Іменем України
Справа №133/501/25
13.05.2026 м. Козятин
Козятинський міськрайонний суд Вінницької області в складі головуючого судді Гуменюка О.О., за участю секретаря судових засідань Корбут Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу позовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , до Козятинської міської ради, код ЄДРПОУ - 2306312, за участі третіх осіб: Козятинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), код ЄДРПОУ - 21725764, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про встановлення факту батьківства, -
Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить встановити факт, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , був батьком ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 в місті Козятині Вінницької області; внести до актового запису про народження ОСОБА_4 , № 155 від 12.06.2007 складений Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Козятинського міськрайонного управління юстиції у Вінницькій області, наступні зміни: в графі «Батько» записати « ОСОБА_3 , уродженець: місто Козятин Вінницька область Україна, громадянин України».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з початку лютого 2001 року вона почала проживати у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу зі ОСОБА_3 в його квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, тобто були сім'єю в розумінні ст.3 СК України. ІНФОРМАЦІЯ_5 у них народилася донька ОСОБА_5 . В актовому записі про народження доньки ОСОБА_4 відомості про батька було внесено на підставі ч.1 ст.135 СК України, тобто за прізвищем матері « ОСОБА_6 », а ім'я та по батькові дитини записано за її вказівкою - « ОСОБА_7 ». На той час вона вважала, що так буде карще. З часу народження їхньої спільної доньки, ОСОБА_3 визнавав себе її батьком, займався вихованням, матеріально утримував дитину. Однак сімейне життя у них не склалося, тому вони припинили спільне проживання у серпні 2009 року. Але незважаючи на це, ОСОБА_3 продовжував спілкуватися з донькою практично до дня своєї смерті. ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 помер, не встигнувши визнати батьківство відносно дитини у передбаченому законом порядку, оскільки смерть була раптовою і ніхто її не очікував,.
Вказані вище обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 06.10.2025 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 01.04.2026 у справі закрито підготовче провадження.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Юрченко І.О. позов підтримали, підтвердили обставини, наведені у позові.
У судове засідання представник відповідача Козятинської міської ради не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про розгляд справи.
У судове засідання представник третьої особи Козятинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Хмільницькому районі Вінницької області не з'явився, надав до суду заяву, в якій просить справу слухати у його відсутність та вирішувати на розсуд суду.
У судове засідання третя особа ОСОБА_2 не з'явився, надав до суду заяву, в якій не заперечує щодо встановлення факту батьківства у вказаній справі.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що знає позивача приблизно з 2000 року. Її чоловік товаришував з померлим ОСОБА_3 . ОСОБА_3 познайомили з ОСОБА_1 , вони стали жити разом. ОСОБА_3 розповідав, що був на пологах ОСОБА_5 . Її взяли за куму. Згодом ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перестали проживати разом, але він продовжував приїжджати до доньки, гуляти з нею та купувати подарунки.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що з позивачкою знайомий давно, а з померлим ОСОБА_3 ще з дитинства. ОСОБА_3 жив з позивачем однією сім'єю без реєстрації шлюбу. У них народилася донька. Він є хрещеним батьком дитини. Після того як ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перестали проживати разом, вони продовжували підтримувати відносини.
Суд, заслухавши пояснення позивача та її представника, показання свідків, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку що у задоволенні позову необхідно відмовити.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 28.03.2024.
ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 в місті Козятин Вінницької області, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 12.06.2007.
Відповідно до копії Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч.1 ст.135 СК України № 00047135145 від 24.09.2024, наданого Козятинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), запис про батька дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зроблено на підставі ч.1 ст.135 СК України, відомості про батька ОСОБА_10 внесені за вказівкою заявника ОСОБА_1 .
Згідно копії довідки №1420-24 від 25.09.2024 ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , на день смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
З копії Витягу зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №78510255 від 26.09.2024 вбачається, що за параметрами запиту: ОСОБА_3 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 , у Спадковому реєстрі інформація відсутня.
В довідці №2 від 30.01.2025, що видана від імені голови ОСББ «Мясокомбінатівський 29», ОСОБА_1 таОСОБА_3 з лютого 2001 року по серпень 2009 року проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 , вели домашнє господарство, проживали у фактичних шлюбних відносинах, ІНФОРМАЦІЯ_5 у них народилася донька ОСОБА_4 .
Відповідно до статті 121 СК України права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
За змістом частини другої статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини або за рішенням суду.
Згідно із частинами першою, другою статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.
Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.
При народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою (частина перша статті 135 СК України).
У разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу (стаття 130 СК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2020 року у справі № 643/9245/18 (провадження №61-16732св19) зроблено висновок щодо застосування статті 130 СК Українита вказано, що закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України.
Суд також враховує, що у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що відповідно до статей 213, 215 ЦПК України 2004 року, рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).
Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень статті 212 ЦПК України 2004 року, згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.
Для встановлення чи оспорювання батьківства проводиться експертиза ДНК.
Експертиза ДНК або молекулярно-генетична експертиза призначається з метою формування належної, допустимої та достатньої за стандартом доказування «поза розумним сумнівом» доказової бази.
Об'єктом молекулярно-генетичного дослідження є ядерна ДНК (ДНК, розташована в ядрі клітини), отримана з крові, слини, букального та іншого епітелію, волосся (при наявності волосяного фолікула), а також часток тканин і органів людини. Для визначення спірного батьківства необхідна присутність ймовірного батька і дитини для проведення забору вихідного біологічного матеріалу. В результаті проведення ДНК-аналізу на предмет встановлення батьківства ймовірність похибки позитивного висновку становить 0,000001%. Негативний факт батьківства встановлюється із 100% ймовірністю.
Верховний суд у постановах від 23.10.19, справа №382/2559/15-ц, та від 19.09.2018 справа №761/10732/16-ц, дійшов висновку про те, що тест ДНК (судово-медична (молекулярно-генетична) експертиза) станом на сьогоднішній день є єдиним методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини (точність позитивного результату ДНК-аналізу (тобто підтвердження батьківства) складає 99,999999 %). Доказова цінність такого тесту переважає будь-який інший доказ на підтвердження або оспорення кровного споріднення та має вирішальне значення у вирішенні спору даної категорії справ.
Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку на підтвердження або спростування батьківства.
Доказами визнання батьківства можуть також бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини.
Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття.
Спільне виховання дитини має місце, коли вона проживає з матір'ю та особою, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, або коли ця особа спілкується з дитиною, проявляє батьківську турботу щодо неї.
Під спільним утриманням дитини слід розуміти як перебування її на повному утриманні матері й особи, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, так і, як правило, систематичне надання цією особою допомоги в утриманні дитини незалежно від розміру допомоги.
Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі №543/738/16-ц (провадження №61-4163св18), від 29 серпня 2018 року у справі №641/9147/15-ц (провадження №61-26210св18), від 21 листопада 2018 року у справі №225/6301/15-ц (провадження №61-30047св18).
Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У відповідності до статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтями 79, 80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми єдокази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У відповідності до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихцим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З долучених до матеріалів справи письмових доказів та показань свідків неможливо достовірно встановити факт ведення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 спільного господарства, наявності в них спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю, в період з лютого 2001 року по серпень 2009 року.
Показання допитаних в судовому засіданні свідків не підтверджують спільне проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 як подружжя, з їх показань неможливо встановити яким чином був налагоджений побут, чи був спільний бюджет, чи були спільні значні витрати чи набуття майна у власність, тобто їх показання не містять будь-яких конкретних обставин життя як сім'ї в період як до народження дитини, так і після цього.
Суд не приймає в якості належного та допустимого доказу обставин спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в період з лютого 2001 року по серпень 2009 року довідку №2 від 30.01.2025, надану головою ОСББ «М'ясокомбінатівський 29», оскільки із загальнодоступної системи НОМЕР_3 вбачається, що воно було зареєстроване лише 01.12.2020.
Долучені позивачем фото на підтвердження факту батьківства суд оцінює критично, у зв'язку із неможливістю ідентифікації зображених на них осіб, зокрема дитини та чоловіка.
Також не надано доказів на підтвердження обставин надання ОСОБА_3 матеріальної допомоги (надання коштів, придбання речей, одягу, здійснення оплати за відвідування садочка , музичної школи, гуртків тощо) на утримання дитини ОСОБА_5 .
Позивачем також не надано жодних належних та допустимих письмових доказів (листів, анкет, документів), які б свідчили про визнання за життя ОСОБА_3 свого батьківства щодо дитини ОСОБА_5 .
Враховуючи вказане вище, суд приходить до висновку, що позивачем не надано достатніх, достовірних, належних та допустимих доказів, які б із достовірністю підтверджували факт батьківства ОСОБА_3 щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , а тому в задоволенні заявлених вимог необхідно відмовити за їх недоведеності.
Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , до Козятинської міської ради, код ЄДРПОУ - 2306312, за участі третіх осіб: Козятинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), код ЄДРПОУ - 21725764, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про встановлення факту батьківства, - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька АДРЕСА_1 ,
відповідач: Козятинська міська рада, код ЄДРПОУ - 2306312, адреса: м. Козятин, вул. Г. Майдану, 24,
третя особа: Козятинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), код ЄДРПОУ - 21725764, адреса: м. Козятин, вул. П. Орлика, 5,
третя особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель АДРЕСА_3 .
Суддя Олександр ГУМЕНЮК
13.05.2026