ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про залишення позовної заяви без руху
19.05.2026Справа № 910/5711/26
Суддя Господарського суду міста Києва Головіна К. І., розглянувши матеріали
позовної заяви Приватного підприємства «Агріс Завод» (Запорізька обл., м. Бердянськ)
до Акціонерного товариства «Сенс Банк» (м. Київ)
про визнання права на застосування мораторію
Приватне підприємство «Агріс Завод» (далі - ПП «Агріс Завод», позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Сенс Банк» (далі - АТ «Сенс Банк», відповідач) про визнання за ним права щодо застосування мораторію на нарахування та сплату коштів, передбаченого п. 25-26 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, за кредитним договором № CLMB2022023 від 16.02.2022, починаючи з 19.12.2025 року.
Вивчивши подані матеріали, суддя приходить до висновку, що позовна заява не відповідає вимогам ст. 162-164 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), враховуючи наступне.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 162 ГПК України позовна заява повинна містити, серед іншого, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у сторін та інших учасників справи.
За приписами ч. 6 статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Водночас у позовній заяві позивач зазначив, що у нього не зареєстровано електронний кабінет, незважаючи на наявність у нього такого обов'язку, встановленого ч. 6 ст. 6 ГПК України.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 174 ГПК України суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.
Також згідно з п. 2 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України).
Проте позивач не зазначив ідентифікаційного коду відповідача, що вказаний у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Також відповідно до ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити, серед іншого, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.
У той час позивач не надав нормативного обґрунтування та не вказав правових підстав позову (посилання на конкретні норми законодавства, якими він керується) при обранні способу захисту його інтересів шляхом визнання за ПП «Агріс Завод» права на застосування мораторію на нарахування та сплату коштів, а також щодо ефективності такого способу захисту.
Крім того згідно з ч. 2 ст. 164 ГПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Проте, у порушення зазначеної норми, позивачем не надано доказів на підтвердження тих обставин, якими він обґрунтовує позов, а саме - договорів поруки № CLM2022023/2, № CLM2022023/4, № CLM2022023/5 від 16.02.2022, укладених між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ «Торговий дім «Агріс» на забезпечення виконання ПП «Агріс Завод» зобов'язань за кредитним договором № CLMB2022023 від 16.02.2022.
Далі, пунктом 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України визначено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, який справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.
Судовий збір згідно з ч. 1, 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За подання до господарського суду встановлено такий розмір та порядок сплати судового збору: за позовними заявами майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за позовними заявами немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3 328,00 грн.
При цьому згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином за 1 немайнову вимогу, подану до суду через підсистему "Електронний суд", позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 2 662,40 грн (з урахуванням коефіцієнту 0,8 за подачу позову в електронній формі).
У даному випадку до позову ПП «Агріс Завод» долучило платіжну інструкцію № Н713-МН67-ЕТ23-91В4 від 31.03.2026 про сплату судового збору на суму 3328,00 грн.
Разом з тим з автоматизованої системи документообігу суду вбачається, що вказана платіжна інструкція № Н713-МН67-ЕТ23-91В4 від 31.03.2026 на суму 3 328,00 грн вже була використана позивачем в якості доказу сплати судового збору за подання іншого позову - у справі № 910/3674/26.
Також встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2026 позов ПП «Агріс Завод» у справі № 910/3674/26 був повернутий позивачу без розгляду разом із судовим збором, сплаченим цією платіжною інструкцією.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 13.02.2020 у справі № 910/4557/18, платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.
Отже додана до позовної заяви платіжна інструкція № Н713-МН67-ЕТ23-91В4 від 31.03.2026 на суму 3328,00 грн не може бути належним доказом сплати судового збору у даній справі.
Окремо слід зазначити, що за змістом ст. 2 Закону України «Про судовий збір» платниками судового збору є - особи (фізичні та юридичні, у тому числі іноземні), які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Вказаною нормою Закону передбачається можливість здійснення оплати судового збору іншою особою, але платником має бути зазначена особа, яка звертається до суду, що обумовлено необхідністю дотримання платіжної дисципліни платниками судового збору, недопущення безпідставного повернення коштів з державного бюджету та здійснення правильного розподілу судових витрат між учасниками справи за результатами розгляду справи.
Поряд з цим судом встановлено, що у долученій до позовної заяви платіжній інструкції № Н713-МН67-ЕТ23-91В4 від 31.03.2026 на суму 3328,00 грн платником судового збору зазначено ОСОБА_3 , яка виходячи з матеріалів позову не є стороною по справі, а отже, не може нести судові витрати і бути платником судового збору.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у пункті листа Державної судової адміністрації України № 6-17517/18від 14.09.2018 "Про забезпечення заходів контролю за надходженням та поверненням судового збору" суд при розгляді як позовних заяв, так і заяв на повернення помилково сплачених до бюджету коштів має перевіряти чи є заявник (позивач) платником судового збору відповідно до документів, що підтверджують перерахування коштів до бюджету.
За таких обставин позивач не надав суду належних доказів сплати ним судового збору за даним позовом.
Поряд з цим слід зазначити, що сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів, є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України, що має беззаперечно виконуватись сторонами в разі необхідності реалізації цього права.
Згідно з ч. 1 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного, керуючись ст. 162, 164, 174, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовну заяву Приватного підприємства «Агріс Завод» до Акціонерного товариства «Сенс Банк» про визнання права на застосування мораторію залишити без руху.
Надати Приватному підприємству «Агріс Завод» строк у десять днів з дня вручення даної ухвали на усунення вказаних в ній недоліків шляхом належного виконання вимог ст. 162-164 Господарського процесуального кодексу України.
Роз'яснити, що у разі неусунення недоліків у визначений судом строк, позовна заява буде вважатись неподаною та повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Головіна К. І.