ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.05.2026Справа № 910/1729/26
Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., за участю секретаря судового засідання Березовської С.В., розглянувши матеріали господарської справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Енерджі" (01054, м. Київ, вул. Леонтовича, буд. 7, ідентифікаційний код 43890998)
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Акціонерне товариство "Банк інвестицій та заощаджень" (04119, місто Київ, вулиця Юрія Іллєнка, будинок 83д; ідентифікаційний код: 33695095)
про визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню,
Представники учасників судового процесу:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: Головко В.П.
Від третьої особи: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "АДМ Енерджі" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про визнання такою, що не підлягає виконанню банківської гарантії, № 2277/25-ГВе від 04.06.2025, виданої Акціонерним товариством "Банк інвестицій та заощаджень" Акціонерному товариству "Українська залізниця", як забезпечення виконання та належного виконання позивачем зобов'язань за договором про закупівлю матеріально-технічних ресурсів № ЦЗВ-19-00625-01 від 04.06.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи № 910/1729/26 здійснювати у порядку загального позовного провадження, залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Акціонерне товариство "Банк інвестицій та заощаджень", підготовче засідання у справі № 910/1729/26 призначено на 01.04.2026.
05.03.2026 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про продовження процесуального строку виконання вимог ухвали суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2026 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Енерджі" про продовження строку виконання вимог ухвали суду відмовлено.
11.03.2026 через підсистему "Електронний суд" відповідачем подано відзив на позовну заяву.
12.03.2026 через підсистему "Електронний суд" позивачем подано докази направлення на адресу третьої особи позовної заяви з додатками.
24.03.2026 через підсистему "Електронний суд" третьою особою подані письмові пояснення на позовну заяву.
Також 24.03.2026 через підсистему "Електронний суд" представником третьої особи подано клопотання про участь у судовому засіданні 01.04.2026 о 10:00 та у всіх наступних судовихзасіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2026 у задоволенні клопотання представника Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 910/1729/26 відмовлено.
11.03.2026 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який залучено до матеріалів справи.
12.03.2025 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшли докази направлення позовної заяви на адресу третьої особи, які залучено до матеріалів справи
24.03.2026 через підсистему "Електронний суд" від третьої особи надійшли письмові пояснення, які залучено до матеріалів справи.
27.03.2026 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшли додаткові пояснення, які залучено до матеріалів справи.
30.03.2026 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшли додаткові пояснення у справі, клопотання про долучення доказів тимчасової непрацездатності представника позивача, дані документи залучено до матеріалів справи.
Також 30.03.2026 через підсистему "Електронний суд" представником Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Енерджі" Литвиненком М.В. подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тим, що представник позивача є тимчасово непрацездатним у зв'язку із захворюванням, що об'єктивно унеможливлює його особисту участь у судовому засіданні та належне виконання процесуальних обов'язків. Крім того, представник позивача зазначив, що у даній справі він є єдиною уповноваженою особою, яка здійснює представництво інтересів ТОВ "АДМ Енерджі" у даному судовому провадженні, обізнаний з усіма фактичними обставинами справи, доказовою базою та правовою позицією позивача.
У засіданні суду 01.04.2026 представник відповідача заперечив щодо задоволення клопотання представника позивача.
Розглянувши клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, суд протокольною ухвалою задовольнив дане клопотання.
Проте, суд визнав за необхідне звернути увагу заявника на те, що позивач не обмежений у виборі повноважного представника для участі в судовому засіданні, оскільки інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Енерджі" вправі представляти в суді в порядку самопредставництва директор товариства та ін. уповноважені особи.
Також суд визнав за необхідне зазначити, що явка представників учасників справи у судові засідання, зокрема, на 01.04.2026 на 10:00 год. обов'язковою не визнавалась.
Так, суд зазначив, що в разі неможливості направити уповноваженого представника до Господарського суду міста Києва, представник позивача не позбавлений права направити письмові пояснення, в яких викласти свою правову позицію, разом з клопотанням про розгляд справи за відсутності його представника. Тим більше, що позивачем вже було подано ряд письмових пояснень з викладенням своєї правової позиції.
Позивач та третя особа участь своїх представників у засідання суду 01.04.2026 не забезпечили, про дату та час судового розгляду повідомлялися належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2026 відкладено підготовче засідання на 15.04.2026.
08.04.2026 через підсистему "Електронний суд" представником третьої особи подано клопотання про участь у судовому засіданні 15.04.2026 о 12:45 та у всіх наступних судовихзасіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Клопотання представника третьої особи про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції мотивовано введенням на території України воєнного стану.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2026 у задоволенні клопотання представника Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 910/1729/26 відмовлено.
13.04.2026 через підсистему "Електронний суд" представником третьої особи подано клопотання щодо проведення судового засідання, призначеного на 15.04.2026 року о 12 год. 45 хвилин у справі № 910/1729/26 без участі представника АТ "Банк Інвестицій та Заощаджень"
У засіданні суду 15.04.2026 представник відповідача заперечень щодо клопотання третьої особи не навів.
Суд протокольною ухвалою задовольнив клопотання щодо проведення судового засідання, призначеного на 15.04.2026 у справі № 910/1729/26 без участі представника АТ "Банк Інвестицій та Заощаджень".
У засіданні суду 15.04.2026 присутнім представником відповідача надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті.
Позивач та третя особа участь своїх представників у засідання суду 15.04.2026 не забезпечили, про дату та час судового розгляду повідомлялися належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.05.2026.
06.05.2026 через підсистему "Електронний суд" представником третьої особи подано клопотання про участь у судовому засіданні 13.05.2026 о 09:10 та у всіх наступних судовихзасіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Клопотання представника третьої особи про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції мотивовано введенням на території України воєнного стану.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2026 у задоволенні клопотання представника Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 910/1729/26 відмовлено.
11.05.2026 через підсистему "Електронний суд" представником позивача подано клопотання про участь у судовому засіданні 13.05.2026 о 09:10 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2026 клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Енерджі" про участь судовому засіданні, призначеному на 13.05.2026 о 09:10 год, в режимі відеоконференції залишено без розгляду.
Представник відповідача у засіданні суду 13.05.2026 проти задоволення позовних вимог заперечив та просив відмовити у позові.
Представники позивача та третьої особи у засідання суду 13.05.2026 не з'явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомленні належним чином.
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 13.05.2026 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оглянувши оригінали документів, копії яких долучено до матеріалів справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
04 червня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АДМ Енерджі" (далі - позивач, постачальник) та Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі філії «ЦЗВ» АТ «Укрзалізниця» (далі - відповідач, покупець) було укладено договір поставки № ЦЗВ-19-00625-01, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцю товар, визначений специфікацією № 1 (ліхтар світлодіодний налобний DM PROF RW-200-HL), а покупець - прийняти і оплатити такий товар (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 1.2 Договору про закупівлю матеріально-технічних ресурсів №ЦЗВ-19-00625-01 від 04.06.2025 найменування товару: відповідно до Специфікації № 1, що є Додатком 1 до Договору.
Згідно з п. 1.3 договору про закупівлю матеріально-технічних ресурсів №ЦЗВ-19-00625-01 від 04.06.2025 кількість, асортимент, марка, рік виготовлення та виробник товару визначаються у специфікації № 1 (додаток 1 до договору).
У п. 4.1 договору про закупівлю матеріально-технічних ресурсів №ЦЗВ-19-00625-01 від 04.06.2025 визначено, що постачальник здійснює поставку товару на умовах DDP (Поставка з оплатою мита) відповідно до «ІНКОТЕРМС» у редакції 2020 року. У випадку наявності розбіжностей між умовами цього договору та Правилами «ІНКОТЕРМС» у редакції 2020 року, умови цього договору матимуть перевагу.
Відповідно до пункту 4.2 договору поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі наданої рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару. Партією товару вважається обсяг одиниць товару, визначений покупцем у рознарядці, якщо інше не вказано в самій рознарядці. Мінімальна партія для проведення вхідного контролю складає 100 шт. за кожним найменуванням (асортиментом) товару.
У п. 4.3 договору про закупівлю матеріально-технічних ресурсів №ЦЗВ-19-00625-01 від 04.06.2025 визначено, що зі сторони покупця рознарядка підписується з урахуванням вимог статуту покупця щонайменше двома уповноваженими особами покупця з числа таких: - керівник (особа, що виконує його обов'язки) філії «ЦЗВ» AT «Укрзалізниця»; - заступники керівника (особи, що виконують їх обов'язки) філії «ЦЗВ» AT «Укрзалізниця»; - керівник проекту та/або керівник відповідного структурного підрозділу філії «ЦЗВ» AT «Укрзалізниця».
Покупець не несе відповідальності та обов'язку оплати за поставлений товар за рознарядкою, що підписана іншими особами, ніж тими, посади яких визначені у цьому пункті договору.
Відповідно до п.11.1. договору постачальник до підписання договору зобов'язаний надати забезпечення виконання цього договору у вигляді гарантії, у розмірі 5% від ціни договору, що становить 94 816,98 грн. Строк дії забезпечення виконання цього договору у вигляді гарантії повинен бути дійсним з дня укладання договору та обов'язково повинен перевищувати строк дії договору не менші ніж на один календарний місяць.
Згідно п. 11.7. договору у разі порушення постачальником умов цього договору, а саме не виконання та/або неналежного виконання ним своїх зобов'язань за цим договором, в тому числі не поставки товару у строк, встановлений п.4.2.цього договору, покупець має право стягнути забезпечення виконання договору та/або має право в односторонньому порядку розірвати цей договір, письмово повідомивши про це постачальника в порядку згідно пп. 8.2.3. цього договору.
У п. 17.1 договору про закупівлю матеріально-технічних ресурсів №ЦЗВ-19-00625-01 від 04.06.2025 вказано, що строк дії цього договору встановлюється з дати його підписання сторонами до 31.12.2025.
На виконання пункту 4.2 договору відповідачем була надана рознарядка № цзв-31/560 від 10.07.2025, згідно з якою позивачу запропоновано здійснити поставку товару - ліхтарів світлодіодних налобних DM PROF RW-200-HL у кількості 5 778 шт. на загальну суму 1 896 339,60 грн з ПДВ з місцем поставки: Київська область, м. Фастів, вул. Шевченка, 48.
Рознарядка була підписана - заступником директора виконавчої філії із забезпечення виробництва Олександром Ковальським та менеджером - начальником сектору співпраці з торгівельними мережами Вікторією Заліською.
Згідно з пунктом 4.3 договору рознарядка вважається дійсною лише за умови її підписання щонайменше двома уповноваженими особами, визначеними у цьому пункті, а саме:
- Керівник філії «ЦЗВ» АТ «Укрзалізниця»;
- Заступник керівника філії «ЦЗВ»;
- Керівник проекту та/або керівник відповідного структурного підрозділу філії «ЦЗВ».
Так, позивач зазначає, що договором прямо зазначено, що покупець не несе відповідальності та не зобов'язаний оплачувати товар, поставлений за рознарядкою, підписаною особами, які не мають визначених договором повноважень.
Філією «ЦЗВ» АТ «Укрзалізниця» на адресу позивача було направлено рознарядку, яку підписано:
Олександром Ковальським - Заступником директора виконавчого філії із забезпечення виробництва (повноваження підтверджені умовами Договору);
Вікторією Заліською - «Менеджером - начальником сектору співпраці з торговельними мережами» проте, посада «Менеджер - начальник сектору співпраці з торговельними мережами» не передбачена умовами Договору як така, що має право підписувати рознарядки. Пункт 4.3 договору містить вичерпний перелік осіб, уповноважених підписувати рознарядки і посада Вікторії Заліської не входить до цього переліку. Повноваження Заліської не підтверджено жодним документом, Філія «ЦЗВ» не надала:
- наказу про призначення;
- довіреності;
- службового розпорядження про надання їй права підпису;
- підтвердження, що зазначена особа є працівником відповідного структурного підрозділу.
Таким чином позивач у позовній заяві зазначає, що через підписання рознарядки особою, повноваження якої не підтверджені договором і не випливають із законодавства, рознарядка не відповідає вимогам п. 4.3 договору, не породжує жодних правових наслідків, не може вважатися моментом виникнення строку поставки.
28.11.2025 року відповідачем було відправлено позивачу претензію за № ЦЗВ-20/4334 про нібито порушення строків поставки товару за договором поставки від 04.06.2025 № ЦЗВ-19-00525-01 та вимогу про сплату неустойки в сумі 1 234 284,48 грн.
12 грудня 2025 року позивачем було відправлено відповідь на претензію за № 1212/01 якою вказав, що надана рознарядка № ЦЗВ-31/560 від 10.07.2025року не відповідає умовам договору поставки № ЦЗВ-19-00625-01.
29.01.2026 на електронну адресу позивача надійшло повідомлення від Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" про те, що на SWIFT-адресу BFISUAUK через банк філії «Центр забезпечення виробництва» акціонерного товариства «Українська залізниця» ключованним повідомленням SWIFT № ToPrintBFISt-9786-031572 від « 28» січня 2025 року надійшла вимога по банківській гарантії № 2277/25-ГВе від «04» червня 2025 року про сплату гарантійної суми у розмірі 94 816,98 грн, у зв'язку з настанням гарантійного випадку - неналежне виконання ТОВ "АДМ Енерджі" умов договору про закупівлю матеріально-технічних ресурсів № ЦЗВ-1900625-01 від 04 червня 2025 року, укладеного з бенефіціаром в результаті визнання принципала переможцем запиту (ціни) пропозицій на закупівлю «ЦЗВ-25Т_105_ЕК: Ліхтар світлодіодний налобний (31520000-7 Світильники та освітлювальна арматура)» (номер оголошення про проведення закупівлі № UA-2025-05-21009529-a) згідно з повідомленням про намір укласти договір від 26.05.2025 року.
Позивач вважає, що така вимога є безпідставною, а твердження відповідача пр. неналежне виконання умов договору поставки як і неправомірність направлення вимоги позивачу є необґрунтованою.
З огляду на вищевикладені обставини, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить суд визнати такою, що не підлягає виконанню банківську гарантію № 2277/25-ГВе від 04.06.2025, видану Акціонерним товариством "Банк інвестицій та заощаджень" Акціонерному товариству "Українська залізниця", як забезпечення виконання та належного виконання позивачем зобов'язань за договором про закупівлю матеріально-технічних ресурсів № ЦЗВ-19-00625-01 від 04.06.2025.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися гарантією.
Відповідно до частин 1, 2 статті 200 Господарського кодексу України (далі - ГК України) гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони.
За положеннями частини 4 статті 200 ГК України до відносин банківської гарантії у частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України.
Згідно зі статтею 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
За змістом статті 561 ЦК України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, згідно зі статтею 563 ЦК України гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією.
Таким чином, у відносинах за гарантією беруть участь три суб'єкти: гарант, бенефіціар та принципал. Забезпечувальна функція гарантії полягає у тому, що вона (гарантія) забезпечує належне виконання принципалом його обов'язку перед бенефіціаром. Гарантія - це односторонній правочин, змістом якого є обов'язок гаранта сплатити кредитору - бенефіціару, грошову суму відповідно до умов гарантії в разі порушення боржником свого зобов'язання. Гарантія створює зобов'язання тільки для гаранта.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду: від 21 березня 2019 року в справі № 910/5726/18, від 4 квітня 2019 року в справі № 910/5723/18.
Порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання регулюються Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 639 (далі - Положення), відповідно до пункту 2 якого гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант (банк, який надає гарантію на користь бенефіціара) бере на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром (особа, на користь якої надається гарантія) сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов'язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії.
Частинами 2- 4 статті 563 ЦК України передбачено, що вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.
Таким чином, у частині змісту вимоги та доданих до неї документів законодавцем чітко встановлено, що обов'язковим є зазначення у вимозі або у доданих до неї документах того, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією.
З цього вбачається, що основною з функцій гарантій, зокрема і банківської гарантії, є забезпечувальна функція, яка полягає в тому, що вона (гарантія) забезпечує належне виконання зобов'язань принципала перед бенефіціаром.
З огляду на викладене та положення частини 3 статті 563 ЦК України, гарант здійснює платіж по гарантії лише у випадку невиконання чи неналежного виконання принципалом основного зобов'язання (у залежності від умов гарантії).
Враховуючи приписи статтей 560, 563, 565 ЦК України, обов'язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, та направлення кредитором гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 червня 2021 року в справі № 910/16898/19.
Згідно з статтею 568 ЦК України зобов'язання гаранта перед кредитором припиняється у разі: сплати кредиторові суми, на яку видано гарантію; закінчення строку дії гарантії; відмови кредитора від своїх прав за гарантією шляхом повернення її гарантові або шляхом подання гаранту письмової заяви про звільнення його від обов'язків за гарантією.
Умовами банківської гарантії передбачено, що Банк надав Товариству саме безвідкличну та безумовну гарантію й прийняв на себе безвідкличне зобов'язання сплатити відповідачу обумовлену суму протягом п'яти банківських днів після одержання письмової вимоги Товариства, без необхідності для останнього обґрунтовувати свою вимогу, без подання інших документів крім вимоги, або виконання будь-яких інших умов.
Згідно з п. 16.2. договору закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від обов'язку виконання повному обсязі взятих на себе за цим договором зобов'язань щодо поставки та оплати товару, а також гарантійних зобов'язань на товар, на умовах, визначених цим договором.
Судом встановлено, що на виконання умов договору покупцем направлено постачальнику рознарядку від 10.07.2025 № ЦЗВ-31/560 щодо надання дозволу на поставку товару за договором на загальну суму 1 896 339,60 грн з ПДВ.
Так, зазначена рознарядка підписана зі сторони покупця у відповідності до вимог п. 4.3. договору, з урахуванням вимог статуту покупця, двома уповноваженими особами покупця, а саме:
- заступником директора виконавчого філії Олександром Ковальським, повноваження на підписання документів підтверджуються довіреністю АТ «Укрзалізниця» в порядку передоручення від 29.01.2025, оформленої нотаріально та зареєстрованої в реєстрі за № 168;
- керівником структурного підрозділу філії «ЦЗВ» АТ «Укрзалізниця», а саме: менеджером-начальником сектору співпраці з торгівельними мережами філії Заліською Вікторією, повноваження на підписання документів підтверджуються довіреністю АТ «Укрзалізниця» в порядку передоручення від 01.04.2025, оформленої нотаріально та зареєстрованої в реєстрі за № 1011.
Суд критично оцінює доводи позивача стосовно того, що рознарядка була підписана не уповноваженими представниками відповідача, оскільки рознарядка підписана керівником відповідного структурного підрозділу філії «ЦЗВ» АТ «Укрзалізниця» відповідно до вимог п. 4.3. договору, а скан-копія рознарядки в PDF форматі була направлена покупцем на електронну пошту постачальника відповідно до п. 4.5. договору, а отже є чинною.
Кінцева дата поставки позивачем відповідачу товару за рознарядкою - до 07.11.2025 включно.
Водночас, судом встановлено та не заперечується позивачем, що протягом строку дії рознарядки обумовлений договором, постачальником на адресу кінцевого вантажоодержувача не поставлений.
19.08.2025 покупцем отримано лист постачальника від 18.08.2023 № 18/08-01 в якому позивач повідомив, що виконати зобов'язання своєчасно та в повному обсязі неможливо з причин, що від нього не залежать, зокрема, внаслідок запровадження митних бар'єрів між США та Китаєм, в якому розташовано виробничі потужності виробника товару, у зв'язку з чим постачальник просив узгодити розірвання договору.
У відповідь на вищевказаний лист відповідач повідомив позивача листом від 21.08.2025 № ЦЗВ-20/3460, що згідно з умовами договору, укладеного між покупцем та постачальником, розірвання договору в односторонньому порядку не передбачено, окрім випадків прямо визначених його умовами та чинним законодавством України.
Відповідно до п. 10.1. договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором, якщо таке невиконання є наслідком дії обставин або подій непереборної сили, які виникли після укладення цього договору (або існували на дату укладення, але не впливали на можливість виконання цього договору) та виникли поза волею сторін.
Згідно п 10.2. договору сторона, що не може виконати зобов'язання за цим договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, з подальшим наданням підтверджуючих документів у строк, що не перевищує 30 (тридцяти) робочих днів. Належним доказом наявності вищезазначених обставин та їх тривалості є сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами. Відповідних документів не надано.
Згідно п 10.5. договору, якщо сторона без поважних причин не повідомила іншу сторону у строки, визначені п. 10.2 цього договору, про виникнення (наявність) обставин непереборної сили та/або не надала підтверджуючі ці обставини документи, така сторона у подальшому не має права вимагати подовження умов цього договору та звільнення від відповідальності, передбаченої за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором.
У зв'язку з тим, що постачальником не було надано покупцю документів на підтвердження обставин непереборної сили у передбаченому договором порядку, звернення постачальника щодо дострокового розірвання договору не могло бути задоволено покупцем.
Таким чином, договір був чинним до 31.12.2025 та підлягає виконанню сторонами у повному обсязі до моменту його належного виконання сторонами (п. 16.2. договору).
Пунктом 11.1. розділу 11 договору визначено, що постачальник до підписання договору зобов'язаний надати забезпечення виконання цього договору у вигляді банківської гарантії у розмірі 5 (п'ять) %, що становить 94 816,98 грн. Строк дії забезпечення виконання цього договору у вигляді банківської гарантії повинен бути дійсним з дня укладання договору і обов'язково повинен перевищувати строк дії договору не менше ніж на 1 (один) календарний місяць.
На виконання умов розділу 11 договору ТОВ "АДМ Енерджі" надало забезпечення виконання договору у вигляді безвідкличної та безумовної банківської гарантії від 04.06.2025 № 2277/25-ГВе, виданої Акціонерним товариством «Банк інвестицій та заощаджень».
Строк дії банківської гарантії до 01.02.2026 включно.
Сума банківської гарантії: 94 816,98 грн.
Згідно з п 11.8. договору у разі порушення постачальником умов цього договору, а саме: невиконання та/або неналежного виконання ним своїх зобов'язань за цим договором, у тому числі непоставки товару у термін, встановлений п 4.2. цього договору, покупець стягує забезпечення виконання договору та/або має право в односторонньому порядку розірвати цей договір, письмово повідомивши про це постачальника.
Відповідно до умов банківської гарантії банк-гарант безвідклично та безумовно зобов'язується сплатити повну суму договірного забезпечення (гарантовану суму) за першою письмовою вимогою бенефіціара протягом 5 (п'яти) робочих днів після дня отримання банком-гарантом письмової вимоги бенефіціара про сплату суми гарантії, в якій буде посилання на невиконання або неналежне виконання принципалом взятих на себе зобов'язань за договором.
У зв'язку з фактом неналежного виконання постачальником умов договору, а саме відсутності поставки товару в строк, визначений п. 4.2. договору, що є гарантійним випадком відповідно до умов банківської гарантії, відповідач пред'явив до позивача вимогу від 22.01.2025 № Ц-3-1.5-18/102-26 про сплату повної (гарантованої) суми договірного забезпечення в розмірі 94 816,98 грн.
Лист АТ «Банк інвестицій та заощаджень» від 20.02.2026 № 05-1/02/1442 з відповіддю на вимогу, де зазначено, що у зв'язку з розглядом господарським судом справи №910/1729/26 банк змушений відмовити у задоволенні вимоги.
Судом встановлено, що вказана вище вимога товариства відповідала всім умовам банківської гарантії щодо змісту та порядку представлення.
Враховуючи те, що обов'язок банку, як гаранта за банківською гарантією, є безумовним, останній не повинен здійснювати аналіз відносин, які склались між сторонами (бенефіціаром і принципалом) та встановлювати, з чиєї вини відбулось порушення позивачем забезпечуваного зобов'язання.
Таким чином, обов'язок гаранта сплатити бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення принципалом зобов'язання, забезпеченого гарантією, та направлення бенефіціаром гаранту письмової вимоги (разом із зазначеними в гарантії документами, якщо вони передбачені умовами гарантії).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 8 червня 2022 року в cправі № 910/9397/20.
Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 25.09.2024 у справі № 910/13895/23 виснував, що гарант не вправі робити власні висновки щодо наявності чи відсутності обов'язку принципала, а зобов'язаний платити за гарантією, якщо вимога та додані до неї документи (якщо вони передбачені умовами гарантії) за зовнішніми ознаками відповідають умовам гарантії. Стаття 565 ЦК України визначає вичерпний перелік випадків, коли гарант має право відмовитись від задоволення вимоги кредитора. Цей перелік, зокрема, не містить такої підстави для гаранта від платежу, як відсутність чи недоведення бенефіціаром порушення основного зобов'язання боржником. Законодавчі положення про те, що гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником; гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, слід розуміти таким чином, що звернення бенефіціара до гаранта з вимогою про сплату грошової суми у випадку, коли принципал не порушив основного зобов'язання (наприклад, якщо воно припинене виконанням або з інших підстав, чи є недійсним) є правопорушенням. Водночас, це правопорушення спрямоване проти принципала, а не проти гаранта, і воно не впливає на обов'язок гаранта щодо сплати відповідної суми за гарантією.
У свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю "АДМ Енерджі" не надало суду жодного доказу на підтвердження наявності обставин, що зумовлюють можливість визнання цієї банківської гарантії такою, що не підлягала виконанню.
Сам факт непоставки товару в строк, обумовлений договором, є невиконанням (неналежним виконанням) постачальником узятих на себе договірних зобов'язань, за що умовами договору передбачена відповідальність у вигляді нарахування неустойки (штрафу, пені) та стягнення забезпечення виконання договору у вигляді сплати банком- гарантом бенефіціару суми забезпечення виконання договору за гарантією у зв'язку з наявністю гарантійного випадку, передбаченого гарантією.
Банківською гарантією передбачено, що письмова вимога бенефіціара повинна:
- містити посилання на невиконання або неналежне виконання принципалом взятих на себе за договором;
- бути надана банку-гаранту не пізніше 01.02.2026;
- направитись банку-гаранту рекомендованим листом або кур'єрською поштою.
Таким чином, вимога позивача від 22.01.2025 № Ц-3-1.5-18/102-26 повністю відповідає вимогам, встановленим банківською гарантією.
Обрання позивачем такого способу захисту своїх прав та інтересів як визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню, фактично є вимогою про визнання припиненим одностороннього правочину (гарантії).
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду: від 21 березня 2019 року в справі № 910/5726/18, від 4 квітня 2019 року в справі № 910/5723/18.
Отже, оскільки припинення зобов'язання за гарантією стосується також прав і обов'язків гаранта (банку), відповідна вимога має заявлятись також до гаранта (банку) як особи, яка вчинила односторонній правочин (гарантію).
Тобто, належним відповідачем у даній справі є особа, яка видала оспорювану банківську гарантію - банк.
Відповідно до вимог статті 14 ГПК України, яка встановлює диспозитивність господарського судочинства, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Частиною 1 статті 45 ГПК України передбачено, що сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач. При цьому, суд при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред'явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів.
Статтею 162 ГПК України встановлено, що, викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.
Належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом. Тобто, відповідач - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у справі для відповіді за пред'явленими вимогами.
Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду: від 16 грудня 2020 року в справі №278/1258/16-ц та від 25 листопада 2020 року в справі № 233/1950/19.
При цьому, пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ГПК України. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову.
Таким чином, пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 26 листопада 2019 року в справі № 905/386/18 та від 13 жовтня 2020 року в справі № 640/22013/18.
Частинами 1-2 статті 48 ГПК України передбачено, що суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Отже, заміна неналежного відповідача та залучення співвідповідача, у відповідності до приписів господарського процесу, можлива лише за клопотанням позивача.
Однак, позивач під час розгляду даної справи клопотання про заміну первісного відповідача належним чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача не заявляв.
З огляду на наведені вище норми чинного законодавства та обставини справи, суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання банківською гарантією такою, що не підлягає виконанню, заявлена до неналежного відповідача, що також має наслідком відмову в задоволенні позову.
За наслідками розгляду даної справи, судом не встановлено порушення відповідачем прав та законних інтересів позивача у спірних правовідносинах, виходячи із заявлених останніми предмету та підстав позовних вимог, у зв'язку із чим позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.
Отже, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
За змістом ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази.
У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993 Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів").
У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З урахуванням встановлених обставин, відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України"" (Заява № 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Окрім того, господарський суд, при вирішення даного спору враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129-130, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
У позові Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Енерджі" відмовити повністю.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "АДМ Енерджі" (01054, м. Київ, вул. Леонтовича, буд. 7, ідентифікаційний код 43890998)
Відповідач - Акціонерне товариство "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815)
Третя особа - Акціонерне товариство "Банк інвестицій та заощаджень" (04119, місто Київ, вулиця Юрія Іллєнка, будинок 83д; ідентифікаційний код: 33695095)
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено 18.05.2026
Суддя І.О. Андреїшина