відповідно до якої, нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5310136400:10:004:0450 становить 27246244,38 грн. (вартість 1 кв. м становить 1627,33 грн.) нарахував відповідачу та заявив до стягнення за користування земельною ділянкою без оформлення права користування (договору оренди), недоотриманих коштів в сумі 1511831,55 грн,
При прийнятті рішення судом враховано наступне.
Правові підстав користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 ЗК України реалізується через право постійного користування або право оренди.
Принцип платного використання землі передбачено статтею 206 ЗК України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.
Плата за землю справляється відповідно до закону.
Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Отже, законодавець розмежовує поняття «земельний податок» та «орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності» в залежності від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.
Відповідно до статей 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов'язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною першою статті 21 Закону України «Про оренду землі».
Згідно із частиною першою статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Відповідно до частин першої, третьої, четвертої, дев'ятої статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.
Статтею 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідків події.
У випадку використання землекористувачем сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотриманої орендної плати в порядку статті 1212 ЦК України.
Так, відповідно до ЗУ «Про оренду землі» передати в оренду можна тільки ділянку, яка є сформованим об'єктом цивільних прав - тобто щодо якої розроблено і затверджено технічну документацію із присвоєнням ділянці кадастрового номеру та внесенням її в державний земельний кадастр. В інакшому разі ділянку передати в оренду неможливо.
Проте, позивач у справі № 917/501/25 не надав докази того, що земельна ділянка за адресою м. Полтава, вул. Квітки Цісик, 11 була сформована протягом усього періоду щодо якого заявлено позовні вимоги, що виключає можливість обчислювати розмір безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю у вказаний період.
Позивач надав лише відомості про реєстрацію речових прав на ділянку 13.12.2024, проте докази коли було сформовано земельну ділянку позивач суду не надав.
Також суд зазначає, що позивач ухвалив рішення від 15.09.2023 "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку по вул.Квітки Цісик, 11".
Проте, саме рішення позивача про затвердження технічної документації в матеріалах справи відсутнє.
Суд бере до уваги посилання відповідача на те, що площа належної йому нерухомості складає 8800 кв.м., а заявлена позивачем площа використовуваної підприємством земельної ділянки становить 16000кв.м. (1,6 га). Так, без технічної документації на спірну земельну ділянку, не можливо встановити яким чином обрахована ця площа і які землі вона включає.
Суд враховує позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 09.10.2019 у справі 917/1997/17, від 29.05.2019 у справі №922/955/18, від 06.08.2019 у справі №922/3560/18, від 12.08.2019 у справі №922/2927/18, від 05.08.2022 у справі №922/2060/20, від 24 липня 2024 року у справі № 904/2142/23, 20 вересня 2022 року у cправі № 922/3684/20, 02 листопада 2022 року у справі № 915/766/21
Таким чином, використаний позивачем спосіб визначення розміру безпідставно збережених відповідачем коштів розрахований, як розмір плати за земельну ділянку кадастровий номер: 5310136400:10:004:0450 у спірний період не можуть бути взяті судом до уваги.
Таким чином, слід дійти висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами розмір безпідставно збережених відповідачем коштів, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Інші посилання позивача не спростовують висновків, до яких дійшов суд.
При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України"
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини, аналізуючи норми законодавства та наявні в матеріалах справи докази, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Полтавської міської ради в повному обсязі.
Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача згідно ст.129 ГПК України.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 237, 238, 252 ГПК України, суд
Відмовити у задоволенні позову
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.
Повне рішення складено 18.05.2026
Суддя Кльопов І.Г.