номер провадження справи 17/70/26
19.05.2026 Справа № 908/1091/26
м. Запоріжжя
Cуддя господарського суду Запорізької області Корсун В.Л., без виклику представників сторін, розглянувши заяву представника ТОВ “Запоріжжяелектропостачання» за вих. від 15.05.26 № 1919 (документ сформований в системі «Електронний суд» 15.05.26) про забезпечення позову у справі № 908/1091/26
за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання», 69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 35
до відповідача: приватного акціонерного товариства “Електрометалургійний завод “Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна», 69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 81
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго», 69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14
про стягнення 89 986 568,57 грн
04.05.26 до Господарського суду Запорізької області в системі “Електронний суд» надійшла позовна заява за вих. від 04.05.26 № 1737 товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання» (далі ТОВ “Запоріжжяелектропостачання») до приватного акціонерного товариства “Електрометалургійний завод “Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» (надалі ПрАТ “Дніпроспецсталь») за участі акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго» (далі АТ “Запоріжжяобленерго», третя особа) про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію згідно договору про постачання електричної енергії споживачу від 29.12.25 № 2ВЦ/2026 у розмірі 89 986 568,57 грн, а саме: 85 398 747,33 основного боргу, 811 862,96 грн 3 % річних, 3 775 958,28 грн індексу інфляції (інфляційних втрат).
Крім того, заявник просить суд відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України, органом (особою), що буде виконувати рішення, здійснювати нараховування 3 % річних на суму основного боргу у розмірі 95 398 747,33 грн, починаючи з 05.05.26 (наступний день за останнім днем нарахованих 3 % річних) і до моменту остаточного виконання рішення суду.
04.05.26 автоматизованою системою документообігу Господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу № 908/1091/26 передано на розгляд судді Корсуну В.Л.
Ухвалою від 08.05.26 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1091/26 за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 02.06.26 об 11 год. 00 хв.
15.05.26 до суду в системі “Електронний суд» від представника позивача надійшла заява за вих. від 15.05.26, в якій остання надає пояснення по справі № 908/1091/26 та просить суд врахувати вказану інформацію, викладену у цих поясненнях та долучити вказані пояснення до матеріалів справи.
15.05.26 до суду в системі “Електронний суд» надійшла заява за вих. від 15.05.26 № 1919 про забезпечення позову у справі № 908/1091/26, в якій представник ТОВ “Запоріжжяелектропостачання» просить суд вжити заходи забезпечення позову у справі № 908/1091/26 шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать приватному акціонерному товариству «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» (код ЄДРПОУ 00186536) та знаходяться на рахунках у банківських та інших фінансових установах, у межах суми позову у розмірі 89 986 568,57 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи № 908/1091/26 раніше визначеному складу суду, 18.05.26 вказану зустрічну позовну заяву передано для розгляду судді Корсуну В.Л.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено наступне (дослівно):
«… Необхідність вжиття заходів забезпечення позову у даній справі зумовлена наявністю реального ризику істотного ускладнення виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Матеріалами справи підтверджується, що Відповідач визнав наявність заборгованості: сторонами підписані акти приймання-передавання товарної продукції та укладена Додаткова угода № 1 від 05.02.2026 щодо погодженого графіка погашення заборгованості. Разом із тим Відповідач систематично порушував погоджений графік погашення заборгованості, у зв'язку з чим прострочення виконання грошових зобов'язань мало регулярний характер. Станом на дату звернення до суду заборгованість у повному обсязі не погашена.
Таким чином, поведінка Відповідача свідчить про неналежне виконання взятих на себе грошових зобов'язань та підтверджує наявність ризику утруднення виконання можливого рішення суду.
Крім того, Позивачем встановлено наявність у провадженні Господарського суду Запорізької області інших судових спорів щодо стягнення значних сум заборгованості з ПРАТ «ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ», зокрема у справах:
- № 908/948/26 за позовом ТОВ «МАШРЕМБУД-1» про стягнення 3 761 149,11 грн;
- № 908/1116/26 за позовом ФОП Деркача Олексія Костянтиновича про стягнення 1 933 630,61 грн;
- № 908/1844/25 за позовом заступника керівника Запорізької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Запорізької міської ради про стягнення 12 703 075,34 грн;
- № 908/1124/26 за позовом Постоєнка Миколи Миколайовича та АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення 2 239 165,83 грн;
- № 908/830/26 за позовом ТОВ «УКРМЕТ-ІНВЕСТ» про стягнення 14 782 277,52 грн;
- № 908/1096/26 за позовом ТОВ «ЦЕНТР АБРАЗИВ» про стягнення 1 548 337,95 грн;
- № 908/983/26 за позовом ТОВ «УКРСПЕЦБУДРЕМОНТ» про стягнення 2 852 872,92 грн;
- № 908/619/26 за позовом ТОВ «Екотехніка Дніпро» про стягнення 1 843 007,53 грн.
Наявність значної кількості судових спорів про стягнення заборгованості на значні суми свідчить про істотне фінансове навантаження на Відповідача та об'єктивно підтверджує ризик недостатності активів для виконання можливого рішення суду у даній справі.
У пункті 4.6 постанови Верховного Суду від 15.01.2025 у справі № 913/333/24 зазначено, що інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Пунктом 4.10 зазначеної постанови Верховного Суду передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17). Відповідно до пункту 4.11 постанови Верховного Суду від 15.01.2025 у cправі № 913/333/24, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Пунктом 4.21 зазначеної постанови Верховного Суду встановлено, що під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.
У даному випадку заявлений Позивачем захід забезпечення позову безпосередньо пов'язаний із предметом спору, є співмірним заявленим вимогам та спрямований виключно на забезпечення реального виконання можливого рішення суду.
При цьому накладення арешту на грошові кошти Відповідача у межах суми позову:
- не призводить до позбавлення Відповідача права власності;
- не вирішує спір по суті; - має виключно тимчасовий характер;
- не спрямоване на припинення господарської діяльності Відповідача. …».
17.05.26 до суду в системі «Електронний суд» надійшли заперечення за вих. від 17.05.26 № 2-15/26 на заяву про забезпечення позову, в яких представник ПрАТ “Дніпроспецсталь» просить суд відмовити ТОВ “Запоріжжяелектропостачання» у задоволені заяви про забезпечення позову та зазначає, що (дослівно):
«… Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 13.04.2018 справі №916/2828/17 та від 31.03.2021 у справі №914/2353/20, звертаючись із заявою про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, заявник повинен довести за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів той факт, що грошові кошти, наявні у відповідача станом на момент пред'явлення позову, можуть зникнути або зменшитись за кількістю на момент виконання рішення в результаті об'єктивних (незадовільний фінансовий стан, наявність невиконаних безспірних зобов'язань, відкритих виконавчих проваджень щодо відповідача тощо) або суб'єктивних (вчинення відповідачем умисних дій, направлених на приховування грошових коштів або вчинення інших дій з метою уникнення майнової відповідальності та перешкоджанню законному стягненню грошових коштів) причин.
Стала та актуальна практика Верховного Суду покладає на заявника необхідність обов'язку обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову. Близька за змістом правова позиція визначена у постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі № 916/143/24, від 04.10.2024 у справі № 913/289/24.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Відсутність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, виключає у розумінні приписів статей 136 України , 137 Господарського процесуального кодексу необхідність вжиття таких заходів.
Колегія суддів наголосила, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.
Отже, проаналізувавши положення, якими врегульовано питання вжиття заходів забезпечення позову, можна зробити висновок, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної осіб, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень. Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. …
… В заяві про забезпечення позову Позивачем не наведено обставин, які б свідчили про потенційну можливість ухилення Відповідача від виконання рішення або про об'єктивні обставини, що можуть унеможливити виконання рішення суду у випадку його ухвалення на користь Позивача; матеріали справи не містять жодних доказів несумлінних дій Відповідача, відсутності у останнього коштів на рахунках чи їх витрачання не на здійснення розрахунків з Позивачем; заява щодо накладення арешту на грошові кошти містить лише посилання на потенційну можливість ухилення Відповідача від виконання рішення, без наведення відповідного обґрунтування. Зі змісту відповідної заяви реальної загрози невиконання чи утруднення виконання Відповідачем можливого рішення суду про задоволення позову не вбачається, заявником не зазначено жодних конкретних обставин які, на його думку, у випадку невжиття судом заходів забезпечення, можуть ускладнити виконання рішення у справі. Наприклад, заявник у поданій ним заяві не зазначає обставин, що Відповідач перебуває у незадовільному фінансовому стані, має безспірні (доведені судовими рішеннями) зобов'язання, виступає боржником у відкритих виконавчих провадженнях, вчиняє будь-які дії, спрямовані на приховування грошових коштів та уникнення майнової відповідальності, або здійснює підготовку до вчинення таких дій тощо.
З урахуванням викладеного, Позивачем не наведено суду переконливого обґрунтування наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову; не доведено необхідності обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів Відповідача на даному етапі судового розгляду; не вмотивовано припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Посилання лише на перелік наявних судових справ не можна вважати беззаперечним доказом.
Відповідач вважає, що Заявник не надав суду належних та допустимих доказів в порядку приписів статей 76-79 ГПК України, які підтверджують дійсну ймовірність утруднення виконання або невиконання майбутнього рішення суду в разі невжиття заявлених заходів забезпечення позову. …
… При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову ; збалансованості інтересів сторін, забезпечення а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Отже, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду.
Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. …
… Після отримання позову Відповідач не стояв осторонь, а намагався здійснювати часткове погашення боргу, що є предметом у справі № 908/1091/26, перерахувавши на розрахунковий рахунок Позивача:
- 08.05.2026 - 1 000 000,00 грн.
- 15.05.2026 - 1 000 000,00 грн. (копії платіжних інструкцій додаються).
А відтак, сума заборгованості постійно змінюється/зменшується, і станом на 15.05.2026р. вже складає 83 398 747, 33грн. (85 398 747,33 2 000 000,00грн.).
Отже, з урахуванням щотижневих оплат, розмір заборгованості постійно зменшується, а відтак накладення арешту на суму 89 986 568,57грн. не відповідає адекватному заходу для забезпечення позову і не співвідноситься з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту. …
… Станом на 15.05.2026р. заборгованість суттєво зменшена і вже складає 83 398 747, 33 грн ., що свідчить про дотримання домовленостей з боку Відповідача і його наміри продовжувати погашати борг, хоча і з порушенням термінів сплати.
Відповідач усвідомлює про порушення графіків, зазначених в Додатковій угоді №1 до Договору. Проте, незважаючи на всі обставини оплата Відповідачем заборгованості, яка здійснюється щотижнево, свідчить про те, що ПрАТ «ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ» вчиняє всі залежні від нього дії з метою виконання договірних зобов'язань та оплати боргу у найкоротші строки.
На спроможність виконання Відповідачем взятого на себе зобов'язання з оплати боргу впливають в тому числі і обставини непереборної сили.
Так, 16 квітня 2026р. внаслідок військової агресії РФ підприємство зазнало пошкодження промислового майданчику, що спричинило зупинку виробництва Відповідача, призвело до зупинення виконання та реалізації замовлень на квітень 2026 року, що в свою чергу призвело до недоотримання запланованих доходів, які могли б бути спрямовані на погашення в тому числі і заборгованості перед Позивачем. Внаслідок зупинення виробництва численна кількість працівників була направлена без збереження заробітної плати, а пошкодженні промислові об'єкти стали на ремонт.
Вказані обставини підтверджуються наступними доказами (додаються):
- Копія Розпорядження від 20.04.2026 № 511-к «Про зміну графіка роботи підприємства»;
- Копія Наказу від 22.04.2026 № 46 «Про відновлення роботи ділянки нагрівальних колодязів стану 1050 прокатного цеху».
Однак, незважаючи на негативні впливи зовнішніх факторів, наявність воєнного стану в Україні, несприятливою фінансовою ситуацією в економіці держави в цілому, підвищення тарифів на енергоресурси та сировину Відповідач не уникав і не уникає від свого обов'язку перед Позивачем, шукає шляхи та вживає заходи для виконання зобов'язань з оплати .
Щодо статусу ПрАТ «ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ» як критично важливого підприємства для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. …
… ПрАТ «ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ» усвідомлює, що сукупно не відповідає 3 критеріям заборони вжиття заходів забезпечення позову, передбаченим ч.16 ст. 137 ГПК України, проте, з точки зору співмірності і негативних наслідків від вжиття таких заходів, а також спираючись на судовий розсуд, вважає доцільним і справедливим з боку суду врахувати наявність у ПрАТ «ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ» статусу критично важливого підприємства для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а також статусу підприємства, що має важливе значення для національної економіки у сфері оборонно-промислового комплексу, та критично важливе для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період у сфері оборонно-промислового комплексу (копії наказів щодо такого статусу надаються).
Враховуючи на такі обставини, негативні наслідки застосування заходів забезпечення позову можуть перевищити мету забезпечення позову в цьому конкретному випадку. Накладений на рахунки Відповідача арешт паралізує виконання ним оборонних замовлень, адже закупівля сировини для таких замовлень здійснюється з передплати, що надходить на рахунки Відповідача. З огляду на ситуацію, що склалася в країни у зв'язку із військовою агресією рф, вважаємо, що оборонні замовлення наразі є в пріоритеті і неприпустимо застосування будь-яких інструментів, що можуть негативно відобразитися на обороноздатності країни.
Згідно із Законом України «Про критичну інфраструктуру» захист критичної інфраструктури є складовою частиною забезпечення національної безпеки України.
ПрАТ «ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ»/Відповідач, юридична особа, створена за законодавством України, ідентифікаційний код 00186536, з місцезнаходженням за адресою: вул. Південне шосе, 81, м. Запоріжжя, 69008, є провідним українським виробником сертифікованої металопродукції із нержавіючих, інструментальних, підшипникових, легованих марок сталі, а також сплавів на основі нікелю. Товариство виробляє понад 800 марок та сплавів і понад 1000 різноманітних профілів прокату. Продукція ПрАТ «ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ» знаходить застосування в авіаційній, хімічній, космічної промисловості, машино - та суднобудуванні, використовується в оборонних потребах України. ПрАТ «ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ» - експортно орієнтоване металургійне підприємство із 90-річною історією існування, один з основних платників податків до бюджету Запорізького краю серед підприємств гірничо-металургійноі галузі. Значна частина продукції Відповідача експортується до країн Західної Європи, Північної Америки, Азії, забезпечуючи надходження валютних ресурсів до України.
Абсолютна більшість сировини і матеріалів для власного виробництва спеціальних сталей і сплавів ПрАТ «ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ» закуповується за кордоном, з огляду на те, що в Україні такі матеріали або не виробляються взагалі, або їх кількість та якість не відповідають потребам Товариства. Зокрема, Товариство імпортує нікель, марганець, молібден, алюміній, хром, нержавіючий брухт тощо. Зауважимо, що всі ці матеріали віднесені до переліку критичного імпорту. Питома вага імпортної складової в загальному обсязі закупівель Товариства становить 25% в грошовому та натуральному виразі. З урахуванням більш ніж двократного зменшення обсягів виробництва від початку повномасштабного військового вторгнення та війни з РФ, поточні витрати для закупівлі імпортних матеріалів та сировини становлять приблизно 140 млн. грн на місяць в еквіваленті.
Із зрозумілих причин вітчизняний гірничо-металургійний комплекс переживає не найкращі часи. Українським металургам доводиться практично виживати в умовах жорстокої конкуренції на світових ринках.
У зв'язку з накладенням арешту і блокуванням коштів ПрАТ «ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ» на рахунках у підприємства виникне критична ситуація з фінансуванням операційної діяльності. Контрагенти будуть відмовлятись постачати важливі позиції сировини і матеріалів, а наявних запасів недостатньо. Крім того, несвоєчасна оплата за енергоносії може привести до припинення постачання електроенергії та газу . Є загроза повної зупинки виробництва, частина якого виконується для оборонних замовлень.
Технологія виробництва металопродукції - це тривалий (в деяких випадках від 1 до 3 місяців), енергоємний та капіталомісткий процес, що включає багато переділів і технологічних операцій. Блокування обігових коштів підприємства призведе до повної зупинки господарської діяльності товариства протягом тривалого періоду. Оскільки постачання енергоносіїв, сировини відбувається на умовах передоплати, не сплата рахунків призведе до припинення їх постачання та миттєвої зупинки основного технологічного обладнання.
ПрАТ «ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ» є одним із «місто утворюючих» підприємств міста Запоріжжя. Неможливість виплати заробітної плати 3-тисячному колективу може привести до соціальних проблем у регіоні. Навіть неможливим видається сплатити податки і обов'язкові платежі.
Внаслідок втрати клієнтів, можуть впасти обсяги виробництва, що є катастрофічним при теперішньому виробництві 6-6,5 тис.тонн/місяць. Слід врахувати, що цим відразу скористаються закордонні конкуренти. Згодом повернути втрачені позиції на ринку металопродукції буде набагато складніше або взагалі неможливо. …
… Отже, з урахуванням вищезазначеного задоволення Заяви про забезпечення позову від 15.05.2026р. по справі № 908/1091/26 та накладення арешту на грошові кошти, що належать ПрАТ «ДНІПРОСПЕЦСТАЛЬ», буде спрямоване на порушення або припинення господарської діяльності Відповідача підприємства, яке є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, підприємства, що має важливе значення для національної економіки у сфері оборонно промислового комплексу, та критично важливе для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період у сфері оборонно-промислового комплексу, що призведе до негативних наслідків не тільки в місті Запоріжжі, а й в цілому у державі.
Накладення арешту навпаки ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду у справі № 908/1091/26, адже ще до ухвалення рішення Відповідач може взагалі залишитись без оборотних коштів на своїх рахунках. І напроти, коли підприємство працює, постійно є можливість здійснювати оплату на користь Позивача за спожиту електроенергію. …».
На підтвердження своєї правової позиції щодо підстав для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову відповідач у цій справі надав до суду копії: платіжної інструкції від 08.05.26 № 20945 (#2248615426609) на суму 1 000 000,00 грн; платіжної інструкції від 15.05.26 № 21225 (#2255421946009) на суму 1 000 000,00 грн; наказу Мінекономіки від 12.05.26 № 5779 «Про визначення ПрАТ «Дніпроспецсталь» критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період»; наказу Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України від 04.02.25 № 162-КВ «Про підтвердження ПрАТ «Дніпроспецсталь» статусу критично важливого для функціонування економіки та забезпечення жтиттєдіяльності населення в особливий період»; наказу Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України від 26.06.25 № 836-КВ «Про визначення ПрАТ «Дніпроспецсталь» таким, що має важливе значення для національної економіки у сфері оборонно-промислового комплексу, та критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період у сфері оборонно-промислового комплексу»; наказу Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України від 15.11.24 № 613-КВ «Про відповідність ПрАТ «Дніпроспецсталь» критеріям визначення підприємств, установ і організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період»; лист Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України за вих. від 31.01.25 № 1.3-10.3/209-25-ДСК «Щодо внесення об'єктів до Реєстру об'єктів критичної інфраструктури та погодження планів захисту»; наказ ПрАТ «Дніпроспецсталь» від 22.04.26 № 46 «Про відновлення роботи ділянки нагрівання колодязів стану 1050 прокатного цеху»; розпорядження Заступника Голови Правління ПрАТ «Дніпроспецсталь» від 20.04.26 № 511-к.
Розглянувши заяву представника ТОВ “Запоріжжяелектропостачання» за вих. від 15.05.26 № 1919 (документ сформований в системі «Електронний суд» 15.05.26) про забезпечення позову у справі № 908/1091/26 суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному ст. ст. 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.
Велика Палата Верховного Суду вже виснувала про те, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20).
Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись до суду.
Частиною 1 ст. 137 ГПК України унормовано, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і заходяться в нього чи в інших осіб (п. 1), забороною відповідачу вчиняти певні дії (п. 2), забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання (п. 4), … іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (п. 10).
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову (ч. 3 ст. 137 ГПК України).
Не допускається (ч. 11 ст. 137 ГПК України) забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Місцевим господарським судом при розгляді заяви про забезпечення позову у справі № 908/1091/26 враховано, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Як вже зазначалось вище в тексті цієї ухвали, достатньо обґрунтованим, для забезпечення позову, є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Як свідчать положення ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Таким чином, за приписами чинного законодавства, основною метою здійснення правосуддя є захист та відновлення порушеного права особи, яка звернулась до суду з позовною заявою.
В той же час, захист порушеного права або охоронюваного законом інтересу здійснюється судом із дотримання основних засад судочинства, за наявності достатніх правових підстав та відповідних належних доказів, які підтверджують ту чи іншу обставину.
Частиною 1 ст. 1074 ЦК України унормовано, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, замороження активів, що пов'язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, передбачених законом. Банк не має права встановлювати заборону на встановлення обтяження, але може встановлювати розумну винагороду.
Велика Палата Верховного Суду у пунктах 46-48 своєї постанови від 24.04.24 у справі 754/5683/22 констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову (п. 46). Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами (п. 47). Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії (п. 48).
Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
З наведеного вище в тексті ухвали вбачається, що питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.
Саме лише посилання в заяві на утруднення або неможливість виконання рішення без наведення відповідного обґрунтування та надання належних доказів не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 ГПК України, заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше 2 днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 140 ГПК України).
Частинами 5 та 6 ст. 140 ГПК України визначено, що залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
З огляду на викладене вище у тексті цієї ухвали суд здійснивши оцінку:
- обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог позивача щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
а також приймаючи до уваги те, що підставою для задоволення заяви про забезпечення позову є її обґрунтованість, що: наявність обставин, якими сторона посилається на підставу своїх вимог і заперечень вважається доведеною якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними…, питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України); заходи забезпечення позову про які просить суд заявник в частині накладення арешту на грошові кошти ПрАТ «Дніпроспецсталь» в межах суми 89 986 568,57 грн відповідають процесуальним нормам, що регулюють дані правовідносини,
суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви представника ТОВ “Запоріжжяелектропостачання» про забезпечення позову у цій справі в частині накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу в межах суми 89 986 568,57 грн на рахунках, які знаходяться в банківських та інших фінансових установах.
При цьому, в розумінні суду, докази на підтвердження часткової оплати відповідачем у цій справі основної суми боргу в розмірі 2 000 000 грн не нівелюють ризики (можливі ризики) того, що не вжиття таких заходів забезпечення позову (у випадку підтвердження підстав для задоволення позозовних вимог) судом може істотно ускладнити чи унеможливити виконання процесуального рішення суду за наслідками вирішення справи по суті спору загальна сума заборгованості за яким становить 89 986 568,57 грн.
Керуючись ст.ст. 4, 7, 13, 20, 24, 42, 46, 73-76, 78, 79, 86, 136-140, 234, 235 ГПК України, суд
Заяву представника представника ТОВ “Запоріжжяелектропостачання» за вих. від 15.05.26 № 1919 (документ сформований в системі «Електронний суд» 15.05.26) про забезпечення позову у справі № 908/1091/26 задовольнити.
Вжити заходи забезпечення позову у справі № 908/1091/26 шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать приватному акціонерному товариству “Електрометалургійний завод “Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 81, код ЄДРПОУ 00186536) та знаходяться на рахунках у банківських та інших фінансових установах, у межах суми позову у розмірі 89 986 568,57 грн.
Роз'яснити, що ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Екземпляр цієї ухвали надіслати на адресу учасників справи (при цьому, оригінал - ТОВ “Запоріжжяелектропостачання»).
Попередити, що особи, винні у не виконанні ухвали суду про забезпечення позову, несуть відповідальність встановлену законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею - 19.05.26.
Відповідно до ч. 8 ст. 140 ГПК України, ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено (до Центрального апеляційного господарського суду. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Згідно з вимогами ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 261 цього Кодексу.
Суддя В.Л. Корсун