Справа № 182/5484/25
Провадження № 2-о/0182/45/2026
Іменем України
30.04.2026 року м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді Кобеляцької - Шаховал І.О.
секретар Іванова Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Нікополі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - державний нотаріус Покровської міської державної нотаріальної контори Полянський Юрій Миколайович, про встановлення юридичного факту, -
В провадження Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересована особа - державний нотаріус Покровської міської державної нотаріальної контори Полянський Юрій Миколайович, про встановлення юридичного факту.
В обгрунтування заявлених вимог, з урахуванням поданої уточненої заяви, ОСОБА_1 посилається на те, що вона народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 та є двоюрідною племінницею ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після смерті її тітки залишилось спадкове майно у вигляді земельної ділянки сільськогосподарського призначення (пай). За життя її тітка належним майном не розпорядилась та заповіту не склала. З урахуванням того, що інших спадкоємців померла не мала, а заявниця останні сім років була її опікуном, вона звернулась з заявою про прийняття спадкового майна після смерті ОСОБА_2 до державного нотаріуса Покровської міської державної нотаріальної контори, виконуючого обов'язки державного нотаріуса Першої нікопольської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Полянського Ю.М., який у видачі свідоцтва про право про спадщину їй відмовив та рекомендував звернутись до суду. Тому, на підставі викладеного, заявниця змушена звернутись до суду та просить ухвалити рішення, яким встановити факт її спільного проживання однією сім'єю з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , в період з 30 жовтня 2017 року і до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В судове засідання, яке відбулось 29.04.2026 року, заявниця викладені в заяві обставини підтримала та суду пояснила, що вона постійно доглядала за ОСОБА_2 , бо вона, майже, не ходила та потребувала догляду. Вона готувала їй їжу, прибиралася, та забезпечувала ОСОБА_2 усім необхідним.
В судове засідання. яке відбулось 30.04.2026 року, не прибула, надала заяву про розгляд справи у свою відсутність, на задоволенні вимог наполягала (а.с.52).
В судове засідання заінтересована особа - державний нотаріус Покровської міської державної нотаріальної контори Полянський Юрій Миколайович, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, не прибув, при цьому, на адресу суду надав заяву, в якій просить розгляд справи проводити за його відсутності та ухвалити рішення, у відповідності до вимог чинного законодавства (а.с.44).
Суд, дослідивши письмові докази, які містяться у матеріалах справи, приходить до наступного.
За змістом ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення.
Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто, відповідно до закону, викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідне його встановлення.
Таким чином, визначальною обставиною при розгляді заяви про встановлення певних фактів в порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право.
У пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз'яснено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Згідно з пунктами 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, зокрема, з довідок та актів, ОСОБА_1 проживала разом з ОСОБА_2 та доглядала за нею. Відповідно до актового запису № 03, складеного 01 січня 2025 року виконавчим комітетом Першотравневської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 померла (а.с.9). Після її смерті залишилось спадкове майно у вигляді земельної ділянки сільськогосподарського призначення (паю). При цьому, померла за час свого життя належним їй майном не розпорядилась в силу свого захворювання, заповіту не склала, а тому заявниця звернулась з заявою про прийняття спадкового майна після смерті ОСОБА_2 до Державного нотаріуса Покровської міської державної нотаріальної контори, виконуючого обов'язки державного нотаріуса Першої нікопольської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області, Полянського Ю.М. Однак, постановою від 15 травня 2025 року державний нотаріус Покровської міської державної нотаріальної контори, виконуючий обов'язки державного нотаріуса Першої нікопольської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Полянський Ю.М. у видачі свідоцтва про право на спадщину відмовив (а.с.19).
При цьому, фактично, підставою для відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину, стали обставини, які полягають в тому, що заявниця в позасудовому порядку не має можливості довести той факт, що на момент смерті ОСОБА_2 вона спільно проживала зі спадкодавцем та була пов'язана спільним побутом. Тобто, з поданих документів до органів нотаріату вбачається, що заявниця в позасудовому порядку позбавлена можливості встановити відповідний факт, який для неї породжує юридичні наслідки. Однак, в матеріалах справи знаходиться Рішення Нікопольського міськрайонного суду від 19.10.2017 року, яким заявницю ОСОБА_1 призначено опікуном над недієздатною ОСОБА_2 (а.с.34). В даному рішенні зазначено і не підлягає доведенню той факт, що ОСОБА_1 проживає за однією адресою з недієздатною ОСОБА_2 та здійснює за нею догляд. Такі ж відомості містяться й в довідці Виконавчого комітету Мозолевської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області № 222/02-36 від 02.12.2025 року (а.с.35).
На підтвердження вказаних вище фактів, в судовому засіданні були також допитані свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Так, свідок ОСОБА_3 суду пояснила, що заявниця їй доводиться подругою, яка весь час опікувалась та доглядала за ОСОБА_2 . Вони жили однією родиною, оскільки в померлої нікого не було, а вона не могла сама себе обслуговувати. Заявниця разом зі своїм чоловіком, коли померла її тітка, всі витрати на поховання взяли на себе.
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що заявниця по справі - його сусідка по вулиці через школу. Стверджує напевно, що ОСОБА_1 разом проживала з ОСОБА_2 та постійно здійснювала за нею догляд, оскільки її тітка була неходячою. ОСОБА_2 бачив лише у дворі, бо її виводили, щоб вона подихала свіжим повітрям. Сама вона без сторонньої допомоги не пересувалась.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Стаття 78 ЦПК України встановлює вимоги, згідно яких доказ вважається допустимим. При цьому, належність доказів правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Статтею 318 ЦПК України передбачено, що у заяві про встановлення юридичного факту повинно бути зазначено, який факт заявник просить встановити та з якою метою, причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт, докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.
Отже, суд може встановити юридичний факт у тому разі, коли особою вчинено всі можливі заходи по отриманню необхідних документів, і, виключно, за наявності об'єктивних причин, які не залежать від волі особи, що обумовлюють неможливість отримання документу на підтвердження юридичного факту.
Відповідно ст.1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш. як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Відповідно до положень ст.ст.1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 нього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт тощо.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року № 7 визначено,що якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів,особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів,яка,у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема,у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини.
Отже, щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Таким чином, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що з наданих заявником документів, а також показів свідків можливо встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 спільно проживала однією сім'єю з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , в період з 30 жовтня 2017 року і до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Тобто, подані документи беззаперечно вказують на юридичний факт, а в даному випадку, - факт спільного проживання з померлою. Тому, зважаючи на вищенаведене, обґрунтованість вимог заявниці, шляхом подання відповідних доказів знайшли своє підтвердження, що в даному випадку свідчить про той факт, що вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.78, 81, 259, 315, 318 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - державний нотаріус Покровської міської державної нотаріальної контори Полянський Юрій Миколайович, про встановлення юридичного факту - задовольнити.
Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , однією сім'єю з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , протягом періоду з 30 жовтня 2017 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 .
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал