ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.05.2026Справа № 910/940/26
Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Царичанський завод мінеральної води"
до Акціонерного товариства "Укргазвидобування"
про стягнення грошових коштів у розмірі 104 743,88 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "Царичанський завод мінеральної води" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" з вимогою про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 104 743,88 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач ухиляється від повернення суми забезпечення договору поставки № ШГВ/УБМР 24-212-1, яку він отримав за банківською гарантією № 115855/V-1587 від 12.06.2024, та безпідставно її утримує.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надав строк для реалізації сторонами процесуальних прав.
03.03.2026 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував, посилаючись на те, що порушення позивачем зобов'язання по Договору поставки, саме в частині строку виконання зобов'язання, та вважаючи відсутні всі підстави для повернення коштів, сплачених за гарантією.
Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, визначений процесуальний строк для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд вбачає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
25.06.2024 між позивачем (Постачальником) та відповідачем (Покупцем) укладено договір поставки № ШГВ/УБМР 24-212-1 (за рознарядкою), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався поставити Покупцеві товар, зазначений в специфікації, що додається до Договору і є його невід'ємною частиною, а Покупець - прийняти і оплатити такий Товар. Під поставкою Сторони розуміють передачу Товару Постачальником для прийняття Покупцем.
Згідно з пунктом 1.2 Договору поставки сторони визначили, що найменування/асортимент Товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю Товару та загальна вартість Товару вказується у специфікації, яка є Додатком №1 до Договору та є його невід'ємною частиною.
Розділ 5 Договору регулює строки та умови поставки Товару.
Строк поставки, умови та місце поставки Товару, вказується в Специфікації до договору.
Відповідно до п. 5.2. Договору обсяг поставки Товару (кожної партії Товару) визначається в рознарядках Покупця. Відвантаження Товару проводиться тільки після отримання Постачальником рознарядки. Відвантаження Товару без рознарядки забороняється. Датою прийняття Товару є дата підписання уповноваженими представниками Сторін акту приймання-передачі Товару форма якого наведена в Додатку № 3 до Договору поставки.
Відповідно до умов Договору поставки та Специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною Договору поставки, загальна вартість Товару, що поставляється по цій Специфікації, складає 2 418 843,84грн.
Пунктом 3 Специфікації № 1 передбачені строки поставки Товару: 180 775шт. - протягом 210 к.д. з дати укладання договору, 179 172шт. протягом 365 к.д. з дати укладання договору
У визначений договором строк весь товар позивачем поставлено не було.
Як свідчать матеріали справи позивачем поставлено відповідачу товар згідно ТТН № 3397 від 25.09.25р. на суму 94 832,64 грн. з простроченням на 92 календарних дня, а згідно ТТН № 2042 від 10.07.2025р. на суму 59 673,60 грн. на 14 календарних дні.
Відповідно до пункту 7.9 Договору у разі прострочення Постачальником виконання зобов'язань з поставки Товару, останній сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого Товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вказаної вартості. Сторони домовились, що нарахування пені здійснюється до моменту належного виконання Постачальником порушеного зобов'язання.
Відповідач надіслав позивачу вимогу від 25.11.25р. № 305ю4-305-2-11692 про сплату неустойки за несвоєчасну поставку товару у розмірі 16 198,31 грн.
Позивач не заперечує проти правомірного нарахування неустойки в указаному розмірі.
Відповідно до п.10.2 договору вимоги забезпечення виконання зобов'язань по Договору Постачальником: забезпечення виконання зобов'язань по Договору здійснюється до укладання Договору в один із способів:
(1) у формі грошових коштів. Сума грошових коштів, як забезпечення виконання зобов'язань по даному Договору повинна бути перерахована Постачальником на окремий рахунок, наданий Покупцем та повинна бути 5 % від загальної вартості (ціни) Договору.
(2) або надання банківської гарантії виконання зобов'язань по Договору. Банківська гарантія повинна відповідати вимогам, вказаним у формі банківської гарантії як забезпечення виконання зобов'язань за договором закупівлі, яка є Додатком №5 до Договору, та її сума повинна бути 5% від загальної вартості (ціни) Договору.
12.06.2024 між позивачем та АТ «Альтбанк» укладено договір про надання гарантії 115855/V-1587
Відповідно до умов Договору банківської гарантії: гарантія - спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого Банк бере на себе грошове зобов'язання перед Бенефіціаром сплатити кошти в разі настання Гарантійного випадку, а саме гарантія забезпечення виконання Базового договору, що надається відповідно до Базових відносин.
Відповідно до Договору банківської гарантії Банк надає Гарантію в сумі дії Гарантії в спосіб надання гарантії, а Принципал зобов'язується сплатити Комісію, а також сплатити Регрес у Строк сплати Регресу та виконати інші обов'язки, передбачені Договором.
Сума гарантії - 120 942,19 гривень .
Строк дії Гарантії - до 11 грудня 2025року включно.
16.10.2025 позивач отримав від АТ «АЛЬТАБАНК» вимогу платежу щодо сплати коштів за гарантією. Відповідно до Вимоги АТ «АЛЬТАБАНК» вимагало сплатити грошові кошти в сумі 120 942,19 гривень (Сто двадцять тисяч дев'ятсот сорок дві гривні 19 копійок) на рахунок покриття на підставі Договору про надання гарантії № 115855/V-1587 від 12.06.2024р., укладеного між ТОВ «Царичанський завод мінеральної води» та АТ «АЛЬТАБАНК».
Як було зазначено в вимозі, 16.10.2025 р. АТ «АЛЬТБАНК» отримав від Бенефіціара електронну Вимогу (Swift- повідомлення) № GRN/25/654/OR від 16.10.2025 року на суму 120 942,19 гривень (Сто двадцять тисяч дев'ятсот сорок дві гривні 19 копійок) за вказаною вище Гарантією. Згідно отриманої Банком Вимоги, Принципал порушив виконання умов Договору, а саме «Принципал не виконав зобов'язання в частині поставки товару в повному обсязі та у встановлені строки відповідно до п. 5.1. та 6.3.1. Договору, Специфікації №1 (Додаток №1 до Договору), що є невід'ємною частиною Договору». Відповідно до умов Гарантії, АТ «АЛЬТБАНК», як Гарант, бере на себе обов'язок безвідклично та безумовно протягом п'яти банківських днів після одержання оформленої належним чином письмової вимоги Бенефіціара сплатити Бенефіціару суму, зазначену в письмовій вимозі Бенефіціара, в межах Повної (максимальної) суми гарантії, без необхідності для Бенефіціара обгрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім вимоги, або виконання будь-яких інших умов, за умови, що в тексті вимоги буде зазначено, що сума, яка вимагається, повинна бути сплачена у зв'язку з невиконанням/неналежним виконанням Принципалом зобов'язань за Договором.
В зв'язку з отриманням від АТ «АЛЬТАБАНК» вимоги позивач сплатив грошові кошти в сумі 120 942,19 гривень, що підтверджує платіжна інструкція № 4536 від 20.10.2025р. з рахунку покриття.
Пунктом 10.3 договору передбачено, що випадку надання Постачальником забезпечення виконання зобов'язань по Договору у формі грошових коштів, банківської гарантії виконання зобов'язань Покупець повертає Постачальнику таке забезпечення протягом 5 банківських днів з дня настання одного з випадків, зазначених нижче на реквізити Постачальника вказані в Договорі (для забезпечення виконання зобов'язань по Договору у формі грошових коштів) або шляхом направлення відповідної інформації банку (для забезпечення виконання зобов'язань по Договору у формі банківської гарантії виконання зобов'язань) після виконання Постачальником зобов'язань за Договором в повному обсязі.
Звертаючись з позовом до суду, позивач в обґрунтування вимог зазначив, що ним було виконано усі умови договору та поставлено товар, проте з простроченням строку. Тому, існують підстави для повернення на його користь суми забезпечення договору, яку відповідач отримав за банківською гарантією на суму 104 743,88 грн. (120 942,19-16 198,31 визнаної неустойки).
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.
Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 Цивільного кодексу України (стаття 663 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 ЦК України).
Враховуючи те, що своєчасність поставки товару постачальником є критерієм належності виконання зобов'язання з поставки товару, то пропущення постачальником встановленого в договорі строку поставки товару буде свідчити про порушенням зобов'язання з поставки товару.
При цьому правовідносини, які виникли на підставі Банківської Гарантії, підпадають під правове регулювання норм § 4 глави 49 Цивільного кодексу України, а також Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 639 (далі - Положення).
Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (стаття 547 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України).
Стаття 560 Цивільного кодексу України визначає, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Згідно із статтею 562 Цивільного кодексу України зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання.
У пункті 9 частини третьої розділу I Положення визначено, що гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант приймає на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром (оформлене в письмовій формі або у формі повідомлення) сплатити кошти за принципала в разі невиконання останнім своїх зобов'язань у повному обсязі або їх частину в разі пред'явлення бенефіціаром вимоги та дотримання всіх вимог, передбачених умовами гарантії. Вказаним Положенням передбачено, що безвідклична гарантія - гарантія, умови якої не можуть бути змінені і вона не може бути припинена банком-гарантом згідно із заявою принципала без згоди та погодження з бенефіціаром; безумовна гарантія - гарантія, за якою банк-гарант у разі порушення принципалом свого зобов'язання, забезпеченого гарантією, сплачує кошти бенефіціару за першою його вимогою без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов.
Основною із функцій гарантій, зокрема і банківської гарантії, є забезпечувальна функція, яка полягає в тому, що вона (гарантія) забезпечує належне виконання зобов'язань принципала перед бенефіціаром.
За змістом положень статей 561, 566 Цивільного кодексу України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Обов'язок гаранта перед кредитором обмежується сплатою суми, на яку видано гарантію. У разі порушення гарантом свого обов'язку його відповідальність перед кредитором не обмежується сумою, на яку видано гарантію, якщо інше не встановлено у гарантії.
Відповідно до частини першої статті 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.
При цьому відповідно до пункту 2 глави 4 розділу II Положення одержана вимога/повідомлення Бенефіціара або банку Бенефіціара є достатньою умовою для банку-гаранта (резидента) сплатити кошти Бенефіціару за гарантією, якщо вимога/повідомлення та документи, обумовлені в гарантії, відповідатимуть умовам, які містяться в наданій гарантії, а також отримані банком - гарантом (резидентом) протягом строку дії гарантії і способом, зазначеним у гарантії.
Отже, забезпечувальна функція банківської гарантії виявляється у відносинах між бенефіціаром та принципалом, а не між бенефіціаром та гарантом. Натомість у відносинах між бенефіціаром та гарантом виникає окреме грошове зобов'язання, незалежне від зобов'язання за участю бенефіціара та принципала. Тому гарант має сплатити грошову суму, якщо виконані саме умови гарантії. Втручатися у відносини між бенефіціаром та принципалом, зокрема вирішувати, чи виконав принципал грошове зобов'язання за договором між бенефіціаром та принципалом, а відтак і про те, чи припинене основне зобов'язання виконанням, гарант не вправі.
Відповідно до частини другої статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю:
1) після виконання переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю;
2) за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним;
3) у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону;
4) згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п'яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.
Тобто відповідно до положень пункту 10.3 Договору, які узгоджуються з вимогами статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі", забезпечення виконання Договору повертається після виконання Постачальником зобов'язань за Договором в повному обсязі протягом 5 банківських днів.
Відповідно до частини другої статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання учасником-переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю, а також за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним; у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону; згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п'яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.
Тобто вказана норма Закону, яка безпосередньо регулює відносини суб'єктів господарювання у процедурі публічних закупівель, чітко передбачає момент повернення замовником забезпечення договору - після його виконання учасником-переможцем, у той час як можливість неповернення замовником забезпечення виконання договору існує лише у разі невиконання учасником умов договору.
При цьому, невиконання має місце лише у випадку відсутності дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 910/6433/18, від 21.02.2020 року у справі № 910/4460/19, від 14.01.2019 року у справі №910/3777/18.
Заперечення відповідача є безпідставними, оскільки гарантія є окремим видом забезпечення виконання зобов'язань за Договором.
Гарантія - це односторонній правочин, за яким гарант приймає на себе обов'язок сплатити бенефіціару на його вимогу певну грошову суму внаслідок невиконання боржником (принципалом) взятих на себе зобов'язань, забезпечених гарантією.
За таких підставою для утримання банківської гарантії є саме невиконання Договору, а не певне порушення строків його виконання.
Надаючи оцінку зазначеному, слід також врахувати, що згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У розумінні наведеної норми, яка надає визначення порушення зобов'язання, останнє може бути двох видів. По-перше, це невиконання зобов'язання, яке виникає якщо його сторони взагалі не виконують дій, що складають зміст зобов'язання (не передають річ, не виконують роботи, не надають послуги, не сплачують гроші тощо), або продовжують виконувати дії, від яких вони відповідно до зобов'язання мають утримуватися. По-друге, це неналежне виконання зобов'язання, тобто порушення умов, визначених змістом зобов'язання. У разі невідповідності виконання зобов'язання критеріям належності, можна говорити про неналежне виконання, а отже порушення зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 01.04.2019 у справі №910/2693/18, від 27.01.2020 у справі № 911/1867/18.
За загальними умовами виконання зобов'язання, що містяться у статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1статті 526 ЦК України).
Системний аналіз п.10.3 договору поставки та встановлених обставин справи у їх поєднанні між собою свідчить, що позивач виконав свої зобов'язання щодо поставки товару, проте, з порушенням визначених строків. Тому у даних правовідносинах має місце неналежне виконання. Позиції сторін щодо позову в цілому свідчать про наявність в діях позивача ознак (критеріїв) неналежності виконання зобов'язання.
За таких обставин, наявний безпосередній зв'язок між виконанням позивачем своїх зобов'язань, як постачальника щодо поставки товару, проте з порушенням строків визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) та правом на повернення суми забезпечення виконання договору поставки після настання вказаних обставин, що прямо передбачено умовами договору.
Враховуючи викладені вище обставини, позивачем здійснено повне виконання зобов'язання з поставки товару за укладеним між сторонами спору Договором, проте з порушенням обумовлених строків, що свідчить саме про неналежне виконання та про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин положень пункту 13.1 Порядку у вигляді повернення замовником (відповідачем) суми забезпечення виконання договору про закупівлю, після виконання учасником-переможцем договору.
З урахуванням характеру правових відносин, які виникли між сторонами та обставини виконання цього договору, становище коли змовник отримав повністю передбачене договором майно і при цьому утримує перераховані кошти як гарантія виконання договору є неприйнятним та не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, визначеним статтею 3 Цивільного кодексу України, зокрема справедливості, добросовісності та розумності.
Також суд відзначає, що предметом спірного договору є саме поставка товару і після його поставки, договір є належним чином виконаним. Наявність нарахованих відповідачем штрафних санкцій за не своєчасне виконання договірних зобов'язань, не свідчить про невиконання позивачем договору та не є підставою для утримання суми банківської гарантії.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Приймаючи до уваги вищенаведене у сукупності та встановлені обставини повного виконання Позивачем зобов'язання з поставки товару за укладеним між сторонами спору договором, наявні підстави для повернення Відповідачем забезпечення виконання Договору у розмірі 104 743,88 грн. (120 942,19 сплаченої гарантії-16 198,31 визнаної неустойки) як безпідставно набуті кошти.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст. 86, 123, 129, 233, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вулиця Кудрявська, 26/28, 30019775) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Царичанський завод мінеральної води"( 51000, Дніпропетровська обл., селище міського типу Царичанка(з), вулиця Царичанська, будинок 147, код 40284116) 104 743 (сто чотири тисячі сімсот сорок три) грн. 88 коп. безпідставно набутих коштів, 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн. судового збору.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції в строки та порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.
Суддя О.М.Ярмак