номер провадження справи 7/231/25
15.05.2026 Справа № 908/3686/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Лєскіної Ірини Євгенівни, розглянувши матеріали заяви (зареєстрована в канцелярії суду за № 9998/08-08/26 від 05.05.2026) про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/3686/25
за позовом: Фізичної особи - підприємця Маловічко Григорія Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Луценко Ірини Валентинівни ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )
про стягнення 232594,67грн,
Без повідомлення (виклику) представників сторін
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (документ сформований в системі "Електронний суд" 09.12.2025, зареєстрований в канцелярії Господарського суду Запорізької області 10.12.2025 вх. № 4084/08-07/25) Фізичної особи - підприємця Маловічко Григорія Анатолійовича до Фізичної особи - підприємця Луценко Ірини Валентинівни про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 53 677,42 грн, витрат за комунальні послуги в розмірі 5 929,89 грн, пені в розмірі 119 693,16 грн та штраф у розмірі 4 294,20 грн, витрат на проведені ремонтні роботи на суму 49 000,00 грн, а також про зобов'язання відповідача повернути позивачу майно, передане за Актом приймання - передачі від 23.05.2024 за договором № 23/05-24 СОБ суборенди нежитлового приміщення.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 10.12.2025 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3686/25 та визначено до розгляду судді Лєскіній І.Є.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.04.2026 у справі №908/3686/25 у задоволенні позову відмовлено повністю.
До канцелярії суду від відповідача 05.05.2026 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у даній справі (зареєстровано 05.05.2026 за вх. №9998/08-08/26), в якій останній просить суд стягнути з Фізичної особи - підприємця Маловічко Григорія Анатолійовича на користь Фізичної особи - підприємця Луценко Ірини Валентинівни 80 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Також просить суд визнати поважними причини неподання до закінчення судових дебатів у справі доказів, що підтверджують розмір понесених судових витрат.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2026, заява передана на розгляд судді Лєскіній І.Є.
Відповідно до ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Ураховуючи те, що суд вирішує лише питання про судові витрати, розгляд поданої заяви суд вирішив проводити без повідомлення учасників справи.
Відповідачем до заяви про ухвалення додаткового рішення надані докази надіслання поданої відповідачем заяви на адресу позивача 27.04.2026.
Позивач пояснень на подану позивачем заяву суду не надав, будь-яких заяв чи клопотань до суду від нього не надходило.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно зі ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Статтею 124 ГПК України визначено, що разом із першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Отже, право сторони, яка має намір отримати відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов'язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
При цьому процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема, не вказує на те, що вона має бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (п. 3.6 постанови Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 921/221/21).
Суд констатує, що відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив орієнтовний розмір судових витрат, які очікує понести, а саме: 80 000,00 грн витрат на правову допомогу.
Відповідач також подав до суду докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу.
Розглянувши клопотання про визнання поважними причин неподання доказів до закінчення судових дебатів, суд зазначає таке.
У постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21 (провадження № 61-4799св23) зазначено, що: "у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат".
Обгрунтовуючи поважність причин неподання доказів на підтвердження понесеннях таких витрат, представник послався на те, що акт приймання-передачі наданих послуг був підписаний після ухвалення рішення суду, а саме: 21.04.2026.
Разом із цим, до відзиву на позовну заяву було надано копію договору про надання правничої допомоги та додаток до нього. До закінчення судових дебатів представник відповідача повідомив про намір подати заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у випадку ухвалення рішення на користь відповідача.
У судовому засіданні 20.04.20206 проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення. Повний текст рішення Господарського суду Запорізької області від 20.04.2026 у справі №908/3686/25 складено та підписано 30.04.2026.
Заява про ухвалення додаткового рішення направлена до суду засобами поштового зв'язку 27.05.2026.
Отже, зважаючи на те, що останній день строку подання зазначеної заяви припадав на вихідний день 25.04.2026 (субота), останнім днем строку є наступний робочий день - понеділок, 27.04.2026, з огляду на положення ч. 4 ст. 116 ГПК України.
Таким чином, передбачений статтями 124, 129 Господарського процесуально кодексу України порядок подання попереднього розрахунку суми судових витрат та надання суду доказів на підтвердження розміру таких судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення відповідачем був дотриманий.
Відтак, суд убачає підстави для визнання поважними причини неподання доказів витрат на правничу допомогу до закінчення судових дебатів та поновлює зазначений строк
Фізичної особою - підприємцем Луценко І. В. до матеріалів справи надано:
- договір про надання правової допомоги № 21/05-20/1 від 21 травня 2020 року з додатком № 1 від 02 січня 2026;
- акт приймання - передачі наданих послуг від 21.04.2026 до договору про надання правової допомоги № 21/05-20/1 від 21 травня 2026 року;
- рахунок на оплату № 52 від 01 травня 2026 року.
Суд установив, що 21.05.2020 між Адвокатським об'єднанням «УНІЛЕКС» (надалі - «Об'єднання»), в особі Заступника керуючого Партнера Демченка Костянтина Миколайовича, який діє на підставі Статуту Об'єднання, протоколу Загальних зборів учасників № 23/07/19 від 23.07.2019 року, з однієї сторони, та Фізичною особою - підприємцем Луценко Ірина Валентинівна, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 (надалі - Клієнт), з іншої сторони (в подальшому разом - «Сторони», а окремо - «Сторона») укладено договір про надання правової допомоги № 21/05-20/1.
Відповідно до п. 1 договору на умовах, передбачених даним договором, клієнт доручає, а Об'єднання зобов'язується надавати за винагороду Клієнту чи вказаним ним особам правову допомогу в порядку, обсязі та на умовах, визначених цим договором, його додатками.
Відповідно до додатку № 1 від 02.01.2026 до договору розмір винагороди за надання Луценко І.В правничої допомоги у справі № 908/3686/25 становить 80000,00грн.
Цей Договір вступає в силу з дати його підписання Сторонами та діє до фактичного виконання Сторонами своїх зобовязань по договору.
Заявником пред'явлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в сумі 80 000, 00 грн.
Матеріали справи свідчать, що відзив на позовну заяву, заперечення на відповідь на відзив підписані адвокатом Дядюра Н.О. Також, адвокат Дядюра Н.О. представляла інтереси відповідача в судових засіданнях. У матеріалах справи наявний ордер на надання правничої допомоги ФОП Луценко І.В., виданий Адвокатським об'єднанням «Унілекс» адвокату Дядюрі Н.О.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Разом з цим, процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 921/221/21, від 31.05.2022 у справі № 917/304/21 та від 19.01.2024 у справі № 910/2053/20.
Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Відповідно до ст. 6. ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Отже, сторона у справі та адвокат можуть вільно встановлювати в договорі про надання правової допомоги розмір гонорару адвоката. Це відповідає принципам вільного волевиявлення, свободи договору.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
З урахуванням викладеного вище, суд вважає встановленим, що відповідачем дотримано порядок подання доказів на підтвердження заявленого до стягнення розміру судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, передбачений частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України
Відповідно до постанови Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 Об'єднана палата зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
У постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/20, Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis рішення ЄСПЛ у справі «East/West» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West., заява № 19336/04, § 268)).
Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як вказала колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
У вирішенні питання чи є розмір витрат позивача на правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі, суд ураховує конкретні обставини справи. Зокрема, характер спірних правовідносин, ціну позову, яка складає 114098,45 грн, правові дії та позиції сторін спору, висновки Верховного Суду щодо застосування положень частини п'ятої статті 129 ГПК України; критерії Європейського суду з прав людини (відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір).
Проаналізувавши обсяг та вартість виконаних адвокатом робіт (наданих) послуг, суд дійшов висновку, що такі витрати є завищеними, не відповідають критерію розумності та необхідності понесення витрат у заявленому розмірі, звичайному рівню цін на аналогічні послуги.
Необхідно врахувати, що згідно з відомостями сайту work.ua середня заробітна плата адвоката в Україні на травень 2026 року складає 40 000 грн 00 коп. - 45000 грн 00коп.
Надавши оцінку доказам, з урахуванням категорії цієї справи, обставин, що виникли під час розгляду справи, результатів розгляду справи, критеріїв співмірності розміру заявлених витрат на правничу допомогу, визначених ч. 4 ст. 126 ГПК України, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співмірним є зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 15 000 грн 00 коп. від заявленої суми (80 000 грн 00 коп.). Решту витрат на професійну правову допомогу слід покласти на відповідача.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного Суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.
Суд також зазначає, що доказів того, що результат вирішення справи міг вплинути на репутацію сторони або така справа викликала публічний інтерес матеріали дійсної справи не містять.
За вказаних обставин заява в порядку статті 244 ГПК України, підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 244 ГПК України, суд
1. Заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/3686/25 задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Маловічко Григорія Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи - підприємця Луценко Ірини Валентинівни ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 15 000 (п'ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.
Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
У решті пред'явлених вимог відмовити.
Відповідно до ч. 3 та ч. 5 ст. 244 ГПК України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Додаткове рішення може бути оскаржено.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного додаткового судового рішення.
Повний текст додаткового рішення складено та підписано 19.05.2026.
Суддя І.Є. Лєскіна