ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.05.2026Справа № 910/1991/26
Господарський суд міста Києва у складі судді Капцової Т.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (вул.Андріївська, буд.4, м.Київ, 04070; ідентифікаційний код 14282829)
до Фізичної особи-підприємця Бахтіної-Заболоцької Наталії Миколаївни ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )
про стягнення 499 130,25 грн
без виклику представників сторін,
Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Бахтіної-Заболоцької Наталії Миколаївни про стягнення 499 130,25 грн, з яких 99 822,84 грн простроченої заборгованості за кредитом, 349 380,04 грн строкової заборгованості за кредитом та 49 927,37 грн простроченої заборгованості за комісією.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо повернення кредиту та сплати комісійної винагороди за кредитним договором «Кредит «всеБІЗНЕС» № 713809237818 від 14.11.2024.
У позовній заяві також викладено клопотання про повернення надміру сплаченого судового збору.
26.02.2026 від позивача надійшли заява про зменшення розміру позовних вимог, за змістом якої позивач не переплатив, а не доплатив частину судового збору, у зв'язку з чим виклав прохальну частину позову в новій редакції, а також заява про долучення доказу доплати судового збору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2026 позовну заяву було залишено без руху, встановлено позивачу строк і спосіб усунення недоліків.
04.03.2026 від позивача надійшла заява про усунення недоліків, відповідно до якої виявлені судом недоліки позовної заяви усунуто.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), відмовлено у прийнятті зменшення позивачем розміру позовних вимог, відмовлено у задоволенні клопотання позивача про повернення надміру сплаченого судового збору та, серед іншого, встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.
13.04.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, разом із клопотанням про поновлення строку його подання. Відповідач зазначає, що пропустив строк подачі відзиву, оскільки здійснював погашення заборгованості та розраховував на позасудове врегулювання спору. Так, після подачі позову відповідач сплатив 172 589,00 грн, що складає суму простроченої заборгованості, у зв'язку з чим просить суд закрити провадження в частині стягнення простроченої заборгованості, а в іншій частині - відмовити, оскільки строкова заборгованість складається із платежів, що їх має сплатити відповідач до 14.11.2027, отже вимога щодо їх стягнення є передчасною.
17.04.2026 від позивача надійшла заява про закриття провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості у сумі 198 827,00 грн та відповідь на відзив, у якому позивач вказує на неповажність причин пропуску позивачем строку подачі відзиву та безпідставність викладених у ньому доводів про передчасність позовних вимог, позаяк дострокове стягнення заборгованості здійснюється на підставі частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України.
Розглянувши клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву, суд зазначає таке.
Частинами 1, 8, 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
В ухвалі Господарського суду міста Києва від 06.03.2026 було встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
Пунктом 2 частини 6 статті 242 ГПК України визначено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.03.2026 про відкриття провадження у справі було доставлено до електронного кабінету відповідача 06.03.2026 о 18:34, а 07.03.2026 о 09:18 судом отримано інформацію про таке доставлення, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.
Згідно з частинами 1, 4 статті 116 ГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
З огляду на вищенаведене, останнім днем встановленого судом строку для подання відповіді на відзив було 23.03.2026, тоді як відзив відповідачем сформовано в системі «Електронний суд» 11.04.2026, а отримано судом 13.04.2026.
Відповідно до частини 1 статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Оскільки строк для подання відзиву встановлює суд, такий строк не може бути поновлений.
Водночас згідно з частиною 2 статті 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Суд відзначає, що одним з ключових елементів процесуальної справедливості, який передбачений статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є право бути почутим. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення.
Відтак, з огляду на право сторін «бути почутими» в аспекті забезпечення реалізації права особи на доступ до правосуддя, засади господарського судочинства, зокрема змагальність, пропорційність, враховуючи значення справи для сторін, беручи до уваги завдання господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі, з огляду на надання позивачем відповіді на відзив по суті, суд вважає за необхідне продовжити відповідачу пропущений процесуальний строк для подачі відзиву і прийняти його до розгляду.
Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
14.11.2024 між Акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» (банк) та Фізичною особою-підприємцем Бахтіною-Заболоцькою Наталією Миколаївною (позичальник) було укладено кредитний договір «Кредит «всеБІЗНЕС» № 713809237818 (далі - Договір), згідно з пунктом 1.1 якого відповідно до умов, передбачених Договором, банк надає позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені Договором та Типовими умовами, зокрема (але не виключно), відповідно до наступного:
- сума кредиту: 600 000,00 грн (підпункт 1.1.1);
- строк кредитування: до 14.11.2027 включно (підпункт 1.1.3);
- комісійна винагорода за обслуговування кредиту: тариф комісійної винагороди - 1,6% за один місяць користування кредитом. Комісійна винагорода розраховується шляхом множення тарифу комісійної винагороди на суму кредиту відповідно до підпункту 6.3.2 Типових умов, та сплачується щомісячно згідно з графіком платежів, наведеним в пункті 1.4 Договору (підпункт 1.1.4.2);
- Типові умови: Типові умови кредитування в рамках кредитного договору «Кредит всеБІЗНЕС», укладеного в системі Інтернет-банкінг ПУМБ Digital Business Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», що розміщуються на інтернет-майті банка та є невід'ємною частиною Договору (підпункт 1.1.8).
Пунктом 1.4 Договору передбачено, що позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити плату за кредит в розмірах та строки, зазначені в графіку платежів, що наведений у цьому пункті.
Відповідно до пункту 2.2 Договору банк надає кредит протягом 3 банківських днів з дня укладення Договору. Кредит надається разово однією сумою в розмірі, зазначеному в підпункті 1.1.1 Договору.
При цьому у пункті 2.3 Договору визначено, що позичальник уповноважує банк здійснити за рахунок кредитних коштів переказ суми комісійної винагороди за надання кредиту у розмірі, визначеному відповідно до підпункту 1.1.4.1 Договору, на користь банку, згідно з підпунктом 6.3.1 Типових умов. Сума кредиту, що залишиться після переказу суми комісійної винагороди за надання кредиту на користь банку, зараховується на поточний рахунок позичальника, зазначений в підпункті 1.1.5 Договору.
Пунктом 5.1 Договору передбачено, що Договір складається з даного документа та Типових умов. З моменту укладення Договору Типові умови стають його невід'ємною частиною.
Договір набуває чинності з моменту його підписання банком та позичальником шляхом накладення КЕП / УЕП позичальника та КЕП уповноваженого представника банку (з моменту накладення останнього електронного підпису) та діє до моменту виконання сторонами взятих на себе зобов'язань згідно з Договором в повному обсязі (пункт 5.4 Договору).
Згідно з пунктом 3.5 Типових умов надання кредиту відбувається шляхом перерахування кредитних коштів в сумі, зазначеній в підпункті 1.1.1 Договору, із позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника, зазначений в підпункті 1.1.5 Договору, в строки, зазначені в пункті 2.2 Договору (з урахуванням умов пункті 2.3 Договору).
Пунктом 4.2 Типових умов передбачено, що у випадку виникнення будь-якої несприятливої події, банк набуває право вимагати від позичальника достроково повернути виданий позичальникові кредит, а позичальник зобов'язаний, незважаючи на положення підпункту 1.1.3, пункту 1.4 Договору, підпункту 5.1.1 Типових умов, виконати таку вимогу банку і повернути отриманий кредит в повному обсязі разом із платою за кредит і штрафними санкціями, що підлягають сплаті позичальником на користь банку згідно з Договором, в строк не пізніше 7 банківських днів з моменту отримання відповідної вимоги.
У день укладення Договору позивач виконав свої зобов'язання та надав відповідачу кредит у сумі 600 000,00 грн, з яких здійснено переказ суми комісійної винагороди за надання кредиту у розмірі 6 000,00 грн відповідно до платіжної інструкції № TR.88422510.88110.29514 від 14.11.2024, а кредитні кошти в сумі 594 000,00 грн перераховано на рахунок відповідача, що підтверджується платіжною інструкцією № TR.88422510.88111.29514 від 14.11.2024.
Водночас, як зазначає позивач, відповідач взяті на себе зобов'язання за Договором виконує неналежним чином, кредитні кошти позивачу в повному обсязі не повернув, а також не сплатив інші передбачені умовами Договору платежі, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за кредитом та заборгованість за комісією.
З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з вимогою про погашення простроченої заборгованості (вих. № 739 від 30.12.2025), у якій вимагав погасити прострочену заборгованість в розмірі 492 556,47 грн. Проте поштове відправлення із вказаною вимогою не було вручено відповідачу та повернулось позивачу у зв'язку із закінченням встановленого терміну зберігання.
З огляду на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором, позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь 99 822,84 грн простроченої заборгованості за кредитом, 349 380,04 грн строкової заборгованості за кредитом та 49 927,37 грн простроченої заборгованості за комісією.
Після подання позову до суду відповідачем частково погашено заборгованість за кредитом у сумі 198 827,00 грн.
Заперечуючи проти задоволення позову відповідач зазначає, що він сплатив прострочену заборгованість, а строкова заборгованість складається із платежів, що їх має сплатити відповідач згідно з графіком до 14.11.2027, отже вимога щодо їх стягнення є передчасною.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків, та за своєю правовою природою є кредитним договором, який підпадає під правове регулювання Глави 71 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Суд встановив, що позивач надав відповідачу кредит у сумі 600 000,00 грн, з яких здійснено переказ суми комісійної винагороди за надання кредиту у розмірі 6 000,00 грн відповідно до платіжної інструкції № TR.88422510.88110.29514 від 14.11.2024, а кредитні кошти в сумі 594 000,00 грн перераховано на рахунок відповідача, що підтверджується платіжною інструкцією № TR.88422510.88111.29514 від 14.11.2024.
За приписами частин 1, 3 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 1.4 Договору передбачено, що позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити плату за кредит в розмірах та строки, зазначені в графіку платежів, що наведений у цьому пункті.
Узгоджений сторонами графік платежів містить дату кожного платежу упродовж строку кредитування і суму щомісячного платежу, яка включає платіж за основною сумою кредиту та комісійну винагороду за обслуговування кредиту.
Зі змісту вказаного графіка вбачається, що сторони узгодили повернення кредиту шляхом сплати відповідачем фіксованої суми щомісячно протягом 36 місяців з дати укладення Договору.
Проте, як вбачаться з наданої позивачем банківської виписки по рахунку відповідача НОМЕР_2 за період з 14.11.2024 по 06.02.2026, починаючи із серпня 2025 року відповідач почав порушувати узгоджений сторонами графік платежів.
Згідно з цією випискою станом на 06.02.2026 загальна сума повернутих кредитних коштів склала 150 797,12 грн, а загальна сума сплаченої комісійної винагороди за обслуговування кредиту - 94 301,13 грн.
Крім того, з наданого позивачем розрахунку заборгованості за комісією станом на 23.02.2026 вбачається, що сума сплаченої відповідачем комісійної винагороди за обслуговування кредиту станом на 23.02.2026 складала 97 501,13 грн.
Після подання позову до суду відповідачем було сплачено 198 827,00 грн на погашення заборгованості за кредитним договором, які, відповідно до банківської виписки по рахунку відповідача НОМЕР_2 за період з 14.11.2024 по 16.04.2026, позивачем було зараховано як на погашення заборгованості за кредитом, так і на погашення заборгованості за комісією.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Таким чином, провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 198 827,00 грн підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Відповідно до частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За приписом частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 525 Цивільного кодексу України).
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В контексті заперечень відповідача про недотримання порядку дострокового стягнення заборгованості, визначеного пунктом 4.2 Типових умов, а саме попереднє не направлення досудової вимоги, суд зазначає, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 06.12.2019 у справі № 756/2996/17, у зв'язку з порушенням боржником виконання зобов'язання за кредитним договором, в силу вимог статті 1050 Цивільного кодексу України банк не позбавлений можливості реалізувати своє право на дострокове повернення кредиту, в тому числі, як в позасудовому порядку, шляхом направлення відповідної вимоги, так і безпосереднього в судовому порядку шляхом подання відповідного позову. Відсутність або наявність письмової досудової вимоги про усунення порушень зобов'язання не є перешкодою для реалізації права звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.
Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 300 303,25 грн заборгованості за кредитом та за комісією є обґрунтованими.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обставини для закриття провадження в частині стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 198 827,00 грн, в іншій частині судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість в розмірі 300 303,25 грн.
За приписами частини 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України при закритті провадження у справі суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Оскільки провадження у справі підлягає закриттю у відповідній частині, сплачений судовий збір за подання позовної заяви пропорційно цієї частини в розмірі 2 385,92 грн підлягає поверненню позивачу.
Інша частина витрат позивача по сплаті судового збору в розмірі 3 603,64 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 129, 231, 233, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Закрити провадження у справі № 910/1991/26 в частині позовних вимог про стягнення з Фізичної особи-підприємця Бахтіної-Заболоцької Наталії Миколаївни на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості в розмірі 198 827,00 грн.
2. В іншій частині позов задовольнити.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бахтіної-Заболоцької Наталії Миколаївни ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (вул.Андріївська, буд.4, м.Київ, 04070; ідентифікаційний код 14282829) заборгованість в розмірі 300 303 (триста тисяч триста три) грн 25 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 603 (три тисячі шістсот три) грн 64 коп.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Повернути Акціонерному товариству «Перший Український Міжнародний Банк» (вул.Андріївська, буд.4, м.Київ, 04070; ідентифікаційний код 14282829) із спеціального фонду Державного бюджету України частину судового збору в розмірі 2 385 (дві тисячі триста вісімдесят п'ять) грн 92 коп., сплаченого відповідно до платіжної інструкції № 000548007/00000004538 від 09.02.2026.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 19.05.2026.
Суддя Т.П. Капцова