ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.05.2026Справа № 910/168/26
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця»
доПриватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»
простягнення 61 687 191,15 грн.,
Суддя Босий В.П.
секретар судового засідання Дупляченко Ю.О.
Представники сторін:
від позивача:Косунець Д.В.;
від відповідача:Мартьянова Л.В.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» (далі - ТОВ «Енера Вінниця») звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - ПрАТ «НЕК «Укренерго») про стягнення 61 687 191,15 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором №0153-09021 від 25.07.2019 про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 50 481 783,13 грн., а також заявляє про стягнення інфляційних у розмірі 8 150 861,52 грн. та 3% річних у розмірі 3 054 546,50 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2026 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
04.02.2026 до Господарського суду міста Києва від ПрАТ «НЕК «Укренерго» надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі звертаючи увагу на те, що відповідач був вимушений оплачувати послуги щодо забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за рахунок власних коштів по мірі фінансової можливості. Щодо заявлених 3% річних та інфляційних стверджує, що не користувався коштами, які мали бути сплачені на користь позивача та вина відповідача у затримці оплати послуг, наданих позивачем, які зазначені у позовній заяві, відсутня, що виключає можливість застосування відповідальності.
05.02.2026 до Господарського суду міста Києва від ТОВ «Енера Вінниця» надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач надав додаткові пояснення по суті спору з урахуванням заперечень відповідача, викладених у відзиві на позов, підтримав позов та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
18.03.2026 до Господарського суду міста Києва від ТОВ «Енера Вінниця» надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив суд прийняти збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних та 3% річних з урахуванням сплати суми заявленої у даній справі заборгованості. Так позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні у розмірі 9 176 059,83 грн. та 3% річних у розмірі 3 277 599,07 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2026 задоволено заяву ПрАТ «НЕК «Укренерго» та закрито провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 50 481 783,13 грн.
Крім того, в підготовчому судовому засіданні 25.03.2026 судом прийнято заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, що відображено у протоколі судового засідання та подальший розгляд справи здійснювався з урахуванням такої заяви в межах заявлених до стягнення інфляційних у розмірі 9 176 059,83 грн. та 3% річних у розмірі 3 277 599,07 грн.
В судовому засіданні 15.04.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.05.2026.
Представник позивача в судове засідання з'явився, надав пояснення по суті спору, позов підтримав та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання з'явилася, надала пояснення по суті спору, заперечила проти позову та просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В судовому засіданні 13.05.2026 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
ТОВ «Енера Вінниця» здійснює діяльність з постачання електричної енергії споживачу на підставі ліцензії з постачання електричної енергії споживачу, виданої відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 14.06.2018 №429, а також виконує спеціальну функцію постачальника універсальної послуги на території Вінницької області відповідно до постанови НКРЕКП від 26.10.2018 №1268.
Абзацом 4 пункту 13 Розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» (далі - Закон) визначено, що електропостачальник, який отримав ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії, упродовж шести років з 1 січня 2019 року, виконує функції постачальника універсальних послуг на закріпленій території.
Частиною другою статті 62 Закону передбачено, що до спеціальних обов'язків, що покладаються на учасників ринку електричної енергії відповідно до цього Закону для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, належать, зокрема:
1) забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії;
2) виконання функцій постачальника універсальних послуг, тощо.
Відповідно до частини шостої статті 63 Закону постачальник універсальних послуг одночасно з виконанням обов'язку щодо купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом у приватних домогосподарств, величина встановленої потужності генеруючих установок яких не перевищує 50 кВт, надає оператору системи передачі послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії.
Така послуга надається постачальником універсальних послуг виходячи з фактичних обсягів купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом у приватних домогосподарств.
Вартість послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії визначається у відповідні розрахункові періоди як різниця між вартістю електричної енергії, купленої ним за «зеленим» тарифом, та її вартістю, розрахованою за цінами ринку «на добу наперед». Розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії здійснюється постачальником універсальних послуг відповідно до порядку купівлі електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, з урахуванням доходу постачальника універсальних послуг від продажу гарантій походження електричної енергії, виробленої з відновлюваних джерел енергії. Вартість послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії затверджується Регулятором.
Крім прав, визначених статтею 57 цього Закону, постачальники універсальних послуг мають право отримувати компенсацію витрат на надання оператору системи передачі послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії (частина сьома статті 63 Закону).
Відповідно до статті 1 Закону Регулятор - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Відповідач є правонаступником майна, усіх прав та обов'язків Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» відповідно до статті 108 Цивільного кодексу України, пункту 5 Порядку перетворення державного унітарного комерційного підприємства в акціонерне товариство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2012 №802, пункту 3.2 Статуту Компанії.
25.07.2019 між ТОВ «Енера Вінниця» (постачальник послуг) і ПрАТ «НЕК «Укренерго» (замовник) укладено договір про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел №0153-09021 (з урахуванням внесених змін та доповнень) (далі - Договір), за умовами якого для забезпечення покриття економічно обґрунтованих витрат Постачальник послуг на виконання спеціальних обов'язків із купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом надає Замовнику послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії (далі - Послуга) в обсязі та на умовах, визначених Договором (пункт 1.1).
Відповідно до частини першої статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Замовник сплачує Постачальнику послуг вартість наданих Послуг відповідно до умов Договору (пункт 1.2).
Згідно з пунктом 2.1 Договору вартість та порядок оплати Послуги визначаються відповідно до вимог Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року №641 (далі - Порядок), у розрахунковому періоді та відповідно до фактичних обсягів купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом Постачальником послуг.
Пунктом 3.3 Договору визначено, що Замовник зобов'язаний приймати Послугу, яку надає Постачальник послуг у повному обсязі здійснювати оплату вартості Послуги, розрахованої Постачальником послуг та затвердженої Регулятором.
Відповідно до пункту 15.4 Порядку ОСП (оператор системи передачі) здійснює 100% оплату ПУП (постачальник універсальних послуг) вартості наданої послуги відповідно до акта приймання-передачі протягом трьох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ПУП у розрахунковому місяці.
У разі надходження оновлених даних від учасників ринку після проведення розрахунків обсягів врегулювання сторони коригують акти приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
ПУП надає ОСП акти коригування вартості послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел разом з оновленими розрахунками.
У разі відсутності зауважень до оновленого розрахунку вартості послуги ОСП протягом п'яти робочих днів з дня отримання повертає акт коригування до акта приймання-передачі ПУП, підписаний зі своєї сторони, або надає до нього обґрунтовані зауваження, що містять вичерпні пояснення та документальне підтвердження причин непогодження розрахунку вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ПУП.
Після підписання ОСП акта коригування ПУП надає Регулятору коригований розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел та копію акта коригування для затвердження (пункт 15.5 Порядку).
За твердженням позивача, відповідачем допущено прострочення оплати послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої позивачем за серпень та вересень 2025 року, а також за червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2024 року.
Актами приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, копії яких додано позивачем до позову, підтверджується надання відповідачу послуги у спірні періоди у розмірах, що затверджені відповідними постановами НКРЕКП, проте відповідачем здійснено оплату наданих послуг, з порушенням терміну, який визначений пунктом 15.4 Порядку, що підтверджується матеріалами справи та не спростовано ПрАТ «НЕК «Укренерго».
Варто відзначити, що на момент звернення до суду з цим позовом заборгованість відповідача за надані у серпні та вересні 2025 року складала 50 481 783,13 грн., яка була погашена відповідно до платіжних інструкцій №ПУП013666 від 20.02.2026 на суму 5 780 421,85 грн., №ПУП013795 від 27.02.2026 на суму 19 445 092,16 грн., №ПУП014876 від 03.03.2026 на суму 14 017 229,36 грн. та №ПУП015373 від 10.03.2026 на суму 11 239 039,76 грн.
Крім того, факт несвоєчасної оплати послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої позивачем у червені, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді 2024 року встановлений рішенням Господарського суду міста Києва від 15.05.2025 у справі №910/52/25, яке набрало законної сили 01.12.2025, яким стягнуто 3% річних та інфляційні нараховані у період до 25.12.2024.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Заперечення відповідача проти задоволення позову зводяться до того, що він не міг своєчасно розрахуватися з позивачем виключно внаслідок недостатності коштів на рахунку, з огляду на структуру тарифу. Втім, такі заперечення відповідача не підтверджені відповідними доказами.
Крім того, Договір не містить умов, які б надавали можливість відповідачу зупиняти та/або не виконувати його умови щодо оплати послуг.
Отже, судом встановлено факт несвоєчасної оплати відповідачем наданих позивачем у серпні та вересні 2025 року послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії. Крім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 15.05.2025 у справі №910/52/25, яке набрало законної сили, встановлено факт несвоєчасної оплати наданих у червені, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді 2024 року послуг.
Відтак позивач нарахував і просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 3 277 599,07 грн. та інфляційні у розмірі 9 176 059,83 грн., за загальний період прострочення з 26.12.2024 до 09.03.2026.
За приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних в порядку статті 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши здійснені позивачем розрахунки, суд дійшов висновку, що вони правильні, відповідачем не спростовані, власного розрахунку останнім не наведено, а відтак суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 3 277 599,07 грн. та інфляційні у розмірі 9 176 059,83 грн.
Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N303-A, п. 29).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на викладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
При цьому суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже вони не спростовують встановлених судом обставин та не впливають на результат прийнятого рішення.
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідачем не подано доказів в підтвердження заперечень проти задоволення позовних вимог.
Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ТОВ «Енера Вінниця» про стягнення з ПрАТ «НЕК «Укренерго» 3% річних у розмірі 3 277 599,07 грн. та інфляційних у розмірі 9 176 059,83 грн. є правомірними та обґрунтованими, а відтак задовольняються в повному обсязі.
Стосовно розподілу витрат по сплаті судового збору суд відзначає, що оскільки встановлено факт несвоєчасного виконання відповідачем грошового зобов'язання, а також сплату суми заборгованості, яка заявлялась при подачі позову, вже після відкриття провадження у даній справі, то відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись статтями 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» задовольнити.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, будинок 25; ідентифікаційний код 00100227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» (21037, м. Вінниця, вул. Пирогова, будинок 131; ідентифікаційний код 41835359) 3% річних у розмірі 3 054 546 (три мільйони п'ятдесят чотири тисячі п'ятсот сорок шість) грн. 50 коп., інфляційні у розмірі 8 150 861 (вісім мільйонів сто п'ятдесят тисяч вісімсот шістдесят одна) грн. 52 коп. та судовий збір у розмірі 740 246 (сімсот сорок тисяч двісті сорок шість) грн. 29 коп.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 19.05.2026.
Суддя В.П. Босий