65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про залишення позовної заяви без руху
"18" травня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/1741/26
Господарський суд Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.
розглянувши матеріали за вх. № 1784/26 від 11.05.2026
за позовом Громадської організації "ВІД БОЛЮ ДО ВОЛІ" (76018, Івано-Франківська обл., Івано-Франківський р-н, м. Івано-Франківськ, вул. Бельведерська, буд. 6, кв. 12; код ЄДРПОУ 45954471)
до відповідача - Громадської організації "СОЦІАЛЬНА ПЛАТФОРМА "МОЄ МІСТО" (65023, Одеська обл., м. Одеса, вул. Троїцька, буд. 43-Б; код ЄДРПОУ 40007279)
про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, захист ділової репутації,
Громадська організація "ВІД БОЛЮ ДО ВОЛІ" (далі - позивач, ГО "ВІД БОЛЮ ДО ВОЛІ") звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до Громадської організації "СОЦІАЛЬНА ПЛАТФОРМА "МОЄ МІСТО" (далі - відповідач, ГО "СП "МОЄ МІСТО"), в якому просить суд:
1) визнати неправомірними дії ГО "СП "МОЄ МІСТО" щодо односторонньої зміни умов надання Гранту (коштів NED), передбачених п. 2.8 Договору № 1-020226 від 02.02.2026, щодо зміни мінімального порогу збору коштів для участі у пітчингу з 20% до 15% та 10%, без внесення відповідних змін до Договору та без письмового погодження з ГО "ВІД БОЛЮ ДО ВОЛІ";
2) зобов'язати відповідача надати інформацію про суму реалізації Проєкту (згідно з п. 1.6 Договору) - звіт про кінцеву суму коштів, фактично зібраних на Платформі MyCity для проєкту "Шлях від болю до волі" ГО "ВІД БОЛЮ ДО ВОЛІ" станом на 02.04.2026;
3) визнати недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію ГО "ВІД БОЛЮ ДО ВОЛІ", інформацію, поширену відповідачем у відповіді на претензію від 02.04.2026, а саме твердження про те, що дії позивача щодо захисту своїх прав є "вибиванням коштів", "залякуванням" та "психологічним тиском".
Прохальна частина позовної заяви містить також низку клопотань ГО "ВІД БОЛЮ ДО ВОЛІ, а саме:
1) про зменшення позивачу розміру судового збору за подання позовної заяви до фактично сплаченої суми - 3328,00 грн;
2) про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, - Національного фонду за демократію (National Endowment for Democracy (NED), 1025 F Street NW, Suite 800, Washington, DC 20004, USA;
3) про витребування у ГО "СОЦІАЛЬНА ПЛАТФОРМА "МОЄ МІСТО" для огляду та долучення до справи копії рішення (протоколу), прийнятого за результатами пітчингу проєкту "Шлях від болю до волі" (згідно з п. 2.8 Договору).
Розглянувши позовну заяву на її відповідність вимогам ст. 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити, зокрема, зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
У позовній заяві ГО "ВІД БОЛЮ ДО ВОЛІ" зазначила, що оригінали Договору № 1-020226 від 02.02.2026, претензії та відповіді на претензію від 02.04.2026 знаходяться у позивача за адресою: 76018, м. Івано-Франківськ, вул. Бельведерського, буд. 6, кв. 12; оригінали внутрішніх рішень (протоколів) про розподіл Грантів NED знаходяться у відповідача.
Втім, позовна заява не містить зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів решти доказів, копії яких додано до заяви.
Згідно з ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема, сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Суд встановив, що на підтвердження сплати судового збору за подання позовної заяви позивач надав квитанцію № 9503-1014-8572-3502 від 22.04.2026 на суму 3328,00 грн.
Між тим, згідно з довідкою начальника статистичного відділу Господарського суду Одеської області від 11.05.2026 судовий збір у розмірі 3328,00 грн, сплачений згідно з квитанцією № 9503-1014-8572-3502 від 22.04.2026, був зарахований на рахунок № UA938999980313141206083015758, відкритий в Головному управлінні державної казначейської служби України в Одеській області, однак вказана квитанція обліковується в матеріалах справи № 916/1496/26.
Так, судом з'ясовано, що судовий збір за квитанцією № 9503-1014-8572-3502 від 22.04.2026 сплачено за подання ГО "ВІД БОЛЮ ДО ВОЛІ" позову в іншій справі № 916/1496/26.
Водночас, ухвалою від 07.05.2026 позовну заяву ГО "ВІД БОЛЮ ДО ВОЛІ" від 1530/26 від 22.04.2026 до ГО "СОЦІАЛЬНА ПЛАТФОРМА "МОЄ МІСТО" про зобов'язання вчинити певні дії повернуто заявнику без розгляду.
Питання повторного використання платіжного документа при повторному поданні позовної заяви за умови повернення без розгляду попередньо поданої позовної заяви вже розглядалося Верховним Судом.
За приписами ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 13.02.2019 у справі № 1540/3297/18 Верховний Суд звернув увагу, що певний час редакція частини четвертої статті 6 Закону України "Про судовий збір" передбачала таке право, що якщо сума судового збору підлягала поверненню у зв'язку із залишенням позову без розгляду, але не була повернута, до повторно поданого позову додається первісний документ про сплату судового збору (друге речення цієї норми закону). Проте Законом України від 22 травня 2015 року № 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" це речення було виключено з цієї норми (підпункт 4 пункт 4 цього Закону) і станом на час ухвалення оскаржуваних у цій справі судових рішень стаття 6 Закону України "Про судовий збір" передбачала, що за повторно подані позови, що раніше були залишені без розгляду, судовий збір сплачується на загальних підставах.
Тому позивач, коли подає повторно позовну заяву, має сплати судовий збір за її розгляд і не вправі використовувати первісний документ про сплату цього платежу, доданий до первинної позовної заяви, яку суд залишив без розгляду. Запроваджене законодавче нововведення не обмежує і не порушує прав позивача в частині обов'язку нести додаткові майнові витрати у зв'язку зі зверненням до суду, оскільки за законом такий позивач має право на повернення суми судового збору, сплаченого за подання первісної позовної заяви, яка була залишена без розгляду.
Таким чином, у цьому випадку позивач також має право повернути сплачений ним у справі № 916/1496/26 судовий збір, сплачений відповідно до квитанції № 9503-1014-8572-3502 від 22.04.2026 на суму 3328,00 грн. Однак, така квитанція не може бути врахована як належний доказ сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі у цій справі (№ 916/1741/26), так як судовий збір за нею сплачений та зарахований при поданні іншого позову.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12.10.2023 у справі № 160/554/23.
Щодо клопотання позивача про зменшення розміру судового збору за подання позовної заяви до 3328,00 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або
2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або
4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
За ч. 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Згідно з ч. 3 цієї ж статті при визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.
Клопотання про зменшення розміру судового збору позивач мотивує тим, що ГО "ВІД БОЛЮ ДО ВОЛІ" є неприбутковою громадською організацією, яка займається підтримкою ветеранів війни та діє виключно за рахунок благодійних внесків, а предметом спору є захист прав ветеранів у межах соціального проєкту. Тобто, як зазначає позивач, його майновий стан не дозволяє сплатити збір за всі три вимоги немайнового характеру у повному обсязі.
Суд при цьому зазначає, що положення пунктів 1 та 2 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю (п. 45 Постанови Великої Палати Верховного суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18).
Враховуючи вищевикладене, єдиною умовою, за якої можливе зменшення розміру судового збору у даній справі, є спрямованість предмета позову на захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Разом з тим, позивач належним чином не обґрунтував того, що заявлені ним вимоги дійсно спрямовані на захист його соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, тобто не довів наявності підстав для зменшення розміру судового збору у порядку п. 3 ч. 1 ст. 8 статті 8 Закону України "Про судовий збір".
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням та відсутністю коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.
За таких обставин, у суду відсутні правові підстави для задоволення клопотання позивача про зменшення розміру судового збору.
Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28.05.85 у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57).
Європейський суд з прав людини в рішенні "Креуз проти Польщі" у справі № 28249/95 від 19.06.2001 зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду: 1) позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").
Позовна заява містить три вимоги немайнового характеру, за які позивач мав сплатити 7987,20 грн судового збору (3328 * 3 * 0,8).
Втім, доказів сплати судового збору за подання позову у даній справі позивач не надав, а квитанція № 9503-1014-8572-3502 від 22.04.2026 на суму 3328,00 грн, як уже було зазначено, не може бути врахована у якості належного доказу сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі у цій справі (№ 916/1741/26), так як судовий збір за нею сплачений та зарахований при поданні іншого позову.
Реквізити для сплати судового збору містяться за посиланням: https://od.arbitr.gov.ua/sud5017/gromadyanam/court_fee/
Згідно з ч. 1 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Отже, з урахуванням наявності вищевикладених недоліків, позовна заява підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення виявлених недоліків.
Разом з тим, суд зазначає, що позивач не позбавлений права подати до суду обґрунтоване клопотання про зменшення розміру судового збору, із належним мотивуванням спрямованості предмета позову у даній справі на захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав ГО "ВІД БОЛЮ ДО ВОЛІ".
Керуючись ст. 162, 164, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні клопотання Громадської організації "ВІД БОЛЮ ДО ВОЛІ" про зменшення розміру судового збору - відмовити.
2. Позовну заяву (вх. № 1784/26 від 11.05.2026) Громадської організації "ВІД БОЛЮ ДО ВОЛІ" - залишити без руху.
3. Встановити позивачу строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня вручення даної ухвали шляхом:
- зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів доказів, копії яких додано до заяви (крім тих, про які вже є відповідне зазначення у позовній заяві);
- надання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 7987,20 грн.
4. Попередити позивача про наслідки недотримання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, передбачені ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили 18.05.2026 та оскарженню не підлягає.
Суддя Р.В. Волков