ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
19.05.2026 м. Івано-ФранківськСправа № 909/233/26
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Гули У. І., секретар судового засідання Клапків Н. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: керівника Окружної прокуратури міста Івано-Франківська, вул. Мулика, 9, м. Івано-Франківськ, 76018, в інтересах держави в особі Івано-Франківської міської ради, вул. Грушевського, буд. 21, м. Івано-Франківськ,76004
до відповідача: Приватного підприємства "ІВАНО-ФРАНКІВСЬКГАЗПРОМБУД", вул. Галицька, буд. 59А, приміщення 59, м. Івано-Франківськ, 76019
про стягнення заборгованості в сумі 2 210 769 грн 80 коп.,
за участю
Андрусяк Н.А.- прокурор,
Чекайло В.М.- представник позивача
керівник Окружної прокуратури міста Івано-Франківська звернувся з позовом до Господарського суду Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Івано-Франківської міської ради до Приватного підприємства "ІВАНО-ФРАНКІВСЬКГАЗПРОМБУД" про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі в сумі 2 134 341 грн 15 коп., у тому числі 1 148 021 грн 91 коп. за наслідками невиконання зобов'язань зі сплати пайові участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, 817 890 грн 27 коп. інфляційних втрат та 168 428 грн 97 коп. - три відсотки річних за користування грошовими коштами.
Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.
Відповідно до ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 26.02.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче судове засідання призначив на 17.03.2026; встановити відповідачу строк у 15 (п'ятнадцять) календарних днів з дня вручення цієї ухвали для надання суду відзиву на позов.
Ухвала про відкриття провадження у справі від 26.02.2026 була внесена до АСДС та автоматично направлена в електронний кабінет відповідача.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставляння копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Довідкою про доставку електронного листа від 27.02.2026 підтверджується що ухвала про відкриття провадження від 26.02.2026 доставлена до електронного кабінету відповідача 26.02.2026 о 16:06.
Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд цієї справи.
17.03.2026 господарський суд відклав підготовче засідання на 31.03.2026.
У судовому засіданні 31.03.2026 суд оголосив перерву до 28.04.2026.
Ухвалою суду від 28.04.2026 суд прийняв заяву про збільшення розміру позовних вимог до розгляду та постановив подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням наступних вимог - стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі в сумі 2 210 769,80 грн, у тому числі 1 167 979,06 грн за наслідками невиконання зобов'язань зі сплати пайові участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, 866 249,91 грн інфляційних втрат та 176 540,83 грн - три відсотки річних за користування грошовими коштами. Вказано ухвалою суд суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 19.05.2026.
У судовому засіданні 19.05.2026 суд завершив розгляд справи по суті, перейшов до стадії ухвалення рішення, проголоси вступну та резолютивну частини рішення.
Щодо підстав звернення прокурора до суду.
Згідно з п.3 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави у суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст.4 ЗУ "Про прокуратуру").
Статтею 24 Закону України "Про прокуратуру" визначено особливості здійснення окремих форм представництва інтересів громадянина або держави в суді.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 дійшла висновку, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
14.11.2025 та 07.01.2026 Окружна прокуратура міста Івано-Франківська звернулась листами до Івано-Франківського міського голови, якими повідомила про виявлені порушення інтересів держави у сфері містобудівного та бюджетного законодавства у вигляді несплати замовником будівництва до бюджету коштів пайової участі, що зумовлюють ненадходження до місцевого бюджету таких коштів, що призводить до заподіяння матеріальної шкоди (збитків) бюджету міської ради та територіальній громаді в цілому та клопотала надати відповідну інформацію.
Івано-Франківська міська рада поінформувала Окружну прокуратуру міста Івано-Франківська про те, що відповідач не звертався як замовник будівництва об'єкта "Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення на вул. Галицька, 57А у м. Івано-Франківську" із заявою про укладення Договору про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, а також із заявою про визначення розміру пайової участі щодо вказаного об'єкту та відповідно кошти пайової участі замовником будівництва вказаного об'єкта не сплачувались. Позовна заява щодо стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі до суду не подавалась (лист №09/01-09/01 від 21.01.2026).
20.02.2026 Окружна прокуратура міста Івано-Франківська відповідно до листа №09.50-69-1078ВИХ-26 повідомила Івано-Франківську міську раду про вжиття заходів представницького характеру в інтересах держави в особі Івано-Франківської міської ради шляхом подання позовної заяви до Господарського суду Івано-Франківської області до Приватного підприємства "Івано-Франківськгазпромбуд" про стягнення з підприємства на користь Івано-Франківської міської ради безпідставно збережених коштів пайової участі.
Підставою для представництва окружною прокуратурою інтересів держави в особі Івано-Франківської міської ради прокурор зазначає нездійснення уповноваженим органом захисту інтересів держави, що має наслідком порушення інтересів держави у бюджетній сфері та необхідністю їх комплексного захисту, адже безпідставне збереження коштів пайової участі, які необхідні для подальшого створення і розвитку інфраструктури міської ради, порушує економічні інтереси територіальної громади вказаного населеного пункту та держави в цілому, у зв'язку з чим наявні підстави для вжиття прокурором заходів представницького характеру, передбачених ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
За таких обставин, прокурор при зверненні до суду з цим позовом дотримався порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", тому суд визнав обґрунтованими аргументи прокурора про наявність у нього підстав для звернення із позовом до суду з метою захисту прав та охоронюваних законом інтересів Івано-Франківської міської ради.
Позиція прокуратури.
Позов мотивовано тим, що відповідач як замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав сплатити як пайову участь у створенні і розвитку інфраструктури населеного пункту, а отже, ці кошти підлягають поверненню на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Як на правову підставу заявлених позовних вимог прокурор посилається на ст. 16, 83, 625, 1212 Цивільного кодексу України, ст. 1, 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, чинній на момент виникнення зобов'язань), п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні".
У судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.
Позиція позивача.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги прокурора підтримав, просив суд задовольнити в повному обсязі.
Позиція відповідача.
Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив.
Згідно з ч. 1 ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Статтею 178 ГПК України передбачене право відповідача подати суду відзив на позовну заяву. Разом з тим, як визначено в ч. 3 цієї статті, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судом. Оцінка доказів.
24.09.2019 Управління з питань державного архітектурно - будівельного контролю Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради надало дозвіл на виконання будівельних робіт №ІФ112192671970 замовнику ПП "Івано-Франківськгазпромбуд" - Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення по вул. Галицькій, 57А у м. Івано-Франківськ, код об"єкта 1122,1.
Містобудівні умови MU01:5785-7817-4672-9985 на об'єкт будівництва видано 21.06.2019 №102-31.2.1-01, зміна №1 від 25.07.2019 (міститься за посиланням https://e-сonstruction.gov.ua/document_detail/doc_id=2535784637347661662/optype=2).
Згідно з інформацією з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва по об'єкту "Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення по вул. Галицькій, 57А у м. Івано-Франківську" проведено технічну інвентаризацію, реєстраційний номер в ЄДЕССБ ТІ01:5699-7357-5116-5908, відомості про яку містяться за посиланням https://e-construction.gov.ua/document_detail/doc_id=2535699461452072898/optype=5.
22.03.2021 складено акт готовності об'єкта до експлуатації. Відповідно до акту будівельні роботи виконано у строк: початок робіт вересень 2019, закінчення робіт березень 2021 (п.5).
За результатами технічної інвентаризації об'єкт має такі показники: загальна площа квартир - 2 984,3 кв.м, площа вбудованих, вбудовано-прибудованих та прибудованих приміщень - 1 924 кв.м, кількість поверхів - підвал плюс 7 поверхів плюс технічний поверх, загальна кількість квартир - 40 (п.6 акту).
Кошти пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту відповідно до договорів - договір не укладався (п.12 акту).
01.04.2021 Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради, на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації, видано відповідачу сертифікат №ІФ122210324851, що засвідчує відповідність закінчених будівництвом обєктів проектній документації та підтверджує готовність до експлуатації. Згідно зі сертифікату основні показники об"єкта: будинок загальною площею 4 908.3 кв.м (загальна площа квартир - 2 984.3 та площа вбудованих, вбудовано-прибудованих та прибудованих приміщень - 1 924).
Отже, ПП "Івано-Франківськгазпромбуд" розпочало будівництво багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення по вул. Галицькій 57А в м. Івано-Франківськ у вересні 2019 року відповідно до дозволу на будівельні роботи №ІФ112192671970; у березні 2021 закінчило роботи, що підтверджується актом готовності об"єкта до експлуатації від 22.03.2021; сертифікатом № ІФ122210324851 від 01.04.2021 засвідчується відповідність закінченого будівництвом об"єкта проектній документації та підтверджується його готовність до експлуатації.
Замовник ПП "Івано-Франківськгазпромбуд" не сплатив до бюджету Івано-Франківської міської ради пайовий внесок на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, не звертався із заявою про укладення Договору про пайову участь, а також із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкту Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення по вул. Галицькій, 57А у м. Івано-Франківськ, що підтверджується листом Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №09/01-09/91 від 21.01.2026.
Норми права, які застосував суд.
Предметом позовних вимог є вимога про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.
В ч. 1 ст. 15 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".
В ст. 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовником будівництва визначено фізичну або юридичну особу, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 цього Закону, плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об'єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.
Суд встановив, що 24.09.2019 Управлінням з питань державного архітектурно-будівельного контролю Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради видало дозвіл на будівельні роботи з будівництва об'єкта "Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення по вул. Галицькій, 57А у м. Івано-Франківськ".
Статтею 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції чинній на момент виникнення зобов'язань) визначено, що замовник будівництва, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті (ч. 2). Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури (ч. 3). Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором (ч. 9). Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками (ч.8).
Зі змісту статті 40 цього Закону вбачається, що у наведених у законі випадках перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту є обов'язком, а не правом забудовника, який виникає на підставі положень закону, а положення договору лише визначають суму, що належить до перерахування. Тому укладення в таких випадках договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який опосередковує відповідний платіж, було обов'язковим на підставі закону.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 911/594/18, від 22.09.2021 у справі № 904/2258/20.
З огляду на викладене, відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не усуває зобов'язання забудовника сплатити визначені суми, таке зобов'язання повинне бути виконане до прийняття новозбудованого об'єкта в експлуатацію і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру.
Водночас, 01.01.2020 набули чинності норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 №132-IX, якими статтю 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" виключено.
Разом з тим, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" (далі - Прикінцеві та перехідні положення Закону), установлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту у такому розмірі і порядку: розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом): для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта; для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.
Замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва (п.п. 3 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону).
Пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію (п.п. 4 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону).
Кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту (п.п. 5 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону).
Інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об'єкта до експлуатації або в акті готовності об'єкта до експлуатації (п.п. 6 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону).
У п. 12 Акту про готовність об'єкту до експлуатації від 22.03.2021 вказано, що кошти пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту відповідно до догорів, укладених, зазначено що "договір не укладався".
Суд зазначає, що на момент будівництва об'єкта, яке розпочато у вересні 2019 року діяли норми ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності", яка регулювала сплату коштів пайової участі та покладала на замовника будівництва обов'язок укласти Договір про пайову участь.
Водночас, оскільки Договір про пайову участь укладено не було та станом на 01.01.2020 об'єкт не був введений в експлуатацію, у відповідача виник обов'язок упродовж 10 днів після 01.01.2020, тобто з моменту набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", звернутися до Івано-Франківської міської ради із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва та після отримання розрахунку пайової участі щодо об'єкта будівництва сплатити її до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21 відповідно до якої, передбачений Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності" порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для:
1) об'єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені;
2) об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.
У вказаних двох випадках, ураховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу другого пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об'єкта в експлуатацію.
Системний аналіз зазначених норм та обставин дає підстави для висновку, що обов'язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва виникає:
- для об'єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020;
- для об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.
Відтак колегія суддів Касаційного господарського суду вважає, що для об'єктів, будівництво яких розпочато раніше (однак, які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію і якщо договори про сплату пайової участі до 01.01.2020 не були укладені) або будівництво яких розпочате у 2020 році, абзацом другим пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" визначено обов'язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об'єкта в експлуатацію.
Такі висновки Верховного Суду у цій справі відповідають загальним принципам рівності та справедливості, є націленими на те, щоб замовник будівництва, який розпочав його до 01.01.2020 та добросовісно виконав встановлений законом обов'язок щодо пайової участі, був у однакових ринкових умовах із забудовником, який аналогічно розпочав будівництво у попередні роки до 01.01.2020, але до цієї дати такого обов'язку не виконав, можливо навіть свідомо затягуючи процес здачі об'єкта будівництва в експлуатацію до 01.01.2020 з метою уникнення сплати пайової участі.
Відповідно до п. 11 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011, датою прийняття в експлуатацію об'єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката.
З урахуванням викладеного, замовник будівництва, не уклавши своєчасно договір про пайову участь з органом місцевого самоврядування на підставі ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" до 01.01.2020, повинен був з 01.01.2020 звернутися до Івано-Франківської міської ради протягом 10 робочих днів із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва та документами, які підтверджують вартість будівництва об'єктів, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об'єкта в експлуатацію, тобто до 01.04.2021 (дата видачі сертифікату №122210324851).
Із матеріалів справи вбачається, що договір про сплату пайової участі із відповідачем не укладався, відповідач не звертався до Івано-Франківської міської ради із заявою про визначення розміру пайової участі, доказів виконання замовником будівництва - ПП Івано-Франківськгазпромбуд" обов'язку зі сплати пайового внеску до введення об'єкту будівництва в експлуатацію матеріали справи не містять.
Інститут безпідставно набутого майна врегульований главою 83 ЦК України. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно (ч. 1 ст. 1212 ЦК України).
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 ЦК України).
Відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Тобто зобов'язання з повернення безпідставно набутого або збереженого майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.
Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдносин i їх юридичному змісту. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Аналогічні правові висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.
У постанові від 23.05.2024 у справі № 915/149/23 Верховний Суд виснував, «що у випадку, якщо замовниками об'єктів будівництва не буде дотримано передбаченого Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX обов'язку щодо перерахування коштів пайової участі саме до дати прийняття таких об'єктів в експлуатацію, то належним та ефективним способом захисту є звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України. Прийняття об'єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов'язання.
Таким чином, замовник будівництва, який без достатньої правової підстави зберіг у себе кошти, які мав заплатити у вигляді пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту, зобов'язаний повернути ці кошти органу місцевого самоврядування на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 передбачено, що розмір пайової участі для житлових будинків становить 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом.
Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 16.12.2020 № 311 «Про показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України», затверджено вартість 1 кв.м загальної площі квартир у будинку (з урахуванням ПДВ), яку розраховано станом на 01.10.2020 по Івано-Франківській області та яка була чинна станом на 01.04.2021, і складає 11 898 грн/кв.м.
Згідно з п.6 акту готовності об'єкта до експлуатації від 22.03.2021 загальна площа квартир становить 2 984,3 кв.м, площа вбудованих, вбудовано-прибудованих та прибудинкових приміщень - 1 924 кв.м. за результатами технічної інвентаризації.
Відповідно до сертифікату № ІФ122210324851 від 01.04.2021: загальна площа будівлі 4 908,3 кв.м, загальна площа квартир - 2 984,3 кв.м, площа вбудованих, вбудовано-прибудованих та прибудованих приміщень - 1 924 кв.м.
Розмір пайової участі по об'єкту (враховуючи цільове призначення - для житлових будинків) складає 1 167 979 грн 06 коп.: 4 908,3 кв.м * 11 898 грн / кв.м (опосередкована вартість спорудження житла по Івано-Франківській, яку розраховано станом на 01.10.2020 по Івано-Франківській області та яка була чинна станом на 01.04.2021) * 2% (ставка розміру пайової участі).
З урахуванням викладеного, розмір пайової участі, який забудовник ПП «Івано-Франківськгазпромбуд» зобов'язаний був сплатити до здачі об'єкта в експлуатацію в сумі 1 167 979 грн 06 коп., тобто не пізніше 01.04.2021 (дата реєстрації сертифікату № ІФ122210324851).
Суд зазначає наступне, що Верховним Судом прийнято постанову у справі № 916/848/25 від 17.02.2026 у якій суд зазначив, що для законодавця саме фактор будівництва будинку з метою створення житла є визначальною кваліфікуючою ознакою при визначенні порядку розрахунку величини пайової участі, а відтак зазначений критерій підлягає застосуванню і при визначенні вартості спорудження житла. При цьому визначення такої вартості відбувається за допомогою застосування опосередкованого методу, тобто з урахуванням спорудження саме житлової площі (п. 67 постанови). У вказаній постанові колегія суддів дійшла висновку про те, що визначаючи розмір пайової участі в кожному випадку слід керуватися, зокрема, цільовим призначенням об єкта та розміром загальної площі такого об єкта (п. 74 постанови).
Враховуючи те, що відповідач доводів прокурора не спростував, доказів виконання зобов'язання зі сплати органу місцевого самоврядування грошових коштів пайової участі не подав, позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 167 979,06 грн коп. безпідставно збережених коштів є обґрунтованими та належать до задоволення.
Відповідно до ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Щодо стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).
За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладеної у постанові від 04.05.2022 у справі №925/683/21, у разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки відповідач як замовник будівельних робіт без достатньої правової підстави за рахунок позивача зберіг у себе кошти, тобто відповідачем порушено позадоговірне грошове зобов'язання, що виникло на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
Як встановлено судом, розмір пайової участі, який ПП «Івано-Франківськгазпромбуд» зобов'язаний був сплатити не пізніше 01.04.2021 (дата реєстрації сертифікату № ІФ122210324851) становить 1 167 979 грн 06 коп.
За прострочення відповідачем грошового зобов'язання прокурор нарахував інфляційні втрати за період з 02.04.2021 по 16.04.2026, що складають 866 249 грн 91 коп. та 3 % річних за період з 02.04.2021 по 16.04.2026, що складають 176 540 грн 83 коп.
Суд здійснив перерахунок 3% річних і зазначає, що такий є арифметично правильний.
Позивач нарахував інфляційні втрати у розмірі 866 249 грн 91 коп. Водночас, частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Тому, вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат слід задовольнити в заявленому розмірі - 866 249 грн 91 коп.
Відтак, з відповідача на користь позивача у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання належить стягнути 866 249 грн 91 коп. інфляційних втрат та 176 540 грн 83 коп. 3 % річних.
Висновок суду.
Виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з'ясованих та досліджених у ході розгляду справи, враховуючи їх вірогідність та взаємозв'язок, у відповідності до ст. 86 ГПК України, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Судові витрати.
Відповідно до ст. 237 Господарського процесуального кодексу України суд, при ухвалені рішення, вирішує питання щодо розподілу судових витрат по справі.
Згідно з приписами п.12 ч.3 ст.2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 розділу I ГПК України.
При зверненні з позовом до суду прокурор сплатив судовий збір в розмірі 25 612 грн 09 коп. та 917 грн 15 коп. згідно платіжних інструкцій №245 від 23.02.2026 та №617 від 17.04.2026, що відповідає розміру визначеному законом.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи задоволення позову, судовий збір у розмірі 26 529 грн 24 коп. покласти на відповідача.
Керуючись ст. 13, 73, 74, 86, 123, 126, 129, 165, 178, 231, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,
позов задовольнити.
Стягнути з Приватного підприємства "Івано-Франківськгазпромбуд" (76019, Івано-Франківська обл., Івано-Франківський р-н, місто Івано-Франківськ, вул.Галицька, будинок 59А, приміщення 59, код ЄДРПОУ 42016348) на користь Івано-Франківської міської ради (вул. Михайла Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76000, ЄДРПОУ 33644700) безпідставно збережені кошти пайової участі в сумі 2 210 769 грн 80 коп., у тому числі 1 167 979 грн 06 коп. за наслідками невиконання зобов'язань зі сплати пайові участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, 866 249 грн 91 коп. інфляційних втрат та 176 540 грн 83 коп. три відсотки річних за користування грошовими коштами.
Стягнути з Приватного підприємства "Івано-Франківськгазпромбуд" (76019, Івано-Франківська обл., Івано-Франківський р-н, місто Івано-Франківськ, вул.Галицька, будинок 59А, приміщення 59, код ЄДРПОУ 42016348) судовий збір у розмірі 26 529 грн 24 коп. на користь Івано-Франківської обласної прокуратури.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у відповідності до глави 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Дата складення повного судового рішення 19.05.2026.
Суддя У. І. Гула