Справа № 484/701/26
Провадження № 2/467/363/26
19.05.2026 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого - судді Кологривої Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Романенко Т.І.,
представника відповідача Курилкіна С.І. ( у режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Арбузинка цивільну справу за позовною заявою акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
У лютому 2026 року акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк» (далі - АТ «ПУМБ») звернулося до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що між ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» та відповідачем укладено кредитні договори: 20 листопада 2012 року за №26256019004704, за умовами якого Банк надав позичальнику кредит у розмірі 20887 грн. 83 к. та 25 липня 2018 року за №1001086336501, за умовами якого Банк надав позичальнику кредит у розмірі 17460 грн. 19 липня 2016 року ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» припинилося шляхом приєднання до публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк». Акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк» є правонаступником публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк». У зв'язку з неналежним виконанням умов договору щодо своєчасної сплати грошових коштів станом на 24 листопада 2025 року утворилася заборгованість: по кредитному договору від 20 листопада 2012 року за №26256019004704 - 38194 грн. 35 к., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 20887 грн. 83 к., заборгованість за процентами в розмірі 17306 грн. 52 к.; по кредитному договору від 25 липня 2018 року за №1001086336501 - 26398 грн. 32 к., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 14382 грн. 67 к., заборгованість за процентами в розмірі 8 грн. 51 к., заборгованість за комісією - 12007 грн. 14 к. Загальна сума заборгованості склала 64592 грн. 67 к. На адресу відповідача позивачем було направлено письмову вимогу (повідомлення) про виконання зобов'язання щодо погашення кредитної заборгованості достроково, яка залишилася без виконання. Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 64592 грн. 67 к., а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662 грн. 40 к.
Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 лютого 2026 року справу передано на розгляд Арбузинського районного суду Миколаївської області по підсудності.
Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 21 березня 2026 року по справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін.
Представником відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 подано відзив на позовну заяву, у якому заявлено про застосування строків позовної давності та відмову у задоволенні позовної заяви. По кредитному договору від 20 листопада 2012 року останній платіж здійснено 04 лютого 2019 року, тому і строк звернення до суду за цим платежем (та за тілом кредиту, якщо строк договору закінчився) сплив 04 лютого 2022 року. Пункт 13 Прикінцевих положень ЦК України (щодо карантину) набрав чинності 02 квітня 2020 року. На той момент строк позовної давності вже тривав понад рік. Пункт 19 Прикінцевих положень ЦК України щодо продовження строків на час воєнного стану набрав чинності 17 березня 2022 року. На момент набрання чинності цією нормою (17 березня 2022 року) загальний трирічний строк позовної давності (який сплив 04 лютого 2022 року) вже закінчився. Продовження строків, які вже спливли на момент введення воєнного стану законодавством не передбачено. Перебіг строку позовної давності має обчислюватись щодо кожного прострочено платежу. По кредитному договору від 25 липня 2018 року паспортом споживчого кредиту визначено порядок повернення кредиту ануїтетними (рівними) платежами щомісячно до 25 числа кожного календарного місяця 1249 грн. 63 к. та 1249 грн. 35 к. (останній платіж), комісія за обслуговування кредиту 522 грн. 05 к. щомісячно. З розрахунку заборгованості за кредитним договором від 26 липня 2018 року вбачається, що станом на 24 листопада 2025 року перша заборгованість за черговим платежем на суму 725 грн. 26 к. виникла 25 вересня 2018 року, в подальшому за черговим платежем 25 листопада 2018 року на суму 725 грн. 26 к., 25 січня 2019 року - 725 грн. 26 к. і в подальшому чергових платежів не було. Договір укладено на строк 24 місяці. Розрахунок заборгованості за кредитним договором від 20 листопада 2012 року станом на 24 листопада 2025 року свідчить, що заборгованість за черговими платежами виникла з 31 жовтня 2016 року, останній платіж 28 лютого 2019 року. Вважає, що позивачем по обом кредитним договорах пропущено строк позовної давності звернення до суду. Кредитні договори від 20 листопада 2012 року та 25 липня 2018 року були укладені шляхом підписання позичальником (відповідачем) заяв про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (публічна частина) - заява від 25 липня 2018 року та заява від 20 листопада 2012 року. Позивач посилається на те, що позичальник підписав заяву-анкету (індивідуальну частину), якою підтвердив згоду з Умовою та Правилами (публічною частиною), розміщеними на сайті. Вважає, що позивачем у такий спосіб не доведено факт ознайомлення позичальника з «Публічною частиною». Витяг з Правил (Умов), які позичальник надає до суду не є доказом того, що саме ці правила діяли в момент підписання договору і що позичальник їх бачив. Підпис на анкеті не означає автоматичного погодження нарахування штрафів, пені чи змінених відсотків, якщо вони не прописані безпосередньо в індивідуальній частині. Умови щодо стягнення процентів по кредитному договору від 20 листопада 2012 року у розмірі 17306 грн. 32 к. та по кредитному договору від 25 липня 2018 року у розмірі 8 грн. 51 к. є несправедливими та завищеними, не відповідають засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам принципу верховенства права. Кредитор як фінансова установа скористався необізнаністю позичальника та спонукав у такий спосіб його на укладення договору позики на вкрай невигідним для нього умовах. Вимога про стягнення комісії у розмірі 12007 грн. 14 к. по кредитному договору від 25 липня 2018 року не підлягає задоволенню з огляду на те, що, встановивши у кредитному договорі щомісячну сплату комісії, позивач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позичальнику, що є незаконним.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, зазначені у відзиві на позовну заяву.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши представника відповідача, суд приходить до наступного.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «ПУМБ»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Судом встановлено, що 20 листопада 2012 року між ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» та відповідачем був укладений кредитний договір №26256019004704, за умовами якого Банк надав позичальнику кредит, при цьому ліміт овердрафту склав 4000 грн., проценти 0.0001 річних, при здійсненні інших дебетових операцій по картковому рахунку за рахунок коштів овердрафту (в межах ліміту) - 36,00 % річних, процентна ставка за користування несанкціонованим овердрафтом - 36,00 %. Строк дії кредиту 24 місяців. Розмір комісії за обслуговування кредиту - 2%.
ОСОБА_1 підписала Пропозицію укласти Договір карткового рахунку та договір страхування (оферти), згідно з яким запропонувала АТ «Банк Ренесанс Капітал» укласти з нею Договір страхування й Договір карткового рахунку, в рамках яких: відкрити картковий рахунок на її ім'я; випустити на її ім'я платіжну картку міжнародної платіжної системи Master Card; встановити ліміт овердрафту (кредитування) за рахунком на умовах, визначених в цій пропозиції; оформити страхування його майнових інтересів, пов'язаних із життям, здоров'ям та працездатністю, як це зазначено у відповідній заяві. Відповідач просив банк встановити в момент укладання або протягом дії договору рахунку ліміт овердрафту та строк користування овердрафтом в межах максимально погодженої суми, яка не перевищує 50000 грн. Відповідач підтвердила, що до підписання цієї пропозиції була ознайомлена в письмовій формі з інформацією про умови кредитування рахунку (у формі овердрафту) та орієнтовну сукупну вартість кредиту, зокрема умови кредитування (щодо можливої суми кредиту, строку, на який кредит може бути одержаний, мети, для якої кредит може бути використаний, форми та видів його забезпечення, наявних форм кредитування з коротким описом відмінностей між ними, у тому числі між зобов'язаннями позичальника, типу процентної ставки (фіксованої, плаваючої тощо), переваг та недоліків пропонованих схем кредитування, орієнтовну сукупну вартість кредиту (з урахуванням: а) процентної ставки за кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань позичальника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, б) варіантів погашення кредиту, включаючи кількість платежів, їх періодичність та обсяги, в) можливості та умов дострокового повернення кредиту, податковий режим сплати процентів та про державні субсидії, на які позичальник має право, або відомості про те, від кого позичальник може одержати докладнішу інформацію тощо, а також з Правилами страхування.
Відповідачем ОСОБА_1 особисто підписані Загальні умови договорів кредитування, відкриття та ведення рахунків в редакції від 27 серпня 2012 року.
Згідно з пунктами 2, 3 Загальних умов відкриття та порядку ведення карткового рахунку та договору страхування, зокрема банк зобов'язується відкрити рахунок та видати клієнту картку та протягом строку її дії забезпечувати можливість здійснювати операції з її використанням, надавати інші послуги згідно з договором, а клієнт зобов'язується оплачувати послуги банку у відповідності до цього договору та чинних тарифів. В межах, визначених Пропозицією, та на основі наданої клієнтом інформації, а також з урахуванням фінансового стану та кредитної історії клієнта, банк має право встановити клієнту ліміт овердрафту за рахунком для проведення операції з використанням картки, за відсутності власних коштів клієнта на рахунку. Клієнт зобов'язаний, зокрема щомісячно здійснювати погашення заборгованості за овердрафтом, що виникла у розрахунковому періоді, шляхом поповнення рахунку на кожну розрахункову дату коштами у розмірі, що є не меншим мінімального платежу; щомісячно в повному обсязі сплачувати проценти за користування овердрафтом й несанкціонованим овердрафтом, нараховані штрафні санкції (за наявності), а також погашати іншу заборгованість, що виникла у розрахунковому періоді, шляхом поповнення рахунку на кожну розрахункову дату коштами у відповідному розмірі.
Кредитування рахунку (надання кредиту у формі овердрафт) здійснюється шляхом дебетування рахунку на суму операцій, що здійснюються із застосуванням картки, при відсутності власних коштів клієнта на рахунку. Такі операції здійснюються за рахунок коштів банку в межах встановленого ліміту овердрафту та протягом строку користування овердрафтом. Повернення кредиту (овердрафту) здійснюється за рахунок надходження грошових коштів на рахунок, як це передбачено пунктом 3.2.7 Договору. Повне погашення кредиту (овердрафту) має бути здійснено не пізніше останнього дня строку користування овердрафтом, встановленого банком. Розрахунок процентів здійснюється щомісячно за фактичний строк користування овердрафтом протягом кожного розрахункового періоду, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та 365 днів у році. Погашення заборгованості клієнта та здійснення інших платежів здійснюється у такій послідовності, зокрема: 1) прострочені проценти; 2) прострочена сума несанкціонованого овердрафту; 3) прострочена сума овердрафту (п.4 Загальних умов відкриття та порядку ведення карткового рахунку та договору страхування).
Відповідно до розписки від 20 листопада 2012 року ОСОБА_1 отримала платіжну картку та запечатаний конверт з ПІН-кодом. З правилами користування карткою ознайомлений та зобов'язується їх дотримуватись (а.с.14).
19 липня 2016 року ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» припинилося шляхом приєднання до публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк». Акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк» є правонаступником публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк».
Підписавши договір, відповідач добровільно погодився на умови кредитування, зокрема, розмір кредиту, порядок його надання та відсотки за користування кредитом.
Позивач умови кредитного договору виконав належним чином, надавши відповідачеві кредитний ліміт у розмірі 4000 грн., який в подальшому було збільшено до 20887 грн. згідно Довідки про збільшення кредитного ліміту(а.с. 25).
Факт використання кредитних коштів відповідачем в межах строку дії договору та після його закінчення підтверджується розрахунком заборгованості, доданим до позовної заяви, який містить дані щодо руху коштів на рахунку, суми погашення за наданим кредитом, а також Випискою по особовому рахунку.
Відповідач належним чином свої зобов'язання не виконував, внаслідок чого за розрахунком заборгованості станом на 24 листопада 2025 року має заборгованість за кредитним договором від 20 листопада 2012 року за №26256019004704 у розмірі 38194 грн. 35 к., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 20887 грн. 83 к., заборгованість за процентами в розмірі 17306 грн. 52 к.
Не заслуговують на увагу доводи представника відповідача про не ознайомлення відповідача з умовами кредитування та не погодження сторонами в момент укладення договору його умов, оскільки в момент підписання пропозиції укласти Договір карткового рахунку (оферта) ОСОБА_1 ознайомилась і погодилася з такими умовами надання кредиту та орієнтованою загальною вартістю кредиту, виходячи із обраних нею умов кредитування, що посвідчила своїм особистим підписом.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що при укладенні між сторонами кредитного договору 20 листопада 2012 року за №26256019004704 було погоджено в письмовому вигляді істотні умови кредитування, в тому числі розмір процентної ставки за користування кредитними коштами.
Аргументи представника відповідача щодо несправедливих умов договору в частині розміру процентів за користування позиченими коштами з огляду на положення Закону України «Про захист прав споживачів» є неприйнятними, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Виходячи з мети законодавчого захисту прав споживача як більш вразливої та незахищеної сторони у договорі (в якому одна сторона є фахівець, а інша - ні), закон має на меті захистити право споживача бути обізнаним з умовами договору, що укладається, на зрозумілій для нього мові, коротко і прозоро, без прихованих невигідних для нього наслідків та умов, з метою уникнення ситуації, коли для належного розуміння договору та його умов споживач мав би детально аналізувати об'ємний матеріал, і з метою уникнення викривлення дійсного волевиявлення позичальника-споживача.
Водночас, дані вимоги закону не мали на меті надати споживачу формальні підстави для подальшого невиконання умов договору або визнання укладеного договору недійсним. Споживач (позичальник) не звільнений від обов'язку бути добросовісним при укладенні договору, що означає повне з'ясування позичальником умов договору (тобто умов, на яких йому кредитор видасть кредитні кошти, і які наслідки він матиме для себе) до підписання договору і відповідно до отримання позичальником на підставі підписаного договору кредитних коштів, а не навпаки.
За умовами договору відповідачка підтвердила отримання та ознайомлення з інформацією, передбаченою чинним законодавством України на дату укладення договору.
Розмір процентів за користування кредитними коштами та строки кредиту сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому в статті 627 ЦК України.
Таким чином, до підписання договору позичальнику була надана вся інформація про умови кредитування, які відповідають її інтересам, є розумними та справедливими.
Відповідач, укладаючи кредитний договір, мав можливість самостійно обрати фінансову установу для отримання кредиту, оцінити запропоновані умови кредитування та зважити на можливість їх виконання з огляду на своє фінансове становище.
За таких обставин, відсутні підстави вважати, що у справі, яка розглядається, нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності.
У пункті 8.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
У пункті 5 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів» вказано, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Отже, наведене передбачає право суду зменшити розмір заборгованості за тими процентами, які нараховуються як міра відповідальності за неналежне виконання позичальником обов'язку щодо своєчасного повернення отриманих у кредит грошових коштів.
Однак, у спірному випадку позивач вимогу про стягнення процентів, що нараховуються за прострочення виконання грошових зобов'язань не заявляв, а лише просив, окрім тіла кредиту, стягнути проценти за правомірне користування кредитними коштами. Із вимогами про стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання відповідачем умов договору позики позивач не звертався.
Отже, умови кредитного договору щодо розміру процентів за користування коштами та річної процентної ставки не можна вважати несправедливими, оскільки розмір процентів за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому статтею 627 ЦК України.
Суд звертає увагу на те, що враховуючи положення чинного законодавства України про принцип свободи договору, відповідач мала можливість не вступати у кредитні відносини із ПАТ «Банк Ренесанс Капітал», якщо дійсно вважала встановлений розмір процентів за користування коштами несправедливим, натомість відповідач погодилась зі своєї сторони на такі умови договору, підписавши його зміст без будь-яких застережень.
Підписавши кредитний договір відповідач засвідчила, що погодилася на отримання у кредит коштів саме на умовах, що визначені договором.
Також, треба звернути увагу, що не може бути застосовано до спірних правовідносин і частина 5 та частини 7 статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів", які зазначають, що якщо положення договору, яке визнано несправедливим, включаючи ціну договору, може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення. Отже, вказана норма законодавства передбачає наявність окремої вимоги споживача про визнання недійсною умови договору з підстав її несправедливості.
Разом з цим, позичальником не пред'явлено вимоги про визнання умов договору недійсними, в т.ч. щодо установлення розміру процентної ставки.
Крім цього, розмір процентів, які позивач прохає стягнути з відповідача, не перевищує п'ятдесят відсотків простроченого тіла кредиту.
Крім цього, 25 липня 2018 року ОСОБА_1 та АТ «ПУМБ» підписали заяву №1001086336501 приєднання до договору комплексного банківського обслуговування, в якій, зокрема, досягли домовленості про надання відповідачу споживчого кредиту на строк 24 місяці з 25 липня 2018 року по 25 липня 2020 року в сумі 17460 грн. з розміром процентної ставки 0,01% річних. Сторони договору також передбачили сплату позичальником комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2,99% щомісяця, що становить 522 грн. 05 коп. Також умовами споживчого кредиту передбачений графік платежів, за яким щомісячний ануїтетний платіж складає 1249 грн. 63 коп., останній платіж 1249 грн. 35 коп., який має вноситися до 25 числа кожного календарного місяця.
У заяві від 25 липня 2018 року, підписаній ОСОБА_1 , визначені валюта кредиту, розмір кредит, процентна ставка (0,01%), строк, на який видавався кредит (24 місяці), умови та порядок повернення коштів (щомісячний платіж), відповідальність за прострочення виконання зобов'язання.
Таким чином відповідач, підписавши 25 липня 2018 року заяву, пройшовши ідентифікацію клієнта, уклав з позивачем договір про надання банківських послуг (далі Договір), що підтвердив своїм підписом на заяві, в межах умов якого отримав кредит у вигляді безготівково перерахованих коштів зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,01 % на рік на суму залишку заборгованості та сплатою щомісяця комісії за кредитом в розмірі 522 грн. 05 коп. з кінцевим терміном повернення 25 липня 2020 року.
Такий договір є укладеним, оскільки дотримано вимоги до письмової форми (укладений шляхом підписання документу) і сторони, таким чином, дійшли згоди щодо усіх істотних умов, притаманних даному виду договору. Зокрема, умови надання банківських послуг - кредитування, та виконання умов договору.
За такого, не приймаються посилання у відзиві на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, оскільки зазначена справа не є релевантною до справи, яка розглядається, за фактичними обставинами, оскільки у самій підписаній відповідачем заяві про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування викладені усі суттєві умови, притаманні кредитному договору строк кредитування, сума кредиту, порядок повернення кредитних коштів, розмір процентів та комісії, відповідальність, що виключає необхідність звертатися до інших документів Банку (Умов, Правил тощо) для з'ясування змісту спірних правовідносин.
Банк виконав передбачені Договором зобов'язання, надавши 25 липня 2018 року відповідачу кредитні кошти шляхом їх перерахування на відкритий на ім'я відповідачем рахунок.
Виконання кредитодавцем свого обов'язку щодо передання 25 липня 2018 року відповідачу коштів в сумі 17460 грн. шляхом перерахування на умовах кредиту на його рахунок підтверджено платіжною інструкцією та випискою по рахунку.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, останнім нарахована заборгованість по кредитному договору від 25 липня 2018 року за № 1001086336501 у розмірі 26398 грн. 32 к., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 14382 грн. 67 к., заборгованість за процентами в розмірі 8 грн. 51 к., заборгованість за комісією - 12007 грн. 14 к.
Суд погоджується з розміром тіла кредиту та процентів, нарахованих позивачем відповідно до наданого суду розрахунку.
Вимоги представника відповідача про визнання несправедливими умов щодо нарахування процентів не заслуговують уваги з підстав, зазначених вище у рішенні суду при оцінці умов договору від 20 листопада 2012 року.
Щодо вимоги про стягнення комісії суд вважає за необхідне зазначити наступне
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті11, частини п'ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Необхідність внесення плати (комісії) за обслуговування кредиту передбачена у заяві від 25 липня 2018 року пунктом 4 та розділом «Графік платежів». Розмір такої комісії склав 522 грн. 05 к. щомісяця.
При цьому в даному кредитному договору не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позичальнику, та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту.
Враховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитних договорів, то положення пункту 4 та розділу «Графік платежів» кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісяця сплачувати комісію за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Аналогічних висновків у справі з подібними правовідносинами дійшов Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21.
Частиною четвертою статті 263 ЦПК України встановлений обов'язок суду при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховувати висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на викладене суд прийшов до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача комісії за обслуговування кредиту, передбаченої кредитним договором від 25 липня 2018 року.
Таким чином, на підставі викладеного з відповідача на користь позивача належить до стягнення заборгованість за договорами:
- по кредитному договору від 20 листопада 2012 року за №26256019004704 - 38194 грн. 35 к., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 20887 грн. 83 к., заборгованість за процентами в розмірі 17306 грн. 52 к.;
- по кредитному договору від 25 липня 2018 року за № 1001086336501 - 13 869 грн. 13 к., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 14382 грн. 67 к., заборгованість за процентами в розмірі 8 грн. 51 к. за відрахуванням коштів, сплачені відповідачем, які були зараховані в порядку погашення заборгованості за комісією - 522 грн. 05 к.
Щодо доводів представника відповідача про пропуск позивачем строків позовної давності
Як вбачається з виписки по особовому рахунку відповідача, остання систематично використовувала грошові кошти з рахунку на оплату товарів та послуг та здійснювала часткове погашення кредиту та відсотків, а саме: часткове погашення заборгованості за кредитом від 20 листопада 2012 року було здійснено в останній раз було 28 лютого 2019 року у сумі 622 грн. 93 к., часткове погашення заборгованості за кредитом від 25 липня 2018 року було здійснено в останній раз було 25 грудня 2018 року у сумі 999 грн. 77 к.
У відповідності до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Цивільним кодексом України визначено два види строків позовної давності:
а) загальний;
б) спеціальні.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Загальні строки позовної давності є абстрактними, поширюються на всі цивільні правовідносини, за винятком тих, щодо яких законом встановлений інший строк або які взагалі виведені з-під дії строків позовної давності.
Загальний строк позовної давності складає три роки і не залежить від суб'єктного складу правовідносин (стаття 257 ЦК України).
Спеціальна позовна давність визначена статтею 258 ЦК України.
Відповідно до пункту 12 Перехідних та прикінцевих положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) 12 березня 2020 року на території України був встановлений карантин, дію якого неодноразово продовжено. Дію карантину скасовано 01 липня 2023 року.
Початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов'язувати саме з моментом набрання 02 квітня 2020 року чинності Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)".
Подібний правовий висновок сформулювала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20.
Крім того, Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.
Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.
Лише з 04 вересня 2025 року згідно із Законом України "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності" № 4434-IX від 14 травня 2025 року пункт 19 було виключено з Перехідних положень ЦК України та відновлено дію положень щодо позовної давності.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24 зазначила, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.
Таким чином, оскільки в цій справі станом на 02 квітня 2020 року позовна давність щодо позовних вимог про стягнення заборгованості не спливла, то цей строк унаслідок його продовження на строк дії карантину та воєнного стану (до 29 січня 2024 року), подальшого (з 30 січня 2024 року) зупинення його перебігу на строк дії воєнного стану, та відновлення лише з 04 вересня 2025 року (за чотири місяці до подачі позову - 12.01.2026 року) - не є пропущеним.
Отже, підстави для застосування наслідків спливу позовної давності відсутні.
На підставі викладеного суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову.
Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі, пропорційно розміру задоволених позовних вимог -80.60 %.
Керуючись ст.ст. 4, 6, 10, 12, 13, 76-81, 263-265 ЦПК України, суд
Позовну заяву акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» (04070, м.Київ, вул. Андріївська, 4, код ЄДРПОУ 14282829) заборгованість по кредитному договору №26256019004704 у розмірі 38194 (тридцять вісім тисяч сто дев'яносто чотири) грн. 35 к., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 20887 грн. 83 к., заборгованість за процентами у розмірі 17306 грн. 52 к.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» (04070, м.Київ, вул. Андріївська, 4, код ЄДРПОУ 14282829) заборгованість по кредитному договору № 1001086336501 у розмірі 13 869 (тринадцять тисяч вісімсот шістдесят дев'ять) грн. 13 к.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» (04070, м.Київ, вул. Андріївська, 4, код ЄДРПОУ 14282829) витрати на оплату судового збору у розмірі 2145 (дві тисячі сто сорок п'ять) грн. 89 к.
Рішення суду може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.М.Кологрива