79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
18.05.2026 Справа № 914/779/26
Господарський суд Львівської області у складі судді Никон О.З., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та повідомлення сторін
справу № 914/779/26
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково виробнича фірма “Енергосистеми», м. Запоріжжя
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ДСЮ груп», м. Львів
про стягнення 1 176 728, 74 грн
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково виробнича фірма “Енергосистеми» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ДСЮ груп» про стягнення 1 176 728, 74 грн за невиконання умов договору постачання № ES-24-001 від 12.09.2024.
Хід розгляду справи.
Ухвалою суду від 23.03.2026 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та повідомлення (виклику) сторін; відповідачу встановлено строк для подачі відзиву на позов - 15 календарних днів з дня отримання цієї ухвали.
Ухвалу суду про відкриття провадження сторонам доставлено до їх електронних кабінетів 24.03.2026.
Аргументи сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором постачання № ES-24-001 від 12.09.2024 в частині оплати заборгованості за поставлений товар на загальну суму 925 108, 00 грн.
Крім суми основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача 141 047, 29 грн пені, 31 935, 24 грн 3% річних та 78 638, 21 грн інфляційних втрат.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, щодо позову в установленому порядку не заперечив.
Обставини справи.
12 вересня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково виробнича фірма «Енергосистеми» (далі - постачальник) та Товариство з обмеженою відповідальністю «ДСЮ Груп» (далі - покупець) уклали договір постачання № ES-24-001 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1. якого Постачальник зобов'язується поставляти і передати у власність Покупця замовлений товар, надалі за текстом «Товар», а Покупець зобов'язується прийняти Товар та своєчасно оплатити його в строк, на умовах даного Договору.
У пункті 2.7. договору зазначено, що датою поставки та перехід права власності на Товар від Постачальника до Покупця вважається дата підписання накладної про приймання Товару.
Згідно з пунктом 3.2. договору його сума складає 1 125 108, 00 грн, в тому числі ПДВ 20% - 187 518,00 грн.
Відповідно до пункту 4.2 договору оплата здійснюється Покупцем після отримання Товару, згідно з умовами Договору, у відповідності до рахунків-фактури в термін до 20 січня 2025 року шляхом перерахування повної суми коштів на поточний рахунок Постачальника.
Відповідальність сторін погоджена у розділі 6, зокрема, у пункті 6.3. договору погоджено, що у випадку порушення терміну оплати Продукції, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі 1% від вартості несвоєчасно оплаченої Продукції за кожен день прострочення.
Додатком 1 до договору є специфікація, в якій погоджено поставку 375 приладів - розподілювачів теплової енергії ТЕПЛОmeter на загальну суму 1 125 108, 00 грн.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу погоджені у специфікації 375 приладів - розподілювачів теплової енергії ТЕПЛОmeter на загальну суму 1 125 108, 00 грн, що підтверджено видатковою накладною № 5 від 17.12.2024.
За фактом поставки товару сформовано податкову накладну № 159 від 17.12.2025, яка зареєстрована 16.01.2025.
Позивач виставив відповідачу рахунок на оплату № 169 від 17.12.2024 на суму 1 125 108, 00 грн.
31.01.2025 відповідач оплатив позивачу 200 000, 00 грн, що підтверджено банківською випискою про рух коштів.
02.06.2025 позивач направив на адресу відповідача лист з вимогою про сплату заборгованості на суму 925 108, 00 грн.
10.07.2025 позивач повторно направив лист з вимогою про сплату заборгованості, проте 31.07.2025 лист повернуто відділенням поштового зв'язку із зазначенням причини: «за закінченням терміну зберігання».
Відповідей на претензії матеріали справи не містять.
У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань щодо повної оплати отриманого товару та наявністю заборгованості на суму 925 108, 00 грн, позивач звернувся до суду з цим позовом. Окрім основної суми боргу, позивач просив стягнути з відповідача 141 047, 29 грн пені, 31 935, 24 грн 3% річних та 78 638, 21 грн інфляційних втрат.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення, висновки суду.
Правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі договору постачання № ES-24-001 від 12.09.2024.
Частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачає, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У частині 1 статті 692 Цивільного кодексу України закріплено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Суд встановив, що на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 125 108, 00 грн, що підтверджено видатковою накладною № 5 від 17.12.2024.
Видаткова накладна містить підписи та печатки обох сторін договору та не містить жодних зауважень.
Сторони у пункті 4.2. договору погодили термін оплати товару - до 20.01.2025.
Відповідач 31.01.2025 оплатив позивачу 200 000, 00 грн.
Доказів сплати решти товару на суму 925 108, 00 грн матеріали справи не містять.
Враховуючи викладене, позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо заявлених до стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних.
Крім основного боргу позивач також заявив до стягнення 141 047, 29 грн пені, нарахованої з 17.09.2025 по 16.03.2026 на суму заборгованості - 925 108, 00 грн.
Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що позивач при визначенні строку її нарахування не врахував приписів частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, який був чинний і на момент укладення договору, і на момент поставки товару.
Частина 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суд встановив, що умови договору не містять погодження сторін щодо продовження строку нарахування штрафних санкцій, зокрема пені, понад встановлений шестимісячний строк.
Оскільки зобов'язання з оплати товару мало бути виконано до 20.01.2025, позивач мав право на нарахування пені з 21.01.2025 по 21.07.2025.
Однак позивач заявив до стягнення пеню за період з 17.09.2025 по 16.03.2026.
Оскільки суд не має права виходити за межі позовних вимог, у задоволенні вимоги про стягнення пені слід відмовити.
Позивач також заявив до стягнення 78 638, 21 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з лютого 2025 року по лютий 2026 року та 31 935, 24 грн 3% річних, нарахованих з 21.01.2025 по 16.03.2026.
Частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, суд встановив, що такі є правильними.
Враховуючи викладене, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 925 108, 00 грн основного боргу, 78 638, 21 грн інфляційних втрат та 31 935, 24 грн 3% річних.
У задоволенні вимоги про стягнення 141 047, 29 грн пені слід відмовити.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Щодо судових витрат.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 73, 74, 129, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ДСЮ груп» (місцезнаходження: 79049, місто Львів, вул. Гориня Михайла, будинок 8, квартира 17, ідент. код: 45313565) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково виробнича фірма “Енергосистеми» (місцезнаходження: 69019, місто Запоріжжя, вул. Незалежної України, будинок 39А, офіс 7, ідент. код: 35764186) 1 035 681, 45 грн, з яких: 925 108, 00 грн основного боргу, 78 638, 21 грн інфляційних втрат, 31 935, 24 грн 3% річних та 12 428, 18 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в строки, визначені статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Никон О.З.